Дата документу 02.04.2026Справа № 554/8148/25
Провадження № 1-кп/554/78/2026
02 квітня 2026 року Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Полтаві кримінальне провадження №12025170420000520 від 17.04.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Опішня Зіньківського району Полтавської області, громадянина України, непрацевлаштованого, з середньою спеціальною освітою, розлученого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 289 КК України,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним
17 квітня 2025 року близько 12 год 36 хв ОСОБА_4 , перебуваючи за адресою: м. Полтава, вул. Олександра Оксанченка, 30, помітив транспортний засіб - мопед синього кольору, який знаходився у горизонтальному положенні біля чагарника поблизу магазину «Маркетопт».
Скориставшись відсутністю власника, реалізуючи виниклий умисел на заволодіння транспортним засобом, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, ОСОБА_4 підняв вказаний мопед та повів його до покинутої будівлі за адресою: м. Полтава, пров. В. Ревегука, 29, де заховав.
Встановивши контроль над транспортним засобом та перемістивши його в просторі з місця первинного знаходження, ОСОБА_4 незаконно заволодів мопедом «Карпати-2», 1992 року випуску, синього кольору, номер рами « НОМЕР_1 », номер двигуна « НОМЕР_2 » вартістю 4045 гривень, та розпорядився ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_5 матеріального збитку на вказану суму.
Кваліфікація дій обвинуваченого судом
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.1 ст. 289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин
Допитаний в ході судового розгляду матеріалів кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_4 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтвердивши факт його скоєння за обставин, викладених вище. Пояснив, що біля магазину лежав мопед. Він його підняв і завів за закинуту хату щоб сховати там. Потім добровільно видав мопед працівникам поліції.
Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, надав заяву з проханням провести розгляд справи у його відсутність.
Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм роз'яснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд вину обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, вважає повністю доведеною, а тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнає за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.
Виклад позицій сторін кримінального провадження
Прокурор просила визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком на 1 рік.
Потерпілий ОСОБА_5 у письмовій заяві щодо призначення міри покарання обвинуваченому покладався на розсуд суду.
Обвинувачений ОСОБА_4 щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати, зазначивши, що усвідомив неправильність своїх дій.
Мотиви призначення покарання
При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, наявність обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які обтяжують його покарання, не встановлено.
Так, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочині , і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає з статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Постановою Пленуму Верховного суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.
Суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.
Разом із тим, суд бере до уваги особу обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, не працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра на даний час не перебуває, раніше не судимий.
Згідно досудової доповіді органу пробації ОСОБА_4 має середній рівень небезпеки для суспільства та середній рівень ризику повторного вчинення кримінального правопорушення. На думку органу пробації, його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та №43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, щире розкаяння у вчиненому, з урахуванням ставлення до вчиненого та його наслідків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 слід призначити покарання в межах санкції ч.1 ст. 289 КК України із застосуванням ст.ст. 75 та 76 КК України і таке покарання буде достатнім, справедливим та необхідним для його виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Вирішення цивільного позову
Цивільний позов по матеріалах кримінального провадження не заявлений.
Мотиви інших рішень
Відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином витрати на залучення експертів в сумі 1882 гривні 80 копійок підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
Згідно ст. 174 ч. 4 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Отже арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 24.04.2025 року слід скасувати.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирався, тому з огляду на призначену міру покарання, його обрання є недоцільним.
Керуючись статтями 100, 124, 174, 370, 373, 374, 615 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 289 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави сумі 1882 гривні 80 копійок витрат на залучення експертів.
Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 100 КПК України, а саме:
- мопед «Карпати-2», 1992 року випуску, синього кольору - повернути власнику;
- DVD-R диск зберігати при матеріалах справи.
Арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави від 24.04.2025 року - скасувати.
Вирок може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1