Справа №278/3299/25
02 квітня 2026 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Житомирського районного суду Житомирської області кримінальне провадження № 12025060600000826 від 24.05.2025 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, не працюючого, учасника бойових дій, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, -
Прокурор звернувся до суду із клопотанням про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, оскільки відсутні підстави для зміни обраного запобіжного заходу, посилаючись на те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, який є тяжким та за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п?яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п?яти до десяти років, не має міцних соціальних зв?язків, що свідчить про відсутність факторів та обставин, які могли б стримувати обвинуваченого від вчинення нових кримінальних правопорушень, за віком не є особою похилого віку та за станом здоров?я не потребує стаціонарного лікування, є обґрунтовані підстави вважати, що останній, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, може незаконно впливати на потерпілу та свідків, може вчинити інше кримінальне правопорушення, що свідчить про наявність в поведінці ОСОБА_4 обґрунтованих ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися.
У судовому засіданні прокурор вказане клопотання підтримав, просив його задовольнити.
Сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора, мотивуючи, що прокурор не може посилатись на позицію щодо наявності судимості у обвинуваченого; щодо заявлених ризиків повідомив, що не вважає, що його підзахисний може вчинити інше кримінальне правопорушення, не буде переховуватись від суду, у зв'язку із потребую догляду за матір'ю; підтримав усі заперечення щодо продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому. Також, захисник ОСОБА_5 звернувся до суду із клопотанням щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою його проживання у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 є військовослужбовцем та був звільнений з військової служби по догляду за матір'ю.
Обвинувачений підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 26.05.2024 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який неодноразово продовжувався, останній раз ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 05.02.2026 року строком на 60 діб до 06.04.2026 (включно).
У відповідності до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Суд наголошує на тому, що кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, метою якого відповідно до глави 28 КПК України є встановлення поза розумним сумнівом факту винуватості або невинуватості особи у зазначеному прокурором в обвинувальному акті кримінальному правопорушенні за наслідками безпосереднього дослідження і оцінки доказів судом, а тому з огляду на цю стадію кримінального провадження для вирішення питання продовження строку запобіжного заходу відсутня необхідність оцінки зібраних у справі доказів на підтвердження чи спростування обґрунтованості обвинувачення, а встановлення на даному етапі обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення відноситься до виключної компетенції суду першої інстанції при постановленні вироку.
На зазначеній стадії кримінального провадження підлягають оцінці судом характер, тяжкість та наслідки кримінальних правопорушень, а також наявність та/або продовження існування наведених прокурором ризиків, передбачених ст.177 КПК України.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Крім того, застосовуючи (продовжуючи) запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно також виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства (п.35 «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 року).
Враховуючи викладене, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, а також те, обвинувачений може переховуватись від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, за віком не є особою похилого віку, за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування, що, на думку суду, свідчить про наявність у поведінці ОСОБА_4 обґрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не зменшилися.
Крім того, судом враховано наявність соціальних зв'язків у ОСОБА_4 , однак, з урахуванням обставин справи, даний факт не зменшує заявлені ризики та не змінює їх по суті. Судом також враховано, що кримінальне провадження наразі перебуває на стадії судового розгляду, під час судового засідання ще не було допитано обвинуваченого.
Відтак, суд на даний час не вбачає можливості застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу та відмовляє у клопотанні сторони захисту.
За таких обставин, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про необхідність продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для нейтралізації зазначених вище ризиків, тому необхідно продовжити останньому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 60 днів, згідно положень ст. 183 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 184, 199, 314-317, 331 КПК України, -
У задоволені клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за адресою його проживання - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб до 01.06.2026 (включно).
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуюча суддя ОСОБА_1