02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №990/28/25
провадження №П/990/28/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М., Радишевської О.Р., Мельник-Томенко Ж.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Яроша Д.В.,
представника позивача - Шадріна О.С.,
представника відповідача - Саввіна С.С.,
представника Служби безпеки України - Зарєчного Д.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів у справі
за позовом ОСОБА_1
до Президента України Зеленського Володимира Олександровича,
треті особи: Рада національної безпеки і оборони України, Служба безпеки України,
про визнання протиправним та скасування Указу Президента України від 21.08.2024 №511/2024 (в частині),
У провадженні Суду перебуває справа за указаним позовом.
04 березня 2026 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) надійшло клопотання, в якому позивач просить витребувати у Секретаріату Кабінету Міністрів України належним чином засвідчену копію протоколу Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики №60 від 09.08.2024, відповідно до якого прийнято рішення Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики щодо ОСОБА_1 .
В обґрунтування такого клопотання позивач зазначає, окрім іншого, що зазначений документ має гриф обмеження доступу «Для службового користування», у зв'язку з чим Служба безпеки України та Кабінет Міністрів України відмовляють у наданні його копії на адвокатські запити. Відтак, уважає, що з метою забезпечення представництва порушених прав та інтересів, формування правової позиції у справі, а також з метою повного та всебічного дослідження обставини справи, є необхідність у витребуванні у Секретаріату Кабінету Міністрів України зазначеного доказу.
Окрім цього, 30 березня 2026 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому позивач просить витребувати у Апарату Ради національної безпеки і оборони України:
- належним чином засвідчену копію стенограми засідання Ради національної безпеки і оборони України від 21.08.2024;
- належним чином засвідчену копію витягу з Протоколу засідання Ради національної безпеки і оборони України щодо рішення РНБО «Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» від 21.08.2024, відповідно до якого було прийнято рішення щодо застосування санкцій до ОСОБА_1 (разом із усіма присутніми абзацами, в тому числі "слухали", "виступили", "ухвалили").
В обґрунтування такого клопотання позивач зазначає, що разом із позовною заявою ОСОБА_1 було подано клопотання про витребування доказів таі у зв'язку із розглядом даної справи в суді та наданням деяких документів сторонами, виникла необхідність в уточненні поданого клопотання, а саме прохальної частини. Отже, просить витребувати у Апарату Ради національної безпеки і оборони України зазначені докази.
Заслухавши думки учасників справи щодо заявлених клопотань, Суд дійшов висновку про необхідність їх задоволення, з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Поняття доказів міститься у статті 72 КАС України, відповідно до якої доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
Отже, докази - це урегульована процесуальним законодавством, існуюча у певній процесуальній формі інформація (фактичні дані), яка надає можливість адміністративному суду, що розглядає справу, достеменно або певним чином відтворити та встановити усі обставини публічно-правового спору, які мають значення для правильного вирішення адміністративної справи.
Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням їхньої якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для ухвалення відповідного судового рішення.
Поряд з цим, один із принципів адміністративного судочинства, що закріплений у пункті 4 частини третьої статті 2 КАС України, є офіційне з'ясування всіх обставин справи, який полягає в тому, що суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, в тому числі стосовно виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що передбачено частиною четвертою статті 9 КАС України.
Така активна роль адміністративного суду і сприяє захисту порушених прав та свобод незахищених осіб з боку суб'єкта владних повноважень. На відміну від інших в адміністративному судочинстві тягар доказування покладається на суб'єкта владних повноважень, а не на позивача. При цьому суб'єкт владних повноважень може посилатися лише на докази, які були покладені в основу оскаржуваної постанови, за винятком випадків, коли він доведе, що вони не були отримані ним до його прийняття з незалежних від нього причин.
В контексті наведеного слід також звернути увагу, що положеннями абзацу 1 частини другої статті 77 КАС України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
При цьому, абзац 2 частини другої статті 77 КАС України декларує обов'язок суб'єкта владних повноважень на подання суду всіх наявних у нього документів та матеріалів, які можуть бути використані як докази у справі.
Питання подання доказів в адміністративному судочинстві врегульоване статтею 79 КАС України, відповідно до частин першої-третьої якої учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною четвертою статті 79 КАС України визначено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Відповідно до частин першої, другої статті 80 КАС України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.
Про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу (частина третя статті 80 КАС України).
Відповідно до частин шостої-дев'ятої статті 80 КАС України будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У випадку неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, визначені цим Кодексом. У разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Згідно із вимогами статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги наведене правове регулювання, предмет і підстави даного позову та обґрунтування клопотань про витребування доказів, Суд дійшов висновку, про необхідність їх задоволення в повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 80, 90, 242, 243, 248, 256 КАС України, Суд,
1. Клопотання ОСОБА_1 від 04.03.2026 та від 30.03.2026 про витребування доказів задовольнити.
2. Витребувати у Секретаріату Кабінету Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 12/2), належним чином засвідчену копію протоколу Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики № 60 від 09.08.2024, відповідно до якого прийнято рішення Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санкційної політики щодо ОСОБА_1 (Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
3. Витребувати у Апарату Ради національної безпеки і оборони України:
- належним чином засвідчену копію стенограми засідання Ради національної безпеки і оборони України від 21.08.2024;
- належним чином засвідчену копію витягу з Протоколу засідання Ради національної безпеки і оборони України щодо рішення РНБО "Про застосування та скасування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)" від 21.08.2024, відповідно до якого було прийнято рішення щодо застосування санкцій до ОСОБА_1 (разом із усіма присутніми абзацами, в тому числі "слухали", "виступили", "ухвалили").
4. Витребувані документи подати до Суду до 01 травня 2026 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і не може бути оскаржена.
В повному обсязі судове рішення складено 02 квітня 2026 року.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Л.О. Єресько
В.М. Соколов
О.Р. Радишевська
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду