Справа № 161/3384/26
Провадження № 1-кп/161/749/26
м. Луцьк 02 квітня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №620240801000006715 від 21.09.2024, про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, проживає у АДРЕСА_1 , зареєстрований у АДРЕСА_2 , громадянин України, освіта середня, військовослужбовець, неодружений, має на утриманні малолітню дитину, судимий вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26.01.2016 за ч.2 ст.186, ч.1 ст.187, ч.1 ст.70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць, 12.06.2020 звільнений по відбуттю строку покарання,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
представника потерпілого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Обвинувачений ОСОБА_3 , 17.09.2025 о 13 год 40 хв, знаходячись на території Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище», що за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Климчука Сергія (Бенделіані), 3, що є громадським місцем, діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи встановлені у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі та демонструючи власну зверхність, усвідомлюючи, що його дії відбуваються в умовах очевидності для інших людей, а також протиправний характер своїх дій, які супроводжувались особливою зухвалістю, вчинив хуліганські дії, в ході яких він перебуваючи за вказаною адресою, утримуючи в руці осколкову ручну гранату Ф1 та запал УЗРГМ-2 до вище вказаної гранати, які у відповідному конструктивному поєднанні між собою, є вибуховим пристроєм привів його в дію, витягнувши запобіжне кільце та кинув його на прилеглу територію, що призвело до спрацювання вибухового пристрою та вибуху.
Таким чином, ОСОБА_3 інкримінується хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України.
Крім цього, у невстановленим досудовим розслідуванням точний час та дату, але не пізніше 10 год 30 хв 17.09.2025 ОСОБА_3 , при невстановлених досудовим розслідуванням обставинах отримав, чим незаконно придбав вибуховий пристрій, а саме запал УЗРГМ-2, який було встановлено до осколкової ручної гранати Ф1, що є вибуховим пристроєм, який надалі незаконно зберігав при собі.
Після того, ОСОБА_3 , не маючи передбаченого законом дозволу на придбання носіння та зберігання вказаного вибухового пристрою, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, всупереч Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 21 серпня 1998 року № 622, переніс вибуховий пристрій на територію Державного професійно-технічного навчального закладу «Луцьке вище професійне училище», що за адресою: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Климчука Сергія (Бенделіані), 3, де продовжив зберігати вищевказаний вибуховий пристрій до 13 год 40 хв, привівши його в дію, а саме витягнувши запобіжне кільце, кинув його на прилеглу територію, що призвело до спрацювання пристрою та вибуху.
ОСОБА_3 інкримінується незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, тобто вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 КК України, визнав повністю та не оспорюючи фактичних обставин, місця та часу події, про які зазначено в обвинувальному акті, показав, що дійсно незаконно придбав, носив та зберігав запал УЗРГМ-2, який було встановлено до осколкової ручної гранати Ф1, та вчинив хуліганські дії, в ході яких взяв навчальну ручну гранату із запалом та кинув на територію Луцького вищого професійного училища, що призвело до вибуху. У вчиненому щиро розкаявся, просив суд суворо не карати.
Представник потерпілого ОСОБА_5 , будучи допитаним у судовому засіданні підтвердив обставини, що вказані в обвинувальному акті, зазначив, що шкода Луцькому вищому професійному училищі не завдана, підтвердив, що будучи поряд, почув вибух, просив суворо не карати обвинуваченого.
Потерпілий ОСОБА_6 , будучи допитаним у судовому засіданні підтвердив обставини, що вказані в обвинувальному акті, підтвердив, що будучи на території навчального закладу, почув вибух, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має, просив суворо не карати обвинуваченого.
Суд, у відповідності до вимог ч.3 ст.349 КПК України, з'ясувавши правильність розуміння учасниками судового провадження зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, які ніким не оспорюються, не маючи сумніву у добровільності їх позицій, а також роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 своїми умисними протиправними діями, які виразилися в хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчиненому із застосуванням іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень, вчинив злочин, передбачений ч.4 ст.296 КК України.
Окрім цього, він же, своїми умисними протиправними діями, які виразилися у незаконному придбанні, носінні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.263 КК України.
Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення кримінального правопорушення, тяжкості наслідків, що настали.
У відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного та обставини справи, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 у відповідності до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, оскільки така обставина встановлена в ході судового розгляду.
В силу положень ч.2 ст.66 КК України суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутність у потерпілих претензій морального та матеріального характеру.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , у відповідності до ст.67 КК України, відсутні.
Обвинувачений ОСОБА_3 судимий, повністю визнав свою винуватість, має постійне місце проживання, на його утриманні перебуває малолітня дитина, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебував на стаціонарному лікуванні з 16.08.2025 по 17.08.2025 у Центрі терапії залежностей КП «Волинська обласна психіатрична лікарня м.Луцька» з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю. Гостра інтоксикація».
На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, з огляду на положення ч.2 ст.50 КК України, обираючи міру покарання, передбачену санкціями закону, за якими визнав ОСОБА_3 винуватим, вважає за необхідне призначити останньому покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій статтей КК України.
Остаточне покарання суд призначає на підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, враховуючи позицію прокурора.
На думку суду, таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення й попередження вчинення як обвинуваченим, так і іншими особами, нових кримінальних правопорушень, окрім того, перебування обвинуваченого під вартою під час досудового розслідування та судового провадження також буде слугувати належним уроком ОСОБА_3 , попереджатиме вчинення нових злочинів.
Разом з тим, враховуючи особу винного, конкретні обставини справи, приймаючи до уваги наявність обставин, що пом'якшують покарання, відсутність обтяжуючих обставин, позицію потерпілих, суд вважає за можливе звільнити останнього від відбування покарання із випробуванням на підставі ст.75 КК України, встановивши при цьому іспитовий строк 3 роки, із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати за проведення експертиз під час досудового розслідування підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави у відповідності до ч.2 ст.124 КПК України.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу ОСОБА_3 необхідно змінити з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. При цьому, змінюючи запобіжний захід, врахує суд ту обставину, що ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_3 зобов'язано не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини для продовження проходження військової служби.
Окрім того, суд зараховує в строк відбування покарання обвинуваченого термін його перебування під вартою та під цілодобовим домашнім арештом, у відповідності до вимог ст.72 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 366-368, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ч.1 ст.263 Кримінального кодексу України, та призначити йому покарання:
-за ч.4 ст.296 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років;
-за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробовуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 3 (три) роки, не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
Речові докази у справі, а саме: металеві залишки (осколкові) елементи різні за формою та розміром, які утворилися ймовірно внаслідок вибуху ручної оборонної осколкової гранати «Ф-1», запобіжна чека із кільцем, спусковий важіль, частина ударного механізму, знищити.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь держави витрати за проведення експертизи в загальній сумі 24067 (двадцять чотири тисячі шістдесят сім) гривень 80 копійок.
Змінити запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили з тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі суду негайно після проголошення вироку.
Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 19.09.2025 по 29.09.2025 включно, з 05.01.2026 по 02.04.2026 включно, з розрахунку, що одному дню попереднього ув'язнення відповідає один день позбавлення волі, строк цілодобового домашнього арешту з 30.09.2025 по 04.01.2026 включно, з розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок суду може бути оскаржений учасниками судового провадження до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий