Справа №295/1318/26
Категорія 38
2/295/2148/26
02.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,
розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
І. Короткий зміст позовних вимог
Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №24.05.2025-100001732 від 24.05.2025 у розмірі 19920,00 грн та сплачений судовий збір.
Позов обґрунтований тим, що 24.05.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронному вигляді укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику наданий кредит у розмірі 6000,00 грн строком на 217 днів, дата повернення кредиту 26.12.2025, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1 % за один день, процентна ставка фіксована незмінна, комісія, пов'язана з наданням кредиту 540,00 грн, комісія за обслуговування кредитної лінії 540,00 грн, неустойка в розмірі 90,00 грн за кожен день невиконання/неналежного виконання зобов'язання.
Позивач в позові вказує, що в порушення умов укладеного кредитного договору відповідачка свої зобов'язання в повному обсязі належним чином не виконує, кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 19920,00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту - 6000,00 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 9300,00 грн, комісія, пов'язана з наданням кредиту - 540,00 грн, додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 1080,00 грн, неустойка - 3000,00 грн, які позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 09.02.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (а.с. 38).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а. с. 43-44), а відтак відповідно до положень п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається таким, що копію процесуального рішення отримала.
Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі була також надіслана та доставлена до електронного кабінету відповідача, який зареєстрована в ЄСІТІС, що було з'ясовано судом, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а. с. 42).
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяви по суті справи до суду не надходили.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК Українидоговір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно зі ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду
Судом встановлено, що 24.05.2025 між ТОВ "Споживчий центр" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №24.05.2025-100001732 шляхом підписання на сайті кредитодавця в електронному вигляді відповідно до умов Закону України "Про електронну комерцію" пропозиції про укладення кредитного договору (оферту), заявки до кредитного договору №24.05.2025-100001732, відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) (а.с. 10-16).
Пропозиція про укладення кредитного договору, заявка до кредитного договору, відповідь позичальника про прийняття пропозиції підписані відповідачем електронним цифровим підписом з одноразовим ідентифікатором Е274.
Згідно з п. 3.1. договору кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Відповідно до п. 4.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб перерахування позичальнику коштів у рахунок кредиту - на банківський рахунок споживача НОМЕР_1 .
Згідно з п. 4.3 договору днем надання кредиту вважається день списання відповідної суми коштів з рахунку кредитодавця, а днем погашення кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку кредитодавця. У випадку перерахування коштів позичальником на поточний рахунок кредитодавця, позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. договору позичальник зобов'язався забезпечити своєчасне повернення кредиту та процентів шляхом внесення в касу кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата процентів - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойка, яка може бути нарахована кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим договором, - негайно, з моменту пред'явлення кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Кредит надається на таких умовах: датою надання/видачі кредиту є 24.05.2025; сума кредиту - 6000,00 грн; строк кредитування - 217 днів з дати його надання; дата повернення кредиту - 26.12.2025; процентна ставка «Стандарт» фіксована незмінна у розмірі 1% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів; процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5% за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів; комісія, пов'язана з наданням кредиту 540,00 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 540,00 грн; неустойка - 90,00 грн, яка нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконання/неналежного виконання.
У заявці до кредитного договору №24.05.2025-100001732 зазначені реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів: 5168-74ХХ-ХХХХ-4104 (на звороті а. с. 13).
На виконання умов договору 24.05.2025 відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 6000,00 гривень шляхом здійснення переказу на картку НОМЕР_2 , що підтверджується змістом довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» № 1-2201 від 22.01.2026 (а. с. 17).
З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі, визначеному договором. Разом з тим, відповідач свої зобов'язання про повернення коштів за кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором №24.05.2025-100001732 від 24.05.2025 становить: 6000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 9300,00 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими в межах строку кредитування за період з 24.05.2025 по 26.12.2025, комісія за надання кредиту - 540,00 грн; комісія за обслуговування кредиту - 1080,00 грн, що разом становить 16920,00 грн (а.с. 23-25), як суд визнає правильною, такою, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору та вимогам чинного законодавства,
Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, просить стягнути з відповідача неустойку в розмірі 3000,00 грн.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.
Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п. 18 Перехідних положень ЦК України.
Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18.10.2023 в справі № 706/68/23 дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.
Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.
Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 № 183/7850/22 зазначив, що тлумачення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.
Суд відхиляє доводи представника позивача, викладені в позовній заяві, що неустойка підлягає стягненню на підставі норм Закону України "Про споживче кредитування", який є спеціальним для регулювання спірних правовідносин, зі змінами, внесеними згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023, відповідно до якого виключений пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення", який передбачав заборону стягнення неустойки під час дії воєнного стану, з огляду на таке.
Ієрархія актів цивільного законодавства може базуватися на їх юридичній силі (вимір по вертикалі). Вона поширюється, по-перше, на співвідношення закону та підзаконних актів та, по-друге, на співвідношення Конституції та законів (як кодексів, так і інших (поточних)). Одночасно слід визнати існування ієрархії між ЦК та іншими (поточними) законами, що регулюють цивільні відносини. Ця ієрархія базується на визнанні ЦК основним актом цивільного законодавства (вимір ієрархії по горизонталі). Стосовно виміру ієрархії актів цивільного законодавства по горизонталі, то в статті 4 ЦК України закріплюється пріоритет норм ЦК (як основного регулятора приватних відносин) над нормами інших законів. Такий спосіб вирішення колізії норм ЦК з нормами інших законів, із констатацією пріоритету норм ЦК над нормами інших законів, підтримувався, зокрема, Конституційним Судом України (див. рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), Верховним Судом України, Великою Палатою Верховного Суду, касаційними судами (див. постанову Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, постанову Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15, постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року в справі № 334/3161/17, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року в справі № 676/47/21, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року в справі № 753/95/21, окрема думка суддів Верховного Суду від 10.12.2025 справа № 354/417/25).
Таким чином, суд вважає, що в спірних правовідносинах підлягають застосуванню норми ЦК України, як основного акта цивільного законодавства, які мають вищу юридичну силу по відношенню до норм Закону України "Про споживче кредитування".
Крім того, суд вважає, що норми, згідно з якими позичальники за договорами кредиту, які не є споживчими, звільнені від відповідальності за невиконання умов договорів у вигляді стягнення неустойки на період дії воєнного стану, є дискримінаційними по відношенню до позичальників, які отримали кошти за договорами про споживчий кредит, що є неприйнятним, суперечить принципам розумності і справедливості як засадам цивільного законодавства.
Отже, суд вважає, що нарахування неустойки за невиконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі договору споживчого кредиту в період дії воєнного стану, є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідач допустила неналежне виконання умов кредитного договору, що призвело до порушення майнових прав позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 6000,00 грн; 9300,00 - відсотки, нараховані в межах строку кредитування за період з 24.05.2025 по 26.12.2025; 1620,00 грн - комісія, що разом становить 16920,00 грн. В задоволенні вимоги про стягнення неустойки в розмірі 3000,00 грн суд відмовляє за безпідставністю.
V. Розподіл судових витрат
На підставі ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2263,04 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №24.05.2025-100001732 від 24.05.2025 у загальному розмірі 16920,00 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 6000,00 грн; відсотками - 9300,00 грн, комісія - 1620,00 грн, а також стягнути судовий збір в розмірі 2263,04 грн.
В задоволенні вимоги про стягнення неустойки - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ: 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Суддя О.В. Стрілецька