Справа № 357/3390/26
3/357/1640/26
02.04.2026 суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Руслан Озадовський розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
18.02.2026 приблизно о 01 год. 30 хв. ОСОБА_1 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянки України, проживаючої за вказаною адресою, а саме: словесно ображав та погрожував, внаслідок чого завдав шкоди психічному здоров'ю потерпілого, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 969143 від 18.02.2026 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що 18.02.2026 вживав алкоголь у зв'язку з тим, що загинув його побратим. Його мати, заявниця ОСОБА_2 , яка була проти вживання алкоголю, забрала у нього пляшку, у зв'язку з чим між ними виник словесний конфлікт.
Заявниця ОСОБА_2 , яка була присутня у судовому засіданні, підтвердила, що забрала пляшку у ОСОБА_1 , і між ними відбулася сварка. Вона додала, що після від'їзду працівників поліції пляшку повернула.
Суддя, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, заявницю, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
Частина 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Згідно пункту 17 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
З матеріалів справи та показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається, що 18.02.2026 між ними за місцем їх проживання виник словесний конфлікт.
Разом із тим, сам по собі факт словесної сварки або взаємного використання нецензурних висловлювань не свідчить про наявність у діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки для кваліфікації дій як психологічного домашнього насильства необхідно встановити умисний характер таких дій, їх спрямованість на приниження, залякування чи інший вплив на психічний стан потерпілої та настання або реальну можливість настання шкоди її психічному здоров'ю.
Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували систематичність або цілеспрямованість дій ОСОБА_1 , а також не містять об'єктивних даних щодо спричинення потерпілій психологічної шкоди чи реальної загрози її заподіяння.
Слід наголосити, що суддя розглядаючи справу про адміністративне правопорушення не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».
Згідно ч. 3 ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У відповідності до п. 4.2 рішення Конституційного суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного, оскільки на підтвердження факту вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 не додано належних та допустимих доказів та враховуючи те, що притягнення особи до адміністративної відповідальності не може ґрунтуватись на припущеннях, тому відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження у справі підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір стягується у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення. Враховуючи, що провадження у даній справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, відповідно, судовий збір стягненню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 173-2, 247, 280, 283- 284 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяРуслан ОЗАДОВСЬКИЙ