Рішення від 01.04.2026 по справі 990/424/25

РІШЕННЯ

Іменем України

01 квітня 2026 року

м. Київ

справа №990/424/25

адміністративне провадження № П/990/424/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Білак М. В., Єресько Л. О., Жука А. В., Радишевської О. Р.,

за участю:

секретаря судового засідання - Ключник А. Ю.,

позивачки - ОСОБА_1 ,

представників позивачки - Огнев'юк Т. В.,

представника відповідача - Капші А. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу, за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Тетяна Василівна, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог та предмет спору

04.09.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка), в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Тетяна Василівна (далі - адвокат Огнев'юк Т. В.), засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якому просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 04.08.2025 № 249/ac-25 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді;

- зобов'язати ВККС України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), та повторно розглянути у повному пленарному складі ВККС України питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді - з урахуванням висновків Верховного Суду.

Аргументи позивачки у позовній заяві

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка стверджує, що оскаржуване рішення не є належно вмотивованим; не містить достатніх підстав його ухвалення або мотивів, які були б визначені законом, натомість. є свавільним; безпосередньо зачіпає право позивачки на повагу до приватного життя, гарантоване статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), в аспекті доступу до обраної професії та можливості встановлювати і розвивати стосунки професійного характеру.

Стосовно невмотивованості висновків Комісії позивачка указує на те, що. по-перше, при вирішенні питання про відповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики Комісія послалася на ті самі факти, які вже були предметом дослідження та оцінки у рішенні Другої палати ВККС україни від 17.07.2025 № 182/ас-25. У цьому рішенні обставини неналежного декларування вартості квартири у 2016-2019 роках, джерел походження коштів на її придбання (зокрема, передачі грошових коштів у сумі 80 000 доларів США від родича) та придбання гаража у 2016 році було розглянуто, пояснення кандидата прийнято до уваги, і зафіксовано рішення знизити їй бали на 15 за показником «Сумлінність» та на 15 за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка».

По-друге, у рішенні пленарного складу ВККС України відсутнє будь-яке мотивування, чому ті самі обставини, які вже були враховані як несуттєві, у розумінні критерію доброчесності та професійної етики, та призвели лише до часткового зниження балів, раптом стали підставою для визнання кандидата такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя. Жодних нових фактичних даних чи додаткових доказів у рішенні не наведено.

По-третє, Комісія не навела, які саме положення Єдиних показників для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджених рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24 (далі - Єдині показники), вона застосувала для кваліфікації цих фактів як істотних, і чому пояснення кандидата (подані як у письмовій формі, так і під час співбесіди) визнано недостатніми. Зокрема, стосовно придбання гаража, у рішенні палати зазначено, що кандидат пояснила джерело коштів та відсутність відображення готівкових накопичень у декларації з огляду на форму документа. Проте у рішенні пленарного складу цей же факт був використаний повторно, без аналізу наданих пояснень, як обґрунтування сумнівів у доброчесності позивачки.

Таким чином, на думку позивачки, мотивувальна частина рішення ВККС України у пленарному складі не містить чіткого та логічного пояснення, яким чином і чому ті самі фактичні обставини, що раніше були оцінені у межах зниження балів, стали підставою для негативного висновку про відповідність критерію «доброчесність».

Позивачка окремо звертає увагу на суть співбесіди ВККС України 04.08.2025, яка тривала 19 хв. Так, позивачка зазначає, що зі змісту стенограми цієї співбесіди випливає, що Комісія у пленарному складі або член ГРД не задали позивачці жодного нового питання, яке б не було ретельно розглянуто на засіданні Другої палати, не висловила сумнівів у доброчесності позивачки та не надала можливості їй спростувати такі сумніви у випадку їх наявності. Рішення Комісії стало цілковитою несподіванкою для позивачки, яка мала легітимні очікування щодо достатності попередньо наданих нею письмових та усних пояснень у процесі кваліфікаційного оцінювання.

Позивачка наголошує, що під час співбесіди обговорення фактично зводилося лише до формального оголошення вже досліджених матеріалів, без нових питань, які б вказували на наявність додаткових сумнівів чи обставин, не розглянутих раніше. Це означає, що позивачка не отримала реальної можливості реалізувати право на змагальність та ефективний захист від потенційних сумнівів.

Позивачка, з огляду на відсутність під час засідання у пленарному складі ВККС України додаткових питань чи нових фактів, а також на неповне відображення в рішенні мотивів відхилення її пояснень та доводів, уважає, що рішення Комісії від 04.08.2025 не відповідає вимогам ані Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 22.01.2025 № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), ані статтям 79-3, 83 та 88 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), є прикладом ухвалення адміністративного акта без достатньої мотивації, що суперечить принципам юридичної визначеності та належної (справедливої) процедури.

Стосовно порушення відповідачем принципу юридичної визначеності та презумпції доброчесності кандидата позивачка указує, що зі змісту оскаржуваного рішення убачається, що, встановлюючи невідповідність ОСОБА_1 критерію «професійна етика та доброчесність», Комісія, діючи, на її думку, усупереч своєму попередньому висновку, відображеному у рішенні Другої палати від 17.07.2025, згідно з яким жоден з досліджуваних фактів висновку ГРД як окремо так і в сукупності не свідчить про її невідповідність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, виснувала абсолютно протилежне: «Кандидат не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції»».

Щодо декларування вартості квартири у місті Києві площею 84,7 кв.м., позивачка указує, що від самого початку появи у ГРД сумнівів у відповідності її критерію доброчесності та професійної етики, ОСОБА_1 послідовно пояснювала як усно, так і письмово, що недекларування вартості квартири відбулося внаслідок її добросовісної помилки при заповненні відповідних декларацій. Так, протягом 2016-2019 років в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в графі «Вартість на дату набуття права або за останньою грошовою оцінкою» щодо вказаного об'єкту позивачка проставляла позначку «Не відомо», виходячи з буквального тлумачення пункту 13 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням НАЗК від 11.08.2016. Причиною цього була та обставина, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.04.2015 не містило інформації про вартість об'єкта нерухомості. Усвідомивши згодом помилковість такої позиції, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2020-2024 роки, позивачка зазначала вартість об'єкта, що була визначена у попередньому договорі купівлі-продажу квартири від 06.08.2012 та фактично нею сплачена, а відтак, вона самостійно виправила свою помилку.

Щодо джерел походження коштів на придбання квартири та передачі 80 000 дол. США, позивачка указує, що вона послідовно, як усно так і письмово, пояснювала ГРД та ВККС України джерела доходів на купівлю квартири. Так, вона документально підтвердила, що вартість набуття у власність квартири складала 811 581 грн, що станом на липень 2010 року було еквівалентом 101 447 дол. США за курсом 8 грн за 1 дол. США. Джерелами походження коштів на це майно були її заощадження у розмірі 21 447 дол. США, що були закумульовані з її офіційних доходів у період з січня 2004 по червень 2010 року, а також 80 000 дол. США, що були передані їй рідним братом батька - ОСОБА_2 . Указані кошти були ним закумульовані з його офіційних доходів протягом 2003-2010 років. Позивачка надала інформацію про доходи ОСОБА_2 , яка міститься в електронному кабінеті платника податків та представила відповідний розрахунок. Крім того, наголосила на необхідності урахуванням доходів дружини її дядька - ОСОБА_3 , які згідно з відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу за період січень 2001року - червень 2010 року складали еквівалент 92 524 дол. США.

Таким чином, позивачка уважає, що вона підтвердила дохід ОСОБА_2 та його дружини за указаний періоду сумі 215 376 дол. США, з яких 80 000 дол. США були передані їй для придбання квартири. Указані грошові кошти були передані їй готівкою в доларах США, без оформлення письмових документів (розписок, договорів), оскільки кошти передавались між членами сім'ї, жоден з яких не був суб'єктом декларування та не перебував на державній службі.

Окрім того, позивачка зазначає, що вона, на вимогу ВККС України та ГРД, пояснила причини передання ОСОБА_2 грошових коштів такої значної суми коштів для купівлі квартири. Так, згідно з усними та письмовими поясненнями позивачки, ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув її батько ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилася спадщина, до спадкової маси входили корпоративні права, а також об'єкт нерухомого майна, квартира площею 97,5 кв.м. по АДРЕСА_1 . За домовленістю між спадкоємцями, позивачка, як спадкоємець першої черги, не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, натомість було досягнуто домовленості про відповідну грошову компенсацію, яку вона мала отримати від ОСОБА_2 , який вступив у спадок.

Також позивачка зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, до спадкової маси входила низка об'єктів нерухомості, зокрема: земельні ділянки загальною площею 2,52 га на території Теребовлянського району Тернопільської області; нежитлові приміщення площею 105 кв.м. по АДРЕСА_2 ; нежитлові приміщення, площею 449,1 кв.м. по АДРЕСА_2 . Оскільки батько ОСОБА_1 помер у 2003 році, за правилами Цивільного кодексу України, вона мала право на спадкування указаного майна за правом представлення, проте за домовленістю між спадкоємцями із заявою про прийняття спадщини не зверталася, оскільки було недоцільно дробити спадок на частини (позивачці мала належати 1/6 спадкового майна). Отже, за загальною домовленістю спадкоємців, нежитлові приміщення площею 105 та 449,1 кв.м., а також 2/3 частини земельних ділянок перейшли у власність ОСОБА_2 (брата батька ОСОБА_1 ), який, відповідно, зобов'язався компенсувати іншим спадкоємцям вартість їхніх часток у спадковій масі.

Окрім того, позивачка зазначає, що, маючи на меті перевірити означений факт, який має визначальне значення для кваліфікації правової природи походження коштів у сумі 80 000 дол. США, представник позивачки - адвокат Огнев'юк Т. В., на підставі статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» здійснила опитування гр. ОСОБА_2 , який підтвердив попередньо надані письмові пояснення, які були надані ОСОБА_1 у розпорядження ВККС України та пояснив, що є хрещеним батьком і рідним дядьком ОСОБА_1 , передавав 80 000 дол. США як компенсацію частки у спадковому майні, що відкрилося після смерті його брата та батька; уважав, що у такий спосіб виконав свій обов'язок як перед ОСОБА_6 , так і перед покійними братом та батьком; заощаджених у його сім'ї коштів було достатньо, щоб повністю компенсувати Руслані батьківський спадок.

Щодо придбання гаража 09.02.2016 у місті Києві вартістю 126 900 грн, позивачка указує, що вона послідовно, як усно, так і письмово, пояснювала ГРД та ВККС України, що гараж № НОМЕР_1 у Гаражно-будівельному кооперативі по АДРЕСА_4, 3а був придбаний на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 09.02.2016 за 126 900 грн. Джерелом походження коштів на придбання указаної нерухомості були виключно її офіційні доходи у період з 2-го півріччя 2010 року по грудень 2015 року (включно). Позивачка навела ВККС України розрахунок доходів, отриманих протягом серпня 2010 року - грудня 2015 року, які після сплати податків склали еквівалент 22 449 дол. США, у той час як вартість гаража станом на 09.02.2016 складала приблизно 4976 дол. США (курс 1 гривні до 1 дол. США 25,5).

Позивачка наголошує, що протягом указаного періоду (серпень 2010 року - січень 2016 року) нею жодних інших значних видатків не здійснювалося, об'єктів нерухомого майна та транспортних засобів не придбавалося, транспортних засобів у власності та/або користуванні не було. У паперовій декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2015 рік не було зазначено жодних заощаджень, оскільки така декларація (на відміну від декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) не містила розділу, де б можна було зазначити готівкові грошові заощадження на кінець звітного періоду, а відтак, був відсутній обов'язок зазначати суму готівкових заощаджень, наявних на кінець 2015 року.

З огляду на наведене, позивачка уважає, що обставини, які стали підставою для висновку про її невідповідність критерію доброчесності, у дійсності не мали об'єктивного, вагомого чи негативного значення, а були наслідком формальної помилки в декларації, законних джерел доходу членів сім'ї та цілком обґрунтованої фінансової поведінки при придбанні гаража. Вони були належним чином пояснені, підтверджені документально і вже оцінені ВККС України у складі Другої палати як такі, що не виключають підтвердження здатності здійснювати правосуддя. Повторне використання цих самих фактів у рішенні пленарного складу без наведення нових доказів чи мотивів, на її думку, фактично означає відмову від дії презумпції доброчесності та створює стан юридичної невизначеності, що суперечить стандартам Конституційного Суду України, Венеційської комісії та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Також позивачка звертає увагу на те, що автором повного тексту, оприлюдненого на сайті ВККС України рішення від 04.08.2025, є ОСОБА_7 , збереження файлу здійснювала ОСОБА_8 , про що містяться дані у самому оприлюдненому в форматі Word документі - рішенні, а саме: у розділі «Властивості» цього документу містяться дані, хто є його автором та ким він зберігався. З відкритих даних вебсайту Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК вбачається, що ОСОБА_7 працює у ВККС України на посаді інспектора служби інспекторів Секретаріату ВККС України, а ОСОБА_8 є провідним спеціалістом Комісії. Витрати на виготовлення документа складають 11 годин робочого часу, а дата складання рішення співпадає з датою його оприлюднення на офіційному вебсайті Комісії. Отже, повний текст оскаржуваного рішення складено та виготовлено не членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії, а інспектором ВККС України та збережено провідним спеціалістом Комісії, а тому позивачка уважає, що повний текст зазначеного рішення не може бути визнано таким, що прийнято/складено/виготовлено ВККС України. При цьому позивачка звертає увагу на те, що члени ВККС України використовують іменні облікові комп'ютерні записи, а тому, у разі, якби член Комісії створював, виготовляв чи хоча б зберігав повний текст рішення, то про це б містилися відповідні дані у розділі «Властивості» документу у форматі Word.

Отже, позивачка уважає, що члени Комісії самоусунулися від виконання покладених на них обов'язків щодо складання та виготовлення повного тексту рішення, а складене та виготовлене інспектором Комісії зазначене рішення, на її думку, не може бути визнано таким, що прийнято/складено/виготовлено ВККС України, та висновки цього рішення (фактично висновки інспектора ВККС України) не можуть бути підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Окрім того, позивачка звертає увагу на відсутність деяких членів Комісії, які брали участь у засіданні 04.08.2025, під час вирішення ВККС України питання про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді. Так, зі змісту оскаржуваного рішення випливає, що «проти» підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді проголосувало шість членів Комісії: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 . Проте із оприлюдненого запису співбесіди ВККС України убачається, що під час співбесіди з ОСОБА_1 , яка тривала порівняно недовго, із залу пленарних засідань ВККС України виходили ОСОБА_9 та ОСОБА_13 .

Факт відсутності членів Комісії у залі засідань під час проведення співбесіди із кандидатом, попри подальшу їхню участь у голосуванні, на думку позивачки, свідчить про порушення фундаментальної вимоги безпосередності оцінювання, адже право члена Комісії віддати мотивований голос за результатами співбесіди невіддільно пов'язане з його особистою присутністю, сприйняттям аргументів кандидата та поведінкових особливостей у реальному часі.

Також позивачка зазначає про наявність в оскаржуваному рішенні Комісії суттєвих помилок та уважає, що якби проєкт рішення складав особисто доповідач, який впродовж засідань 17.07.2025 та 08.07.2025 уважно слухав пояснення позивачки та був ознайомлений з її письмовими поясненнями, наведених помилок вдалося б уникнути; їх наявність свідчить про поверховість ознайомлення з матеріалами кандидатського досьє та призводить до порушення права бути почутим. При цьому наявність у тексті оскаржуваного рішення ВККС України очевидних помилок у констатації фактичних обставин, на думку позивачки, не може уважатися суто технічними недоліками, оскільки вони безпосередньо вплинули на зміст правової (негативної) оцінки кандидатки.

З огляду на наведене, позивачка уважає, що означені обставини у сукупності з відсутністю належного мотивування непідтвердження здатності її здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді, роблять рішення ВККС України від 04.08.2025 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя у апеляційному господарському суді, не об'єктивним, а отже, таким, що порушує національні стандарти адміністративної (справедливої) процедури.

Аргументи відповідача у відзиві на позов

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову та зазначає, що Комісія, ухвалюючи рішення від 04.08.2025 № 249/ас-25, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, з дотриманням критеріїв, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідач указує, що за результатами першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах Конкурсу ОСОБА_1 отримала 366 балів із 400 можливих, а отже, підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної компетентності. Рішенням Комісії від 19.03.2025 № 56/зп-25 ОСОБА_1 було допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди». Також указаним рішенням Комісією визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах Конкурсу проводиться Комісією у складі Другої палати. На етапі «Дослідження досьє кандидата на посаду судді та проведення співбесіди» (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, а також критерію доброчесності та професійної етики) за результатами оцінки письмових пояснень та інших матеріалів, долучених до досьє, співбесіди з кандидатом, а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Другої палати Комісії за відповідними показниками загальний бал, отриманий позивачкою за критерієм особистої компетентності, становив 40,25 бала із 50 можливих, що є вищим за 75% (37,5 бала), тому Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 відповідає критерію особистої компетентності. За критерієм соціальної компетентності позивачка отримала 40,25 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), тому Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 відповідає критерію соціальної компетентності.

При оцінюванні відповідності кандидата критеріям професійної етики та доброчесності Комісією враховувалася істотність будь-якої обставини чи порушення, які можуть свідчити про його невідповідність цим критеріям. 17.07.2025 Комісією у складі Другої палати та 04.08.2025 Комісією у пленарному складі під час кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді господарського суду ОСОБА_1 було досліджено висновок ГРД від 10.07.2025, письмові пояснення ОСОБА_1 , надіслані на адресу Комісії та усні пояснення, надані позивачкою під час проведення співбесіди. Під час встановлення відповідності позивачки критеріям професійної етики та доброчесності, Комісія у складі Другої палати звернула увагу на обставини, за якими ОСОБА_1 було знижено сумарний бал, отриманий за цими критеріями за показниками «Сумлінність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті». Під час співбесіди Комісією у складі Другої палати було виявлено факт того, що позивачка безпідставно не задекларувала повну інформацію, що підлягала декларуванню, як того вимагає закон, а саме: 10.04.2015 позивачка набула право власності на квартиру у місті Києві площею 84,7 кв.м, проте не відображала вартість цього майна у деклараціях за 2015-2019 роки, а почала зазначати її лише з 2020 року. У наданих Комісії поясненнях, ОСОБА_1 визнала свою помилку та указала, що надалі у деклараціях за 2020-2024 роки вона указувала цю інформацію.

Визначаючись щодо цієї обставини, Комісія у складі Другої палати зважала на те, що сумлінність - це старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов'язків. Тому Комісія у складі Другої палати дійшла висновку, що під час співбесіди ОСОБА_1 не продемонструвала знань антикорупційного законодавства, зокрема щодо вимог до заповнення декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та зазначила, що указаний факт свідчить про неналежне виконання позивачкою обов'язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що указує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України.

У зв'язку з викладеним, Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 за критеріями «Професійна етика та доброчесність» на 15 балів за показником «Сумлінність». Комісія у пленарному складі підтримала висновки Першої палати щодо викладених обставин.

Також Комісією у складі Другої палати було встановлено, що кандидат отримала від рідного брата її батька значну суму грошових коштів, а саме 80 000 доларів США, для придбання квартири. Указані грошові кошти було передано ОСОБА_1 готівкою в іноземній валюті (долари США) без оформлення письмових документів (розписок, договорів). З пояснень позивачки убачалося, що у 2003 році загинув її батько, у 2006 році помер дід, після чого відкрилась спадщина. За домовленістю між спадкоємцями, ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті указаних осіб. Натомість було досягнуто домовленості про відповідну грошову компенсацію, яку вона мала отримати від інших спадкоємців. Тому брат батька ОСОБА_2 передав позивачці грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США як грошову компенсацію її частки у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та її діда ОСОБА_5 .

Ураховуючи фактичні обставини та пояснення кандидата, Комісія у складі Другої палати, одноголосно вирішила зменшити бали ОСОБА_1 за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» критеріїв професійної етики та доброчесності на 15 балів. Комісія у пленарному складі підтримала висновки Комісії у складі Другої палати щодо зменшення балів позивачки на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», у зв'язку з наведеним.

За результатами проведеної 17.07.2025 співбесіди із кандидатом на посаду судді апеляційного господарського суду, Комісія у складі Другої палати дійшла висновку, що указані вище факти як кожен окремо, так і в сукупності, не є достатніми для визнання ОСОБА_1 такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики.

Досліджену інформацію було належним чином ураховано Комісією при дослідженні досьє та проведенні співбесіди, що знайшло своє відображення при зниженні балів за виявленні порушення правил та/або норм. Отже, Комісією у складі Другої палати 17.07.2025 не було встановлено істотних обставин, які б могли свідчити про невідповідність ОСОБА_1 критеріям професійної етики та доброчесності.

У зв'язку з цим, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з ОСОБА_1 , а також за результатами голосувань під час закритого обговорення за відповідними показниками сумарний бал, отриманий ним за критерієм «доброчесність та професійна етика», становив 270 балів із 300 можливих, що є вищим за 75% (225 балів), тому Комісія у складі Другої палати виснувала, що кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 відповідає критеріям професійної етики та доброчесності.

Водночас у зв'язку з наявністю висновку ГРД питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді вирішувалося Комісією у пленарному складі.

04.08.2025, дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 , інформацію, викладену у висновку ГРД, проаналізувавши письмові пояснення кандидата, які були підтримані нею у засіданні та документи надані на спростування інформації ГРД, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД, та зауважила, що наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність ОСОБА_1 критерію доброчесності, а її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Вирішуючи питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, Комісія у пленарному складі зважала на те, що доброчесність та професійна етика - це взаємопов'язаний комплекс морально-етичних якостей кандидата на посаду судді, що підтверджує його незалежність, чесність та відкритість як у службовій діяльності, так і поза її межами. Він охоплює принципи неупередженості, непідкупності, відповідального ставлення до етичних норм та бездоганної поведінки у професійній діяльності та особистому житті. Комісія у пленарному складі зважала також на те, що доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

За результатами проведеної із кандидатом на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 04.08.2025 співбесіди, у Комісії у пленарному складі залишився неспростованим сумнів у тому, що позивачка докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, її поведінка була бездоганною.

Під час проведення співбесіди із кандидатом на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 ВККС України у пленарному складі звертала особливу увагу на те, що предметом перевірки при дослідженні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики є, серед іншого, законність походження активів кандидата на посаду судді (судді) та членів його сім'ї, а також близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією в разі, якщо наявний «майновий зв'язок» між кандидатом на посаду судді (суддею) та близькою особою чи членом сім'ї. Наприклад, активи, набуті близькою особою кандидата на посаду судді (судді), надалі безоплатно передаються у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) або членам його сім'ї. Доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді. Тому Комісія у пленарному складі, дослідивши рішення Комісії від 17.07.2025 № 182/ас-25, ухвалене Комісією у складі Другої палати, висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення надані ОСОБА_1 під час проведення співбесіди, дійшла висновку, що позивачкою не спростовано обґрунтованого сумніву щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності у зв'язку з викладеними обставинами та виснувала, що ОСОБА_1 не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності за показниками «сумлінність» та «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

З урахуванням наведених обставин, 04.08.2025 Комісія у пленарному складі, відповідно до статей 79, 83-86, 88, 93, 101 Закону № 1402-VIII, Регламенту, Положення про кваліфікаційне оцінювання, чотирма голосами «За» визнання ОСОБА_1 такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя ( ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 ), шістьма голосами «Проти» - ( ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ), визнала позивачку такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Ураховуючи те, що «За» визнання позивачки такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді проголосувало лише чотири члени Комісії, що становить менше визначеної абзацом 2 частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII кількості голосів призначених членів Комісії, рішенням Комісії від 04.08.2025 № 249/ас-25, кандидата на посаду судді ОСОБА_1 було визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді. Тобто для визнання позивачки такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, не вистачило визначеної абзацом 2 частини першої статті 88 Закону № 1402-VIII кількості голосів, а саме: підтримання такого рішення не менше ніж дев'ятьма голосами.

Крім того, відповідач зазначає, що висновки Комісії були зроблені на основі ретельного дослідження суддівського досьє та досьє кандидата на посаду судді, письмових та усних пояснень ОСОБА_1 , наданих документів та результатів співбесіди. У рішенні зазначено, які саме обставини, приклади поведінки та дії позивачки стали підставою для відповідної оцінки за кожним із показників критеріїв кваліфікаційного оцінювання.

Також зазначає, що незгода з мотивами, з яких Комісія у пленарному складі дійшла відповідних висновків, не може бути підставою для оскарження й відповідно скасування прийнятого Комісією 04.08.2025 рішення № 249/ас-25. На думку відповідача, обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 , фактично спростовує мотиви оскаржуваного рішення, висловлюючи власну суб'єктивну оцінку відповідності критеріям професійної етики та доброчесності. Однак незгода з мотивами рішення не може уважатися самостійною підставою для його оскарження та скасування, оскільки така незгода є лише суб'єктивним сприйняттям позивачки.

Відповідач наголошує, що прийняте Комісією 04.08.2025 рішення № 249/ас-25 містить як підстави його ухвалення (критерії компетентності, професійної етики і доброчесності та набрані суддею бали за кожен з цих критеріїв), так і мотиви, які були наведені за результатами кваліфікаційного оцінювання позивачки у межах конкурсу. Отже, за цих підстав, на думку відповідача, покликання позивачки на невмотивованість прийнятого Комісією рішення є безпідставним та є лише суб'єктивним сприйняттям останньою через призму незгоди з кінцевим результатом ухваленого Комісією у пленарному складі рішення.

Відповідач додатково звертає увагу на те, що покликання позивачки на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25.08.2025 у справі № 990/301/25 є хибними та необ'єктивними, оскільки указане судове рішення не набрало законної сили та наразі оскаржується у Великій Палаті Верховного Суду. При цьому відповідач зазначає, що Закон не покладає на Комісію обов'язку наводити саме беззаперечні обґрунтування та докази чи здійснювати оцінку обставин за стандартами судового розгляду. Проведення кваліфікаційного оцінювання не є тотожним судовому розгляду. Комісія не є судовим органом і не зобов'язана оцінювати докази чи факти за судовими стандартами, зокрема застосовувати такі категорії, як «беззаперечність» та «належність/допустимість доказів», у розумінні процесуального права. У Комісії застосовуються інші механізми, зокрема має місце виникнення або залишення неспростованого обґрунтованого сумніву щодо відповідності кандидата визначеним законом критеріям.

Щодо посилання позивачки на те, що Комісією допущено порушення конвенційного права позивачки на повагу до приватного (сімейного) життя, відповідач уважає, що оскільки ОСОБА_1 , обіймаючи посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, є публічною особою, так, як відповідає наведеним ознакам та бере участь у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду, а сам конкурс на посади суддів апеляційних судів, є публічною процедурою, що становить загальний суспільний інтерес, то за таких обставин Комісія в межах наданих Законом повноважень зобов'язана дослідити всю інформацію щодо особи, яка кандидує на зайняття посади судді апеляційного суду, у тому числі й ту, яка частково стосується приватного життя такої особи, проте подається не із загальної цікавості, а виключно зважаючи на суспільний інтерес та в контексті публічної процедури конкурсу на посади суддів апеляційних судів, оголошеного рішенням від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами). Ураховуючи викладене, відповідач уважає, що наведення відповідних відомостей щодо ОСОБА_1 є необхідним у демократичному суспільстві, а тому Комісія не вбачає порушення права позивачки на приватне життя і при прийнятті оскаржуваного рішення розглядала всі аспекти життя кандидата у загальному порядку.

Щодо обґрунтованого сумніву позивачки стосовно дотримання Комісією процедурних вимог, встановлених пунктом 105 Регламенту Комісії, та фактичного авторства і повноважності осіб, які здійснювали складання повного тексту рішення, відповідач зазначив, що, згідно з пунктом 105 Регламенту Комісії, повний текст рішення має бути складений та виготовлений членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії. У разі якщо член Комісії - доповідач проголосував «Проти» ухвалення рішення Комісії, не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин. Проте, відповідно до підпунктів 3.1.6, 3.1.10. пункту 3.1. розділу III «Функції інспектора» Положення про інспектора ВККС України, затвердженого рішенням Комісії від 07.04.2017 № 30/зп-17, інспектор попередньо аналізує документи, подані кандидатами на посаду судді разом із заявами про участь у конкурсі на зайняття вакантної посади судді, та доповідає члену Комісії, зокрема, щодо відповідності осіб вимогам до кандидатів на посаду судді, установленим законом, дотримання ними встановлених Комісією умов проведення конкурсу, відповідності поданих ними документів переліку та вимогам до їх оформлення; готує проєкти рішень Комісії за результатами розгляду питання щодо надання рекомендацій для призначення на посаду судді. Тому, на думку відповідача, посилання позивачки на те, що складання повного тексту оскаржуваного рішення було здійснено без дотримання процедурних вимог, встановлених пунктом 105 Регламенту, є голослівними, безпідставними та такими, що спростовуються наведеним.

Щодо посилання позивачки на свавільне втручання у право на доступ до суддівської професії, відповідач уважає такі твердження хибними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки рішення Комісії від 04.08.2025 № 249/ас-25, відповідно до якого ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критеріями професійної етики та доброчесності, на думку відповідача, жодним чином не порушує конституційне право останньої на працю, закріплене в статті 43 Основного Закону, оскільки позивачка є суддею та продовжує працювати на посаді судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області.

Крім того, відповідач зазначає, що повноваження Комісії стосовно оцінки встановлених щодо кандидата на посаду судді обставин на предмет відповідності його певному критерію є дискреційними. Ухвалення рішення відбувається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Аргументи позивачки у відповіді на відзив

У відповіді на відзив представник позивачки наголошує, що при вирішенні питання про відповідність ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики Комісія послалася на ті самі факти, які вже були предметом дослідження та оцінки у рішенні Другої палати від 17.07.2025 № 182/ас-25. У цьому рішенні обставини неналежного декларування вартості квартири у 2016-2019 роках, джерел походження коштів на її придбання (зокрема, передачі грошових коштів у сумі 80 000 доларів США від родича) та придбання гаража у 2016 році були розглянуті, пояснення кандидата прийняті до уваги, і зафіксоване рішення знизити їй бали на 15 за показником «Сумлінність» та на 15 за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка»; у рішенні пленарного складу Комісії відсутнє жодне мотивування, чому ті самі обставини, які вже були враховані як несуттєві, у розумінні критерію «доброчесність та професійна етика» та призвели лише до часткового зниження балів, раптом стали підставою для визнання кандидата такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя. Жодних нових фактичних даних чи додаткових доказів у рішенні не наведено; Комісія не навела прикладів, які саме положення Єдиних показників вона застосувала для кваліфікації цих фактів як істотних, і чому пояснення кандидата (подані як у письмовій формі, так і під час співбесіди) визнані недостатніми. Зокрема, стосовно придбання гаража, у рішенні палати зазначено, що кандидат пояснила джерело коштів та відсутність відображення готівкових накопичень у декларації з огляду на форму документа. Проте у рішенні пленарного складу цей же факт був використаний повторно, без аналізу наданих пояснень, як обґрунтування сумнівів у доброчесності позивачки. Таким чином, мотивувальна частина рішення Комісії у пленарному складі не містить чіткого та логічного пояснення, яким чином і чому ті самі фактичні обставини, що раніше були оцінені у межах зниження балів, стали підставою для негативного висновку про відповідність критерію доброчесності.

Позивачка наголошує, що за стандартом належної мотивації Комісія мала оцінити не лише сам факт добросовісної помилки, а її природу, вплив і пояснення, інакше висновок набуває карального, а не превентивно-оціночного характеру. Власне, цю помилку було ретельно досліджено та оцінено Комісією у складі Другої палати у рішенні від 17.07.2025, однак з невідомих причин та без жодного мотивування Комісія перекваліфікувала це незначне порушення на істотний прояв недоброчесності кандидата на посаду судді.

На думку представника позивача, обставини, які стали підставою для висновку про невідповідність позивачки критерію доброчесності, у дійсності не мали об'єктивного, вагомого значення, а були наслідком добросовісної помилки в декларації, підтверджених законних джерел доходу членів сім'ї та цілком обґрунтованої фінансової поведінки при придбанні гаража. Вони були належним чином пояснені, підтверджені документально і вже оцінені Комісією у складі Другої палати як такі, що не виключають підтвердження здатності здійснювати правосуддя. Уважає, що повторне використання цих самих фактів у рішенні пленарного складу без наведення нових доказів чи мотивів фактично означає відмову від дії презумпції доброчесності та створює стан юридичної невизначеності, що суперечить стандартам Конституційного Суду України, Венеційської комісії та усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду.

Крім того, на думку представника позивача, оскаржуване рішення не є таким, що відповідає критеріям обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, визначеним статтею 2 КАС України. Попри закріплений на законодавчому рівні обов'язок вмотивованості рішень, відповідач обмежився переказом фактичних обставин, однак не надав їм жодної оцінки. Більше того, зі стенограми співбесіди від 04.08.2025 убачається, що вона тривала лише 19 хвилин, під час яких позивачці не було поставлено жодного нового питання, не повідомлено про наявність будь-яких сумнівів у її доброчесності та не надано можливості спростувати такі сумніви. Отже, залишається незрозумілим, з яких мотивів виходила Комісія, висновуючи про те, позивачкою не спростовано обґрунтованого сумніву щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

За таких обставин, представник позивачки уважає, що відзив на позов у жодній мірі не спростовує правильності тверджень позивачки про невмотивованість рішення Комісії. Відсутність ґрунтовного аналізу пояснень позивачки створює враження суб'єктивності та необґрунтованості висновків відповідача, що суперечить національним процесуальним стандартам, та підходам Європейського суду з прав людини до вимог належного мотивування адміністративних актів.

Також, на переконання позивачки, посилання Комісії на рішення Європейського суду з прав людини у справі «Аксель Шпрингер АТ проти Німеччини» від 07.02.2012 не можна визнати ні доречним, ні релевантним контексту доводу позову щодо протиправного втручання у приватне життя позивачки, який намагається у такий спосіб спростувати відповідач, оскільки у цій справі Європейський суд з прав людини постановив, що накладення національним судом заборони на власника газети, який хотів опублікувати статтю про арешт і засудження відомого актора, порушувало статтю 10 Конвенції. У спорі ж, який виник між позивачкою та відповідачем не йдеться про реалізацію Комісією права на свободу слова. ВККС України не є газетою, медіа, не підпадає під регулювання Закону України «Про медіа». Утім вона діє у суворій відповідності до Закону № 1402-VIII та відповідно до частини першої цього Закону є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Представник позивачки уважає, що факт добровільної участі позивачки у Конкурсі не виключає, а, навпаки, підсилює обов'язок Комісії забезпечити дотримання її прав під час здійснення процедури оцінювання. Порушення цих гарантій робить будь-яке втручання у сферу приватного життя особи неправомірним.

Щодо порушення відповідачем процедурних вимог, встановлених пунктом 105 Регламенту, звертає увагу на те, що навіть, якщо інспектор міг підготувати технічний проєкт документу, остаточне складання та виготовлення повного тексту рішення, відповідно до пункту 105 Регламенту, у редакції від 19.10.2023, є виключною компетенцією члена Комісії-доповідача. В іншому разі можна виснувати про порушення принципів юридичної визначеності та персональної відповідальності органу за власні акти, адже рішення, яке формально підписане членами Комісії, але фактично виготовлене інспектором, позбавлене ознак інституційної легітимності.

Щодо застосування судом ефективного способу захисту порушеного права звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 16.10.2025 у справі «M.S.L., TOV v. Ukraine» щодо питання дотримання стандартів статті 13 Конвенції.

Означені обставини роблять оскаржуване рішення не об'єктивним, а отже, таким, що порушує як національні стандарти адміністративної процедури, так і міжнародно визнані гарантії справедливого та неупередженого відбору суддів.

Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи

08.09.2025 до Верховного Суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Т. В., до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Єресько Л. О., Жука А. В., Радишевську О. Р. для розгляду судової справи № 990/424/25 (номер провадження П/990/424/25).

Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2025 позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Т. В., залишено без руху, оскільки позовна заява подана поза межами строку звернення до суду та не містила клопотання про його поновлення. Позивачу надано десятиденний строк для усунення встановленого судом недоліку шляхом подання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовом та доказів на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.

На виконання цієї ухвали ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Т. В., подала заяву про усунення недоліків позовної заяви та про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Верховного Суду від 06.10.2025 задоволено заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Т. В., про поновлення строку звернення до суду з позовною заявою. Визнано поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду з позовною заявою та поновлено процесуальний строк. Відкрито провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Т. В., до ВККС України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. Вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів. Справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 22.10.2025 о 12 год 30 хв.

Згідно з протокольною ухвалою від 22.10.2025 Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13 год 00 хв 10.12.2025.

24.10.2025 до Верховного Суду від ВККС України засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позовну заяву.

04.11.2025 до Верховного Суду від представника позивача - адвоката Огнев'юк Т. В. через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання про поновлення строку на подання відповіді на відзив та долучення його до матеріалів справи для подальшого врахування доводів позивачки при ухваленні рішення по суті спору та долучення до матеріалів справи доказів: рішення ВККС України від 30.09.2025 № 94/ко-25 та витягу з протоколу засідання ВККС України від 30.09.2025 № 225.

14.11.2025 до Верховного Суду від відповідача через підсистему «Електронний Суд» на виконання вимог протокольної ухвали Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2025 у справі № 990/424/25 надійшли належним чином засвідчені копії витребуваних судом документів.

10.12.2025 до Верховного Суду від представника позивача - адвоката Огнев'юк Т. В. через підсистему «Електронний Суд» надійшло клопотання про дослідження у судовому засіданні відеодоказу - запису співбесіди ВККС України в пленарному складі з ОСОБА_1 , яка відбулася 04.08.2025 та долучення до матеріалів справи сканкопії відповіді ВККС України від 09.12.2025.

Згідно з протокольною ухвалою від 10.12.2025 Верховний Суд задовольнив: клопотання представника позивача про поновлення строку на подання відповіді на відзив та долучення його до матеріалів справи; клопотання представника відповідача від 14.11.2025 про долучення до матеріалів справи доказів; клопотання представника позивача про долучення до матеріалів справи запису співбесіди ВККС України від 04.08.2025 та відповіді ВККС України від 09.12.2025.

Згідно з протокольною ухвалою від 10.12.2025 Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11 год 30 хв 28.01.2026.

23.01.2026 до Верховного Суду через підсистему «Електронний Суд» від представника позивачки - адвоката Огнев'юк Т. В. надійшла заява про участь позивачки у судовому засіданні 28.01.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Огнев'юк Т. В. про участь позивачки у судовому засіданні у справі № 990/424/25, призначеному на 28.01.2026 об 11 год 30 хв, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Згідно з протокольною ухвалою від 28.01.2026 Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 12 год 30 хв 18.03.2026.

Згідно з протокольною ухвалою від 18.03.2026 Верховний Суд оголосив перерву в судовому засіданні до 13 год 00 хв 01.04.2026.

Позивачка та її представник під час розгляду справи висловили свої доводи та міркування стосовно обставин справи, заявлені позовні вимоги підтримали та просили Суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти доводів та вимог позовної заяви заперечив, уважаючи їх необґрунтованими та безпідставними, й, надавши відповідні пояснення, просив відмовити у задоволенні позову.

01.04.2026 у судовому засіданні Верховний Суд оголосив вступну та резолютивну частини цього рішення.

Установлені судом обставини справи

Указом Президента України від 29.09.2016 № 425/2016 «Про призначення та звільнення суддів» ОСОБА_1 призначено на посаду судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області строком на п'ять років. Строк повноважень судді ОСОБА_1 закінчився 29.09.2021. На момент подання заяви про допуск до участі в конкурсі стаж ОСОБА_1 на посаді судді становив понад 7 років.

Рішенням ВККС України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних господарських судах.

ОСОБА_1 у грудні 2023 року подала до ВККС України заяву про допуск її до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного господарського суду, оголошеного рішенням ВККС України від 14.09.2023, як особи, яка відповідає вимогам пункту 4 частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII, та про проведення стосовно неї кваліфікаційного оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням ВККС України від 04.03.2024 № 105/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі на зайняття 550 вакантних посад суддів апеляційних судів.

Рішеннями Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09.12.2024 № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 23.10.2024 № 335/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного господарського суду.

Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 18/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного 16 та 17 січня 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного господарського суду допущено 98 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, зокрема ОСОБА_1 . Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах.

Рішеннями Комісії від 19.03.2025 № 52/зп-25 та № 56/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати практичного завдання, виконаного 26 та 27 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), а також затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23.

З огляду на зазначене, ОСОБА_1 отримала такі результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу: 1) когнітивні здібності - 45,5 бала; 2) знання історії української державності - 40 балів; 3) знання у сфері права та зі спеціалізації суду - 147 балів; 4) здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 133,5 бала.

Загальна кількість отриманих ОСОБА_1 балів за кваліфікаційний іспит - 366 балів із 400 можливих, що свідчить про підтвердження ОСОБА_1 здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної компетентності.

Згідно з рішенням Комісії від 19.03.2025 № 56/зп-25 до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), допущено 83 кандидати на посади суддів апеляційних господарських судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, зокрема ОСОБА_1 . Цим же рішенням установлено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів у межах конкурсу проводиться ВККС України у складі Другої палати.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 20.03.2025 доповідачем у справі кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 визначено члена Комісії Луганського В. І.

Комісія 11.04.2025 звернулася до кандидатів на посади суддів апеляційних господарських судів (лист за вихідним № 21-2600/25) та запропонувала надати Комісії для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та докази (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність зазначеним критеріям особистої та соціальної компетентності, за відповідною формою.

ОСОБА_1 23.04.2025 надіслано до Комісії обґрунтування щодо її відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності.

До Комісії 10.07.2025 надійшов висновок Громадської ради доброчесності (далі - ГРД) про невідповідність кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

ГРД зазначила у висновку, що кандидат не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «Чесність» та «Законність джерел походження прав на об'єкти цивільних прав».

Зазначене обґрунтовано таким:

- відповідно до даних майнової декларації кандидат 10.04.2015 набула право власності на квартиру площею 84,7 кв.м, розташовану в місті Києві, вартістю 811 581 грн. Цю вартість квартири було відображено лише в декларації за 2020 рік, поданій через Єдиний державний реєстр декларацій. Відповідно до декларацій, поданих у 2010-2016 роках, кандидат працювала на посадах помічника судді або провідного спеціаліста апарату Господарського суду міста Києва, тобто займала посади з відносно невисоким рівнем офіційних доходів. У поясненнях кандидат зазначила, що вартість квартири становила 811 581 грн, що станом на липень 2010 року було еквівалентом 101 447 доларів США (за курсом 8 грн за 1 долар США). Джерелами походження коштів на це майно були її заощадження в розмірі 21 447 доларів США, закумульовані з офіційних доходів в період з січня 2004 року до червня 2010 року, а також 80 000 доларів США, що були подаровані їй рідним братом її батька - ОСОБА_2 . Кандидат додатково вказала, що з 2004 до 2010 року заробила 184 033 грн (за підрахунками кандидата, що є еквівалентом 32 655 доларам США). Відповідно, з цих коштів їй вдалося заощадити 21 447 доларів США. Крім того, у поясненнях ОСОБА_1 зазначила, що дохід брата її батька за 2003-2010 роки становив 693 322 грн (за підрахунками кандидата, еквівалент 122 852 доларів США). Тобто брат батька кандидата подарував племінниці майже 2/3 свого доходу. Однак, слід зазначити, що згаданий подарунок не міститься у довідці Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. Отже, зазначене, на думку ГРД, потребує детальнішого пояснення кандидата. Крім того, у ГРД викликає сумнів правдоподібність версії про накопичення значної частини доходів кандидатом у період з 2004 до 2010 року з огляду на розмір задекларованих доходів та необхідні витрати на щоденне життя. Малоймовірним виглядає заощадження понад 21 тисячу доларів США за умов невисоких заробітків на державній службі. Ще менш переконливою є обставина, за якої родич (рідний брат батька), не будучи членом сім'ї, у розумінні законодавства про декларування, здійснив подарунок у розмірі майже 2/3 свого доходу за сім років без відповідного документального підтвердження такого дарування;

- згідно з декларацією за 2016 рік 09.02.2016 кандидат на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на гараж, розташований у місті Києві, площею 18,7 кв.м, вартістю 126 900 грн. Проте у 2015 році вона отримала заробітну плату в розмірі 59 799 грн. Отже, виникають обґрунтовані сумніви щодо наявності у кандидата достатніх заощаджень або законних джерел доходу для здійснення цієї покупки на початку 2016 року. У поясненнях кандидат зазначила, що «Протягом серпня 2010 року - грудня 2015 року її доходи після сплати податків становили еквівалент в 22 449 доларів США, тоді як вартість гаража станом на 09.02.2016 становила приблизно 4976 доларів США». Однак, ГРД зауважує, що в майновій декларації за 2015 рік кандидат не зазначила жодних заощаджень, які могли б бути джерелом фінансування покупки гаража. За відсутності задекларованих накопичень на кінець 2015 року придбання нерухомого майна вже на початку 2016 року виглядає економічно необґрунтованим (вартість гаража становила приблизно половину отриманого доходу). Отже, надана інформація викликає сумнів в достовірності та потребує додаткових переконливих пояснень кандидата. Крім того, відповідно до поданої декларації, перший автомобіль у власності членів сім'ї кандидата з'явився лише у 2018 році, тобто через два роки після набуття гаража. У поясненнях кандидат зазначила, що гараж був придбаний для зберігання транспортного засобу, який вона планувала купити, але впродовж трудової діяльності з 2004 до 2018 року рівень доходів не дозволяв їй цього зробити.

З метою сприяння своєчасному ознайомленню із висновком ГРД Комісією 10.07.2025 надіслано кандидату електронну копію висновку та запропоновано надати пояснення та копії підтверджувальних документів (за наявності).

Кандидатом 16.07.2025 надіслано на адресу Комісії заперечення на висновок ГРД, до яких додано документи на спростування інформації, викладеної у ньому.

Комісією у складі Другої палати проведено співбесіду з кандидатом 17.07.2025.

Під час співбесіди Комісією обговорено результати дослідження досьє, відповідність кандидата критеріям особистої і соціальної компетентності, а також критеріям доброчесності та професійної етики.

Рішенням Комісії у складі Другої палати від 17.07.2025 № 182/ас-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 набрала 716,5 бала. Питання про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді винесено на розгляд ВККС України у пленарному складі.

Рішення Комісії у складі Другої палати мотивовано тим, що кандидат набрала необхідну кількість голосів за усіма трьома критеріями, а саме: за критерієм особистої компетентності - 40,25 бала із 50 можливих, що вище 75% максимально можливого бала (37,5 бала), тому кандидат відповідає цьому критерію; за критерієм соціальної компетентності - 40,25 бала із 50 можливих, що вище 75% (37,5 бала), тому кандидат відповідає цьому критерію; за критеріями доброчесності та професійної етики - 270 балів із 300 можливих, що вище 75% (225 балів), тому кандидат відповідає цим критеріям.

Комісією у складі Другої палати під час співбесіди також виявлено факт, що кандидат на посаду судді ОСОБА_1 безпідставно не задекларувала повної інформації, що підлягає декларуванню, як цього вимагає закон.

ОСОБА_1 , яка 10.04.2015 набула право власності на квартиру площею 84,7 кв.м у місті Києві, не відображала вартості цього майна в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015-2019 роки, а почала зазначати її лише з 2020 року. У своїх поясненнях кандидат визнала свою помилку, вказала, що надалі в деклараціях за 2020-2024 роки вона вказувала цю інформацію.

Однак Комісія у складі Другої палати, проаналізувавши зазначене кандидатом, критично сприйняла її пояснення, виснувала, що вказаний факт свідчить про неналежне виконання ОСОБА_1 обов'язку щодо декларування, передбаченого Законом України «Про запобігання корупції», що вказує на недбале, безвідповідальне ставлення кандидата до дотримання та виконання вимог антикорупційного законодавства України та одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Сумлінність».

Крім того, за результатами дослідження досьє та проведеної співбесіди Комісією у складі Другої палати встановлено, що кандидат отримала від рідного брата її батька значну суму грошових коштів, а саме 80 000 доларів США, для придбання квартири. Указані грошові кошти було передано кандидату готівкою в іноземній валюті (долари США) без оформлення письмових документів (розписок, договорів). З пояснень кандидата вбачається, що у 2003 році загинув її батько, у 2006 році помер дід, після чого відкрилась спадщина. За домовленістю між спадкоємцями ОСОБА_1 не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті вказаних осіб. Натомість було досягнуто домовленості про відповідну грошову компенсацію, яку вона мала отримати від інших спадкоємців. Тому брат батька ОСОБА_2 передав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 80 000 доларів США як грошову компенсацію її частки у спадковому майні після смерті батька ОСОБА_2 та її діда ОСОБА_5 .

Ураховуючи зазначені фактичні обставини та пояснення кандидата, Комісія у складі Другої палати одноголосно вирішила зменшити бали кандидата за критеріями професійної етики та доброчесності на 15 балів за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

04.08.2025 Комісією у пленарному складі проведено співбесіду з ОСОБА_1 .

Дослідивши матеріали досьє кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду, інформацію, викладену у висновку ГРД, проаналізувавши письмові пояснення кандидата, які підтримані ОСОБА_1 у засіданні, документи, надані кандидатом на спростування інформації ГРД, Комісія дійшла таких висновків.

Комісією перевірено та узагальнено надану ОСОБА_1 інформацію стосовно пункту 1 висновку ГРД щодо недекларування кандидатом у деклараціях, поданих за 2015-2020 роки, вартості належної їй на праві власності квартири площею 84,7 кв.м.

Під час співбесіди у пленарному складі ОСОБА_1 щодо пункту 1 висновку ГРД стосовно недекларування вартості придбаного майна пояснила, що, дійсно, вона не вказувала вартості нерухомого майна протягом 2016-2019 років, оскільки вона керувалась пунктом 13 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 11.08.2016 № 3, згідно з яким у разі, якщо в правовстановлюючому документі відсутня вартість об'єкта декларування, то відповідно така позначка не проставляється в декларації. Оскільки вона набула право власності на зазначену квартиру на підставі отриманого свідоцтва про право власності на нерухоме майно, в якому була відсутня вартість майна, вона буквально тлумачила роз'яснення. Потім вона зрозуміла, що ця позиція помилкова і самостійно в декларації за 2020 рік і наступних зазначала вартість нерухомого майна, яку було вказано в попередньому договорі купівлі-продажу. Стосовно джерел походження коштів на купівлю квартири вона надала детальні розрахунки доходу (з урахуванням податків), який вона змогла закумулювати (21 447 доларів США). Отже, у неї було достатньо коштів на придбання нерухомого майна. Аналогічні розрахунки вона надала щодо доходу її дядька та його дружини з 1984 року (215 376 доларів США), що значно перевищує ту суму, яку їй було передано. Щодо підстав передачі їй грошових коштів її рідним дядьком, які ГРД ставить під сумнів, вона пояснила, що в 2003 році внаслідок ДТП загинув її батько, після чого відкрилась спадщина у вигляді квартири площею близько 100 кв.м в місті Тернополі. Вона не зверталася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після батька, оскільки між спадкоємцями було досягнуто домовленості, що вона не бере участі у спадкуванні, щоб не дробити на частки спадкове майно, а пізніше їй передадуть у грошовій формі частину спадщини. У 2003 році в неї не було необхідності в цих грошових коштах. У 2006 році помер її дід, після смерті якого також відкрилась спадщина, яка складалась із земельних ділянок площею 2,5 га та нежитлових приміщень площею 105 кв.м та 450 кв.м у місті Тернополі. За правом представлення вона не подала заяви до нотаріуса про прийняття спадщини, хоча мала право на цю спадщину. За домовленістю основну спадкову частину було оформлено на брата її батька. Надалі вона знайшла квартиру, яку вирішила купувати, та повідомила дядька, що їй не вистачає певної суми коштів для здійснення такої покупки. Отже, 80 000 доларів США їй було передано дядьком у 2010 році, які вона сплатила як внесок за квартиру. Це не був подарунок, це грошова компенсація за частину спадкового майна, яка їй належала.

Стосовно обставин, викладених у пункті 1.2 висновку ГРД, кандидат пояснила, що протягом серпня 2010 року до грудня 2015 року її дохід з урахуванням податків склав 22 500 доларів США. Гараж коштував близько 5000 доларів США. Вона не зазначала наявність коштів у деклараціях, тому що кошти зберігалися у вигляді готівки, а у паперових деклараціях не було такого пункту, де вона мала б зазначати готівкові кошти. Не розуміє, чому виникло питання та сумніви у ГРД щодо факту відсутності машини на момент придбання гаражу. Це її власні кошти і вона має право розпоряджатися ними на свій розсуд. Вона придбала квартиру в такому районі міста, де дуже важко паркувати автомобіль, тому заздалегідь подбала про це і вирішила купити гараж. Уже потім з'явився автомобіль у родині.

Комісія у пленарному складі указала на те, що, на її переконання, кандидат не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок в деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Комісія в пленарному складі, посилаючись на пункт 17 Єдиних показників, відповідно до якого дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті, погодилася з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі Другої палати, щодо оцінки наведених вище обставин.

Ухвалюючи спірне рішення, Комісія указала на те, що у неї залишився неспростованим сумнів у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, її поведінка була бездоганною.

Крім того, у спірному рішенні Комісія наголосила на тому, що доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді.

Дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані ОСОБА_1 під час співбесіди, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидатом не спростовано обґрунтованого сумніву щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності у зв'язку з викладеними обставинами.

За результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з кандидатом, голосувань під час закритого обговорення відповідних показників Комісія у пленарному складі виснувала, що кандидат не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Як підсумок, ВККС України визнала ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Не погодившись з рішенням Комісії від 04.08.2025 № 249/ас-25 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, остання звернулася до Верховного Суду з цим позовом.

Позиція Верховного Суду

Релевантні джерела права та акти їхнього застосування

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Завданням адміністративного судочинства, у силу приписів частини першої статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За правилами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, визначеним у цій статті.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Верховному Суду як суду першої інстанції, згідно із частиною четвертою статті 22 КАС України, підсудні справи, зокрема, щодо оскарження, серед іншого, актів, дій чи бездіяльності ВККС України. Особливості розгляду такої категорії спорів визначено у статті 266 КАС України.

Згідно з частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

За приписами частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII ВККС України, зокрема: проводить добір кандидатів для призначення на посаду судді, у тому числі організовує проведення щодо них спеціальної перевірки відповідно до закону та приймає кваліфікаційний іспит; затверджує форму і зміст заяви про участь у доборі кандидатів на посаду судді, анкети кандидата на посаду судді, порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, порядок формування і ведення суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді), програму та порядок проходження початкової підготовки судді; проводить кваліфікаційне оцінювання, тощо.

Частинами першою, другою статті 79 Закону № 1402-VIII установлено, що конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу. Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді затверджується ВККС України.

Відповідно до частин третьої-п'ятої статті 79 Закону № 1402-VIII для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді ВККС України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу. Загальний порядок подання заяви для участі у конкурсі та умови його проведення визначаються ВККС України. Інформація про подання заяви для участі у конкурсі на заміщення конкретної вакантної посади судді оприлюднюється на офіційному веб-сайті ВККС України.

На виконання зазначених положень Закону рішенням ВККС України від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних господарських судах, в якому ОСОБА_1 виявила бажання взяти участь.

Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (далі - Закон № 3511-IX) внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Указаний Закон набрав чинності 30.12.2023.

Відповідно до пункту 57 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

На момент набрання чинності Закону № 3511-IX, конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, був на етапі подання документів особами, які виявили бажання взяти участь у ньому, а отже, його продовження та завершення, повинно відбуватися за правилами, визначеними Законом № 1402-VIII, у редакції, чинній з 30.12.2023.

Загальний порядок подання заяви та документів для участі в конкурсі, порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді місцевого, апеляційного, вищого спеціалізованого судів або судді Верховного Суду та внесення за результатами конкурсу до Вищої ради правосуддя рекомендації про призначення кандидата на посаду судді визначено в Положенні про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, затвердженому рішенням Комісії від 02.11.2016 № 141/зп-16 (у редакції рішення Комісії від 29.02.2024 № 72/зп-24) (далі - Положення про конкурс).

Принципами проведення конкурсу є справедливість, законність, публічність, прозорість, відкритість і рівність умов для його учасників, об'єктивність, неупередженість та повага до прав людини (пункт 1.3 Положення про конкурс).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду).

Завдання, підстави, порядок проведення та етапи кваліфікаційного оцінювання визначено в Главі 1 «Кваліфікаційне оцінювання суддів» розділу V «Кваліфікаційний рівень судді» Закону № 1402-VIII.

Відповідно до частин першої, другої статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Згідно з частиною дев'ятою статті 69 Закону № 1402-VIII кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Відповідно до частини першої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює ВККС України. Сукупна кількість балів, які суддя (кандидат на посаду судді) може отримати на етапі дослідження досьє та проведення співбесіди, не може перевищувати 50 відсотків максимальної кількості балів кваліфікаційного оцінювання.

Частиною третьою статті 85 Закону № 1402-VIII передбачено, що для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) ВККС України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання. Порядок та методика проведення таких тестувань затверджуються ВККС України. Рішення про запровадження та проведення таких тестувань ухвалюється Комісією стосовно всіх суддів (кандидатів на посаду судді). Результати таких тестувань використовуються як одне із джерел інформації, що підлягає оцінці разом з іншою сукупністю зібраної інформації і матеріалів, є конфіденційними, не оприлюднюються та не впливають на кількість балів кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді).

Визначені законом етапи конкурсу та призначення на посаду судді покликані встановити відповідність кандидата передбаченим Конституцією України та Законом № 1402-VIII вимогам, зокрема, критеріям компетентності (професійна, особиста, соціальна тощо), доброчесності та професійної етики, Комісія має перевірити наявність інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з призначенням кандидата на посаду судді. Ці заходи об'єднані метою забезпечити авторитет та довіру до судової влади, які формуються залежно від персонального складу осіб, що призначаються на посади суддів.

Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються ВККС України (частина п'ята статті 83 Закону № 1402-VIII).

Відповідно до частини другої статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, передбаченому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою. Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.

Рішенням Комісії від 22.01.2025 № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, яке, згідно із його преамбулою, розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді у зв'язку з накладенням дисциплінарного стягнення або кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді у межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді в апеляційному суді, вищому спеціалізованому суді або Верховному Суді, а також показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

Як зазначено у пунктах 1.1, 1.2 розділу 1 Положення № 20/зп-25, кваліфікаційне оцінювання - це встановлена законом та цим Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Метою кваліфікаційного оцінювання є встановлення рівня компетентності, доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді).

Пунктами 1.3-1.5 розділу 1 Положення № 20/зп-25 передбачено, що завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками, а основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об'єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді). Кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією у складі, визначеному рішенням Комісії.

Відповідно до пункту 1.6 розділу 1 Положення № 20/зп-25 кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: складання кваліфікаційного іспиту; дослідження досьє та проведення співбесіди.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення визначені у розділі 2 Положення № 20/зп-25, у якому, зокрема, йдеться про таке.

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: когнітивні здібності; знання історії української державності; загальні знання у сфері права; знання зі спеціалізації суду відповідного рівня; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності оцінюються на підставі результатів складення кваліфікаційного іспиту (пункти 2.1, 2.2 розділу 2 Положення № 20/зп-25).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток(пункт 2.4 розділу 2 Положення № 20/зп-25).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію соціальної компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: ефективна комунікація; ефективна взаємодія; стійкість мотивації; емоційна стійкість (пункт 2.8 розділу 2 Положення № 20/зп-25).

Відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: незалежність; чесність; неупередженість; сумлінність; непідкупність; дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті; законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім?ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу (пункт 2.13 розділу 2 Положення № 20/зп-25).

За змістом пункту 2.14 розділу 2 Положення № 20/зп-25 для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

Згідно із пунктом 2.15 розділу 2 Положення № 20/зп-25 показники, визначені пунктами 2.4, 2.8, 2.13 цього Положення, оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Порядок визначення результатів кваліфікаційного оцінювання врегульований розділом 5 Положення № 20/зп-25, у пунктах 5.1, 5.2 якого визначено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен критерій за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» (пункт 5.5 розділу 5 Положення № 20/зп-25).

Відповідно до пунктів 5.8-5.10 розділу 5 Положення № 20/зп-25 критерії доброчесності та професійної етики - 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з'ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді), припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Згідно з пунктами 5.11-5.12 розділу 5 Положення № 20/зп-25 під час оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання враховуються обставини, що вказують на істотність порушення правил та/або норм, зокрема: тяжкість діяння та його наслідки, суб'єктивна сторона поведінки, історичний контекст події, систематичність, давність порушення тощо. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Пунктом 5.13 Положення № 20/зп-25 передбачено, що істотність порушень встановлюється Комісією при закритому обговоренні і визначається шляхом голосування. Кожне зниження балів повинно бути мотивовано в рішенні Комісії.

Згідно із пунктами 6.19, 6.20 розділу 6 Положення № 20/зп-25 дослідження досьє судді (кандидата на посаду судді) (далі - досьє) полягає у систематизації, аналізуванні, збиранні, уточненні даних досьє з метою попередньої оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв кваліфікаційного оцінювання. Дослідження досьє здійснюється членом Комісії, визначеним для підготовки до розгляду і доповіді справи про проведення кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), (далі - доповідач).

Відповідно до пунктів 6.21-6.30 розділу 6 Положення № 20/зп-25 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію; послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень.

Під час співбесіди обов'язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

Суддя (кандидат на посаду судді) до проведення співбесіди має право: знайомитися з матеріалами досьє; надавати документи (завірені копії документів) чи іншу інформацію, яка доповнює, спростовує чи уточнює дані, що містяться в досьє; надавати свої пояснення, зокрема у письмовому вигляді. Письмові пояснення надаються суддею (кандидатом на посаду судді) протягом п'яти робочих днів з дня ознайомлення з матеріалами досьє, але не пізніше одного робочого дня до дати проведення співбесіди. Усні пояснення надаються суддею під час співбесіди.

Суддя (кандидат на посаду судді), який проходить кваліфікаційне оцінювання, під час співбесіди має право надавати пояснення з питань, пов'язаних з проходженням кваліфікаційного іспиту, та щодо інформації і документів, що містяться в його досьє, надавати коментарі, документи та інформацію за розділами досьє.

Члени Комісії мають право ставити судді (кандидату на посаду судді) запитання щодо оголошених під час доповіді показників, самостійно знайомитися з досьє, ставити запитання доповідачу, порушувати перед Комісією питання, які виникли під час ознайомлення з досьє. У разі необхідності під час співбесіди може бути оголошено перерву. За потреби отримання інформації та копій документів і матеріалів (зокрема з обмеженим доступом) стосовно судді (кандидата на посаду судді), членів його сім'ї, близьких осіб або осіб, з якими у судді (кандидата на посаду судді) є родинні зв'язки, перерва може тривати до отримання відповідей на запити Комісії.

У пунктах 6.41, 6.42, 6.50 розділу 6 Положення № 20/зп-25 визначено, що за результатами кваліфікаційного оцінювання Комісія ухвалює одне із таких рішень: рішення про підтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді; рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Рішення Комісії про непідтвердження здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді є підставою для припинення подальшої його участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді. Рішення Комісії, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене з підстав та в порядку, визначених законом.

Пунктом 105 Регламенту Комісії, затвердженого рішенням ВККС України від 13.10.2016 № 81/зп-16 (у редакції рішення ВККС України від 19.10.2023 № 119/зп-23) визначено, що рішення Комісії, її Палат та Колегій викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (Палати, Колегії), член Комісії - доповідач (члени Комісії - співдоповідачі), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії із зазначенням кількості голосів, поданих «ЗА» та «ПРОТИ», та відомості про те, як проголосував кожен із членів Комісії. Рішення складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин. Повний текст проєкту рішення має бути складений та виготовлений членом Комісії - доповідачем або іншим членом Комісії, у разі якщо член Комісії - доповідач проголосував «ПРОТИ» ухвалення рішення Комісії, не пізніше 10 робочих днів з дня проголошення його вступної та резолютивної частин.

Згідно з частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев'ятьма голосами.

Відповідно до частин другої та третьої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України. Рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання; 3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання; 4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Оцінка доводів учасників справи та висновки Верховного Суду

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, обґрунтовуючи свою позицію, дослідивши надані ними докази на підтвердження заявлених вимог та заперечень, матеріали судової справи, виходить із такого.

Предметом цього спору є рішення ВККС України, прийняте у пленарному складі від 04.08.2025 № 249/ас-25 «Про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами)», яким визнано ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 успішно пройшла перший етап конкурсу «Складання кваліфікаційного іспиту» та підтвердила відповідність критерію професійної компетенції. Указаний факт не є спірним у цій справі.

Щодо другого етапу кваліфікаційного оцінювання - «Дослідження досьє та проведення співбесіди» (встановлення відповідності кандидата критеріям особистої та соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності), то, згідно з рішенням Комісії у складі Другої палати від 17.07.2025 № 182/ас-25, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 набрала 716,5 бала.

Водночас, у зв'язку з наявністю висновку ГРД, Комісія у складі Другої палати дійшла висновку, що питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата на посаду судді апеляційного господарського суду ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді повинно вирішуватися Комісією у пленарному складі.

Проте у пункті 109 рішення від 17.07.2025 № 182/ас-25 Комісія у складі Другої палати виснувала, що указані факти як кожен окремо, так і в сукупності, не є достатніми для визнання ОСОБА_1 такою, що не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Інформацію належним чином ураховано Комісією при дослідженні досьє та під час співбесіди, що знайшло своє відображення у зниженні балів за виявлені порушення правил та/або норм.

Отже, Комісія у складі Другої палати дійшла висновку, що кандидат ОСОБА_1 відповідає критерію професійної етики та доброчесності.

Водночас рішенням ВККС України у пленарному складі від 04.08.2025 № 249/ас-25 ОСОБА_1 визнано такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Спірним у цій справі є висновки ВККС України у пленарному складі, сформульовані на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» за результатами дослідження критерію доброчесності та професійної етики.

Суд наголошує на тому, що підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді слугувало те, що у Комісії у пленарному складі залишився неспростованим сумнів у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, її поведінка була бездоганною.

На переконання Комісії у пленарному складі, кандидат не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД; наявність помилок у деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Також, на переконання Комісії у пленарному складі, доброчесність і професійна етика є фундаментальними критеріями, які забезпечують суспільну довіру до судової влади та гарантують дотримання принципів верховенства права. Функціонування судової влади, до складу суддівського корпусу якої входитимуть судді, які не відповідають критеріям доброчесності та професійної етики, є таким, що не відповідає очікуванням суспільства та фактично ставить під загрозу інтереси національної безпеки, громадського порядку та захист прав і свобод людей.

З огляду на пункт 17 Єдиних показників, відповідно до якого дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті, Комісія у пленарному складі погодилася з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі Другої палати, щодо оцінки наведених вище обставин.

При цьому Комісія у пленарному складі наголосила, що предметом перевірки при дослідженні відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики є, серед іншого, законність походження активів кандидата на посаду судді (судці) та членів його сім'ї, а також близьких осіб. Це питання особливо гостро постає перед Комісією в разі, якщо наявний «майновий зв'язок» між кандидатом на посаду судді (суддею) та близькою особою чи членом сім'ї. Наприклад, активи, набуті близькою особою кандидата на посаду судді (судді), надалі безоплатно передаються у власність чи користування кандидату на посаду судді (судді) або членам його сім'ї.

Також Комісія у пленарному складі зазначила, що доброчесність судді є наріжним каменем довіри до суду. Вона передбачає не лише чесність у прийнятті рішень, але й прозорість у фінансових питаннях, відсутність сумнівів щодо походження майна та статків, що є проявом «найвищого ступеня довіри» для суддів, особливо тих, хто претендує на посаду в апеляційному суді.

Отже, дослідивши висновок ГРД, письмові пояснення та пояснення, надані ОСОБА_1 під час співбесіди, Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидатом не спростовано обґрунтованого сумніву щодо її відповідності критеріям професійної етики та доброчесності у зв'язку з викладеними обставинами.

Проаналізувавши оскаржуване рішення Комісії, Суд уважає за необхідне звернути увагу на таке.

Частина сьома статті 101 Закону № 1402-VIII указує на те, що рішення ВККС України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 88 Закону № 1402-VIII суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Оскільки оскаржуване рішення з моменту його ухвалення спричинило для кандидата негативні наслідки, а саме припинення участі у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), таке рішення підлягає судовому оскарженню в порядку, передбаченому КАС України.

Частиною третьою статті 88 Закону № 1402-VIII установлено вичерпний перелік підстав, з яких рішення ВККС України, ухвалене за результатами кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване судом, а саме якщо:

1) склад членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів ВККС України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Оскаржуючи зазначене рішення, позивачка зазначила пункт 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, указуючи на те, що оскаржуване рішення не є належно вмотивованим; не містить достатніх підстав його ухвалення або мотивів, які були б визначені законом, натомість є свавільним.

Обставин чи підстав для скасування оскаржуваного рішення, визначених пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, Суд не установив.

Оцінюючи оскаржуване рішення з урахуванням доводів позивачки на предмет його відповідності вимогам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, в описі того, що таке рішення не є належно мотивованим, не містить достатніх підстав його ухвалення або мотивів, які були б визначені законом, Суд виходить з такого.

Частиною дев'ятою статі 69 Закону № 1402-VIII передбачено, що кандидат на посаду судді відповідає критерію доброчесності, якщо відсутні обґрунтовані сумніви у його незалежності, чесності, неупередженості, непідкупності, сумлінності, у дотриманні ним етичних норм, у його бездоганній поведінці у професійній діяльності та особистому житті, а також щодо законності джерел походження його майна, відповідності рівня життя кандидата на посаду судді або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата на посаду судді його попередньому статусу.

Указану норму відтворено і у пункті 2.13 розділу 2 Положення № 20/зп-25.

Пунктом 2.14 розділу 2 Положення № 20/зп-25 визначено, що для оцінки відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики Комісією враховуються Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), затверджені Вищою радою правосуддя.

На виконання указаних положень, Вища рада правосуддя розробила Єдині показники для оцінки доброчесності та професійної етики судді (кандидата на посаду судді), які затвердженні рішенням Вищої ради правосуддя від 17.12.2024 № 3659/0/15-24.

Аналіз указаного рішення Вищої ради правосуддя свідчить про те, що воно фактично розтлумачує показники, які визначені Законом № 1402-VIII для встановлення відповідності кандидата на посаду судді критерію доброчесності та професійної етики судді.

Як зазначалося, підставою для висновку про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді слугувало те, що вона не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті».

Пункт 17 Єдиних показників передбачає, що дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання суддею (кандидатом на посаду судді) професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки у професійній діяльності та особистому житті.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає цьому показнику, якщо він, зокрема, але не виключно:

1) перебуваючи в нинішньому або будь-якому попередньому статусі, діяв відповідно до правил професійної етики та інших етичних норм, не вчиняв будь-яких дій, що могли/можуть завдати шкоди авторитету правосуддя або відповідному органу, установі, організації;

2) дотримувався етичних норм, не допускаючи поведінки, яка могла викликати обґрунтований сумнів у звичайної розсудливої людини, зокрема, що він здатний виконувати свої обов'язки чесно, неупереджено, незалежно й компетентно;

3) не використовував свого посадового становища в особистих інтересах чи в інтересах третіх осіб;

4) перебуваючи на посадах публічної служби, не набув громадянства іншої держави і не вчиняв дій з метою його набуття; не приховував факту набуття громадянства іншої держави; вжив заходів щодо припинення громадянства іншої держави;

5) виявляв громадянську самосвідомість, патріотизм, повагу до української державності та конституційного ладу, не вчиняв дій, що свідчать про підтримку (виправдовування) агресивних дій інших держав проти України;

6) не відвідував тимчасово держави/держав, яка/які перебуває/перебувають у збройному конфлікті (війні) з Україною чи сприяла/сприяли (сприяє/сприяють) вчиненню збройної агресії проти України або не визнає/визнають територіальної цілісності України або тимчасово окуповані території України та/чи території держави-агресора без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.

Пункт 19 Єдиних показників передбачає, що сумлінність - старанне, ретельне та відповідальне виконання суддею (кандидатом на посаду судді) своїх обов'язків.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику сумлінності, якщо, зокрема, але не виключно:

1) ефективно організовує виконання своїх повноважень і є дисциплінованим;

2) демонструє високий рівень професійної мотивації;

3) під час здійснення професійної діяльності вживає достатніх заходів щодо дотримання розумних строків вчинення дій, виконання завдань, розгляду справ, заяв, звернень тощо, виготовлення процесуальних документів;

4) утримується від будь-якої діяльності, яка унеможливлює належне виконання посадових обов'язків та інших повноважень;

5) підтримує та вдосконалює свої професійні знання та навички шляхом постійного навчання та підвищення кваліфікації з метою компетентного виконання посадових обов'язків та інших повноважень;

6) наводив обґрунтування та належні мотиви щодо підготовлених документів на підставі принципу верховенства права, релевантного законодавства та встановлених фактів;

7) під час здійснення професійної діяльності не допускав свавілля під час ухвалення рішень.

Суд звертає увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду у постановах (зокрема від 10.11.2022 у справі № 9901/355/21, від 30.05.2024 у справі № 990/3/24) неодноразово зазначала, що критерій доброчесності є надзвичайно важливим з огляду на те, яку роль відіграє судова влада у становленні правової держави. Саме доброчесність є ключовою категорією у формуванні морально-етичного образу суддів, запорукою формування довіри народу до суддів та судової влади в цілому.

У Рішенні від 11.10.2018 № 7-р/2018 (справа № 1-123/2018(4892/17) Конституційний Суд України зазначив, що принцип юридичної визначеності як один із елементів верховенства права не виключає визнання за органом публічної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними.

Велика Палата Верховного Суду сформувала сталу практику щодо оцінювання рішень ВККС України на предмет відповідності пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII (зокрема, постанови від 14.11.2024 у справі № 990/139/21, від 20.03.2025 у справі № 990/134/21, від 05.06.2025 у справі № 990/117/24, від 04.09.2025 у справі № 990/123/24). Згідно з цією практикою повноваження Комісії стосовно оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, який на постійній основі діє в національній системі судоустрою. Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися в здійснення Комісією компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Проте Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема, у постановах від 20.03.2025 у справі № 990/85/24, від 28.11.2024 у справі № 990/92/24) наголошувала, що наділення Комісії свободою розсуду під час оцінки кандидата на посаду судді критеріям доброчесності - не означає, що такий розсуд не має меж. У всякому випадку, межа розсуду виключає свавільність дій та використання наданих повноважень не з легітимною метою, тобто не з метою, задля досягнення якої повноваження надані. Іншими словами, процедура оцінювання кандидата повинна бути правовою.

Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції ВККС України у процесі розв'язання питання про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес розгляду Комісією цього питання, як і ухвалене за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілими як кандидату на посаду судді, стосовно якого розглядалося питання, так і незалежному сторонньому спостерігачеві.

Утім варто зауважити, що Закон № 1402-VIII не визначає переліку обставин у професійній діяльності та особистому житті кандидата на посаду судді, які можуть зумовити виникнення у ВККС України обґрунтованого сумніву щодо відповідності цього кандидата критеріям доброчесності чи професійної етики, а отже, стати підставою для відмови ВККС України надати рекомендацію про призначення цього кандидата на посаду судді.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку рішення має демонструвати, приміром, що доводи/пояснення кандидата на посаду судді взято до уваги, і, що важливо, давати розуміння, якими мотивами та критеріями керувалася Комісія, коли оцінювала цього кандидата.

При цьому частиною першою статті 88 Закону № 1402-VIII передбачено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

З огляду на викладене Суд уважає, що вмотивованість рішення ВККС України про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що відповідно до завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими у цій статті й інших законах. Водночас оцінка Верховним Судом мотивів та обґрунтованості оспорюваних рішень Комісії не є втручанням у її дискреційні повноваження (постанова від 11.07.2024 у справі № 990/183/23).

У процедурі розв'язання Комісією питання про визнання особи такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя, негативне рішення має містити не лише покликання на визначені законом підстави для ухвалення такого рішення, а й мотиви, з яких Комісія дійшла висновку про наявність обставин, з якими пов'язується обґрунтований сумнів щодо відповідності кандидата критерію доброчесності чи професійної етики, або інших обставин, які можуть негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади у зв'язку з таким призначенням.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2024 у справі № 990/139/24 дійшла висновку, що поняття «обґрунтовані сумніви» в адміністративному судочинстві означає, що сумніви повинні бути підкріплені конкретними фактами або доказами, які можуть викликати сумнів у правильності або законності певного рішення, дії чи бездіяльності, а також достовірності наданих (в цьому випадку) кандидатом на посаду судді відповідних пояснень, які Комісія ставить під сумнів. Ці сумніви не можуть бути простою підозрою чи відчуттям членів Комісії, а повинні базуватись на реальних фактах або обставинах, що дозволяють обґрунтовано сумніватися в певних подіях, фактах чи твердженнях. Це означає, що сумніви не можуть бути просто суб'єктивними, вони повинні мати об'єктивну основу (мають підтверджуватися фактичними даними), яка може бути перевірена і оцінена судом.

Відповідно до другого речення пункту 11 Єдиних показників сумнів не може ґрунтуватися лише на припущеннях або суб'єктивній думці.

Суд не заперечує, що ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, має право засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе для визнання цієї особи такою, що підтвердила здатність здійснювати правосуддя.

Водночас Суд уважає за необхідне звернути увагу на те, що, ухвалюючи рішення про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, зазначивши про неспростовні сумніви у тому, що кандидат на посаду судді докладає достатньо зусиль до того, щоб, на думку розсудливої, законослухняної та проінформованої людини, її поведінка була бездоганною, Комісія в оскаржуваному рішенні не надає жодної оцінки доводам позивачки про спростування та вчинення нею дій, спрямованих на визнання наведеної інформації такою, що не свідчить про її особисту недоброчесність.

Так, Комісія послалася на ті самі факти, які вже були предметом дослідження та оцінки у рішенні Комісії у складі Другої палати від 17.07.2025 № 182/ас-25. У цьому рішенні обставини неналежного декларування вартості квартири у 2016-2019 роках, джерел походження коштів на її придбання (зокрема, передачі грошових коштів у сумі 80 000 доларів США від родича) та придбання гаража у 2016 році були розглянуті, пояснення кандидата прийняті до уваги, і зафіксоване рішення знизити їй бали на 15 за показником «Сумлінність» та на 15 за показником «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка».

При цьому Комісія, погоджуючись з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі Другої палати, щодо оцінки наведених обставин, дійшла протилежного висновку, що кандидат не надала обґрунтованих пояснень стосовно обставин, зазначених у висновку ГРД. Наявність помилок у деклараціях, невжиття належних заходів з метою подання повної і точної інформації ставить під сумнів відповідність кандидата критерію доброчесності, а її поведінка свідчить про несумлінне виконання обов'язку щодо декларування відомостей, визначених статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції».

Крім того, у рішенні пленарного складу Комісії відсутнє будь-яке мотивування обставин, які вже були враховані як несуттєві, у розумінні критерію доброчесності та професійної етики, та призвели лише до часткового зниження балів, стали підставою для визнання кандидата такою, що не підтвердила здатність здійснювати правосуддя. Жодних нових фактичних даних чи додаткових доказів у рішенні не наведено.

Також Комісія не навела прикладів, які саме положення Єдиних показників вона застосувала для кваліфікації цих фактів як істотних, і чому пояснення кандидата (подані як у письмовій формі, так і під час співбесіди) визнані недостатніми. Зокрема, стосовно придбання гаража, у рішенні Комісії у складі Другої палати зазначено, що кандидат пояснила джерело коштів та відсутність відображення готівкових накопичень у декларації з огляду на форму документа. Проте у рішенні пленарного складу цей же факт був використаний повторно, без аналізу наданих пояснень, як обґрунтування сумнівів у доброчесності позивачки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2025 у справі № 990/117/24 наголошувала, що підставою для відмови кандидату на посаду судді в наданні відповідної рекомендації можуть бути не просто сумніви членів Комісії у доброчесності кандидата, а обґрунтовані сумніви, тобто такі, які ґрунтуються не на припущеннях, а на оцінці фактичних даних, і які спростовували б доводи кандидата або вказували б на їх суперечність або алогічність (беззмістовність).

Таким чином, мотивувальна частина рішення Комісії у пленарному складі не містить чіткого та логічного пояснення, яким чином і чому ті самі фактичні обставини, що раніше були оцінені у межах зниження балів, стали підставою для негативного висновку про відповідність критеріям професійної етики та доброчесності.

Дослідивши письмові докази та відеозапис засідання Комісії, на якому відбувалася співбесіда з ОСОБА_1 , Суд констатує, що засідання Комісії побудоване за принципом «питання - відповідь», тобто члени Комісії ставлять питання, на які кандидатка на посаду судді надає відповіді.

Крім того, дослідивши відеозапис засідання Комісії, на якому відбувалася співбесіда з позивачкою, Суд установив, що членами Комісії у пленарному складі або членом ГРД не ставилося жодного нового питання, яке б не було розглянуто на засіданні Комісії у складі Другої палати.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суду наголошує, що одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб'єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

При цьому вимога щодо обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень означає, що таке рішення повинне прийматися з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття. Цей критерій відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так й інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього суб'єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків. Несприятливе для особи рішення повинне бути вмотивованим.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 07.11.2024 у справі № 990/124/24.

Доводи Комісії стосовно того, що оскаржуване рішення містить покликання й мотиви його ухвалення, обґрунтування підстав, за наявності яких у Комісії виник обґрунтований сумнів у відповідності позивачка критеріям, визначеним Законом, на підставі чого Комісія дійшла висновків про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, спростовуються висновками Суду, наведеними в мотивувальній частині цього рішення.

Щодо доводів позивачки про недотримання відповідачем вимог щодо складання повного тексту оскаржуваного рішення, встановлених пунктом 105 Регламенту, Суд, за результатами вирішення спору, таких порушень не встановив.

Таким чином, в обсязі установлених у цій справі обставин, у зіставленні з правовим регулюванням спірних правовідносин, Суд дійшов висновку, що рішення ВККС України від 04.08.2025 № 249/ас-25 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді за критерієм професійної етики та доброчесності за показниками «Сумлінність» та «Дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті» не може бути визнано таким, що відповідає вимогам пункту 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII, а також критеріям обґрунтованості, визначеним статтею 2 КАС України, що є підставою для визнання його протиправним і скасування.

Отже, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Обираючи ефективний спосіб захисту, Суд ураховує позицію Конституційного Суду України, який у Рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 зазначив про те, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

При цьому Суд зауважує, що при повторному розгляді Комісією питання щодо підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді, відповідач повинен урахувати висновки, викладені у цьому судовому рішенні.

Висновки щодо розподілу судових витрат

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд виходить з того, що за правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судовий збір за подання цього позову позивачка сплатила у розмірі 2422,40 грн, але такий збір підлягав сплаті у розмірі 1211,20 грн.

Позовні вимоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії є однією вимогою.

Тож понесені ОСОБА_1 судові витрати на сплату судового збору за подання цієї позовної заяви підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Комісії у розмірі 1211,20 грн, а щодо іншої частини сплачених коштів в рахунок судового збору позивачка не позбавлена можливості звернутися до Суду з клопотанням про повернення зайво сплачених сум.

Керуючись статтями 241-243, 246, 266 КАС України, Суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Огнев'юк Тетяна Василівна, до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 04.08.2025 № 249/ac-25 про визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді.

Зобов'язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України поновити участь ОСОБА_1 у конкурсі на посаду судді апеляційного господарського суду в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), та повторно розглянути у повному пленарному складі Вищої кваліфікаційної комісії суддів України питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному господарському суді - з урахуванням висновків Верховного Суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (код ЄДРПОУ 37316378, адреса: 03110, м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 03.04.2026.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко,

М.В. Білак,

Л.О. Єресько,

А.В. Жук,

О.Р. Радишевська,

Судді Верховного Суду