Справа № 355/1919/24
Провадження № 2/369/2368/26
Іменем України
03.04.2026 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Янченка А.В.,
за участю секретаря судового засідання Лисяк К.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 355/1919/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди,-
Стислий виклад обставин справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 30 259,41 грн. та 3 500,00 грн. витрат за проведення оцінки вартості матеріального збитку.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, щопостановою Оболонського районного суду міста Києва по справі №756/16375/23 від 21.12.2023 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні ДТП, яке мало місце 02.12.2023 по вул. Героїв полку «Азов» 8 у м. Києві. Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Краєвид».
Враховуючи факт самовільного залишення ОСОБА_1 місця дорожньо-транспортної пригоди та право страховика на подання в такому випадку регресного позову в порядку визначеному п.п. в) підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди в особі ОСОБА_1 повідомлення про ДТП як це визначено статтею 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не подавав.
Таким чином, вартість матеріального збитку має бути стягнута безпосередньо з ОСОБА_1 , тому позивач просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в сумі 30 259,41 грн., витрати за проведення оцінки вартості матеріального збитку в сумі 3 500,00 грн. та судові витрати.
Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.12.2024 року відкрито позовне провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач в судове засідання 27.11.2025 року не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, відзив на позов до суду не подав.
Відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю залучення професійного адвоката для представництва інтересів відповідача у суді.
Дане клопотання залишено судом без задоволення, оскільки у відповідача було достатньо часу для пошуку представника з моменту відкриття провадження у справі 03.12.2024 року, в той час як ст. 275 Цивільного процесуального кодексу України встановлює шістдесятиденний строк на розгляд справи з моменту відкриття провадження у справі.
Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, підтримав позов повністю.
Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов обгрунтований та підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Згідно з постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №756/16375/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Відповідно до цієї постанови, 02.12.2023 о 19 год. 23 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Героїв полку «Азов» 8 у м. Києві, керуючи транспортним засобом марки Hyundai Grandeur, державний номерний знак НОМЕР_2 , в порушення вимог п. 10.9 Правил дорожнього руху, під час руху заднім ходом скоїв наїзд на припаркований транспортний засіб марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок чого він отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Крім того, 02.12.2023 о 19 год.23 хв. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. Героїв полку «Азов» 8 у м. Києві, керуючи транспортним засобом марки Hyundai Grandeur, державний номерний знак НОМЕР_2 , будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди залишив місце ДТП, чим порушив вимоги п. 2.10а правил дорожнього руху, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП.
Постанова Оболонського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №756/16375/23 не оскаржувалась та набрала законної сили.
За результатами проведеної ТОВ «Клевер Експерт» оцінки вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу було складено звіт №107/01-24 від 26.03.2024 року. Вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ склала: 30 259,41 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Краєвид» на користь ТОВ «Клевер Експерт» було здійснено оплату оцінки вартості матеріального збитку завданого т/з Volkswagen Passat згідно рахунку №034/24 від 24.01.2024 року у розмірі 3 500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №139 від 25.01.2024 року.
Позивач є власником транспортного засобу марки Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
24.04.2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краєвид» направило на адресу ОСОБА_1 лист за вих. №169 з проханням відшкодувати заподіяні внаслідок ДПТ збитки (30 259,41 грн.) та вартість проведення оцінки вартості матеріального збитку завданого т/з Volkswagen Passat (3 500,00 грн.), що становлять загальну суму в розмірі 33 759,41 (тридцять гри тисячі сімсот п'ятдесят дев'ять гривень 41 коп.), протягом 7 календарних днів з дати отримання даного листа.
Добровільно відшкодувати шкоду відповідач відмовився.
Таким чином, між сторонами виник спір з приводу стягнення з винуватця ДТП матеріального збитку, заданого пошкодженням транспортного засобу позивача.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Вирішуючи даний спір суд виходить з таких мотивів та правових норм чинного законодавства.
Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено.
Згідно зі ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і має право звернутися до суду за захистом свого права та інтересу у визначений ч. 2 ст. 16 ЦК України спосіб, зокрема, шляхом відшкодування майнової та немайнової (моральної) шкоди.
Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, заподіяна майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.12 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, власник транспортного засобу має право довіряти в установленому порядку розпорядження транспортним засобом іншій особі.
Згідно з пунктом 2.2 вищеназваних Правил, власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.
Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01.03.2013 року передбачено, що особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Мотивована оцінка доказів, наданих сторонами та висновки суду
Згідно з ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини п'ята та шоста статті 81 ЦПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Судом встановлено, що постановою Оболонського районного суду міста Києва від 21.12.2023 року у справі №756/16375/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 122-4 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двісті) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Таким чином вищевказаною постановою суду від 21.12.2023 року, яка набрала законної сили, було встановлено вину ОСОБА_1 у скоєнні ДТП 02.12.2023 року та залишення місця ДТП.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з приписами ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскільки винною особою в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди постановою суду від 21.12.2023 визнано саме ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та залишив місце ДТП, то у зв'язку з цим наявні фактичні та правові підстави для захисту порушеного права позивача шляхом задоволення позову.
При визначенні матеріального збитку завданого позивачу пошкодженням внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , суд бере до уваги наданий позивачем звіт про оцінку вартості матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу №107/01-24 від 26.03.2024, складений ТОВ «Клевер Експерт» на замовлення позивача, яким визначено вартість матеріального збитку з урахуванням ПДВ у розмірі 30 259,41 грн.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Краєвид» на користь ТОВ «Клевер Експерт» було здійснено оплату оцінки вартості матеріального збитку завданого т/з Volkswagen Passat згідно рахунку №034/24 від 24.01.2024 року у розмірі 3 500,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №139 від 25.01.2024 року.
Таким чином, позовні вимоги є повністю обґрунтованими та підлягають відшкодуванню відповідачем.
Розподіл судових витрат
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в сумі 3 028,00 грн. судового збору.
На підставі ст.ст. 993, 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, керуючись ст. 4, 19, 76, 81, 82, 141, 258, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4; код ЄДРПОУ 31514557) 30 259,41 (тридцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять гривень 41 коп.) гривень 41 копійок матеріальної шкоди та 3 500,00 (три тисячі п'ятсот гривень 00 коп.) витрат за проведення оцінки вартості матеріального збитку.
Стягнути з ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краєвид» (04071, м. Київ, вул. Електриків, буд. 4; код ЄДРПОУ 31514557) судові витрати витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 028,00 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 03.04.2026 року.
Суддя А.В. Янченко