Олевський районний суд Житомирської області
Справа № 287/2760/25
2/287/392/26
01 квітня 2026 року м. Олевськ
Олевський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Винара Л.В.
з участю секретаря Кострицької Т.П.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Олевську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», представник позивача - адвокат Столітній Михайло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», (надалі - позивач, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , відповідачка, позичальник) про стягнення заборгованості за договором № 4341288 від 29.01.2024 про надання споживчого кредиту у загальному розмірі 29308,35 грн., яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 2998,40 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 18063,55 грн., суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» за 90 календарних днів - 6746,40 грн. Також представник позивача, просить стягнути з відповідачки сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що 29.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (надалі - ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4341288 про надання коштів на умовах споживчого кредиту в сумі 3000,00 грн. строком на 360 днів із стандартною процентною ставкою 2,5 % в день. ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконало, надавши відповідачці обумовлену суму кредитних коштів шляхом їх зарахування на її платіжну картку. Натомість відповідачка взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. При цьому у період з 29.01.2024 по 25.10.2024 відповідачкою здійснено оплату на рахунок первісного кредитора в розмірі 10 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 1,6 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 8,4 грн. 25.10.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» укладено договір факторингу № 25.10.2025, на підставі якого право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал». За період з 26.10.2024 по 23.01.2025 (90 календарних днів) в межах строку дії договору позивачем також були нараховані проценти за стандартною процентною ставкою в сумі 6746,40 грн., виходячи з розміру тіла кредиту - 2998,40 грн. та процентної ставки - 2,5 % в день. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідачки по кредитному договору не сплачена і складається із заборгованості за тілом кредиту - 2998,40 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 18063,55 грн., нарахованих позивачем процентів за 90 календарних днів - 6746,40 грн., штрафні санкції - 1500 грн., що загалом становить 29308,37 грн., які представник позивача просить стягнути з відповідачки на користь позивача разом із понесеними судовими витратами по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витратами на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Винару Л.В.
На запит Олевського районного суду Житомирської області надійшла інформація стосовно зареєстрованого місця проживання відповідачки ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів у Акціонерного товариства «Ощадбанк».
03.02.2026 судом відкладено розгляд справи із-за неявки відповідачки на 15 год. 30 хв. 01.04.2026. Викликано в судове засідання сторони по справі.
10.02.2026 на виконання ухвали суду про витребування доказів, від представника Акціонерного товариства «Ощадбанк» надійшла запитувана судом інформація.
Відповідно до ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або за власною ініціативою суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача - адвокат Столітнй М.М. в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просить розглядати справу без участі позивача. Проти заочного розгляду справи представник позивача не заперечує.
Відповідачка у судові засідання 03.02.2026 та 01.04.2026 на розгляд справи не з'явилася та не повідомила про причини неявки, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, у встановленому законодавством порядку, шляхом направлення на її адресу судової повістки та опублікування оголошення на веб-сайті суду, що стверджується матеріалами справи. Заяву про відкладення розгляду справи та відзив на позов відповідачка до суду не надала.
Заперечення стосовно розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч.5 ст.223 ЦПК України, суд може розглянути справу за відсутності позивача, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Оскільки, відповідачка в судове засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не подала, жодних заяв та клопотань до суду не надіслала та враховуючи, що представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та якими доказами вони підтверджуються, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 29.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 4341288 про надання коштів на умовах споживчого кредиту у формі електронного документа з використанням електронного підпису, одноразового ідентифікатора 49481, згідно з умовами якого, відповідачці надано кредит у розмірі 3000 грн. 00 коп. на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом, а відповідачка зобов'язана була повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору.
Згідно п. 1.2. договору Товариство надає Клієнту к грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності (далі - кредит), а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором. Пунктом 1.2. визначено тип кредиту: кредит. Відповідно до п. 1.3. кредит надається строком на 360 днів. Згідно п. 1.4.-1.4.1. договору тип процентної ставки фіксована; стандартна процентна ставка становить 2,50 % в день та застосовується у межах строку кредитування, вказаного в п. 1.3 договору. Денна процентна ставка при застосуванні стандартної процентної ставки становить 2,5 % в день та застосовується на умовах вказаних у п. 1.4.1 договору. Відповідно до п. 1.3 договору клієнт зобов'язаний сплачувати проценти кожні 30 днів; детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору. Пунктом 2.1 передбачено, що кредит надається клієнту в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Дата надання кредиту: 29.01.2024 або 30.01.2024 (п. 2.2 договору). Кредит вважається погашеним в день отримання товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.5 договору).
Відповідачка шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від позивача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір, тобто договір вважається укладеним у відповідності до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».
29.01.2024 відповідачка також підписала паспорт споживчого кредиту, у якому міститься інформація про основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови. Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі про надання споживчого кредиту № 4341288 від 29.01.2024 .
Факт перерахування коштів 29.01.2024 на суму 3000 грн. 00 коп. на картку відповідачки № НОМЕР_2 підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна».
Відповідно до інформації АТ «Ощадбанк» від 03.02.2026 № 46/12-11/14402/2026/БТ підтверджено зарахування на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 3000,00 грн.
Разом з тим, відповідачка, отримавши кредитні кошти, належним чином взяті по договору зобов'язання не виконувала, порядку погашення кредиту не дотримувалася, що призвело до утворення заборгованості за кредитним договором № 4341288 від 29.01.2024, яка станом на 25.10.2024 згідно розрахунку заборгованості , складеному ТОВ «Лінеура Україна» склала 22561,95 грн., з яких 2998,40 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 18063,55 грн. - сума заборгованості за процентами, 1500,00 грн. - штрафні санкції.
Також, 25 жовтня 2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» як фактором було укладено договір факторингу № 25/10/2024, згідно з умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» права грошової вимоги, зокрема, за кредитним договором № 4341288 від 29.01.2024, укладеним з відповідачкою.
Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у сумі 22561,95 грн., з яких 2998,40 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 18063,55 грн. - сума заборгованості за процентами, 1500,00 грн. - штрафні санкції.
При цьому ТОВ «Лінеура Україна» повідомило відповідачку в особистий кабінет про відступлення права вимоги за кредитним договором ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.
Втім, свої зобов'язання за кредитним договором перед ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідачка також не виконувала.
Слід зазначити, що рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 змінено назву ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданому ТОВ «Лінеура Україна» станом на 25.10.2024 за договором № 4341288 від 29.01.2024 існує заборгованість у загальному розмірі 22561,95 грн., з яких 2998,40 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 18063,55 грн. - сума заборгованості за процентами, 1500,00 грн. - штрафні санкції.
Також, позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» нарахована заборгованість за несплаченими відсотками за 90 календарних днів (з 26.10.2024 до 23.01.2025 ) в межах строку дії вказаного кредитного договору в розмірі 6746,40 грн., що стверджується розрахунком заборгованості , складеному позивачем.
За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд вважає, що договір № 4341288 від 29.01.2024 про надання споживчого кредиту між відповідачкою та ТОВ «Лінеура Україна» є укладеним.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.
Факт виконання умов договору ТОВ «Лінеура Україна», а саме перерахування суми кредитних коштів на банківський рахунок відповідачки підтверджений інформацією стосовно банківського рахунку відповідачки, наданої АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже зазначалось судом, сторонами в договорі про надання споживчого кредиту № 4341288 від 29.01.2024 були визначений розмір процентної ставки 2,50 % в день (стандартна ставка, що застосовується в межах строку кредиту , вказаного в п. 1.3 договору), порядок її нарахування (п. 3.1 договору).
Разом з тим, проценти відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України є платою за користування кредитними коштами та нараховуються в межах строку дії кредитного договору незалежно від його виконання.
Крім того, підписуючи договір про надання споживчого кредиту № 4341288 від 29.01.2024 відповідачка погодилася з розміром процентів за користування кредитними коштами, які передбачені умовами цього договору.
У постанові від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1341 цс 15 Верховний Суд України наголосив, що Закон України «Про захистправ споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 12 квітня 2022 року у справі № 756/6038/20 зазначив, що незгода позичальника з умовою договору на стадії виконання, за відсутності зауважень щодо змісту та умов договору під час його укладення та підписання, не є підставою для визнання умов договору такими, що не підлягають виконанню, під час вирішення спору про стягнення заборгованості за цим договором, оскільки суперечать принципам цивільного законодавства.
Отже, наданий позивачем розрахунок заборгованості, який складений ТОВ «Лінеура Україна», що виник через невиконання відповідачкою своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 4341288 від 29.01.2024 , узгоджується з умовами вказаного договору і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості відповідачки за цим договором.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачку було повідомлено в особистий кабінет про відступлення права вимоги за кредитним договором від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна».
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка свої зобов'язання жодному з кредиторів належним чином не виконувала, в зв'язку з чим виникла заборгованість за кредитним договором № 4341288 від 29.01.2024 , яка станом на 25.10.2024 становить 21061,95 грн., з яких 2998,40 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 18063,55 грн. - сума заборгованості за процентами, яка нарахована первісним кредитором ТОВ «Лінеура Україна».
Щодо стягнення заборгованості за штрафними санкціями з відповідачки в розмірі 1500,00 гривень, то суд зазначає наступне.
Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Разом з тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні був введений воєнний стан строком на 30 діб. Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
У подальшому Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», які були затверджені Законами України «Про затвердження Указу Президента України» «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжувався і він діє і на даний час.
Таким чином, ураховуючи, що відповідачці нараховано неустойку (штраф, пеня) за невиконання зобов'язання за кредитним договором у сумі 1500,00 грн. у період дії воєнного стану, що суперечить положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідачки, у зв'язку з чим вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідачки суму заборгованості за нарахованими процентами за 90 календарних днів за період з 26.10.2024 по 23.01.2025 в межах строку дії вказаного договору в розмірі 6746,40 грн., відповідно до наступного розрахунку: 2998,40 грн. х 2,5% = 74,96 грн. х 90 календарних днів = 6746,40 грн., які були нараховані ним уже після набуття права вимоги.
Вирішуючи зазначене питання суд виходить з того, що проценти за вказаний період не були нараховані первісним кредитором, тобто до укладання договору факторингу від 25.10.2024. Оскільки фактично таке зобов'язання не існувало на момент переходу права вимоги (так як не було визначене первісним кредитором), виходячи з положень ст. 514 ЦК України новий кредитор не має права вимагати оплати процентів, право на які мав первісний кредитор, однак нарахування яких не здійснив, відповідно право вимоги за таким зобов'язанням не могло бути відступлене за договором факторингу.
Отже, оскільки відсотки за період з 26.10.2024 по 23.01.2025 в сумі 6746,40 грн. не були нараховані первісним кредитором та не входили до заборгованості згідно Реєстру боржників доданого до договору Факторингу № 25/10/2024 від 25.10.2024, враховуючи положення ст. 514 ЦК України, у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідачки відсотків нарахованих за такий період слід відмовити.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» підлягають задоволенню частково, а тому суд стягує з відповідачки на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4341288 від 29.01.2024 у загальному розмірі 21061,95 грн., з яких 2998,40 грн.- сума заборгованості за тілом кредиту, 18063,55 грн. - сума заборгованості за процентами.
Відповідно до 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За правилом частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову інші судові витрати, серед яких витрати на професійну правничу допомогу, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні з позовом до суду, позивачем сплачено судовий збір згідно платіжної інструкції № 7823 від 04.12.2025 в сумі 2422,40 грн., який відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог (21061,95 грн. з 29308,35 грн., що становить - 71,86 %), а отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1904,24 грн. (2422,40 грн. х 78,61 % ).
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Судом встановлено, що 10.12.2024 було укладено договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 між ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М. відповідно до умов якого клієнт доручив, а адвокат взяв на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах визначених цим договором, де у п. 4.1 узгоджено, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Згідно п. 4.8 договору клієнт здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили .
Згідно із копією акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) вартість послуг, наданих адвокатом Столітнім М.М. ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» становить 10000,00 грн.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідачки, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, у даній категорії справ наявна узгоджена та установлена судова практика, також існує відпрацьована адвокатська практика у даній категорії справ.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 10 000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, та становлять надмірний тягар для відповідачки, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнення із відповідачки на користь позивача понесених у даній справі витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи в суді у розмірі 3000,00 грн.
Керуючись ст.ст. 202, 207, 512, 514, , 516, 517, 526, 530, 628, 634, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 137, 141, 263-265, 268, 273, 279, 280, 352, 354 ЦПК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», представник позивача - адвокат Столітній Михайло Миколайович до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 4341288 від 29.01.2024 у розмірі 21061 (двадцять одна тисяча шістдесят одна ) грн. 95 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» сплачений судовий збір у розмірі 1904 (одна тисяча дев'ятсот чотири) грн. 24 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.
Представник позивача: Столітній Михайло Миколайович, РНОКПП НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя: Л. В. Винар