02.04.2026 Справа № 363/7673/25
Іменем України
02 квітня 2026 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі:
Головуючого судді - Рукас О.В.,
за участю секретаря судових засідань - Галай О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вишгород у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, -
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла вищезазначена позовна заява.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що 20.03.2021 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), було зареєстровано шлюб, про що Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №98. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який на даний час проживає разом з позивачем та знаходяться на її утриманні.
Оскільки спільне життя у сторін не склалося, вони мають різні погляди на сімейне життя та обов'язки, разом не проживають більше чотирьох років, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини фактично припинені, збереження сім'ї на думку позивача є неможливим, тому позивач просить розірвати шлюб із відповідачем.
Також у зв'язну з тим, що відповідач своїх обов'язків по утриманню малолітнього сина не виконує, матеріальної допомоги не надає, позивач просила стягнути з відповідача аліменти на утримання сина ОСОБА_5 , 2022 р.н. у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача.
Згідно з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею по справі визначено суддю Рукас О.В.
Ухвалою суду від 22.01.2026 року провадження у справі було відкрито у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання, встановлено строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав на подачу заяв по суті справи.
Ухвалою суду від 02.03.2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано строк тривалістю 5 днів для усунення зазначених недоліків.
05.03.2006 позивачем було усунуто зазначені в ухвалі недоліки, справа призначена до розгляду на 02.04.2026 року о 11 год. 30 хв.
У судове засідання позивач не з'явилася, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце його проведення. До судового розгляду від позивача надійшла заява, в якій позовні вимоги було підтримано у повному обсязі, а також висловлено прохання про проведення судового розгляду за відсутності сторони позивача.
У судове засідання відповідач не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце його проведення шляхом направлення судової повістки про виклик до суду за його зареєстрованою адресою проживання. До початку розгляду справи по суті від сторони відповідача надійшла заява, в якій ОСОБА_2 позовні вимоги визнав у повному обсязі, не заперечував проти їх задоволення та розірвання шлюбу укладеним між ним та ОСОБА_1 , а також стягнення з нього аліментів на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , розгляд справи прохав проводити за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, враховуючи подані ними клопотання про проведення судового розгляду за відсутності сторін, а також зважаючи на відсутність клопотань про відкладення судового розгляду, суд приходить до висновку про можливість здійснення судового розгляду за відсутності сторін по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явилися, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали поданої позовної заяви, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 Сімейного Кодексу України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Згідно з ч. 3 ст. 115 СК України - документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Вирішуючи питання про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 20.03.2021 року (а.с. 2) судом встановлено, що 20.03.2021 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ), було зареєстровано шлюб, про що Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №98.
Від шлюбу позивач та відповідач мають малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (свідоцтво про народження реєстраційний номер НОМЕР_4 м. Вюрцбург від 19.10.2022, де у графі мати зазначено ОСОБА_6 , у графі батько: ОСОБА_2 ) (а.с. 36, 37).
На даний час позивач разом з малолітнім сином ОСОБА_4 , 2022 р.н. проживають у Федеративній Республіці Німеччина, що підтверджується посвідками на проживання (а.с.26-28, 29-31).
За результатами дослідження матеріалів справи судом встановлено, що спільне життя сторін не склалося через відсутність порозуміння, різницю поглядів на вирішення сімейних проблем. Сторони спільно не проживають, мають окремі бюджети та власне життя. Таким чином, шлюб та сімейні відносини між ними продовжують існувати лише формально. Відповідачем ОСОБА_2 суду надано заяву про визнання позову у повному обсязі.
Судом підтверджено, що причини, що спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими, а подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам подружжя, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає встановленим, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а тому шлюб між сторонами необхідно припинити шляхом його розірвання.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що шлюб необхідно розірвати.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 121, ч. 1 ст. 122 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя. Походження дитини від подружжя визначається на підставі Свідоцтва про шлюб та документа закладу охорони здоров'я про народження дружиною дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У ч. 1-3 ст. 181 СК України визначено способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснив, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч. 2 ст. 182 СК України.
З свідоцтва про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 реєстраційний номер G3648/2022 м. Вюрцбург від 19.10.2022, вбачається, що у графі мати зазначено ОСОБА_6 , у графі батько: ОСОБА_2 ) (а.с. 36, 37).
З посвідки на проживання (а.с.26-28, 29-31) судом встановлено, що позивач разом із малолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проживають в Федеративній Республіці Німеччина.
Таким чином судом підтверджено, що відповідач не тільки проживає окремо від позивачки та малолітнього сина, але і добровільно не виконує покладений на нього обов'язок з утримання дитини. Судом не встановлено обставин, які б свідчили про неможливість виконання відповідачем свого обов'язку з утримання дитини. Крім того, відповідачем подано до суду заяву, в якій він не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання сина ОСОБА_4 .
Враховуючи вищезазначені обставини, а також обов'язок обох батьків утримувати дітей, враховуючи, що відповідач є працездатною особою, суд вважає, що позов про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини підлягає задоволенню, та вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання спільної дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 19.12.2025 року і до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» позивачі у справах за позовами щодо стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.
Судом встановлено, що у зв'язку з розглядом справи стороною позивача понесені судові витрати в розмірі 1211,20 грн. в якості сплати судового збору за одну вимогу позовної заяви.
Разом з тим позовна заява містить дві позовні вимоги.
З урахуванням вищевикладеного, з відповідача на підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору на користь відповідача в розмірі 1211,20 грн., та судовий збір на користь держави у розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 259, 263, 264, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 115, 180-183, 191 СК України, суд,
Цивільний позов ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 20.03.2021 року між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3 ) Вишгородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актовий запис №98 - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) аліменти на утримання дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 19.12.2025 року і до досягнення дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 повноліття.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання судового рішення про стягнення з аліментів на утримання дитини у межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач:
ОСОБА_1 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач:
ОСОБА_2 (зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_2 )
Головуючий суддя О.В. Рукас