02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 990/469/25
адміністративне провадження № П/990/469/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Яковенка М. М.,
суддів: Блажівської Н. Є, Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л., Шишова О. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Бугаєнко Н. В.,
позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
представника позивачів Огнев'юк Т. В.,
представника відповідача Друцька О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника позивачів про стягнення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України штрафу у справі № 990/469/25 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
13 жовтня 2025 року позивачі через підсистему «Електронний суд» звернулися до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі також - ВККС), в якому просили:
- визнати протиправним і скасувати рішення ВККС № 173/зп25 від 19 вересня 2025 року «Про затвердження кодованих та декодованих результатів тестування когнітивних здібностей та про призначення четвертого етапу кваліфікаційного іспиту (виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду) для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду» у частині затвердження кодованих та декодованих результатів тестування когнітивних здібностей ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ВККС поновити участь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 у доборі кандидатів на зайняття посади судді місцевого суду, оголошеного 11 грудня 2024 року з етапу тестування когнітивних здібностей у межах зазначеного добору, з урахуванням висновків Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 09 липня 2025 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
01 квітня 2026 року представником позивачів подане клопотання про стягнення з ВККС в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 33 280 грн за повторне та систематичне неподання витребуваних Верховним Судом доказів без поважних причин.
Клопотання обґрунтовано тим, що ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2026 року було повторно витребувано від ВККС інформацію про результати тестування когнітивних здібностей із розгорнутими питаннями та відповідями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з наданням повного переліку завдань, вибраних відповідей, часу відповіді по кожному запитанні та (у разі наявності) позначок про технічні інциденти в ході тестування.
Утім станом на 31 березня 2026 року Комісією не виконано вимоги суду, а саме: не подано ні інформації про результати тестування когнітивних здібностей із розгорнутими питаннями та відповідями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ні скріншотів інтерфейсу ПЗ із тестовими запитаннями (завданнями), згенерованими для ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , та ОСОБА_3 .
Наведене, на переконання представника позивачів, свідчить, що відповідач декілька разів поспіль створював умови для ухилення від надання витребуваних доказів, що є проявом поведінки, спрямованої на перешкоджання виконання завдання адміністративного судочинства.
Оскільки ВККС систематично ухиляється від виконання процесуальних обов'язків, покладених на неї ухвалами суду, повторно не виконує вимоги про надання витребуваних доказів без поважних причин та умисно створює перешкоди у здійсненні судочинства, представник позивачів вважає, що наявні підстави для застосування до ВККС такого заходу процесуального примусу як штраф.
У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали вказане клопотання та просили його задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення такого клопотання, наголошувала на його безпідставності.
Розглянувши заявлене клопотання, заслухавши доводи та заперечення представників учасників справи, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно зі статтею 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення. Про застосування заходів процесуального примусу суд постановляє ухвалу.
Статтею 145 КАС України передбачено, що заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.
До однієї особи не може бути застосовано кілька заходів процесуального примусу за одне й те саме порушення.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом.
За приписами статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання процесуальних обов'язків, зокрема, зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов'язків; 2) неодноразового зловживання процесуальними правами; 3) повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів.
З аналізу наведених вище норм, вбачається, що суд може визнати зловживанням процесуальними правами конкретні дії учасників справи, що свідчать про невиконання процесуальних обов'язків. При цьому, кваліфікація тих чи інших дій як зловживання правами здійснюється судом з огляду на обставини справи та, з урахуванням мети, яку переслідував учасник справи.
При цьому, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу, зокрема, за повторне чи систематичне неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення.
Водночас як свідчать матеріали справи, на виконання ухвали Верховного Суду від 12 лютого 2026 року про витребування доказів Комісія листом від 20 лютого 2026 року повідомила Суд, що з огляду на обмежений обсяг і унікальність бази тестових завдань, високу вартість її закупівлі, обмежений доступ до матеріалів, технічну неможливість вибіркового вивантаження основ, дистракторів та ключів тестових завдань, зокрема тих, що були згенеровані для позивачів, а також необхідність забезпечення їх конфіденційності під час інших процедур суддівської кар'єри, Комісія не може надати до Суду витребуваної інформації про результати тестування когнітивних здібностей позивачів із розгорнутим переліком питань та відповідей.
При цьому Комісія зауважила про готовність надати суду доступ для огляду відповідних доказів у приміщенні ВККС безпосередньо у програмному забезпеченні «Система тестування когнітивних здібностей під час кваліфікаційного іспиту» за участю уповноваженого працівника Комісії з одночасним забезпеченням всіх необхідних умов для збереження конфіденційності бази тестових завдань.
Проаналізувавши доводи позивача, наведені у клопотанні, а також описані вище обставини, колегія суддів приходить до висновку, що передбачені статтею 149 КАС України умови для застосування до ВККС штрафу за неподання витребуваних судом доказів без поважних причин, відсутні.
З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання представника позивачів про стягнення з ВККС штрафу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 9, 149, 243, 248, 250, 256 КАС України, Суд
Відмовити в задоволенні клопотання представника позивачів про стягнення з Вищої кваліфікаційної комісії суддів України штрафу у справі № 990/469/25.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення і окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя М. М. Яковенко
Судді: Н. Є. Блажівська
О. В. Білоус
І. Л. Желтобрюх
О. О. Шишов