02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №160/1882/25
адміністративне провадження № К/990/12918/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №160/1882/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірамісу» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тірамісу» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у якому просив: визнати дії Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, щодо проведення фактичної перевірки ТОВ «ТІРАМІСУ» щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) - незаконними й протиправними; визнати протиправним (незаконним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» від 07.10.2024 №0623470708 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «С» від 07.10.2024 № 0623470708.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позов задоволено частково. Визнано протиправним (незаконним) та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «ПС» від 07.10.2024 №0623470708 та податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми «С» від 07.10.2024 № 0623470708. У іншій частині вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 в адміністративній справі № 160/1882/25 скасовано та ухвалено нову постанову. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Тірамісу» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області форми С від 07.10.2024 № 0623470708 в частині нарахування штрафних санкцій за порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчуваня та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995 на суму 1746 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Тірамісу» відмовлено.
Не погодившись з рішеннями суду апеляційної інстанції, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області 23.03.2026 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
У доводах касаційної скарги скаржник вказує на правові позиції Верховного Суду від 21.01.2021 у справі №460/1239/19, від 25.04.2023 у справі №520/3328/20, від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, від 09.09.2024 у справі №280/6832/23 та вважає, що діяльність контролюючого органу із проведення перевірки та оформлення результатів перевірки не може порушувати права та/або охоронювані законом інтереси особи в публічно-правових відносинах. Відповідач зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення рішення від 07.10.2024 №0623470708 та від 07.10.2024 № 0623470708 на загальну суму 891 924, 30 грн є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
За приписами пункту 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що вирішуючи даний спір суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції з урахуванням правових позицій Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції врахував висновок судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі №420/9909/23, судова палата акцентувала увагу на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
У постанові від 02.02.2023 у справі №500/6845/21 Верховний Суд виснував, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа. Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону №265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону №265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону №265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.
Також, судом апеляційної інчстанції враховано висновки Верховного Суду від 24.11.2024 у справі №440/9859/23, від 16.01.2025 у справі №240/24491/23, яких зазначено, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову є правомірним.
Отже, Верховний Суд вважає, що доводи, наведені скаржником у касаційній скарзі не є достатніми для відкриття касаційного провадження. Висновки суду апеляційної інстанції відповідають висновкам Верховного Суду, постанови про відступлення від яких немає, і колегія суддів не вважає за необхідне відступити від таких у цій справі, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.02.2026 у справі №160/1882/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тірамісу» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду