Справа № 369/16620/24
Провадження № 2-а/369/60/26
Рішення
Іменем України
03.04.2026 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючого судді Янченка А.В., секретаря судового засідання Лисяк К.О., за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін розглянув адміністративну справу № 369/16620/24 за позовом ОСОБА_1 до Рожнова Богдана Вячеславовича, головного спеціаліста-інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва КМДА, Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі управління (інспекції) з паркування, Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності,
Обставини справи.
07.10.2024 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
1)скасувати постанову від 05.09.2024 2КІ № 0000678785 про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, яка прийнята Відповідачем 1 (далі - Постанова);
2)визнати протиправним рішення Відповідача 1 про тимчасове затримання належного на праві власності Позивачу автомобіля Lancia, номерний знак НОМЕР_1 , і доставлення його на спеціальний майданчик за допомогою евакуатора, оформлене Актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 05.09.2024;
3)стягнути на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України з бюджету міста Києва на користь Позивача 340,00 грн штрафу, застосованого у вигляді стягнення до Позивача на підставі прийнятої Відповідачем 1 Постанови;
4)зобов'язати Відповідача 3 повернути Позивачу 144,00 грн сплачені ним за зберігання на спеціальному майданчику його автомобіля;
5)зобов'язати Відповідача 2 компенсувати Позивачу 8000,00 грн моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до адміністративної відповідальності, незаконним затриманням та евакуацією його автомобіля до спеціального майданчика, та повернути Позивачу 605,60 грн судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.
Адміністративний позов обґрунтований, зокрема тим, що (узагальнено):
i.Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності лише на тій підставі, що за ним зареєстровано право власності на автомобіль, чим порушено принцип презумпції невинуватості особи (ч. 1 ст. 62 Конституції України, ч. 2 ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод). Порушено принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, оскільки Позивач не був водієм;
ii.відсутні докази створення суттєвих перешкод дорожньому руху або загрози безпеці руху, що свідчить про: а) неправильну кваліфікацію правопорушення; б) відсутність законних підстав для тимчасового затримання автомобіля та доставлення його до спеціального майданчика. В Україні відсутній нормативно затверджений порядок (інструкція) з вимірювання відстані від автомобіля до місця виїзду з прилеглої території;
iii.місце, де належний Позивачу автомобіль був залишений (вул. О. Васкула, 23-25А) не співпадає з місцем, зазначеним у Постанові (вул. О. Васкула, 8), що підтверджується фотофіксацією місця стоянки автомобіля, що свідчить про протиправність Постанови;
iv.Відповідач 1 серйозно порушив встановлену процедуру прийняття рішення про тимчасове затримання автомобіля, оскільки обставини такого затримання у режимі фотозйомки (відеозапису) не зафіксував, тому до складання Акту огляду та тимчасового затримання автомобіля та самої процедури затримання зобов'язаний був залучити двох понятих, чого Відповідач 1 не зробив;
v.Постанова складена із порушенням ч. 3 ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки в ній не зазначено технічний засіб, яким здійснено фотознімки місце стоянки автомобіля. «АРМ інспектора з паркування» є програмним забезпеченням, а не технічним засобом, а фіксацію місця стоянки автомобіля Відповідач 1 здійснив на звичайний смартфон, де встановлене програмне забезпечення «АРМ інспектора», однак такі дії не дозволені законодавством.
Відповідач 1 відзиву на позовну заяву не подав. Відповідач 3 і Відповідач 2 24.10.2024 і 04.11.2024 подали відзив на позовну заяву. Відповідач 2 просить суд відмовити у задоволенні позову з таких підстав (узагальнено):
i.Постанова прийнята відповідно до ч. 1 ст. 14-2 КУпАП, якою передбачено, що відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото-, відеоінформації), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб;
ii.відповідно до ч. 3 ст. 14-2 КУпАП зазначена у ч. 1 цієї статті особа звільняється від відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) у випадках, передбачених статтею 279-3 КУпАП, зокрема якщо особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу;
iii.позовна заява з додатками не містить відомостей про наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 279-3 КУпАП. Норми статей 14-2 і 279-1 КУпАП такими, що суперечать нормам Конституції України, не визнавалися, отже застосовані при притягненні Позивача до адміністративної відповідальності правомірно. Стаття 14-1 КУпАП, яку Рішенням Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010, визнано такою, що не відповідає Конституції України, не тотожна за змістом статті 14-2 КУпАП;
iv.розбіжності в адресі дійсного місця стоянки автомобіля Позивача та місця стоянки, зазначеного у Постанові, не впливає на її правомірність;
v.Відповідач 1 не порушив процедуру тимчасового затримання автомобіля Позивача та доставлення його до спеціального майданчика, а залучення двох понятих до фіксації обставин тимчасового затримання автомобіля не було необхідним, оскільки обставини порушення правил стоянки зафіксовані Відповідачем 1 у режимі фотозйомки;
vi.відсутній склад цивільно-правової відповідальності Відповідача 1 і Відповідача 2 за моральну шкоду, про компенсацію якої заявив Позивач. Позивач не довів завдання йому моральної шкоди у зв'язку з притягнення його до адміністративної відповідальності, тимчасовим затриманням його транспортного засобу і доставленням його до спеціального майданчика, оскільки такі дії були правомірними.
07.11.2025 Позивач подав відповідь на відзив Відповідача 2, в якому зазначив, що (узагальнено) «АРМ інспектора з паркування» не є технічним засобом, а є програмним забезпеченням, призначеним для смартфонів під управлінням ОС Android, що підтверджується договором від 20.12.2021 № 5247 про надання послуг з розробки пакетів програмного забезпечення, укладеним між ТОВ «Ріальто Україна» і КП «ГІОЦ», опублікованим на сайті публічних закупівель Prozorro. Також листом Відповідача 2 від 04.11.2024 № 064-15683 зазначено, що «для фіксації порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування ОСОБА_2 використовує штатний пристрій SAMSUNG GALAXY A34, на якому інстальований як контейнерне рішення мобільний додаток «АРМ інспектора з паркування». У зв'язку з цим Позивач вважає, що здійснені Відповідачем 1 фотознімки є недостовірними доказами, оскільки фіксація порушень правил зупинки (стоянки) транспортних засобів на звичайний смартфон не передбачена законодавством.
Рух справи. Розгляд клопотань учасників справи.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи № 369/16620/24 між суддями від 08.10.2024 головуючим суддею визначено суддю Янченко А.В.
Ухвалою від 21.10.2024 адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Встановлено строки на подання заяв по суті справи.
Ухвалою від 27.08.2025 задоволено клопотання Позивача про зупинення провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 236 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з об'єктивною неможливістю розгляду цієї справи до прийняття Конституційним Судом України рішення у справі № 3-51/2020 (94/20, 267/20, 436/20, 259/21), № 3-109/2023 (203/23) за конституційними скаргами осіб щодо відповідності Конституції України положень ч. 1 ст. 14-2, ст. 279-1 КУпАП.
Зазначену ухвалу представник Відповідач 2 оскаржив до суду апеляційної інстанції. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.11.2025 апеляційну скаргу Відповідача 2 на ухвалу суду від 27.08.2025 задоволено - скасовано зазначену ухвалу, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
29.10.2024 представник Відповідача 2 подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке обґрунтував тим, що Позивач пропустив установлений ст. 289 КУпАП строк оскарження Постанови.
31.10.2024 Позивач подав заперечення на клопотання представника Відповідача 2, яке мотивував тим, що він не пропустив строк оскарження Постанови до суду, оскільки Постанову з відкритими персональними даними Відповідач 2 надіслав рекомендованим листом № 0105400075960 лише 03 жовтня, яку Позивач отримав 16 жовтня 2024 р., докази чого додані до заяви про усунення недоліків адміністративного позову від 17.10.2024.
Суд зазначає, що клопотання представника Відповідача 2 про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку оскарження Постанови до суду є безпідставним і не підлягає задоволенню з таких підстав.
У ч. 2 ст. 286 КАС України зазначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями норми ст. 289 КУпАП України передбачено, що скаргу на постанову по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), може бути подано протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. Згідно з ч. 2 ст. 291 КУпАП України постанова по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Положеннями норми ч. 1 ст. 300-1 КУпАП передбачено, що у разі сплати відповідальною особою, зазначеною у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення такої постанови або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили така постанова вважається виконаною. Постанова про накладення адміністративного стягнення за порушення зупинки, стоянки та паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), також вважається виконаною у разі сплати штрафу за повідомленням про притягнення до адміністративної відповідальності, у тому числі шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня вчинення відповідного правопорушення. Ч. 3 цієї статті встановлено, що у разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Проаналізувавши точний зміст процитованих норм КУпАП суд установив, що нормою ч. 2 ст. 291 КУпАП передбачені альтернативні моменти набрання постановою по справі про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів законної сили, а нормою ч. 1 ст. 300-1 КУпАП - момент, коли зазначена постанова вважається виконаною, що не є тотожними поняттями. Дослівний зміст ч. 1 ст. 300-1 КУпАП не передбачає, що у разі сплати 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення стягнення за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), до вручення (відмови від отримання, повернення поштового відправлення) така постанова набирає законної сили, натомість передбачає, що така постанова вважається саме виконаною.
Суд встановив, що Постанова не була вручена Позивачу у день її прийняття, у зв'язку з чим 06.09.2024 Позивач надіслав Відповідачу 2 запит на отримання публічної інформації, зокрема копії Постанови. Запит підписаний КЕП та містить ПІБ Позивача.
З наявних у справі документів видно, що спочатку в.о. заступника директора Департаменту територіального контролю міста Києва Сергій Дубенко листом від 12.09.2024 № 064-12582 продовжив строк розгляду інформаційного запиту від 06.09.2024, а в подальшому листом від 03.10.2024 № 064-13849 надіслав Постанову з прихованими персональними даними Позивача, що підтверджується її паперовою копією, з якої неможливо встановити особу, притягнуту до адміністративної відповідальності.
Щодо цієї ситуації суд зазначає, що затягування часу з надісланням Позивачу на його запит копії Постанови з відкритими персональними даними для її оскарження суд вважає необґрунтованим. Відповідач 2 не обґрунтував мету надіслання Позивачу на його запит майже через місяць Постанови з прихованими персональними даними.
07.10.2024 Позивач через Електронний суд звернувся з цим адміністративним позовом. Водночас, згідно з відстеженням на вебсайті АТ «Укрпошта» рекомендованого поштового відправлення № 0105400075960, зазначеного на поштовому конверті, відправником якого є Відповідач 2, Постанова з відкритими персональними даними Позивача була надіслана 03.10.2024, а вручена йому 16.10.2024.
Таким чином, суд вважає, що Постанова набрала законної сили саме у момент вручення Позивачу її копії з його відкритими персональними даними, тобто 16.10.2025, а не в момент, коли Позивач сплатив 50 відсотків штрафу. Оскільки Позивач звернувся до суду раніше, ніж Постанова з його відкритими персональними даними була йому вручена, він не пропустив десятиденний строк для її оскарження до адміністративного суду.
Встановлені судом обставини та докази, якими вони підтверджуються, зміст спірних правовідносин, мотивована оцінка аргументів учасників справи.
05.09.2024 Відповідач 1 прийняв Постанову, згідно з якою Позивач, будучи відповідальною особою, за якою зареєстрований на праві власності автомобіль Lancia Ypsilon, номерний знак НОМЕР_1 , о 10 год 24 хв по вул. Ореста Васкула, 8 у місті Києві зупинився ближче 10 м від виїзду з прилеглої території, чим порушив пункт 15.9 и) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - Правила), тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП, за що на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680,00 грн. Технічний засіб, яким здійснено фото/відеофіксацію правопорушення - АРМ Інспектора. До Постанови додані фотознімки зупинки (стоянки) зазначеного автомобіля.
05.09.2024 о 10 год (хвилини зазначені нерозбірливо) Відповідач 1 склав та підписав Акт огляду та тимчасового затримання (далі - Акт) автомобіля Lancia Ypsilon, номерний знак НОМЕР_1 , який за допомогою евакуатора КП «Центр організації дорожнього руху» Iveco, номерний знак НОМЕР_2 , доставлено для зберігання на спеціальний майданчик ГУ НП у місті Києві по вул. Туполєва, 19. В Акті зазначено, що тимчасове затримання здійснено у зв'язку з порушенням пп. «з» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП.
До Акту не додано фото/відеофіксацію обставин (процедури) затримання автомобіля Позивача та доставлення його для зберігання на спеціальний майданчик. Тимчасове затримання автомобіля Позивача відбувалося без залучення понятих, що підтверджується змістом Акту.
Доданою до позову електронною квитанцією ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 05.09.2024 № 501369432 підтверджується сплата Позивачем: а) 340,00 грн штрафу за Постановою; б) 1270,00 грн за евакуацію та доставлення автомобіля на спеціальний майданчик; в) 144,00 грн за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику.
Надаючи мотивовану оцінку заявленим вимогам Позивача і запереченням представника Відповідача 2 та доказам, якими вони обґрунтовані, суд зазначає таке.
Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина перша). У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України (частина третя).
Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії. У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України (частина четверта).
З огляду на зазначені норми КАС України при розгляді справи суд враховує, що застосовані при прийнятті Відповідачем 1 Постанови норми ч. 1 ст. 14-2, ст. 279-1 КУпАП перевіряються Великою Палатою Конституційного Суду України на їх відповідність Конституції України у справі № 3-51/2020 (94/20, 267/20, 436/20, 259/21), № 3-109/2023 (203/23) за конституційними скаргами фізичних осіб, рішення в якій наразі не прийнято.
Суд зазначає, що саме Конституційний Суд України, а не загальні суди, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України, проте враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21, згідно з якою судовий захист не може бути побудовано на неправовому (неконституційному) законі.
Водночас, незважаючи на відсутність Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності (або невідповідності) ч. 1 ст. 14-2, статті 279-1 КУпАП Конституції України Постанова та рішення Відповідача 1 про тимчасове затримання транспортного засобу та доставлення його на спеціальний майданчик не відповідають вимогам Конституції та законів України, зважаючи на такі підстави.
Положеннями ч. 3 ст. 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.
Згідно з пп. «з» п. 2 ч. 3 ст. 265-4 КУпАП для цілей цього Кодексу розміщення транспортного засобу є таким, що суттєво перешкоджає дорожньому руху або створює загрозу безпеці руху, якщо транспортний засіб розташовано у заборонених Правилами дорожнього руху місцях зупинки або стоянки, зокрема ближче 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
З Постанови та доданих до неї фотознімків вбачається, що: а) у ній не зазначено про перешкоди (зокрема «суттєві») або про загрозу безпеці руху, що нібито створив своїм розміщенням зареєстрований за Позивачем автомобіль; б) Відповідач 1 не здійснював будь-яке вимірювання відстані від автомобіля Позивача до виїзду з прилеглої території, тому не зрозуміло як він визначив відстань ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території та де межі цієї прилеглої території; в) на зафіксованому місці зупинки автомобіля Позивача не видно дорожніх знаків 3.34, 3.35 Правил, які забороняють зупинку (стоянку).
Перевіряючи правомірність Постанови, зокрема наявність юридичної підстави притягнення Позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП за порушення пп. «и» п. 15.9 Правил, суд виходить з доказів, якими керувався Відповідач 1, зокрема фотознімків місця зупинки, проте зауважує, що ці фотознімки не підтверджують, що Позивач здійснив зупинку (стоянку) ближче 10 метрів від виїзду з прилеглої території. Виходячи з цих фотознімків суд не може замість Відповідача 1 наочно (без вимірювання відстані) безспірно та однозначно стверджувати про порушення Позивачем пп. «и» п. 15.9 Правил.
У ч. 3 ст. 62 Конституції України зазначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У даному випадку Відповідач 1 і Відповідач 2 не довели наявність підстав для притягнення Позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП. Крім того, у відзиві Відповідач 2 визнав той факт, що автомобіль Позивача був зупинений не у тому місці, яке вказано у Постанові, проте зазначив, що це ніяк не впливає на правомірність Постанови та наявність підстав для притягнення Позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП.
Суд не погоджується з такими аргументами Відповідача 2 та зазначає, що положення ч. 3 ст. 283 КУпАП передбачає, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити відомості, зокрема про місце вчинення адміністративного правопорушення.
Позивач зазначав, що його автомобіль був зупинений біля нежитлової будівлі по вул. О. Васкула 23-25А, в якій знаходиться відділення Ощадбанку, а не біля житлового будинку по вул. О. Васкула, 8, як це помилково зазначено у Постанові. З фотофіксації частково видно будівлю, в якій є відділення Ощадбанку з відповідною вивіскою. Перевіривши доводи Позивача, суд установив, що по вул. О. Васкула, 23-25А є відділення Ощадбанку № 10026/0140, що підтверджується даними з вебсайту Ощадбанку, проте відділення цього банку по вул. О. Васкула, 8 відсутнє.
Отже, у Постанові Відповідач 1 зазначив помилкове місце зупинки (стоянки), на якій автомобіля Позивача не було. Посилання Відповідача 2 на правові позиції у постановах Верховного Суду від 25.01.2019 у справі № 826/382/18 і від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18 є необґрунтованим, оскільки предмет позову та фактичні обставини у цих справах не релевантні до цієї справи, а спірні правовідносини є однозначно різними.
Суд зауважує, що місце вчинення правопорушення є елементом об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, а тому некоректне або помилкове зазначення місця вчинення правопорушення у рішенні про притягнення особи до юридичної відповідальності не свідчить про правомірність такого рішення.
Щодо доводів Позивача, що АРМ інспектора є програмним забезпеченням, а не технічним засобом, суд зауважує, що у листі від 04.11.2024 № 064-15683 Відповідач 2 підтвердив, що «для фіксації порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів в режимі фотозйомки (відеозапису) інспектор з паркування ОСОБА_2 використовує штатний пристрій Samsung Galaxy A 34, на якому інстальований як контейнерне рішення мобільний додаток «АРМ інспектора з паркування».
Суд установив, що доводи Позивача, що АРМ інспектора є програмним забезпеченням, а не технічним засобом фото/відеофіксації правопорушення, підтверджуються закупівлею № UA-2021-11-17-004016-b за темою «Розробка програмного забезпечення «Мобільний додаток «АРМ інспектора з паркування» (ДК 021:2015: 72210000-0 - Послуги з розробки пакетів програмного забезпечення), за результатом якої 20.12.2021 між КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» і ТОВ «РІАЛЬТО Україна» укладено договір № 5247 про закупівлю послуг з розроблення програмного забезпечення («Мобільний додаток «АРМ інспектора з паркування»; https://prozorro.gov.ua/uk/contract/UA-2021-11-17-004016-b-a1).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).
Відтак у Постанові зазначена недостовірна інформація щодо технічного засобу фотофіксації зупинки (стоянки) автомобіля Позивача, яким є не АРМ інспектора, оскільки це програмне забезпечення, а мобільний телефон Samsung Galaxy A34, що підтвердив Відповідач 2 у листі від 04.11.2024 № 064-15683.
Зазначення суб'єктом владних повноважень недостовірних даних у рішенні про притягнення особи до адміністративної відповідальності (щодо дійсного місця вчинення порушення та технічного засобу, яким воно зафіксоване) з урахуванням відсутності належних доказів, якими це порушення безсумнівно підтверджується, свідчить про протиправність такого рішення та наявність у суду підстав для його скасування, оскільки воно порушує права та інтереси Позивача.
Щодо доводів про порушення процедури тимчасового затримання автомобіля Позивача суд зазначає, що з Акту видно, що Відповідач 2 не вносив до нього дані про залучення понятих, що підтверджується незаповненими графами з персональними даними понятих. У позові зазначено, що Акт складений без залучення понятих, а у відзиві Відповідач 2 зазначав, що залучення понятих у спірному випадку не потрібне, оскільки місце зупинки (стоянки) Відповідач 1 зафіксував у режими фотофіксації.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 265-4 КУпАП при тимчасовому затриманні транспортного засобу складається акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, форма якого затверджується Кабінетом Міністрів України. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих. У пункті 5 Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990, зазначено, що після прибуття евакуатора інспектор з паркування у присутності двох понятих і особи, яка виконує роботи з доставлення транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку, складає акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу згідно з додатком. У разі фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих.
Суд зазначає, що зміст вказаних норм передбачає, що складення Акту без залучення понятих можливе виключно в одному випадку - якщо обставини тимчасового затримання фіксувалися у режимі фотозйомки (відеозапису). У спірному випадку Відповідач 1 не фіксував обставини (процедуру, подію) тимчасового затримання автомобіля Позивача, а зафіксував лише місце його зупинки (стоянки), що є фіксуванням різних подій (обставин).
Отже, Відповідач 1 склав Акт без залучення понятих до фіксування обставин (самої процедури) тимчасового затримання автомобіля Позивача, чим порушив зазначені приписи нормативних актів. Подальше доставлення автомобіля на спеціальний майданчик було протиправним та не мало жодного правового підґрунтя, оскільки Відповідач 1 первісно порушив порядок оформлення тимчасового затримання належного Позивачу автомобіля. Суд погоджується з аргументами Позивача, що таке порушення Відповідача 1 призвело до безпідставного втручання у право приватної власності, яке відповідно до положень статті 41 Конституції України є непорушним, і так само як незаконне притягнення до адміністративної відповідальності, завдало йому моральної шкоди.
У статті 56 Конституції України зазначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
За ч. 2 ст. 1166 УК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. За ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 22.12.2010 № 23-рп/2010 (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) Конституційний Суд України зазначив, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Одна з найголовніших відмінностей вирішення публічно правових від приватно-правових спорів полягає у презумпції правомірності вимог суб'єкта приватного права та у презумпції неправомірності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, оскільки це вбачається зі змісту ч. 2 ст. 77 КАС України.
У практиці Європейського суду з прав людини сформульований та широко застосовується стандарт доказування «поза розумними сумнівами» (beyond reasonable doubt). Так, у п. 43 рішення у справі «Кобець проти України» (заява № 16437/04) ЄСПЛ зазначив, що згідно з критерієм «поза розумним сумнівом» доведення має випливати з обов'язково наявної сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, які повинні бути достатньо вагомими, чіткими та взаємоузгодженими.
У даному випадку саме на відповідачів-суб'єктів владних повноважень, а не на позивача, покладається обов'язок довести «поза розумним сумнівом»: а) наявність беззаперечних підстав для притягнення Позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП, підкріплених належними, допустимими і достовірними доказами; б) наявність підстави та дотримання порядку тимчасового затримання належного Позивачу автомобіля. Оцінюючи надані сторонами докази та висловлені ними аргументи суд вважає, що Відповідач 1 не довів правомірність прийнятих ним рішень, натомість Позивач довів порушення Відповідачем 1 порядку тимчасового затримання його автомобіля, безпідставного доставлення його на спеціальний майданчик та безпідставність притягнення його до адміністративної відповідальності за Постановою, у зв'язку з чим суд переконаний, що цими діями Позивачу завдано моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з абз. 2 ч. 3 цієї статті розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд погоджується з доводами Позивача, що: а) незаконне притягнення до юридичної відповідальності за Постановою завдало моральної шкоди; б) незаконне рішення про тимчасове затримання його автомобіля було оформлене з порушенням передбаченого законодавством порядку та без наявності на те підстав, становило необґрунтоване втручання у його право власності, порушило право вільно користуватися своєї власністю, що також завдало моральної шкоди; в) між протиправними діями та рішеннями Відповідача 1 і наслідками у вигляді завдання моральної шкоди Позивачу є причинно-наслідковий зв'язок.
У ч. 3 ст. 219 КУпАП України зазначено, що від імені виконавчих комітетів (а у населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчих органів, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, третьою і сьомою статті 122 і накладати адміністративні стягнення мають право уповноважені виконавчим комітетом (виконавчим органом) сільської, селищної, міської ради посадові особи виконавчих органів сільської, селищної, міської ради - інспектори з паркування.
Отже, при розгляді справ та застосуванні адміністративних стягнень за ч. 3 ст. 122 КУпАП інспектори з паркування діють саме від імені виконавчого органу міської ради, з чого слідує, що у разі заподіяння шкоди органом місцевого самоврядування незаконними діями, рішеннями або бездіяльністю ця шкода відшкодовується не державою, а саме органом місцевого самоврядування відповідно до Конституції та ЦК України.
У даному випадку органом місцевого самоврядування, на який покладається компенсація моральної шкоди, завданої Відповідачем 1, є Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі управління (інспекції) з паркування (тобто, Відповідач 2), яке не має статусу юридичної особи та входить у структуру та штатний розпис зазначеного департаменту, що підтверджується п. 6 Положення про Департамент територіального контролю міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської ради від 02.03.2023 № 6010/605 (зі змінами).
Керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності суд вважає, що: а) справедливою та розумною сумою компенсації моральної шкоди за протиправне притягнення Позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП є 4000,00 грн; б) справедливою та розумною сумою компенсації моральної шкоди за протиправне рішення про тимчасове затримання та доставлення автомобіля Позивача за допомогою евакуатора до спеціального майданчика є 4000,00 грн.
При задоволенні похідних вимог про зобов'язання повернути суми сплаченого штрафу та платежу за зберігання автомобіля на спеціальному майданчику суд виходить з того, що: а) частиною першою статті 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала; б) Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08.08.2023 у справі № 910/5880/21 зроблені висновки, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу кошти, які платник сплатив на виконання цієї постанови, знаходяться у Державному бюджеті України без достатньої правової підстави; суму штрафу, перераховану до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану. На такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та наказу Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 не поширюються».
Щодо розподілу судових витрат суд керується ч. 1 ст. 139 КАС України та присуджує Позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі управління (інспекції) з паркування 484,48 грн судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову.
На підставі статей 8, 19, 41, 55, 56, 61, 62 Конституції України, статей 23, 1173, 1174 Цивільного кодексу України, статей 2, 5-9, 19-22, 72-79, 90, 143, 242-246, 250, 255, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до Рожнова Богдана Вячеславовича, головного спеціаліста-інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва КМДА, Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі управління (інспекції) з паркування, Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування рішення, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності - задовольнити.
Скасувати постанову головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рожнова Богдана Вячеславовича від 05.09.2024 серії 2КІ № 0000678785 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 122 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути з бюджету міста Києва на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 50 відсотків штрафу у сумі 340,00 грн, застосованого у вигляді адміністративного стягнення згідно з постановою головного спеціаліста - інспектора з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рожнова Богдана Вячеславовича від 05.09.2024 серії 2КІ № 0000678785.
Зобов'язати Департамент територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код 34926981) в особі управління (інспекції) з паркування компенсувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 8000,00 грн моральної шкоди та 484,48 грн судового збору за подання адміністративного позову.
Зобов'язати Головне управління Національної поліції у місті Києві (код 40108583) повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) 144,00 грн, сплачені за зберігання на спеціальному майданчику автомобіля Lancia, номерний знак НОМЕР_1 у зв'язку з тимчасовим затриманням на підставі акту огляду та тимчасового затримання від 05.09.2024, складеного головним спеціалістом - інспектором з паркування першого відділу контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки транспортних засобів управління (інспекції) з паркування Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рожновим Богданом Вячеславовичем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено: 03.04.2026 року.
Суддя А.В. Янченко