Справа № 289/1099/25
Номер провадження 6/289/22/26
02.04.2026 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:
головуючого судді - Кириленка О.О.,
з участю секретаря судового засідання - Науменко І.В.,
розглянувши у відкритому засіданні заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду,
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 07.11.2025 у задоволенні позову ТОВ «ЕЙС» до ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Житомирського апеляційного суду від 26.02.2026 вказане рішення скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «ЕЙС» задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 згаданого товариства заборгованість за договором кредитної лінії №765659618 від 16.11.2021 у розмірі 18937,84 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9966 грн, заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі - 8971,84 грн, судові витрати з оплати судового збору в сумі 6056 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн.
17 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до Радомишльського районного суду з заявою про розстрочення виконання постанови апеляційного суду, мотивуючи його складним фінансовим становищем, зокрема наявністю інших грошових зобов'язань за кредитними договорами.
В судове засідання учасники справи не з'явилися, належним чином повідомлялися про розгляд справи.
Дослідивши матеріали вказаної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 435 ЦПК України розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Право на звернення до суду із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).
Отже, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.
Водночас обов'язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.
Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 червня 2021 року у справі №9901/598/19.
Системне тлумачення положень ст. 435 ЦПК України і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення може бути застосовано судом лише у виключних випадках, оскільки рішення суду підлягає обов'язковому виконанню у повній мірі в строк і порядок, передбачений чинним законодавством. Підставою для застосування вказаних норм є виняткові обставини, які перешкоджають належному виконанню рішення суду, ускладнюють його виконання або роблять неможливим.
Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018 та від 19 червня 2019 року у справі № 2-55/10.
Під час вирішення питання про відстрочення виконання рішення суду обов'язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.
Згідно висновку Верховного Суду від 28 травня 2024 року у справі №906/1035/23 відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
ЄСПЛ у своїй практиці акцентує увагу на тому, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення не повинна шкодити сутності права, гарантованого частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Тобто, довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправданим за конкретних обставин справи.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви про розстрочення виконання рішення суду вбачається, що підставами для відстрочення ним зазначено складне фінансове становище.
Разом з тим, доказами рівня майнового стану фізичної або юридичної особи можуть бути наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідка з Пенсійного фонду України, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тощо.
Таким чином особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її матеріальний стан ускладнює виконання рішення.
Натомість заявником не надано жодного доказу із якого можна було б встановити матеріальне становище ОСОБА_1 , а саме: довідки про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність чи відсутність рухомого чи нерухомого майна, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, довідки з Пенсійного фонду України, банківських документів про відсутність на рахунку коштів, довідки податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків, тому суд вважає недоведеними існування правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.
Обставини наявності у заявника інших грошових зобов'язань, на які посилається ОСОБА_1 в своїй заяві не є тими виключними обставинами, що перешкоджають належному виконанню рішення суду або роблять неможливим його виконання.
Доказів скрутного матеріального становища, яке б ускладнювало виконання судового рішення, того що боржник не працює, не отримує прибутки та не має фінансової можливості виконати рішення, заявником суду не надано.
Зважаючи на викладене заявником не наведено доводів та не надано доказів наявності у нього або у його сім'ї виняткових обставин, які б дозволили суду задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення.
Питання розстрочення виконання рішення суду має вирішуватись з додержанням балансу інтересів сторін, слугувати досягненню мети судового рішення з максимальним дотриманням співмірності негативних наслідків для боржника і стягувача.
Отже, на підставі вищевикладеного суд вважає, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 258-261, 353, 354, 435 ЦПК України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О. О. Кириленко