Справа №295/18398/25
Категорія 38
2/295/219/26
02.04.2026 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі головуючої судді Стрілецької О.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
І. Короткий зміст позовних вимог
Позивач з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.10.2023 в розмірі 50 685,25 грн, з яких 34947,52 грн - тіло кредиту, 15737,73 грн - відсотки; судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн та правничої допомоги в сумі 20 200,00 грн, а також вказує, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Позов обґрунтований тим, що 23.10.2023 між сторонами шляхом приєднання в електронному вигляді укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідачу видано платіжну картку, на яку вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором. В порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути на свою користь.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Згідно з ухвалою від 14.01.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін (а. с. 62).
Судом було вжито заходи для забезпечення повідомлення відповідача про судове провадження.
Копія ухвали про відкриття провадження у справі направлялась відповідачу за зареєстрованим місцем її проживання, проте поштове відправлення повернулось на адресу суду не врученим з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою», а відтак на підставі п. 5 ч. 6 ст. 272 ЦПК України відповідач вважається такою, що копію процесуального рішення отримала (а. с. 63, 67-68).
Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі судом надсилалась та доставлена до електронної скриньки, вказаної позивачем в позовній заяві, яка була зазначена відповідачем під час укладення кредитного договору, що підтверджується змістом довідки про доставку електронного листа, складеного відповідальним працівником суду (а. с. 64).
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Заяви по суті справи до суду також не надходили.
ІІІ. Національне законодавство, що підлягає застосуванню
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
ІV. Обставини, встановлені судом, докази на їх підтвердження та мотиви суду
Судом встановлено, що 23.10.2023 на підставі ст. 633, 634, 1054, 1055 ЦК України між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк». На підставі підписаних відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «А-банк» та заяви щодо встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком від 23.10.2023, відповідачу був наданий кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом на суму залишку заборгованості в розмірі 3,4% на місяць після виходу з пільгового періоду, строк дії кредитної лінії 240 місяців (а. с. 14-16).
Відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок № НОМЕР_1 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжні картки № НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 (а. с. 18).
Згідно з довідкою за лімітами на банківський рахунок відповідача 23.10.2023 був встановлений кредитний ліміт на суму 17 000,00 грн, який 25.05.2024 максимально збільшений до 37 000,00 грн (а. с. 19).
З виписки про рух коштів по банківській картці, яка відкрита на ім'я ОСОБА_1 , вбачається, що за період з 27.10.2023 по 01.07.2025 відповідач регулярно користувалась кредитними коштами для зняття готівки, оплати товарів і послуг (а. с. 20-30).
Отже, позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти.
У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 23.10.2023, станом на 14.07.2025 відповідач має заборгованість перед позивачем у сумі 50 685,25 грн, з яких 34 947,52 грн - тіло кредиту, 15 737,73 грн - відсотки за користування кредитними коштами, який суд вважає правильним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору (а. с. 31-34).
Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, умов укладеного між сторонами договору, дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що відповідач допустила неналежне виконання умов договору про надання кредиту, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в межах заявлених позивачем вимог в розмірі 50 685,25 грн.
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених позивачем витрат з надання правничої допомоги представником позивача надано: копію договору про надання правничої допомоги № 22012025 від 08.04.2025, укладеним між АО "Правовий ракурс" та АТ "Акцент-Банк"; копію додаткової угоди № 1 до договору № 22012025 від 08.04.2025; копію акту приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.08.2025, згідно з яким вартість послуг з надання правничої допомоги про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 становить 20 200,00 грн, що скадається з: вивчення матеріалів справи, аналіз законодавства - 1000,00 грн; перевірка комплектності документів, визначення підсудності справи, розрахунок судового збору та надання реквізитів для його сплати - 500,00 грн; підготовка і подання позовної заяви до суду - 7200,00 грн; моніторинг справи в суді та написання процесуальних документів за необхідності - 5100,00 грн; отримання виконавчого листа - 1000,00 грн; перевірка судового рішення та виконавчого документа на відповідність обов'язкових реквізитів - 400,00 грн; написання заяви про примусове виконання та здійснення контролю за ефективним виконанням судового рішення на стадії виконавчого провадження - 5000,00 грн (а. с. 35-39, 43).
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
В постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та у додатковій постанові від 30.09.2020 у справі № 201/14495/16-ц зазначено, що суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, постанова від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80, від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а, від 18.03.2021 у справі № 520/4012/19, від 23.04.2021 у справі № 521/15516/19, від 14.06.2021 у справі № 826/13244/16).
Враховуючи категорію і складність цієї справи, яка за характером спірних правовідносин є малозначною, розмір заявлених до стягнення вимог, беручи до уваги обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, яка складається фактично з підготовки позовної заяви та направлення її до суду, з огляду на зміст позовної заяви, яку складав адвокат, яка є типовою, значною мірою містить лише загальні формулювання і посилання на правові норми, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, критерію реальності наданих адвокатських послуг, суд вважає завищеною вартість послуг з: підготовки та направлення позовної заяви до суду в розмірі 7200,00 грн; монітрингу справи в суді та направлення процесуальних документів по справі за необхідності в сумі 5100,00 грн, а також, безпідставною вартість послуги з написання в майбутньому заяви про примусове виконання рішення та здійснення контролю на стадії виконавчого провадження в сумі 5000,00 грн, що є передчасним у разі виконання судового рішення відповідачем в добровільному порядку, а відтак суд робить висновок, що заявлені до стягнення витрати на надання правової допомоги підлягають зменшенню, судом не встановлена їх реальність, доцільність та необхідність в такому розмірі, а тому суд стягує з відповідача на користь позивача витрати з надання правничої допомоги в сумі 5000,00 грн.
На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений повністю, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 12, 18, 81, 141, 280, 282, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23.10.2023 у розмірі 50 685,25 грн, з яких 34 947,52 грн - тіло кредиту, 15 737,73 грн - відсотки за користування кредитними коштами, а також стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк», місцезнаходження: 49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ: 14360080.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 .
Суддя О.В. Стрілецька