єдиний унікальний номер справи 531/3271/25
номер провадження 2/531/90/26
24 березня 2026 року Карлівський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді - Фисун Л.С.
за участю секретаря судового засідання- Нагорної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Карлівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
стислий виклад позиції позивача.
Позивач ТОВ «Діджи фінанс» звернувся до суду з позовом до відповідача, зазначивши, що 11.11.2023 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та відповідачем укладено кредитний договір №1331532081782. Станом на день звернення до суду заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються. Розмір заборгованості, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 16000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту -4000,00 грн; заборгованість за відсотками -12000,00 грн. 22.07.2027 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Віва капітал» відповідно до чинного законодавства України укладено Договір факторингу за яким ТОВ «Діджи Фінанс», набуто права вимоги до відповідача. Згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором становить 16000,00 грн. Всупереч умовам кредитного договору, відповідач не виконує свого зобов'язання та припинив повертати кредитні кошти у строки передбачені даним договорам, у зв'язку з чим, в нього перед позивачем утворилася заборгованість, яку позивач просить стягнути на його користь з відповідача, а також судові витрати в розмірі 2422,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Позиції учасників судового провадження.
Від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Пишногуб Н.О. надійшов відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позову посилаючись на те, що копія електронного кредитного договору №1331532081782 не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) уповноваженого працівника кредитодавця з кваліфікованою електронною позначкою часу, що визначає дату та час укладення договору, не містить відтворення відбитків печатки банку технічними друкованими пристроями. Розрахунок заборгованості не є первинним документом, який підтверджує укладення договору на умовах, які вказані банком та по суті є калькуляцією, якою позивач обґрунтовує розмір своїх вимог а не документом, який підтверджує наявність або відсутність коштів на рахунку особи та факт проведення певних фінансових операцій. Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «ФК «Віва капітал» відступило своє право вимоги за кредитним договором №22072024. А з доданих до позовної заяви матеріалів неможливо встановити факт існування правовідносин між позивачем та ОСОБА_1 , як відповідачем по справі. Позивачем не надано доказів того, що право ТОВ «Діджи Фінанс як кредитора за кредитним договором №1331532081782 від 11.11.2023, порушено, та про те, що позивач має право вимоги за цим договором до відповідача.
Від представника позивача Романенка М.А. надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, кредитний договір № 1331532081782 від 11.11.2023 з додатками до нього підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладання між ним та первісним кредитором такого правочину в електронній формі, оскільки без здійснення входу до особистого кабінету в ІКС Товариства за допомогою логіну та пароля, внесення свої персональних даних, номера телефону, договір з додатками до нього між сторонами не було б укладеним. Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором по суті є видом вдосконаленого цифрового підпису. Долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідача за кредитним договором, підготовлений кредитодавцем - ТОВ ФК «Віва капітал», повністю відповідає умовам Кредитного договору, чітко та послідовно відображає порядок і розмір нарахування заборгованості з моменту надання кредиту до моменту звернення Позивача до суду з даним позовом та не суперечить нормам матеріального права.
Витяг з Реєстру боржників до Договору факторингу №22072024 від 22.07.2024 було посвідчено Сторонами, з однієї Сторони - Директором ТОВ ФК «Віва капітал» Логвіновим В.А., з іншої Сторони - Директором ТОВ «Діджи Фінанс Романенком М.Е. Договір факторингу №22072024 від 22.07.2024 разом із Реєстром боржників складає єдиний Договір (всі Додатки та Додаткові угоди до Договору складають його невід'ємну частину) та містить інформацію, що є таємницею фінансової послуги, згідно з ч.1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії». Враховуючи те, що в Реєстрі боржників до Договору факторингу №22072024 від 22.07.2024 міститься інформація щодо великої кількості боржників, яка є таємницею фінансової послуги, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядку, до позовної заяви долучалося саме Витяг з зазначеного реєстру, що містить лише дані Відповідача. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ТОВ «Діджи Фінанс» свого представника у судове засідання не направив, згідно матеріалів справи позовні вимоги банку підтримує в повному обсязі, просить справу розглядати у його відсутність.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, сповіщалися про дату та час судового засідання, про причину неявки суд не повідомили, заяв або клопотань про відкладання слухання справи не надавали.
Згідно ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 13 січня 2026 року провадження по справі відкрито, справа призначена до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) (а.с.59).
Ухвалою суду від 10 лютого 2026 року відкладено розгляд справи для витребування доказів (а.с.92).
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
11.11.2023 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та відповідачем укладено договір про надання фінансового кредиту продукту «Кредитна лінія старт» №1331532081782. Згідно умов договору сума кредитного ліміту складає 4000,00 грн, тип кредиту- кредитна лінія, строк кредиту 120 днів, з 11.11.2023 по 10.03.2024. Позичальник зобов'язаний повернути кредит кредитодавцю 10.03.2024 року або достроково. Позичальник зобов'язаний оплачувати проценти в рекомендовану дату оплати, зазначену у графіку платежів (додаток 1), протягом дії кредитної лінії. Тип процентної ставки - фіксована. Дисконтна процентна ставка становить 2,25% від суми кредиту за кожен день користування кредитом, застосовується в межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 Договору, але не більше перших 20 днів користування кредитом, з 1 по 20 день включно. Базова процентна ставка складає 2,5% від суми кредиту за кожний день користування кредитом, застосовується у межах строку надання кредиту, зазначеного в пункті 1.3 Договору, після 20 дня починаючи з 21 дня користування кредитом, по день повернення кредиту (а.с. 27-36).
Договір підписано електронним підписом позичальника, електронний підпис позичальника відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) F9Z9F5 надісланого на номер мобільного телефону позичальника.
На виконання умов договору ТОВ ФК «Віва капітал» надано відповідачу кредит у сумі 4000,00 грн, що підтверджується листом ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 24.05.2025 про підтвердження успішної оплати від ТОВ «ФК «Віва капітал» 11.11.2023 на платіжну картку НОМЕР_1 перераховано кошти в сумі 4000,00 грн, номер транзакції в системі 1323311789 ( а.с.19).
З інформації, наданої АТ КБ «Приват банк», вбачається, що в банку на ім'я ОСОБА_1 емітована банківська платіжна картка № НОМЕР_2 на яку 11.11.2023 виявлена операція по зарахуванню грошових коштів в сумі 4000,00 гривень (а.с. 106-108).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1331532081782 від 11.1.2023, зробленого ТОВ «ФК «Віва капітал» заборгованість становить 16000,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту -4000,00 грн; заборгованість за процентами -12000,00 грн (а.с. 42-43).
22.07.2024 між ТОВ «ФК «Віва капітал» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №22072024, відповідно до якого ТОВ «ФК «Віва капітал» відступило на користь ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором №1331532081782 від 11.11.2023, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 16000,00 гривень (а.с.21-24, 44).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (частина третя статті 207 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктами 5, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор- це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (пункт 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Ураховуючи викладені обставини, суд доходить висновку, що спірний кредитний договір укладено в електронному вигляді з використанням електронного підпису за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, який надісланий первісним кредитором на номер телефону відповідача, що і є його безпосереднім підписом, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію». Без здійснення вказаних дій відповідачем кредитний договір не був би укладений між сторонами.
Таким чином, факт укладення кредитного договору є доведеним.
В підписаному відповідачем та первісним кредитором договорі відповідач разом із основними анкетними даними, ідентифікаційним кодом, місцем реєстрації зазначив номер рахунку позичальника.
На підтвердження надання кредитних коштів, позивач надав підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів в системі електронних переказів на платіжну картку, зазначену відповідачем у кредитному договорі та підтвердження АТ КБ «Приват банк» про зарахування коштів на рахунок, відкритий на ім'я відповідача.
Посилання представника відповідача на відсутність первинних бухгалтерських документів, - не заслуговує на увагу, оскільки кредит відповідачем отриманий не у банківській установі, а у товариства з обмеженою відповідальністю, яке надає фінансові послуги та не є держателем банківської карти, відтак не має доступу до інформації про рух коштів за нею.
Також суд зазначає, що відповідно до п. 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи.
Згідно із п. 14.16. статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов'язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.
Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 8 розділу VI Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» затвердженого Постановою НБУ «Про здійснення операцій з використанням електронних платіжних засобів» від 05.11.2014 за № 705, користувач зобов'язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції які не виконувалися користувачем. Після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, користувач зобов'язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором
Відповідачем не спростовано, що банківська картка з відповідним номером на яку переказувались грошові кошти та яка вказана ним в кредитному договорі, йому не належить.
Крім цього, суд вважає, що маючи доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, відповідач мав можливість в якості доказу надати суду довідку з банку про неналежність йому вищезгаданої картки, або виписку зі свого рахунку на підтвердження надходження чи не надходження коштів від кредитора на виконання умов укладеного договору.
Надані позивачем докази, суд визнає належними і допустимими, а також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони пов'язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості.
Також суд зазначає, що при укладенні цих договорів сторони договору досягли згоди щодо всіх його істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість, яка добровільно ним не погашається.
У матеріалах справи відсутні докази належного виконання відповідачем зобов'язання по погашенню кредитної заборгованості.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників до договору факторингу, платіжною інструкцією, яка підтверджує оплату по договору факторингу підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються доводи представника відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.
Крім того, суд вважає, що позивачем доведено суму заборгованості відповідача за кредитним договором у загальному розмірі 16000 грн., з огляду на погоджені сторонами умови кредитування, з урахуванням тіла кредиту, розміру відсоткової ставки та періоду кредитування.
Висновки суду
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач взятих на себе кредитних зобов'язань в строки, передбачені кредитним договором не виконав, суд вважає позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд враховує наступне.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує обставини, визначені у ч.3 ст.141 ЦПК України, зокрема обґрунтованість витрат та пропорційність до предмета спору з урахуванням ціни позову; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги, детальний опис робіт, виконаних адвокатом на суму 6000 гривень, додаткова угода.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі 904/4507/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).
Враховуючи вищевикладене, складність справи, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, обсяг доданих документів, що не є значним, суд вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 3000 гривень, що відповідає засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги та підлягають стягненню з відповідача.
Питання щодо судового збору суд вирішує відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог.
Оскільки вимоги позивача задоволено у повному обсязі, то з відповідача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 2422,40 грн. (а.с. 7).
Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 133, 140, 141, 247, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,-
позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 16000,00 (шістнадцять тисяч гривень 00 коп) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судові витрати: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійокта 3000 (чотири тисячі ) гривень за професійну правничу допомогу..
Рішення може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358цього Кодексу.
Повне найменування сторін:
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», місцезнаходження юридичної особи: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 30.03.2026 року.
Суддя Л.С.Фисун