03 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/24168/25
адміністративне провадження № К/990/11578/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Мельник-Томенко Ж.М., Смоковича М. І.,
перевіривши касаційну скаргу Об'єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року
у справі № 240/24168/25 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаного Центру Забезпечення Заходів Цивільно - Військового Співробітництва Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Об'єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Об'єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, при обчисленні позивачу в період з 29.01.2024 по 17.07.2025 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати Об'єднаний центр забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України провести перерахунок та доплатити позивачу за період з 29.01.2024 по 17.07.2025 включно належні з урахуванням проведених раніше виплат суми грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, грошової компенсації за невикористані дні щорічних оплачуваних відпусток, грошової допомоги при звільненні, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 09.11.2023 № 3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" на 01.01.2024, Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, на відповідні тарифні коефіцієнти, без зміни при проведенні такого перерахунку попередньо встановлених відсоткових розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Об'єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України, яка полягає у незастосуванні пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, при обчисленні ОСОБА_1 в період з 18.06.2025 по 17.07.2025 розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до вказаної постанови.
Зобов'язано Об'єднаний центр забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 18.06.2025 по 17.07.2025 сум грошового забезпечення (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення), обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", в редакції чинній з 29.01.2020, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, а саме встановленого Законом України від 19.11.2024 № 4059-ІХ "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 01.01.2025, на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за безпідставністю.
Не погоджуючись із рішенням першої інстанції, Об'єднаний центр забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року апеляційну скаргу Об'єднаного Центру Забезпечення Заходів Цивільно - Військового Співробітництва Збройних сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - залишено без руху.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року апеляційну скаргу Об'єднаного Центру Забезпечення Заходів Цивільно - Військового Співробітництва Збройних сил України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Об'єднаного Центру Забезпечення Заходів Цивільно - Військового Співробітництва Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 16 лютого 2026 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 січня 2026 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року - залишено без руху.
Запропоновано особі, яка подала апеляційну скаргу, у п'ятиденний строк з моменту отримання ухвали суду виконати вимоги цієї ухвали та усунути виявлені недоліки апеляційної скарги, а саме: надати оригінал документу про сплату судового збору.
На адресу суду надійшло клопотання від апелянта про відстрочення сплати судового збору.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вважала за необхідне відмовити у його задоволенні з огляду на наступні обставини, оскыльки відсутність бюджетного фінансування не є підставою для відстрочення скаржнику від законодавчо встановленого обов'язку зі сплати судового збору.
Оскільки, станом на 16.02.2026 року апелянтом не виконані вимоги ухвали від 12.01.2026 року, колегія суддів вважала за необхідне повернути апеляційну скаргу скаржнику.
Згідно з ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, у відповідності до яких апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року в задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовлено, апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Об'єднаного Центру Забезпечення Заходів Цивільно - Військового Співробітництва Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії повернуто особі, яка її подала.
Враховуючи викладене, Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, правильно застосував указані норми права, правильне їх застосовування є очевидним.
Доводи відповідача, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги.
При цьому, Суд зауважує, що Об'єднаний центр забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України не позбавлений можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці розгляд цієї касаційної скарги відбувся після виходу на роботу.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Об'єднаного центру забезпечення заходів цивільно-військового співробітництва Збройних Сил України на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 240/24168/25 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаного Центру Забезпечення Заходів Цивільно - Військового Співробітництва Збройних сил України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Ж. М. Мельник-Томенко
М. І. Смокович