Справа № 359/10179/18 провадження № 2/361/2129/25
03.04.2026
«03» квітня 2026 року
місто Бровари Броварського району Київської області
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Василишин В.О. перевіривши матеріали цивільної справи № 359/10179/18 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Девелопмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди,
У травні 2025 року відповідно до розпорядження голови Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2025 року № 1 про передачу цивільної справи на розгляд до іншого суду в порядку статті 31 Цивільного процесуального кодексу України у провадження Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла вище вказана цивільна справа.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу цивільної справи між суддями від 29 травня 2025 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Писанець Н.В.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 червня 2025 року дану справу прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 31 березня
2026 року визнано необґрунтованим, заявлений позивачем ОСОБА_1 , відвід судді Писанець Н.В. від розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама», ТОВ «Альтіс-Девелопмент», ТОВ «Золота середина», ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_5 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди, а також заявлено самовідвід судді Писанець Н.В. від розгляду даної цивільної справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року головуючим суддею у даній справі визначено суддю Василишина В.О.
Перевіривши матеріали справи, з огляду на етичні принципи та з метою забезпечення неупередженого та об'єктивного розгляду цієї справи, вважаю за необхідне заявити самовідвід з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 36 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
На підставі частини першої статті 39 ЦПК України з підстав, зазначених у статтях
36, 37 і 38 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Рішення про самовідвід ґрунтується на наявності безпосередньої комунікації з редакцією відповідача у справі ТОВ «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама», пов'язаної з перебуванням судді Василишина В.О. на адміністративній посаді голови суду, виконанням ним обов'язків судді-спікера по взаємодії з регіональними та загальнодержавними засобами масової інформації.
Статтею 3 Європейського статуту судді передбачено, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й сприйматись будь-ким як неупереджений.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен взяти самовідвід від участі в будь-якому процесі, коли для нього неможливе винесення неупередженого рішення у справі або коли сторонньому спостерігачеві може видатись, що суддя не здатен винести неупередженого рішення.
Вимога безсторонності згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України» та ін.) характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з'ясуванні того чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.
Крім того, в рішеннях зазначається, що важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві. Вказане зумовлює необхідність відводу судді не лише, коли є докази його неупередженості, а й коли з об'єктивних причин можуть виникнути достатні сумніви в його неупередженості.
Визначаючи, чи є суд незалежним, Європейський суд з прав людини звертає увагу й на ті зовнішні ознаки незалежності, що можуть стосуватися навіть гіпотетичної можливості впливу на суд. Існування самої лише можливості зовнішнього впливу на суд Європейський суд з прав людини іноді визнає достатнім, щоб поставити під сумнів незалежність суду («Бєлілос проти Швейцарії», «Очолан проти Туреччини») і застерігає, що навіть самі лише сумніви «розсудливого спостерігача» в тому, що суд незалежний та неупереджений, можуть мати певне значення в розумінні забезпечення громадянами права на справедливий суд («Ферантелі та Сантанджело проти Італії», «Хаусчілд проти Данії»).
Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Європи «Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів» - незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: «Ніхто не може бути суддею у власній справі». Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, судді зобов'язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Вказане випливає з принципу об'єктивності, визначеному у згаданих Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Наведені вище обставини, підтверджують неможливість розгляду справи в такому складі суду, мотиви самовідводу мають об'єктивне підґрунтя та відповідають статті
6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, положенням статті 36 ЦПК України та статті 15 Кодексу суддівської етики.
З метою уникнення сумнівів щодо неупередженості або об'єктивності судді при розгляді даної справи, приходжу до висновку про самовідвід.
На підставі викладеного та керуючись статтею 36, 39, 40 ЦПК України,
Заявити самовідвід судді Василишину Валерію Олександровичу у справі
№ 359/10179/18 (провадження № 2/361/2129/25).
Відвести суддю Василишина Валерія Олександровича від розгляду цивільної справи
№ 359/10179/18 (провадження № 2/361/2129/25) за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Редакція газети «Вісті. Інформація. Реклама», Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтіс-Девелопмент», Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про захист честі та гідності, відшкодування моральної шкоди.
Передати справу № 359/10179/18 (провадження № 2/361/2129/25) до канцелярії Броварського міськрайонного суду Київської області для проведення авторозподілу, відповідно до вимог частини третьої статті 14 та статті 33 Цивільного процесуального кодексу України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.О.Василишин