Єдиний унікальний номер: 379/454/26
Провадження № 4-с/379/3/26
02 квітня 2026 року м. Тараща
Таращанський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Зінкіна В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Валєєвої Т.Г.,
представника заявника - адвоката Рябчук В.М.,
розглянувши скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Київський обласний центр зайнятості (стягувач),
16.03.2026 року до Таращанського районного суду Київської області надійшла скарга ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 на дії державного виконавця Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, заінтересована особа: Київський обласний центр зайнятості (стягувач).
В даній скарзі заявник просить визнати неправомірною бездіяльність Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київського МУ МЮ України щодо не зняття арешту з майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного на підставі виконавчого листа 2-179, виданого 22.08.2003 року Таращанським районним судом (записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.06.2004 року за № 45710 та № 45719) та зняти арешт з майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного на виконання виконавчого листа 2-179, виданого 22.08.2003 року Таращанським районним судом, на підставі постанови Державної виконавчої служби №313/4 від 13.10.2003 р., вх. 658 від 12.11.2003 р., об'єкт обтяження: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та невизначене майно, усе.
18.03.2026 ухвалою суду, прийнято скаргу до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заявник ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, про день час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив.
Представник заявника - адвокат Рябчук В.М. в судовому засіданні заяву підтримала та прохала її задовільнити.
Представник Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) у судове засідання не з'явився, про день час і місце розгляду скарги повідомлений належним чином. 02.04.2026 подав до суду заяву про розгляд скарги без їх участі.
Представник стягувача Київського обласного центру зайнятості Зарецька С.В. у судове засідання не з'явилася, подала 01.04.2026 заяву, в якій зазначила, що Київський обласний центр зайнятості не заявляє вимог, не має заперечень проти заяви ОСОБА_3 та просить розглядати справу без участі представника центру зайнятості.
У відповідності до положень ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у двадцятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Положенням пункту «а» ч. 1 ст. 449 ЦПК визначено, що скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Відповідно до ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Скарга подана до суду 16.03.2026.
Судом встановлено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта встановлено, що Таращанською районною державною нотаріальною конторою 30.06.2004 року було вчинено реєстраційні записи №45710 та №45719 про арешт невизначеного нерухомого майна ОСОБА_3 . Дані записи було вчинено на підставі постанови Державної виконавчої служби №313/4 від 13.10.2003 р., вх..658 від 12.11.2003 р.. Об'єктом обтяження виступали: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та невизначене майно, усе нерухоме майно.
Листом від 17.02.2026 року №50/01-14/Ф2 скаржнику було надано копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АК №655474 від 13.10.2003 року №313/4 винесену відділом державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції. Згідно копії наданої постанови, на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби Таращанського районного управління юстиції знаходився виконавчий лист 2-179, виданий 22.08.2003 року Таращанським районним судом про стягнення боргу в сумі 999,9 грн. із ОСОБА_3 на користь Таращанського районного центра зайнятості. Старшим виконавцем Є.В. Бабаєвою було накладено арешт на все майно ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить Скаржнику.
Листом начальника Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київського МУ МЮ України №11087/19.4-43 від 26.02.2026 року скаржнику було роз'яснено, що при перевірці даних Автоматизованої системи було встановлено відсутність будь-яких даних про перебування на примусовому виконанні виконавчого провадження на ім'я боржника ОСОБА_3 , починаючи з 2005 року по даний час.
Листом Київського ОЦЗ від 11.02.2026 року №487/07/01-36 було повідомлено про те, що Таращанський районний центр зайнятості був реорганізований шляхом приєднання до Київського обласного центру зайнятості. Відповідно до даних бухгалтерського обліку Київського ОЦЗ, у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перед Київським ОЦЗ заборгованість відсутня. Відповідно до даних Єдиної інформаційно-аналітичної системи Державної служби зайнятості, у ОСОБА_3 перед Фондом загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття заборгованість відсутня.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як уже вказувалось судом, згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
В разі відсутності матеріалів відкритого виконавчого провадження орган державної виконавчої служби у разі звернення особи зі скаргою має обґрунтувати правомірність тривалого перебування майна особи під арештом та забороною відчуження, а тому звернення з вимогою, зокрема, щодо оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України буде ефективним способом захисту (Постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року справа № 206/2832/21 провадження № 61-10757св22).
Тобто скаржником обрано належний спосіб захисту її порушених прав - подання скарги в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Таким чином, з наведеної норми вбачається, що державний виконавець зобов'язаний зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови лише у випадку закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.
Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов'язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб'єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов'язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.
Так, незважаючи на вимоги законодавства, які були чинними на момент виникнення питання щодо скасування арешту на майно скаржника при закінченні виконавчого провадження, Таращанським ВДВС не було вчинено відповідних дій щодо зняття арешту з майна боржника при закритті виконавчого провадження та не перевірено наявність незнятого арешту при передачі матеріалів виконавчого провадження до архіву та подальшого знищення.
З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про необхідність задоволення скарги ОСОБА_1 у повному обсязі.
Керуючись ст.1,2,16, 18, 40, 56 Закону України «Про виконавче провадження» ст.ст. 4, 12, 13, 260, 261, 263, 354, 447, 449, 450, 451 ЦПК України, суд
Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області Київського міжрегіонального управління міністерства юстиції України, заінтересована особа: Київський обласний центр зайнятості (стягувач),- задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Таращанського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київського МУ МЮ України щодо незняття арешту з майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , накладеного на підставі виконавчого листа 2-179, виданого 22.08.2003 року Таращанським районним судом (записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.06.2004 року за № 45710 та № 45719).
Зобов'язати начальника Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на виконання виконавчого листа 2-179, виданого 22.08.2003 року Таращанським районним судом на підставі постанови Державної виконавчої служби №313/4 від 13.10.2003 р., вх..658 від 12.11.2003 р., об'єкт обтяження: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , та невизначене майно, усе майно, власник ОСОБА_3 (записи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 30.06.2004 року № 45710 та № 45719) та виключити відомості про цей арешт з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Повний текст ухвали суду складено та підписано 02.04.2026 року.
Головуючий:В. І. Зінкін