Справа №295/5561/26
1-кс/295/2173/26
02.04.2026 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі клопотання слідчого СВ Житомирського РУП №1 ГУНП України в Житомирській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні № 12024060400003936 від 16.12.2024, за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, -
Слідчий за погодженням з процесуальним прокурором звернулася до суду з клопотання, в якому зазначено, що до Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області надійшла заява Житомирської митниці ДМС України щодо використання невстановленими особами підроблених документів для ввезення транспортних засобів на територію України. Встановлено, що у м. Житомир діє організована група осіб, яка займається ввезенням транспортних засобів за підробленими документами, що подаються до митниці. Однією з учасниць є ОСОБА_4 , яка систематично подавала електронні митні декларації з використанням підроблених нотаріальних довіреностей. Протягом 2024 року ОСОБА_4 неодноразово подавала до Житомирської митниці декларації разом із підробленими довіреностями, виданими різними особами на представництво інтересів інших громадян. Відповідно до офіційних повідомлень нотаріусів, зазначені довіреності фактично не видавалися, а підписи та печатки є підробленими. У ході досудового розслідування отримано ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.03.2026 про проведення обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_4 30.03.2026 проведено обшук, під час якого вилучено: значну кількість документів (митно-брокерська документація, договори, акти, рахунки, податкові декларації, банківські виписки, чорнові записи); ноутбук «Asus». Загалом вилучено близько 1800 аркушів документів, що містять відомості про митно-брокерську діяльність, фінансові операції та чорнові записи із зазначенням транспортних засобів, вартості послуг і схем роботи. 31.03.2026 вилучені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. На думку слідчого, на даний час існує необхідність у збереженні зазначених речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію про обставини вчинення кримінального правопорушення та потребують подальшого дослідження в межах слідчих (процесуальних) дій.
В судове засідання слідчий не з'явилася, в прохальній частині клопотання просить проводити розгляд справи без участі власників майна.
Згідно з ч. 1 ст. 172 КПК України неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Згідно вимог ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження судом враховано практику Європейського суду з прав людини, а саме ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22.06.2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (ч. 2 ст. 170 КПК України).
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою
Згідно п.п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Наявні у клопотання матеріали свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання відчуження, знищення чи пошкодження майна, що може перешкодити кримінальному провадженню.
З урахуванням викладеного, оскільки майно, на яке слідчий просить накласти арешт, може бути використане як доказ на підтвердження обставин, що підлягають встановленню під час кримінального провадження, взявши до уваги стадію досудового розслідування, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе задовольнити клопотання та накласти на вказане майно арешт.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.170-173, 372, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Накласти арешт на речі, виявлені та вилучені 30.03.2026 з 07 год. 02 хв. до 08 год. 51 хв. в ході проведення обшуку за адресою реєстрації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 зокрема:
-Ноутбук марки «Asus», моделі: «Fx506H» в корпусі чорного кольору з інайменуванням пристрою «Deskort- Dfnntin», який упаковано до спец.конверту - 7304938.
-Документи та чорнові записи ОСОБА_4 в загальній кількості 1 875 арк., які поміщені та упаковані до спец.пакетів PSP 3344935, PSP 3344936, PSP 3344937 та PSP 3344938.
Тимчасово, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавити власника можливості користування, відчуження та розпорядження вказаним майном.
Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Ухвала про арешт майна підлягає до негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1