Справа № 288/190/26
Провадження № 2/288/396/26
02 квітня 2026 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Поліщук Р. М.,
з участю секретаря судового засідання - Франчук Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (далі - позивач) звернулось до суду з позовною заявою, в якій вказує, що 28 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі- кредитодавець) та ОСОБА_1 (далі- відповідач) укладено в електронній формі Договір про надання коштів у кредит № 71922153, згідно до умов якого кредитодавець надає відповідачу кредит в розмірі 7000,00 гривень строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,400%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості, комісія за надання кредиту складає 15,00% від суми кредиту, що у грошовому виразі складає 1050,00 гривень. За порушення відповідачем строків повернення кредиту нараховується пеня в розмірі 4,00% на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування.
Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав належним чином та в повному обсязі.
В свою чергу відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання за договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 22890,00 гривень, яка складається з: 7000,00 гривень - суми заборгованості за основною сумою боргу; 840,00 гривень - суми заборгованості за процентами; 1050,00 гривень - суми заборгованості за комісією; 14000,00 гривень - суми заборгованості за пенею/неустойкою.
16 вересня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено Договір факторингу № 16/09/25, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі до відповідача за договором кредиту № 71922153 від 28.07.2025 року.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором кредиту № 71922153 в розмірі 22890,00 гривень, судовий збір в розмірі 2662,40 гривень та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень.
Ухвалою суду від 19 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяви, в яких просить дану справу розглядати у відсутність представника позивача, не заперечує проти постановлення заочного рішення. /а.с. 89, 99/
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач в судові засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, згідно до норм п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України, про причини неявки суд не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних в справі доказів.
Відповідно до пункту 2 частини 7 статті 128 ЦПК України, судова повістка направляється фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно до Судового виклику № 288/190/26/5424/2026 від 16 березня 2026 року розміщеного на офіційному веб - порталі судової влади України в мережі Інтернет, відповідач - ОСОБА_1 повідомлений про судове засідання, яке відбудеться 02 квітня 2026 року о 10.30 годині.
Частиною 11 статті 128 ЦПК України, визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно до частини 4 статті 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини п'ятої статті 279 ЦПК України, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, але без участі сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до положень частини п'ятої статті 279 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами ст. ст. 274-279 ЦПК України.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі письмові докази, з'ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28 липня 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі Договір надання коштів у кредит 9з комісією за надання кредиту) № 71922153, згідно до умов якого кредитодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 7000,00 гривень строком на 30 днів, комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що становить 1050,00 гривень, процентна ставка - 0,400% (фіксована) в день, неустойка 4,00% в день. Загальні витрати за кредитом 1890,00 гривень. /а.с. 22-37/
Даний договір підписаний електронним підписом відповідача.
Як вбачається з розрахунку суми заборгованості, виданого ТОВ «Деал Фінанс Груп», ОСОБА_1 має загальну заборгованість за договором кредиту за період з 22.12.2025 року по 20.01.2026 року в розмірі 22890,00 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 гривень, заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами - 840,00 гривень, заборгованість за нарахованою та несплаченою пенею - 14000,00 гривень, заборгованість за нарахованою та несплаченою комісією - 1050,00 гривень. /а.с. 8/
Дана заборгованість підтверджується також розрахунком, який виданий 24 грудня 2025 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». /а.с. 18-20/
Згідно до копії платіжної інструкції, виданої 28 липня 2025 року АТ «Таскомбанк», зазначено, що дата оплати: 28.07.2025 року, платіжна система: VISAномер платіжної картки: НОМЕР_1 , сума 7000,00 гривень. /а.с. 41/
Відповідно до Договору факторингу № 16/09/25 від 16 вересня 2025 року, укладеного між ТОВ «Деал Фінанс Груп» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів»», та Реєстру прав вимог № 23/12/25-02 до вказаного договору, ТОВ «Деал Фінанс Груп» є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71922153 від 28.07.2025 року. Сума заборгованості боржника за договором становить 22890,00 гривень, з яких: сума заборгованості за тілом- 7000,00 гривень; сума заборгованості по процентам за користування - 840,00 гривень; сума заборгованості за пенею - 1400,00 гривень; комісія за надання позики - 1050,00 гривень. /а.с. 42-59/
Як вбачається з повідомлення АТ «Універсал Банк» № БТ/Е-8549 від 18.03.2026 року, на ім'я ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 . Також надано рух коштів за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 28.07.2025 року до 31.07.2025 року. /а.с. 103-109/
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статей 527, 530 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок у встановлений договором строк.
В силу вимог статті 629 ЦК України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Як вбачається із матеріалів справи, оспорюваний договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.
Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною шостою статті 11 вищевказаного Закону передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: -надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; - заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; -вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Згідно до частин першої, другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Нормою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікацій системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій сторонні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно до частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».
Отже, виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку про необов'язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора в договорі.
Крім того, розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами відповідач не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначених договором, ані перед первісним, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятих на себе кредитних зобов'язань не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Керуючись ст.ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Положенням статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Проте відповідачем на даний час зобов'язання щодо погашення вказаної заборгованості за кредитним договором не виконуються.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З приводу стягнення з відповідача на користь позивача 14000,00 гривень пені/неустойки суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, які чинні, як на день укладення кредитного договору між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , тобто станом на 28 липня 2025 року, так і на час ухвалення цього рішення, в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, у стягненні з відповідача на користь позивача пені/неустойки в розмірі 14000,00 гривень необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене вище суд вважає, що заявлені вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню у розмірі 8890 гривень 00 копійок.
Представник позивача також просить стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правову допомогу в розмірі 4500,00 гривень.
Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 гривень підтверджуються наданими: Договором № 22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 року /а.с. 61-66/, Витягом з Акту № 5-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги № 22-08/25/ДІЛ від 02.01.2026 року /а.с. 67/, Актом приймання -передачі справ на надання правничої допомоги /а.с. 68-70/ та платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №579938009.1 від 16.01.2026 року /а.с. 71/.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1034 гривень 00 копійок (2662 гривні 40 копійок (розмір судових витрат) х 8890 гривень 00 копійок (розмір задоволених позовних вимог) /22890 гривень 00 копійок (розмір заявлених позовних вимог).
Таким чином з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені останнім і документально підтверджені судові витрати за розгляд цієї цивільної справи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, які складаються із витрат по сплаті судового збору в сумі 1034,00 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 4500,00 гривень.
Керуючись статтями 207, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 - 612, 615, 625, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 141, 211, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-283, 352, 354-355 ЦПК України; суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку: 300528) заборгованість за Договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71922153 від 28.07.2025 року в розмірі 8890 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Деал Фінанс Груп» (код ЄДРПОУ: 44280974, місцезнаходження: 08205, місто Ірпінь, вулиця Садова, будинок 31/33, офіс 40/3, банківські реквізити: НОМЕР_3 відкритий в АТ «ОТП Банк», код банку: 300528) сплачений судовий збір у розмірі 1034 гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 гривень 00 копійок.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду Р. М. Поліщук