Справа № 285/847/26
провадження № 2/0285/1195/26
01 квітня 2026 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючої - судді Михайловської А.В.,
за участі секретаря судового засідання Валінкевич І.І.,
сторони у справі:
позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп», представники позивача - Ткаченко Ю.О.
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши заочно за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
12.02.2026 представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (надалі - ТОВ “ФК»ЕЙС») заборгованість за Кредитним договором № 8168955 від 25.07.2025 у розмірі 8 074,00 грн, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 500,00 грн.
Ухвалою суду від 18.02.2026 було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
26.03.2026 від представника позивача надійшла письмова заява, в якій просить закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, вказуючи, що станом на 24.03.2026 заборгованість відповідача за кредитним договором № 8168955від 25.07.2025 відсутня.
В судове засідання сторони не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися. Від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності. Причини неявки відповідача суду невідомі.
Суд, дослідивши матеріали справи, клопотання представника позивача про закриття провадження у справі, вважає, що таке клопотання підлягає частковому задоволенню, керуючись наступним.
Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Поряд з цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову.
Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).
Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.
Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10 квітня 2019 року (справа № 456/647/18, провадження №61-2018св19), від 31 липня 2023 року (справа № 335/8285/22).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Як вбачається із заяви про закриття провадження у справі, виконання договірних зобов'язань відповідачем відбулося вже в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору. При цьому, суд вважає, що заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову позивача від позову в зв'язку з погашенням боргу відповідачем.
З практики ЄСПЛ випливає, що у цивільному процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).
Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін, виходячи із фактів, встановлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia. Тобто суд, з'ясувавши під час розгляду справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну їх правову кваліфікацію та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08.06.2021 року по справі №662/397/15-ц.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача перед позивачем була сплачена в процесі розгляду справи, що унеможливлює закриття провадження у справі через відсутність предмета спору, а заява представника позивача про закриття провадження у справі фактично є заявою про відмову від позову у зв'язку з погашенням боргу, суд, з урахуванням класичного принципу jura novit curia, вважає за можливе задовольнити заяву представника позивача про закриття провадження у справі, проте із застосуванням положень п.4 ч.1 ст.255 ЦПК України.
Про закриття провадження у справі суд, в силу вимог ч.2 ст.255 ЦПК України, постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у сумі 2 662,40 грн згідно до платіжного документу № 579939950.1 від 05.02.2026.
У частині першій ст. 142 ЦПК України встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи вищевикладене, з урахуванням того, що провадження у справі до початку розгляду справи по суті закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, тому заява про повернення судового збору підлягає частковому задоволенню, зокрема суд повертає позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. ст. 13, 182, 142, 255, 259, 260 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -
Заяву представника позивача - задовольнити частково.
Провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - закрити.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» з державного бюджету 50 % сплаченого ним відповідно до платіжного документу № 579939950.1 від 05.02.2026 судового збору, що становить 1 331 грн 20 коп.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала у справі може бути оскаржена.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення у повному обсязі.
Учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» ( ЄДРПОУ 44280974, місцезнаходження - вул. Садова, буд. 31/33, оф. 40/3, м. Ірпінь ),
відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).
Дата складення повного судового рішення - 01.04.2026.
Суддя Антоніна МИХАЙЛОВСЬКА