Справа № 362/8584/25
Провадження № 2/362/2084/26
02 квітня 2026 року
суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Марчук О.Л., розглянувши в порядку спрощеного провадження у місті Василькові Обухівського району Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею і відповідачем.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона з відповідачем перебувають в зареєстрованому шлюбі.
Зазначила, що на початку 2025 року відповідач постійно почав принижувати позивача, висміював її характер, інтелект та зовнішність; під час однієї із сварок, відповідач для ще більшого приниження позивачки, зізнався їй у тому, що за понад 10 років їхнього шлюбу він їй зраджував (про що позивачка навіть не здогадувалась, оскільки відповідач це добре маскував); з його слів, він (відповідач) коли почав зраджувати, тобто жити подвійним життям, то користувався послугами ескорт-служби, займався незахищеним сексом з повіями; з деякими представницями ескорт-служби в нього були і є тривалі стосунки; оскільки, таку поведінку та принизливі висловлювання на адресу позивачки відповідач допускав лише один на один з позивачкою, і це були побутові сімейні сварки, тому свідків при цьому не було; позивачка допускає, що після таких стосунків, відповідач хворів на інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом, оскільки були періоди в шлюбі, коли відповідач на тривалий час позбавляв позивачку інтимних стосунків, пояснюючи все зайнятістю та втомою; під час перебування в шлюбі відповідач заробляв в законний та незаконний спосіб значні не обліковані статки, але їх від позивачки приховував, витрачаючи на свої особисті збочені потреби та придбання активів на підставних осіб; весь цей час, відповідач офіційно отримував незначний дохід, користуючись для пояснення походження коштів для своїх значних витрат, доходами позивачки, яка працює приватним нотаріусом; останнім ганебним вчинком відповідача стало домашнє насилля відносно позивачки 28.09.2025 роли, відповідач, перебуваючи за місцем проживання позивачки їхнім малолітнім сином в будинку АДРЕСА_1 , вчинив відносно позивачки дії насильницького характер, які виразились у фізичному та психологічному насильстві, у присутності їхнього малолітнього сина.
Також, зазначила, що вони припинили шлюбні відносини та шлюб має формальний характер (а.с. 79 - 83).
Дану справу розглянуто в порядку спрощеного провадження.
Відповідач отримав копію ухвали про відкриття провадження за адресою електронної пошти (а.с. 96).
При цьому, враховуючи, що відповідач не має в Україні зареєстрованого місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи, відповідач був повідомлений про розгляд справи через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (а.с. 91, 95).
Оскільки відповідач, який був повідомлений про розгляд справи належним чином в порядку, передбаченому статтею 128 ЦПК України, у встановлений цивільним процесуальним законом строк не подав відзив на позов і не заперечив проти вирішення справи в порядку спрощеного провадження, суд ухвалив рішення на підставі наявних у справі доказів.
Воднораз, суд обізнаний про те, що 02 квітня 2026 року, в цьому ж складі суду постановлено рішення по цивільній справі № 362/7253/ 25 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Проте, суд не вирішує питання про закриття провадження у даній справі відповідно до пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки рішення по справі № 362/7253/25 на набрало законної сили та даний позов у справі № 362/8584/25 заявлено з інших підстав ніж у справі № 362/7253/25.
Отже, суд мусить надати правову оцінку підставам даного позову.
Дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
04 вересня 1999 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано у відділі реєстрації актів громадянського стану Ужгородської міської ради Закарпатської області України, актовий запис за № 452, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 04 вересня 1999 року (а.с. 9).
Натомість, до позову не додано та під час розгляду справи стороною позивача не надано суду належних і допустимих доказів того, що на початку 2025 року відповідач постійно почав принижувати позивача, висміював її характер, інтелект та зовнішність; під час однієї із сварок, відповідач для ще більшого приниження позивачки, зізнався їй у тому, що за понад 10 років їхнього шлюбу він їй зраджував (про що позивачка навіть не здогадувалась, оскільки відповідач це добре маскував); з його слів, він (відповідач) коли почав зраджувати, тобто жити подвійним життям, то користувався послугами ескорт-служби, займався незахищеним сексом з повіями; з деякими представницями ескорт-служби в нього були і є тривалі стосунки; позивачка допускає, що після таких стосунків, відповідач хворів на інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом, оскільки були періоди в шлюбі, коли відповідач на тривалий час позбавляв позивачку інтимних стосунків, пояснюючи все зайнятістю та втомою; під час перебування в шлюбі відповідач заробляв в законний та незаконний спосіб значні не обліковані статки, але їх від позивачки приховував, витрачаючи на свої особисті збочені потреби та придбання активів на підставних осіб; весь цей час, відповідач офіційно отримував незначний дохід; останнім ганебним вчинком відповідача стало домашнє насилля відносно позивачки 28.09.2025 роли, відповідач, перебуваючи за місцем проживання позивачки їхнім малолітнім сином в будинку АДРЕСА_1 , вчинив відносно позивачки дії насильницького характер, які виразились у фізичному та психологічному насильстві, у присутності їхнього малолітнього сина.
Як наслідок, в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, позивачкою не підтверджено вищенаведені фактичні обставини на які вона посилається за змістом позову як на підставу своїх вимог.
Зокрема, непристойна поведінка особи може бути підтверджена конкретними доказами наданими безпосередньо суду, а тому зазначення за змістом позову посилання в мережі Інтернет не доводить аморальних дій відповідача, оскільки суд не зобов'язаний переходити за будь-якими посиланнями на веб-адреси.
Відомості про фінансові доходи відповідача або їх можливе приховання, також не є підставою для розірвання шлюбу між сторонами.
При цьому, за змістом позову суду запропоновано самостійно здійснити пошук декларації відповідача в на сайті НАЗК в розділі «Реєстр декларацій», однак самостійний пошук судом письмових доказів суперечить положенням ЦПК України щодо змагальності, безсторонності та доказування.
Крім того, на виконання вимог статей 76 - 84 ЦПК України, позивачка не надала суду доказів зазначених нею за змістом позову обставин вчинення відповідачем відносно неї домашнього насильства (наприклад, постанови судді про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП).
При цьому, додана до позову копія заява ОСОБА_1 від 28.10.2025 року на ім'я начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_3 на 2-х аркушах, - об'єктивно не підтверджує факт вчинення ОСОБА_2 відносно позивачки домашнього насильства (а.с. 59 - 60).
Суд зазначає, що додана до позову заява позивачки від 28.10.2025 року на ім'я начальника Обухівського РУП ГУ НП в Київській області Максима Дьоміна на 2-х аркушах, не є прямим, достатнім, об'єктивним, беззаперечним, достовірним і належним доказом вчинення домашнього насильства, оскільки за такою заявою необхідно провести відповідну перевірку чи дізнання та отримати відповідні результати із висновками про наявність чи відсутність конкретних обставин про які повідомлено заявницею.
Одночасно, суд враховує, що відповідно до вимог частини другої стаття 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Однак, до позовної заяви не додано, під час розгляду справи позивачкою не надано та в матеріалах справи відсутні допустимі письмові докази фактичних обставин якими обґрунтовано позовні вимоги.
Тобто, в супереч вимогам статей 76 - 84 ЦПК України, позивачкою не підтверджено вищенаведені фактичні обставини на які вона посилається за змістом позову як на підставу своїх вимог.
Отже, під час розгляду справи позивачем, не виконано, передбаченого статтею 81 ЦПК України обов'язку довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
У зв'язку з цим, суд приходить до висновку, що згідно із статтями 12, 13 і 76 - 84 ЦПК України, відповідно до яких на засадах змагальності сторін кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає цивільні справи не інакше як на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі та суд не наділений функцією доказування, - позивачка не довела ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а саме: обставини того, що на початку 2025 року відповідач постійно почав принижувати позивача, висміював її характер, інтелект та зовнішність; під час однієї із сварок, відповідач для ще більшого приниження позивачки, зізнався їй у тому, що за понад 10 років їхнього шлюбу він їй зраджував (про що позивачка навіть не здогадувалась, оскільки відповідач це добре маскував); з його слів, він (відповідач) коли почав зраджувати, тобто жити подвійним життям, то користувався послугами ескорт-служби, займався незахищеним сексом з повіями; з деякими представницями ескорт-служби в нього були і є тривалі стосунки; позивачка допускає, що після таких стосунків, відповідач хворів на інфекційні захворювання, які передаються статевим шляхом, оскільки були періоди в шлюбі, коли відповідач на тривалий час позбавляв позивачку інтимних стосунків, пояснюючи все зайнятістю та втомою; під час перебування в шлюбі відповідач заробляв в законний та незаконний спосіб значні не обліковані статки, але їх від позивачки приховував, витрачаючи на свої особисті збочені потреби та придбання активів на підставних осіб; весь цей час, відповідач офіційно отримував незначний дохід; останнім ганебним вчинком відповідача стало домашнє насилля відносно позивачки 28.09.2025 роли, відповідач, перебуваючи за місцем проживання позивачки їхнім малолітнім сином в будинку АДРЕСА_1 , вчинив відносно позивачки дії насильницького характер, які виразились у фізичному та психологічному насильстві, у присутності їхнього малолітнього сина.
При цьому, суд вважає, що позивачка беззаперечно мала можливість додати до позовної заяви усі докази, що підтверджують обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зокрема, під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин які об'єктивно перешкодили чи унеможливили надання позивачкою відповідних документів.
Також, під час розгляду справи позивачкою або її представником не заявлено клопотань про забезпечення і/або витребування доказів.
Згідно із частиною сьомою статті 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Воднораз, у суду відсутні сумніви у добросовісному здійсненні стороною позивача її процесуальних прав і виконання обов'язків щодо доказів, оскільки у даній справі позивачу надано правову допомогу фахівця у галузі права - адвоката.
Таким чином, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено обставин на які посилається позивачка, суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
Одночасно, на підставі пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України, у зв'язку із відмовою в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, слід покласти на позивачку (а.с. 13).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 21, 24, 56, 105, 110 - 112 Сімейного кодексу України, статтями 1 - 13, 19, 23, 27, 34, 76 - 83, 89, 92, 95, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 273 - 279 ЦПК України,
Відмовити в задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя
Дата складення повного рішення суду - 02 квітня 2026 року.