Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/745/26
Провадження № 2/935/924/26
01 квітня 2026 року м.Коростишів
Суддя Коростишівського районного суду Житомирської області Щербаченко І.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури та відшкодування моральної шкоди,
16 березня 2026 року Коростишівському районному суду Житомирської області подано матеріали вказаної позовної заяви, де ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просить:
- визнання протиправною бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальному провадженні № 42022062190000001, що виявилась у систематичному порушенні розумних строків;
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3 500 000гривень 00 коп.
- стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 3 500 000гривень 00 коп.
- стягнення коштів здійснити через Державну казначейську службу України шляхом їх безпірного списання з єдиного казначейського рахунку за рахунок коштів бюджетної програми «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури і суду»
- звільнити позивачів від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України « Про судовий збір».
Суддя, дослідивши матеріали позову, встановив, що заява подана без додержання вимог ст. 175, 177 ЦПК України і підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України підсудність справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також відповідно положення ч. 4 ст. 28 ЦПК України підсудність справи за вибором позивача позови, пов'язані з відшкодуванням шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.
Згідно інформації з Єдиного державного демографічного реєстру позивач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позов не містить доказів, які підтверджують наявну у позивачів обставину, яка надає їм можливість пред'явити позов до Коростишівського районного суду Житомирської області за місцем фактичного проживання, перебування позивачів так як останні мають різні адреси реєстрації. А тому позивачам потрібно обґрунтувати підстави подання позовної заяви до Коростишівського районного суду Житомирської області .
Зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що позов не містить:
- відомості про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача;
- обґрунтований розрахунок суми, що стягується;
- зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема з яких міркувань позивач виходить, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями її заподіяно позивачеві;
- зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;
Також, відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Постановою пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно моральна шкода може полягати у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (п. 3).
Аналогічна правова позиція визначена і у ст. 23 Цивільного кодексу України.
При цьому п. 4 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.
У роз'ясненнях, наданих постановою пленуму Верховного СудуУкраїни №4від 31березня 1995 року указано, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві (п. 4).
Заява має містити відомості про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням та докази, що підтверджують позов, отже до заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог. Зокрема, докази причино-наслідкового зв'язку між станом здоров'я позивача та діями відповідача, наприклад, докази витрат на лікування.
Позивачем не зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходив та якими доказами це підтверджується.
Крім цього, при визначенні розміру завданої моральної шкоди позивач послався на загальні норми законодавства, якими визначено компенсацію за моральні страждання, проте обґрунтування розміру компенсації моральної шкоди, завданої саме позивачеві та внаслідок протиправних дій саме відповідача, у позовній заяві не зазначено.
Відтак, позивачу необхідно надати докази заподіяння такої шкоди та надати розрахунки, які було покладено в обґрунтування суми.
Тобто в позовній заяві має міститись посилання на те, до кого пред'явлений позов; що саме вимагають позивачі (предмет позову); обставини, на яких ґрунтуються вимоги (матеріально-правова підстава позову); докази, що підтверджують ці обставини.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивачі не зазначили обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вони звертаються до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.
Так, матеріально-правова вимога позивачів до відповідачів повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.
У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.
Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною першою статті 6 Конвенції, яка з огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є частиною національного законодавства, встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суд виходить із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 92 Конституції України, судоустрій, судочинство, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства визначаються виключно законами. Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ по спорах відповідно до процесуального законодавства України.
У поданому позові позивачі просять визнати бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури під час досудового розслідування незаконною та стягнути з держави України 7000000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої протиправною бездіяльністю при досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження .
Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Кримінального процесуального кодексу України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
Кримінальне провадження - це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).
Згідно із частиною першою статті 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до статті 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях визначає глава 26 КПК України.
Потерпілий має право оскаржувати бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення; у нездійсненні інших процесуальних дій, які зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк; рішення прокурора про закриття кримінального провадження; рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій тощо. Скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314-316 вказаного Кодексу (частини перша та друга статті 303 КПК України).
Тобто кримінальний процесуальний закон визначає спеціальний порядок розгляду скарг потерпілого. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 234/19443/16-ц (провадження № 14-630цс18 ) та від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19), від 07 серпня 2019 у справі № 234/15610/18 (провадження № 14-339цс19).
Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивачі зазначили про визнання протиправною бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури, чим не забезпечено дотримання розумних строків досудового розслідування кримінального провадження, а також порушено їх права та завдано моральної шкоди.
Пунктом 9-1 частини першої статті 303 КПК України встановлено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування - особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.
Статтею 306 КПК України визначено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
У статті 308 КПК України встановлено особливий порядок оскарження недотримання розумних строків, відповідно до якого, на відміну від інших скарг, що можуть бути подані на стадії досудового провадження, скарга на недотримання розумних строків подається прокурору вищого рівня, уповноваженому реагувати на недотримання розумних строків під час досудового розслідування. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК України строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Пунктом 1 частини першої статті 303 КПК України передбачено можливість оскарження на досудовому провадженні бездіяльності прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний виконувати у визначений строк.
Аналіз вище зазначених правових норм свідчить про те, що захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб здійснюється за правилами ЦПК, КАС та КПК в залежності від предмета спору, а об'єднання в одне провадження вимог, які розглядаються за різними видами судочинства законодавством не передбачено.
Відповідно до ст. 188 ч.1 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 188 ч. 4 ЦПК України).
Вивчивши позовну заяву та долучені до неї матеріали, суд дійшов до висновку, що позивачем в порушення вимог ст.188 ЦПК України, об'єднано в одному провадженні позовні вимоги, які підлягають розгляду за різними видами судочинства, та не пов'язані спільним предметом позову, а тому суд вважає, що позивачі звертаючись з позовом об'єднавши дані позовні вимоги, що відносяться до цивільного та кримінального провадження, що свідчить про недотримання останнім вимог вище зазначеної статті.
Тому позивачам необхідно визначитись з предметом позову, уточнити зміст позовних вимог, який відповідає ст. 175 ЦПК України та обґрунтувати підстави звернення із позовом до Коростишівського районного суду Житомирської області.
Враховуючи те, що вказані обставини (недоліки) перешкоджають вирішенню питання про відкриття провадження у справі, суддя, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. 2, 4, 5, 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Житомирській області, Житомирської обласної прокуратури про визнання протиправною бездіяльність органів досудового розслідування та прокуратури у кримінальному провадженні № 42022062190000001, що виявилась у систематичному порушенні розумних строків та відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок бездіяльності та неефективних дій органів досудового розслідування та прокуратури, що призвело до надмірних строків розслідування - залишити без руху, про що повідомити позивача.
Надати позивачам строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення копії ухвали.
Якщо позивачі відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає її вимоги, позовна заява вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.В. Щербаченко