Справа № 367/2964/26
Провадження №2-з/367/26/2026
Іменем України
09 березня 2026 року місто Ірпінь
Суддя Ірпінського міського суду Київської області Білогруд О.О., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Сергійчука Антона Олександровича про забезпечення позову до подання позовної заяви, -
установив:
до Ірпінського міського суду Київської області надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Сергійчука А.О. про забезпечення позову до подачі позовної заяви, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на будинок що розташований за адресою АДРЕСА_1 та право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 . Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 (Позивач-1) та ОСОБА_3 (Позивач-2) мають намір в майбутньому заявити позов до ОСОБА_2 про стягнення завданих збитків, внаслідок пожежі. ОСОБА_1 є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . 24.01.2026 орієнтовно о 08:28 у будинку, який зблокований з будинком Позивача-1 (мають спільну стіну) за адресою АДРЕСА_1 виникла пожежа, яка перекинулась на житловий будинок Позивача-1. Власником будинку за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 . Унаслідок пожежі у будинку Позивача-1 було знищено покрівля та перекриття ІІ поверху, облицювання стін, міжкімнатні двері, меблі, металопластикові вікна, підлога, побутова техніка, офісна техніка, музичні інструменти, речі домашнього вжитку, фотовітрини, апаратура для роботи з фотоапаратурою, а також було пошкоджено інше майно. Знищена та пошкоджена техніка та апаратура належать Позивачу-2, який тимчасово проживав у будинку Позивача-1. Результатами пожежі будинку Позивача-1 та майну Позивача-2 було завдано значної шкоди, наслідки пожежі зафіксовані в Акті про пожежу від 24.01.2026 та Висновку про причини виникнення пожежі від 26.01.2026. Відповідно до зазначеного Висновку осередок пожежі знаходився на стіні в районі дивану у житловій кімнаті 2-го поверху житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , причиною виникнення пожежі стало коротке замикання електромережі у будинку ОСОБА_2 , до якого призвело порушення вимог щодо безпечної експлуатації електромережі та електрообладнання; порушення правил підключення та використання генератора електроенергії; неналежний технічний стан електропроводки, що призвело до короткого замикання; порушення вимог щодо заземлення, ізоляції проводів та використання захисних пристроїв. Викладене дає підстави стверджувати, що пожежа виникла внаслідок допущення порушення правил пожежної безпеки ОСОБА_2 . Наразі Позивачами вчиняються дії для оцінки вартості завданого збитку, що перешкоджає їм станом на поточну дату подати позовну заяву до суду. Разом з тим, Позивачі вважають що наразі існують підстави до вжиття заходів забезпечення позову до моменту його пред'явлення. Предметом спору у майбутньому позові є стягнення з ОСОБА_2 на користь Позивачів майнової шкоди, завданої внаслідок пожежі, причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_2 та наслідками підтверджується висновками ДСНС. Розмір завданої шкоди наразі оцінюється, але зважаючи на фотоматеріали він є значним. Зважаючи на значний розмір майбутнього стягнення з ОСОБА_2 , у разі ухвалення рішення суду, виконання рішення суду буде можливим шляхом звернення стягнення на майно ОСОБА_2 . Наразі Позивачами встановлено, що ОСОБА_2 вчиняються дії, спрямовані на продаж будинку за адресою АДРЕСА_1 (в якому і виникла пожежа). Вона мала намір продати будинок ще до пожежі, оскільки за її повідомленнями має намір виїхати на проживання за межі України. Зазначена обставина підтверджується оголошеннями з відкритих джерел на інтернет-ресурсах. Про намір здійснити продаж будинку ОСОБА_2 також повідомляла дружині Позивача-1 у особистій переписці. Також, з моменту виникнення пожежі, до постраждалих будинків сторін регулярно приходять різні рієлтори та посередники на запрошення ОСОБА_2 . Для забезпечення виконання у майбутньому боргового зобов'язання вважають за необхідне вжити заходів по забезпеченню позову. Указаний захід забезпечення є обґрунтованим з огляду на те, що завдані збитки є значними; шкоду завдано з вини ОСОБА_2 , вона також відкрито заявляє про відчуження будинку та вчиняє дії спрямовані на його відчуження. Невжиття заходів забезпечення призведе до неможливості стягнення відшкодування завданих збитків в майбутньому. Ціну позову, про забезпечення якого просить заявник буде визначено у майбутньому, після складання оцінювачем звіту про розмір завданого збитку. З огляду на зазначене просили заяву задовольнити та накласти арешт на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належний ОСОБА_2 .
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями указану заяву передано для розгляду судді Білогруд О.О.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали позовної заяви справи, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з частиною першою статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно.
Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.
Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Крім того, заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.
Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову повинна довести співмірність обраного засобу забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
За вимогами статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.
Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 08.05.2019 у справі № 487/7097/18 та від 25.09.2019 у справі №320/3560/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, при розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.
Окрім того, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.
При цьому забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівноправності сторін.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.
Так, заявником зазначено, що не застосування заходу забезпечення у запропонованій формі надасть можливість відповідачу у справі відчужити нерухоме майно - будинок. При цьому заявником не обґрунтовано які саме дії відповідача дають підстави вважати, що відповідне відчуження реально відбудеться і це ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду у справі про відшкодування шкоди, завданої пошкодженням майна внаслідок пожежі, або перешкоджатиме ефективно захистити та поновити порушене право позивача. При цьому судом ураховується, що заявник має намір звернутися до суду із вимогою про відшкодування шкоди у вигляді стягнення певної суми грошових коштів, а у заяві про забезпечення позову висунуто вимогу про накладення арешту на нерухоме майно. Також, на думку суду, наявність опублікованого оголошення не свідчить про реальність дій по відчуженню майна. Заявником не наведено обґрунтованих обставин, що свідчать про те, що ОСОБА_2 вживає реальних заходів щодо відчуження указаного будинку вже після пожежі, тобто нерухомого майна, яке пошкоджено. З огляду на зазначене, будь-яких реальних ризиків, які свідчать про наявність у майбутньому утруднення виконання рішення суду, наведено не було. Крім того, заявником не визначено розмір завданих збитків, а тому дослідити та оцінити співмірність запропонованого заходу забезпечення позову із позовними вимогами, з якими позивачі мають намір звернутися до суду на разі у суду можливості не має.
Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами (правова позиція, викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).
Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має здійснити: 1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; 2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; 3) з'ясувати зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; 4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; 5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв'язку з вжиттям таких заходів.
Питання необхідності вжиття заходів забезпечення позову, їх обґрунтованість та співмірність із заявленими вимогами, збалансованість інтересів сторін, є предметом дослідження, виходячи з конкретно встановлених обставин справи, а тому не може бути формального чи уніфікованого підходу. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Суд звертає увагу, що обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не обґрунтовано та не доведено, що запропонований засіб у виді арешту на нерухоме майно є співмірним із позовними вимогами, з якими позивачі мають намір звернутися до суду, а також не доведено наявність на цей час ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб, у майбутньому, у задоволені заяви слід відмовити.
При цьому, відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до суду.
З огляду на викладене, заява представника ОСОБА_1 - адвоката Сергійчука А.О. забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154, 157 ЦПК України, суддя,-
у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Сергійчука Антона Олександровича про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.
Суддя О.О. Білогруд