Новосанжарський районний суд Полтавської області
Справа № 542/336/26
Провадження № 2/542/404/26
02 квітня 2026 року селище Нові Санжари
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Шарової-Айдаєвої О.О.,
за участю:
секретаря судового засідання - Карась В.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Нові Санжари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
23 лютого 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (надалі також - позивач, ТОВ «Цикл Фінанс») через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему «Електронний суд» звернулось до Новосанжарського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ОСОБА_1 (надалі також - відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року у розмірі 20509 грн 25 коп.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 26 лютого 2026 року після отримання інформації про зареєстроване місце проживання відповідача позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження (а.с. 65-66).
Ухвалою суду від 02 квітня 2026 року вирішено здійснювати заочний розгляд справи.
Аргументи учасників справи
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс» посилалось на те, що 29 січня 2019 року між Акціонерним товариством «Банк Кредит Дніпро» (надалі також - АТ «Банк Кредит Дніпро») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000109160.
Позивачем зазначено, що відповідно до кредитного договору, який складається з публічної частини договору, яким є Універсальний договір банківського обслуговування клієнтів фізичних осіб у АТ «Банк Кредит Дніпро», розміщений на офіційному веб-сайті банку: https://creditdnepr.com.ua/ та індивідуальної частини, якою є цей кредитний договір, що разом становлять єдиний кредитний договір, банк зобов'язався надати клієнту грошові кошти у тимчасове платне користування, а клієнт зобов'язався повернути наданий кредит, сплатити плату за кредит (проценти та комісії), а також належним чином виконати інші зобов'язання у порядку, встановленому договором.
Вказано, що кредит надавався у формі кредитної лінії шляхом здійснення операцій (зняття коштів з рахунку, платежі з рахунку тощо) за рахунок ліміту кредитної лінії за поточним рахунком клієнта, що відкритий в банку та, що операції використання ліміту кредитної лінії можуть здійснюватися з використанням електронного платіжного засобу.
АТ «Банк Кредит Дніпро» свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме: надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому в договорі. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором не виконав, не повернув своєчасно позичальнику грошові кошти для погашення заборгованості, відповідно до умов договору.
У подальшому, АТ «Банк Кредит Дніпро» відступило право вимоги за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року на користь ТОВ «Цикл Фінанс» відповідно до Договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року, яке в свою чергу набуло право вимоги до відповідача.
Отже, до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 20509 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12389 грн 00 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 2478 грн 25 коп. та заборгованості по комісії в розмірі 5642 грн 00 коп.
На даний час, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, з огляду на що, позивач звернувся до суду з відповідним позовом та просив стягнути вказану заборгованість та судові витрати.
Позивач у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, хоча про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином (а.с. 70), у прохальній частині позовної заяви просив провести заочний розгляд справ без участі позивача та ухвалити заочне рішення (а.с. 6).
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання не надсилав, заяви про розгляд справи без його участі чи відзиву на позов не надавав.
Згідно з інформацією Виконавчого комітету Нехворощанської сільської ради Полтавського району Полтавської області за № 02-20/231, зазначено, що відомості про реєстрацію місця проживання та інші персональні дані в реєстрі територіальної громади на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні (а.с. 62).
Відповідно до відповіді № 2392318 від 26 лютого 2026 року (а.с. 63) та відповіді № 2392348 від 26 лютого 2026 року (а.с. 64) з Єдиного державного демографічного реєстру відомостей на особу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не знайдено.
Враховуючи те, що отримана судом інформація про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача не дала суду можливості встановити таке зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача, суд відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати подальший виклик відповідача - ОСОБА_1 через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України, відповідно до частини 10 статті 187 ЦПК України.
З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи відповідно до частини 11 статті 128 ЦПК України.
Оголошення про судове засідання, призначене на 02 квітня 2026 року, було опубліковано на офіційному веб-сайті Судової влади України 27 лютого 2026 (а.с. 68).
Отже, відповідач є таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.
Крім того, ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 26 лютого 2026 року, якою встановлювався відповідачу п'ятнадцятиденний строк із дня отримання її копії для надання до суду відзиву на позов, разом із судовою повісткою про проведення судового засідання, направлялись на останню відому зареєстровану адресу проживання відповідача та повернулись до суду із відміткою поштового відділення від 15 березня 2026 року «адресат відсутній» (а.с. 71-75).
Правом подати до суду відзив на позовну заяву у встановлений в ухвалі строк відповідач не скористався.
Відповідно до частини 8 статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є таким, що належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання та зважаючи на неподання ним відзиву на позов у встановлений судом строк, справа підлягає вирішенню на підставі наявних матеріалів.
За вказаних обставин, відповідно до положень частини 1 статті 280 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з вимогами статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
Обставини справи, встановлені судом
Судом встановлено, що 29 січня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000109160 (надалі - договір) (а.с. 45), відповідно до заяви на отримання кредиту (а.с. 46).
Відповідно до пункту 1.1. договору, банк надає клієнту грошові кошти (кредит) у тимчасове платне користування на споживчі потреби, а клієнт зобов'язується повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, що передбачені цим договором, а також здійснити всі інші платежі за кредитом у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов'язання за даним Договором в повному обсязі.
Згідно з пунктом 1.2. договору банк надає клієнту грошові кошти (кредит) на наступних умовах: сума кредиту 12400 грн; строк кредитування 24 місяці; кінцева дата повернення кредиту: 29 січня 2021 року; цільове призначення: на споживчі потреби; щомісячна комісія за обслуговування кредиту: 3.5% від суми кредиту; процентна ставка за користування кредитом є фіксованою та нараховується у наступному розмірі: на строкову заборгованість за кредитом: 0.001% річних; на прострочену заборгованість за кредитом: 56,0% річних.
Відповідно до пункту 1.3. договору банк формує графік платежів, який викладено в розділі 4 цього договору, із зазначенням сум погашення основного боргу за кредитом, сплати процентів за користування кредитом, щомісячної комісії, вартості всіх супутніх послуг, реальної процентної ставки та ін.
Згідно з пунктом 1.4. договору кредит надається шляхом зарахування суми кредиту на поточний рахунок Клієнта: НОМЕР_1 , відкритий у АТ «Банк Кредит Дніпро». Датою видачі кредиту вважається день зарахування суми кредиту на рахунок клієнта. Якщо банк не надав кредит протягом 7 операційних днів, цей договір вважається не укладеним.
Відповідно до пункту 1.5. договору клієнт, в порядку договірного списання, на підставі ст. 1071 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», доручає банку в дату видачі кредиту, здійснити перерахування з рахунку клієнта на користь страховика ПРАТ СК УНІКА ЖИТТЯ суму страхового платежу у розмірі 2400 грн за весь період страхування, згідно договору страхування № ВР- 22031000109160 від 29 січня 2019 року.
Згідно з пунктами 2.1-2.2. договору платежі з погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування кредитом та щомісячної комісії за обслуговування кредиту здійснюються у вигляді щомісячних ануїтетних (рівномірних) платежів. Дата погашення та розмір обов'язкового платежу визначені в графіку платежів, який викладений в розділі 4 цього Договору.
У пункті 4 договору зазначено графік платежів/розрахунок загальної вартості кредиту для клієнта та реальної річної процентної ставки за цим договором.
Відповідачем особисто підписано кредитний договір № 22031000109160 від 29 січня 2019 року (а.с. 45).
Відповідач підписав договір добровільного страхування життя клієнтів № ВР- 22031000109160 від 29 січня 2019 року (а.с. 45-зі звороту).
Також, 29 січня 2019 року відповідач власноручним підписом підписав паспорт споживчого кредиту «Кредит готівкою (3-50), стандарт зі страховкою_2019, 24 міс.» (а.с. 46).
Дослідивши зміст паспорту споживчого кредиту від 29 січня 2019 року, суд встановив, що у вказаному паспорті визначені умови кредитування, реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту, умови нарахування відсотків, порядок повернення кредиту, встановлені наслідки прострочення виконання та/або невиконання зобов'язань за договором.
Зокрема, у паспорті споживчого кредиту від 29 січня 2019 року визначено: суму/ліміт кредиту - 12400 грн 00 коп., строк кредитування - 24 місяці, процентну ставку - 0,001% (фіксована), щомісячну комісію за обслуговування кредиту - 434 грн 00 коп., плату за програмою страхування - 2400 грн 00 коп.
Із виписки по особовому рахунку за період із 29.01.2019 по 14.12.2021 по рахунку ОСОБА_1 вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними (а.с. 10-27).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року станом на 14 грудня 2021 року становила 20509 грн 25 коп., яка складалась із залишку простроченого кредиту - 12389 грн 00 коп., залишку прострочених відсотків - 2478 грн 25 коп. та залишку прострочених комісій - 5642 грн 00 коп. (а.с. 50-52).
Отже, свої зобов'язання по кредитному договору банк виконав у повному обсязі, відповідач свої зобов'язання по кредитному договору належним чином не виконав, не сплачував своєчасно та в повному обсязі щомісячні платежі, внаслідок чого утворилася заборгованість.
15 грудня 2021 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено договір факторингу № 15/12/21 (а.с. 34-35).
Згідно з підпунктами 1.1.-1.3. договору факторингу, на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до гл. 73 Цивільного кодексу України, Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними Договорами (Портфель Заборгованості) відповідно до реєстру боржників згідно додатку 1. Внаслідок передачі (відступлення) Права Вимоги за цим Договором, Фактор заміняє Клієнта у Кредитних Договорах, що входять до Портфеля Заборгованості, та набуває прав грошових вимог Клієнта за цими Кредитними договорами, включаючи право вимагати від Боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань Боржників за Кредитними договорами. Фактор має право здійснити наступне відступлення третім особам прав вимоги до Боржників, придбаних від Клієнта за цим Договором.
15 грудня 2021 року клієнтом та фактором підписаний акт приймання-передачі реєстру боржників від 15 грудня 2021 року додоговору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року (а.с. 39) та акт приймання- передачі прав вимог за договором факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року (а.с. 40).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 22031000109160 -боржник ОСОБА_1 , загальна заборгованість - 20509 грн 25 коп., зокрема: заборгованість по тілу - 12389 грн, заборгованість по відсотках - 2478 грн 25 коп., заборгованість по комісії - 5642 грн (а.с. 29).
Згідно з платіжною інструкцією № 3251 від 15 грудня 2021 року АТ «Банк Кредит Дніпро» здійснило оплату ТОВ «Цикл Фінанс» згідно з договором факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 року (а.с. 42).
Позивачем з метою досудового врегулювання спору сформовано вимогу про погашення кредитної заборгованості вих № 3032921257_955 від 05 червня 2025 року (а.с. 43), яка була залишена без виконання.
Отже, первинний кредитор свої зобов'язання відповідно докредитного договору № 22031000109160 від 29 січня 2019 року виконав у повному обсязі.
В свою чергу, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином ані перед первинним кредитором, ані перед новими кредиторами не виконав, не сплатив своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та комісією, у зв'язку з чим має непогашену заборгованість по кредиту.
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що в порушення умов кредитного договору № 22031000109160 від 29 січня 2019 року за відповідачем рахується заборгованість у загальному розмірі 20509 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12389 грн 00 коп., заборгованості за відсотками в розмірі 2478 грн 25 коп. та заборгованості по комісії в розмірі 5642 грн 00 коп.
З огляду на викладене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 суму вказаної заборгованості, у зв'язку з чим звернувся до суду в цим позовом.
Надаючи оцінку позовним вимогам, суд виходить з наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 1066 ЦК України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно з частиною 1 статті 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.
Відповідно до приписів частини 2 статті 1069 ЦК України права та обов'язки сторін, пов'язанні з кредитуванням рахунка, визначаються відповідними положеннями про позику та кредит (параграфи 1 та 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.
Згідно з частиною 2 статті 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 ЦК України.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положенням частини 1 статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За правилами частини 2 статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно з частинами 1,2 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Висновки щодо правозастосування
Судом встановлено, що 29 січня 2019 року між АТ «Банк Кредит Дніпро» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 22031000109160 (а.с. 45).
Як вбачається із матеріалів справи банк свої зобов'язання за договором виконав повністю, надав відповідачу кредитні кошти у встановленому договором розмірі.
Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Банк Кредит Дніпро» за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року станом на 14 грудня 2021 року становила 20509 грн 25 коп., яка складалась із залишку простроченого кредиту - 12389 грн 00 коп., залишку прострочених відсотків - 2478 грн 25 коп. та залишку прострочених комісій - 5642 грн 00 коп. (а.с. 50-52).
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином умови договору кредитного договору № 22031000109160 від 29 січня 2019 року у розмірі 12389 грн 00 коп. та не сплатив заборгованість за відсотками у розмірі 2478 грн 25 коп.
Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
ТОВ «Цикл Фінанс» на підставі договору факторингу 15/12/21 від 15 грудня 2021 рокунабуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року, отримало право вимоги до ОСОБА_1 відносно заборгованості за вказаним кредитним договором.
За змістом витягу з реєстру боржників, що є додатком № 1 до договору факторингу № 15/12/21 від 15 грудня 2021 до ТОВ «Цикл Фінанс» перейшло право вимоги за кредитним договором № 22031000109160 -боржник ОСОБА_1 , загальна заборгованість - 20509 грн 25 коп., зокрема: заборгованість по тілу - 12389 грн, заборгованість по відсотках - 2478 грн 25 коп., заборгованість по комісії - 5642 грн (а.с. 29).
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Відповідно до статті 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином зобов'язання щодо повернення основних сум боргу за кредитом та заборгованості за відсотками не виконав ані перед первісним кредитором, ані перед ТОВ «Цикл Фінанс», яке набуло право вимоги за відповідними кредитним договором на підставі договору факторингу.
З огляду на викладене, враховуючи встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відповідач не виконує умови кредитного договору і добровільно не сплачує визначені договором платежі.
Враховуючи, що фактично отримані та використані ОСОБА_1 у добровільному порядку грошові кошти ТОВ «Цикл Фінанс» не повернуті, а також, що відповідачем добровільно не сплачені проценти за користування кредитом, суд зазначає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом стягнення заборгованості за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року у загальному розмірі 14867 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12389 грн 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 2478 грн 25 коп.
Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за щомісячною комісією за обслуговування кредиту в розмірі 5642 грн 00 коп., суд зазначає наступне.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 - визначила, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, стосовно встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.
Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.
Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.
Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».
Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначена в пункті 2.1 кредитного договору № 22031000109160 від 29 січня 2019 року вимога про сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, є нікчемною.
Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Згідно з положеннями частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами частини 3 статті 55 вказаного Закону.
Як визначено положеннями частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
За таких обставин, позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 5642 грн 00 коп., а відтак, позовна вимога ТОВ «Цикл Фінанс» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 5642 грн 00 коп., є необґрунтованою з наведених вище підстав та задоволенню не підлягає.
Судом зазначено, що відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляв, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, не надавав.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити вимоги позивача, а саме: стягнути заборгованість за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року у загальному розмірі 14867 грн 25 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12389 грн 00 коп. та заборгованості за відсотками в розмірі 2478 грн 25 коп.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем був сплачений судовий збір у сумі 2662 грн 40 коп. (а.с. 7).
Отже, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 72,49% з розрахунку: 14867 грн 25 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 20509 грн 25 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 72,49% (відсоток задоволених позовних вимог).
Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1929 грн 97 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 72,49% (відсоток задоволених позовних вимог).
Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу у розмірі 3500 грн 00 коп.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина 4 статті 137 ЦПК України передбачає, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання правових послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу надано: акт 00031000109160 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 26 січня 2026 року (а.с. 9), детальний опис робіт (наданих послуг) виконання адвокатом Гулієвою С.А. необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Цикл Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості, із зазначенням наданих адвокатом Гулієвою С.А. послуг на загальну суму 3500 грн 00 коп., а саме: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Цикл Фінанс» - 0,5 год - 500 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості в тому числі попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і, які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, позивач - 2 год - 2500 грн, формування додатків до позовної заяви (письмові докази) - 0,5 год - 500 грн. Разом: 3500 грн. (а.с. 30), договір № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року (а.с. 31-33), додаткову угоду № 22031000109160 до договору № 43453613/1 про надання правової допомоги від 25 серпня 2025 року (а.с. 38), копію посвідчення адвоката України Гулієвої С.А. № 12018/10 (а.с. 49), копію свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 12018/10 від 21 серпня 2025 року (а.с. 53).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 01 серпня 2019 року в справі № 915/237/18, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Так, у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інші проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» (пункт 154) від 28 листопада 2002 року вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір і супроводжуються необхідними документами на їх підтвердження.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З урахуванням вищенаведеного, виходячи з вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку про те, що обсяг наданої позивачу правничої допомоги, є співмірним з вартістю послуг, оплачених відповідачем.
Надана представником позивача правнича допомога оцінена на 3500 грн 00 коп., що відповідає рівню складності даної справи та критерію розумності.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Цикл Фінанс», з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу в розмірі 2537 грн 15 коп., з розрахунку: 3500 грн 00 коп. (сума правової допомоги) х 72,49% (відсоток задоволений позовних вимог).
На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 280-281 ЦПК України,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ) суму заборгованості за кредитним договором № 22031000109160 від 29 січня 2019 року у загальному розмірі 14867 грн 25 коп. (чотирнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім гривень двадцять п'ять копійок), що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 12389 грн 00 коп. (дванадцять тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень) та заборгованості за відсотками в розмірі 2478 грн 25 коп. (дві тисячі чотириста сімдесят вісім гривень двадцять п'ять копійок).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» (ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ) понесені витрати зі сплати судового збору в сумі 1929 грн 97 коп.(одна тисяча дев'ятсот двадцять дев'ять гривень дев'яносто сім копійок) та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 2537 грн 15 коп. (дві тисячі п'ятсот тридцять сім гривень п'ятнадцять копійок).
Відповідачу направити копію заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України, протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Інші учасники справи, а також відповідач у разі залишення заяви про оскарження заочного рішення без задоволення, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», ЄДРПОУ 43453613, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, м. Київ;
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Суддя О.О. Шарова-Айдаєва