Справа № 365/1163/25
Номер провадження: 2/365/219/26
іменем України
02 квітня 2026 року селище Згурівка
Згурівський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Хижного Р.В.
за участю секретаря судового засідання Середи Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У грудні 2025 року уповноважений представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - ТОВ «Споживчий центр») Логош Т.В. через систему «Електронний суд» звернулася до Згурівського районного суду Київської області з вищевказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 02.07.2025-100001185 від 02.07.2025 у розмірі 24800 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) укладено Кредитний договір (оферта) № 02.07.2025-100001185, за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі - 8000 гривень строком на 140 днів з дати його надання із процентною ставкою - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку користування кредитом. Комісія, пов»язана із наданням кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 1600 гривень. Неустойка: 80 гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов»язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов»язання.
За умовами договору спосіб перерахування коштів кредиту здійснюється на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4323-34ХХ-ХХХХ-6073.
Відповідачкою електронним цифровим підписом підписано пропозицію про укладення кредитного договору (оферта), заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кредитні кошти, а отже акцептовано умови договору.
Відтак, позивач ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі. В свою чергу відповідачка свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 24800 гривень, яка складається з : тіла кредиту - 8000 гривень, процентів - 11200 гривень, комісії (пов»язаної з наданням кредиту) - 1600 гривень, неустойки - 4000 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У відзиві на позовну заяву, відповідач ОСОБА_1 підтвердила факт укладення між нею та ТОВ «Споживчий центр» Кредитного договору № 02.07.2025-100001185 від 02.07.2025, та отримання за його умовами кредитних коштів у розмірі 8000 гривень. Відповідача визнає наявність заборгованості, яка складається з тіла кредиту - 8000 гривень та процентів - 11200 гривень, проте не погоджується з вимогою про сплату неустойки та комісії. Вимогу про сплату неустойки відповідачка вважає неправомірною з огляду на п. 18 Перехідних положень ЦК України, оскільки неустойка, нарахована включно з 24 лютого 2022 року підлягає списанню кредитодавцем. Відповідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування неустойки під час воєнного стану. Щодо вимоги про сплату комісії зазначає, що послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів та інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції є незаконними, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У кредитному договорі визначення комісії згадується лише як комісія, пов»язана з надання кредиту, проте конкретного переліку послуг в кредитному договорі не обумовлено. Позивачем до позовної заяви додано довідку від ТОВ «Універсальні платіжні рішення» щодо зарахування коштів на картку відповідачки. Проте, використання стороннього сервісу інтернет-еквайрингу для перерахунку коштів, не відповідає умовам договору, оскільки такі послуги та їх вартість в договорі не обумовлені. Судовий збір просила розподілити між сторонами пропорційно до задоволених вимог.
У відповіді на відзив представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Ларіонов К.О. на спростування аргументів відповідачки щодо комісії зазначив, що комісія за надання кредиту, це комісія, пов'язана із наданням послуги з перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту на картку, зазначену позичальником, є виправданою. Відповідачка не була позбавлена права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат. Безоплатність надання цих послуг законодавством не встановлена. Договором застережено, що до складу даної комісії не включено послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства. За відсутності доказів оскарження відповідачем умови договору щодо встановлення комісії, відсутні підстави для відмови у стягненні вказаного платежу з відповідача. Законом України № 3498-IХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та перехідних положень. На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язання. Кредитний договір з відповідачкою був укладений після набуття чинності змін до Закону України «Про споживче кредитування», який є спеціальною нормою, на відміну від норм ЦК України, якими врегульовано загальні питання звільнення від сплати неустойки позичальників, а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною.
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 04 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи по суті, встановлено відповідні строки для подання заяв по суті справи.
У судове засідання представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не з'явилася, в позовній заяві представник позивача Логош Т.В. просила розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує.
В судове засідання відповідачка ОСОБА_1 не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України, у зв'язку з відсутністю сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 02.07.2025 між ТОВ «Споживчий центр» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», укладено електронний кредитний договір № 02.07.2025-100001185, який складається із: пропозиції про укладення кредитного договору (оферта), заявки, сформованої на сайті кредитодавця після ідентифікації позичальника, обрання нею конкретних умов та їх схвалення кредитодавцем, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформованої на сайті кредитодавця та підписаної позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при її ідентифікації на сайті - 0950508625.
Відповідно до пункту 4.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту: банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № 4323-34ХХ-ХХХХ-6073.
02.07.2025 відповідачка ОСОБА_1 , підписавши кредитний договір, підтвердила тим самим отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи з обраних умов кредитування (а.с. 26-39 - Кредитний договір).
Кредитний договір підписаний відповідачкою одноразовим ідентифікатором - Е355.
Перед укладенням кредитного договору відповідачка пройшла верифікацію та була ідентифікована товариством (а.с. 56, 57- підтвердження BankID)
Відповідно до заявки та підтвердження укладення кредитного договору кредитор надає позичальнику кредит на наступних умовах: сума кредиту - 8000 грн. 00 коп.; строк, на який надається кредит - 140 днів з дати його надання; дата надання кредиту - 02.07.2025; дата повернення виплати кредиту - 18.11.2025; процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит; комісія, пов'язана з наданням кредиту 20 % від суми кредиту та дорівнює 1600 грн. 00 коп. Орієнтовна реальна річна процентна ставка 7910,02 %. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 17781 грн. 92 коп. Кредитним договором передбачена неустойка: 80 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов»язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання зобов»язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365 % річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми (база розрахунку).
02.07.2025 на виконання умов кредитного договору позивачем здійснено переказ коштів у сумі 8000 гривень на картку відповідачки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 790576260 (а.с. 40 - підтвердження, а.с. 46-55 - копія договору про надання послуг з переказу коштів № ФК-П-2024/01-2).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 02.07.2025-100001185 від 02.07.2025, заборгованість ОСОБА_1 становить 24800 гривень та складає: основний борг - 8000 гривень, проценти - 11200 гривень, комісія за надання кредиту - 1600 гривень, неустойка - 4000 гривень. Проценти по кредиту нараховані за період з 02.07.2025 по 18.11.2025, тобто в межах строку кредитування погодженого сторонами (а.с. 41).
Відповідачка своїх зобов'язань за кредитним договором не виконала, заборгованість за кредитом не погашає, чим порушує законні права ТОВ «Споживчий центр».
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За змістом статей 626, 628-629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У пункті 5 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію») .
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Як зазначено у статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ та підтвердження цілісності даних в електронній формі.
У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оцінюючи докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.
Позивач ТОВ «Споживчий центр» просив стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 02.07.2025-100001185 від 02.07.2025 у розмірі 24800 гривень.
Відповідачка визнає наявність заборгованості у розмірі 19200 гривень, з яких: основний борг - 8000 гривень, проценти - 11200 гривень.
Судом встановлено, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідно до якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 8000 гривень, шляхом перерахування коштів на банківську карту відповідачки. Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачці кредит на визначених умовах. Відповідачка не виконує свої зобов'язання за договором, чим порушує права позивача. Розмір заборгованості за основним боргом становить 8000 гривень, проценти - 11200 гривень.
Позивач також просить стягнути з відповідачки неустойку у розмірі 4000 гривень.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцяти денний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також Законом № 2120-ІХ від 15.03.2022 року внесені зміни до Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до п. 6-1 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.
Із зазначеного слідує, що законодавець звільнив позичальників від неустойки (штрафу, пені) та від інших платежів за прострочення виконання зобов'язань за договором, які були нараховані у період дії в Україні воєнного стану, тобто з 24.02.2022 та такі нарахування підлягають списанню.
У п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 зроблено правовий висновок, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми ЦК України.
Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати норму пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.
З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки неустойки у розмірі 4000 гривень, оскільки вона нарахована у період дії в Україні воєнного стану, а відтак в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
Щодо доводів відповідачки про неправомірне нарахування комісії, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Згідно п. 3.1. Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) предметом договору також є сплата позичальником комісії. У п. 7 Заявки кредитного договору № 02.07.2025-100001185 (кредитної лінії) передбачено сплату комісії, пов'язаної з наданням кредиту, у розмірі 20% від суми кредиту, що дорівнює 1600 гривень. Комісія передбачена також у графіку платежів (п. 12 Заявки).
Таким чином враховуючи те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, сплата якої також передбачено у кредитному договорі, є істотною умовою договору, яку сторони погодили та яка підлягає виконанню, та включена у графік платежів, а тому суд вважає обґрунтованим нарахування позивачем комісії у розмірі 1600 гривень.
Судом встановлено факт отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання належним чином зобов'язань з їх поверненню.
Враховуючи вищезазначене суд вбачає за необхідне позов задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за договором № 02.07.2025-100001185 від 02.07.2025 у загальному розмірі 20800 гривень, з яких основний борг - 8000 гривень, проценти - 11200 гривень, комісія - 1600 гривень.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
За подання позовної заяви майнового характеру позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн (а.с. 58 - платіжна інструкція).
Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з огляду на часткове задоволення позовних вимог (83,87096 %), з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2031,69 грн, решта судового збору залишається за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 207, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст.ст. 2, 19, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280, 288, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за Кредитним договором № 02.07.2025-100001185 від 02.07.2025 в розмірі 20800 (двадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з яких 8000 (вісім тисяч) гривень 00 копійки - основний борг, 11200 (одинадцять тисяч двісті) гривень 400 копійок - проценти; 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок - комісія, пов'язана із наданням кредиту.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2031 (дві тисячі тридцять одна) гривня 69 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга,або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Згурівським районним судом Київської області за письмовою заявою ОСОБА_1 .
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Відповідач, якому заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку,встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», адреса: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, 01032, код ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий суддя Р.В. Хижний