Дата документу 31.03.2026Справа № 554/4500/26
Провадження № 1-кс/554/4484/2026
31 березня 2026 року м. Полтава
Слідчий суддя Шевченківського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава клопотання слідчого відділення розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого відділу Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_4 , погоджене прокурором Полтавської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12026170420000339 від 28.03.2026 року щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Гадяч Полтавської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, освіта вища, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого мотористом цементувального агрегата в ТОВ «СПЕЦМЕХСЕРВІС», не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України,
До провадження слідчого судді надійшло вищезазначене клопотання про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 28.03.2026 року, близько 19:30 год., ОСОБА_6 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим заздалегідь позбавив себе можливості правильно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно-справним автомобілем PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався в темний час доби по сухому асфальтобетонному покриттю проїзної частини дороги по вулиці Війська Запорозького у місті Полтава, у напрямку від вулиці Редутна до вулиці Яківчанська, та, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу поблизу буд. №106 по вул. Війська Запорозького в місті Полтаві, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, будучи об'єктивно спроможною виявити небезпеку для руху у вигляді пішохода ОСОБА_7 , яка стояла на проїзній частині дороги вулиці Війська Запорозького поза межами нерегульованого пішохідного переходу на смузі для руху автомобіля, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу та допустив на неї наїзд.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження, від яких померла в КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського ПОР».
За вищевказаних обставин, причиною вказаної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідків стало порушення водієм автомобіля PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 вимог п.12.3. Правил дорожнього руху України, згідно з яким: У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Порушення вказаних вимог Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_6 з технічної точки зору знаходяться в причинному зв'язку з виникненням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та ОСОБА_6 мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 для чого у нього не було будь-яких перешкод технічного характеру.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого.
Крім того, досудовим розслідуванням установлено, що 28.03.2026 року, близько 19:30 год., поблизу буд. № 106 по вул. Війська Запорозького в м. Полтава, внаслідок дорожнього-транспортної пригоди водій автомобіля PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_6 , спричинивши тілесні ушкодження ОСОБА_7 , поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, в якому остання була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану. Будучи причетним до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, нехтуючи моральними і правовими нормами, ОСОБА_6 на автомобілі PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , покинув місце дорожньо-транспортної пригоди, завідомо залишивши без допомоги потерпілу ОСОБА_7 , хоча мав можливість і зобов'язаний був це виконати відповідно до вимог п.п. 2.10 а), б), в), г), д), е), є) Правил дорожнього руху України.
Таким чином, ОСОБА_6 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України, тобто у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
30.03.2026 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України.
Підстави підозрювати ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень дають встановлені досудовим розслідуванням обставини. Так, на це вказують відомості, які містяться в наступних протоколах: огляду місця події (дорожньо-транспортної пригоди) від 28.03.2026 по вул. Війська Запорозького в м. Полтава, поблизу буд. 106; обшуку від 29.03.2026, в ході якого в лісовому масиві поблизу с. Сем'янівка Полтавського району Полтавської області виявлено та вилучено транспортний засіб - автомобіль PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберіг на собі сліди дорожньо-транспортної пригоди; допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , допиту підозрюваного ОСОБА_6 та іншими доказами у своїй сукупності.
Також з огляду на характер інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, фактичні обставини їх скоєння, на думку сторони обвинувачення, у кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Посилаючи на викладене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та недопущення настання передбачених ч.1 ст.177 КПК України ризиків, слідчий просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та не визначати йому заставу, як альтернативу.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання, просив його задовольнити з викладених у ньому підстав.
Підозрюваний ОСОБА_6 у судовому засіданні зазначив, що він шкодує про скоєне та пояснив, що його дії, які виразилися у залишенні потерпілої без допомоги після вчиненої дорожньо-транспортної пригоди, були зумовлені шоковим станом. У подальшому він залишив автомобіль, повернувся на місце події та не заперечував обставин своєї причетності до кримінального правопорушення. Проти задоволення клопотання слідчого заперечував, просив застосувати щодо нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Вказав, що не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду, впливати на свідків чи іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню. Також зазначив, що є працевлаштованим, має на утриманні малолітню доньку, а його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною. Повідомив, що за час перебування у слідчому ізоляторі в нього підвищився тиск.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених КПК України. Зазначила, що ОСОБА_6 визнає вину, щиро кається, шкодує про вчинене, у зв'язку з чим відсутні підстави вважати, що він може впливати на свідків. Також вказувала, що речові докази вже вилучені органом досудового розслідування, транспортний засіб перебуває на майданчику тимчасового тримання, підозрюваний не має до них доступу, а отже, не може їх знищити чи сховати. Звернула увагу на те, що підозрюваний працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, утримує малолітню дитину і дружину. З огляду на викладене, просила застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю, встановивши заборону залишати житло у нічний час доби для надання можливості ОСОБА_6 працювати та отримувати дохід. У разі обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просила визначити заставу, як альтернативу, у мінімальному розмірі.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься в положеннях ст.ст.177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчим суддею встановлено, що 29.03.2026 року о 14 год. 15 хв. ОСОБА_6 було затримано в порядку статті 208 КПК України.
30.03.2026 року слідчий ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором ОСОБА_3 , повідомив ОСОБА_6 про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, тобто в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, якщо вони спричинили смерть потерпілого, та ч.1 ст.135 КК України, а також у завідомому залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає, що в матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які би могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний може бути причетним до вчинення інкримінованих йому злочинів, висунута підозра є обґрунтованою.
Таким чином, проаналізувавши долучені до клопотання матеріали, слідчий суддя, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій, приходить до висновку, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, є обґрунтованою.
Також слідчий суддя вважає, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, посилання на які міститься у клопотанні.
Так, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні, зокрема тяжкого злочину (ч.3 ст.286-1 КК України), та у випадку доведеності вини та постановленні в кримінальному провадженні обвинувального вироку, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років. Згідно з матеріалами кримінального провадження після скоєння дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 покинув місце події та заховав транспортний засіб - автомобіль PEUGEOT 308, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який являється речовим доказом у кримінальному провадженні, тобто намагався приховати свої протиправні дії. Зазначені обставини у сукупності дають обґрунтовані підстави вважати, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може вчинити спробу переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Крім того, стороною обвинувачення доведено, що підозрюваний може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки з деякими з них він проживає в одному місті та особисто знайомий, внаслідок чого вони можуть змінити свої показання або відмовитися від давання показань, а також знищити або сховати будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до статті 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує дані про особу підозрюваного в їх сукупності, у тому числі, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим, вік та стан його здоров'я, міцність соціальних зв'язків у місці проживання, репутацію, майновий стан, наявність на утриманні малолітньої дитини та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, відсутність судимостей.
Беручи до уваги сукупність наведених вище фактів, слідчий суддя приходить до переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання ним відповідних процесуальних обов'язків і не зможе запобігти доведеним ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України.
Отже, надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України; наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п.1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, на які вказують слідчий та прокурор, а також про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не може запобігти доведеним ризикам.
Згідно з ч.1 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Разом із тим, відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.286-1, ч.1 ст.135 КК України, які спричинили загибель потерпілої, а тому враховуючи наявність встановлених ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч.1 ст.177 КПК України, підстави та обставини, передбачені статтею 178 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність будь-яких правових підстав для визначення останньому застави, як альтернативи триманню під вартою.
На підставі викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативного розміру застави.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого - задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування, строком на 60 днів, який обчислювати з 14 год. 15 хв. 29 березня 2026 року.
Кінцевим днем тримання під вартою визначити 27 травня 2026 року, 14 год. 15 хв .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого, в провадженні якого знаходиться кримінальне провадження.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з часу проголошення.
Повний текст ухвали складено 02 квітня 2026 року о 16 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1