02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №420/33766/25
адміністративне провадження № К/990/10472/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.,
суддів - Білак М.В., Смоковича М.І.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року
у справі № 420/33766/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.07.2020р. по 20.05.2023р., розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 , з 08.07.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 , сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток; зобов'язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 206 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року позов задоволено.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 08.07.2020р. по 20.05.2023р. розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 08.07.2020р. по 20.05.2023р. грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 , за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 206 дні, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану", та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 оскаржила його до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 заявнику.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 09 лютого 2026 року, відповідач подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З матеріалів касаційного провадження вбачається, що ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2026 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишено без руху. Надано апелянту час для усунення недоліків поданої апеляційної скарги строком 5 (п'ять) днів з дня вручення копії даної ухвали, шляхом надання доказів сплати судового збору.
26.01.2026 року від апелянта надійшло клопотання про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
В обґрунтування клопотання зазначено, що для отримання платіжного доручення про сплату судового збору апелянт потребує додаткового часу, при цьому зазначено про вжиття всіх належних заходів для сплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року клопотання Військової частини НОМЕР_1 - задоволено. Продовжено Військовій частині НОМЕР_1 строк на усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом надання 10-ти денного строку з дня отримання копії даної ухвали.
Вказана ухвала була отримана апелянтом 27.01.2026 року.
На виконання вимог ухвали апелянтом не було надано документа про сплату судового збору, разом з тим, подано клопотання про продовження строку.
Відповідно до ч.2 ст.298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
У зв'язку з тим, що положення КАС України передбачають повернення апеляційної скарги в разі не усунення недоліків апеляційної скарги та враховуючи, що апелянтом не було усунено недоліки, визначені в ухвалі про без руху, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційна скарга повинна бути повернута заявнику.
Додатково суд вважав за необхідне зазначити, що клопотання скаржника про продовження строку усунення недоліків задоволенню не підлягає, з огляду на відсутність достатніх, належних та допустимих доказів, які в повній мірі обґрунтовували б таке клопотання та враховуючи принцип рівності всіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Також, оцінивши доводи, наведені в обґрунтування клопотання, суд вважав, що тривалість процедури виділення коштів для сплати судового збору не є підставою для продовження строку сплати судового збору.
В свою чергу, надання строку для усунення недоліків апеляційної скарги надавало апелянту можливість виконати законодавчо встановлений обов'язок по сплаті судового збору не порушуючи, при цьому, його право на звернення до суду.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року в задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про продовження строку усунення недоліків - відмовлено, повернуто апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 заявнику.
У касаційній скарзі відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував, що Військова частина НОМЕР_1 є бюджетною установою та розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, яка не має самостійного механізму сплати судового збору. Така сплата можлива виключно після отримання бюджетних асигнувань від Фінансово-економічного управління ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені обставини мали об'єктивний характер, були належним чином підтверджені документально та унеможливлювали своєчасне виконання вимог ухвали суду щодо сплати судового збору
Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що сплата судового збору є обов'язковою для відповідача. Зловживання правом на звільнення, відстрочення чи розстрочення від його сплати є недопустимим.
Держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків
Отже, доводи касаційної скарги не спростовують і не ставлять під сумнів установлені судами обставини, а до скарги не додано будь-яких доказів які б спростовували зазначене.
При цьому, Суд зауважує, що Військова частина НОМЕР_1 не позбавлена можливості звернутися повторно до суду апеляційної інстанції з відповідними вимогами у передбачений КАС України спосіб звернення.
Ураховуючи, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Суд дійшов до висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.
У зв'язку з перебуванням судді-доповідача у відпустці розгляд цієї касаційної скарги відбувся після виходу на роботу.
Керуючись статтями 169, 296, 298, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2026 року у справі №420/33766/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, у спосіб їх надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді М. В. Білак
М. І. Смокович