Іменем України
30 березня 2026 року
м. Київ
справа №990/256/25
адміністративне провадження № П/990/256/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Блажівської Н.Є., Юрченко В.П., Хохуляка В.В., Гончарової І.А.,
за участю секретаря судового засідання - Сірак І.М.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Петренко Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,
І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 09.06.2025 подав до Верховного Суду як суду першої інстанції позов до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККСУ, Комісія, відповідач), в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 16.01.2026) просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення ВККСУ від 17.04.2025 № 87/зп-25 «Про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами)» в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного громадянином ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункти 1, 2 та 4 рішення ВККСУ від 17.04.2025 № 89/зп-25 «Про затвердження декодованих результатів виконання практичного завдання учасниками конкурсу 03- 07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12- 14 та 17- 21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація), визначення загальних результатів першого етапу кваліфікаційного оцінювання «Складання кваліфікаційного іспиту» та допуск до другого етапу «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах» в частині, що стосується громадянина ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ВККСУ поновити участь громадянина ОСОБА_1 в конкурсі на зайняття вакантних посад суддів апеляційних загальних судів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду
ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Комісії від 17.04.2025 №87/зп-25 та від 17.04.2025 № 89/зп-25 в частині затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду стосовно ОСОБА_1 прийняті з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та пункту 4 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
Свою позицію позивач обґрунтовує такими аргументами:
Після отримання завірених копій зошита для виконання практичного завдання та екзаменаційної відомості щодо практичного завдання ОСОБА_1 дізнався, що перше складене ним рішення (код кандидата за перше судове рішення 0000139) було оцінене відповідачем у 61,5 балів (з 75 можливих балів), а складене ним друге рішення (код кандидата за друге судове рішення 0053189) оцінене лише в 12,5 балів (з 75 можливих балів), через що ним сумарно одержано за практичне завдання (третій етап кваліфікаційного іспиту 74 бали зі 150 можливих балів (мінімальний бал для успішного складання практичного завдання становить 112,5 балів (150*75%). У зв'язку з цим, спірним рішенням від 17.04.2025 № 89/зп-25 ОСОБА_1 було відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» та визнано ОСОБА_1 таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах; припинено участь ОСОБА_1 у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням ВККСУ від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів.
Позивач вказує, що з аналізу виконаного ним в зошиті завдання він помітив, що друге модельне рішення сформоване та повністю відповідає ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22.03.2023 у справі № 285/1869/22 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (міститься у списку номерів судових справ, що використовувались при розробленні модельних судових рішень для практичного завдання (посилання: https://www.vkksu.gov.ua/sites/default/files/dodatok_2_praktychne.pdf).
Таким чином, на переконання позивача, друге рішення практичного завдання ним описано абсолютно вірно та з викладеними подібними правовими висновками до тих, до яких дійшла колегія суддів в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22.03.2023 у справі № 285/1869/22 (справа, на основі якої формувалось модельне рішення у другому рішенні практичного завдання). А тому, на думку ОСОБА_1 , виглядає необґрунтованим рішення ВККСУ про оцінювання його лише у 12,5 балів з можливих 75 балів.
Також, ОСОБА_1 зазначає, що у екзаменаційній відомості до другого практичного завдання значаться лише приховані прізвища, імена та по-батькові членів ВККСУ, які здійснювали оцінювання практичного завдання, а саме: 1. - 10 балів; 2. - 8 балів; 3. - 20 балів та вказано остаточну оцінку у вигляді 12,5 балів з можливих 75 балів. Позивач звертався в усній та письмовій формі з проханням дати мотивовану причину проставлення настільки низької оцінки за виконання другого рішення практичного завдання, однак жодної інформації щодо нього не отримав.
На думку позивача, Комісія при ухваленні спірних рішень від 17.04.2025 №87/зп-25 та від 17.04.2025 № 89/зп-25 в частині затвердження результатів практичного іспиту зобов'язана була вмотивувати (обґрунтувати) вказане рішення, зокрема, щодо оцінювання в 12,5 балів із 75 можливих балів виконаного ним другого рішення практичного завдання, однак нею це зроблено не було. ВККСУ у відповідності до Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаних кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії від 17.07.2024 №228/зп-24 (далі - Методичні вказівки №228/зп-24), не наведено підстав такого оцінювання та не вказано, що саме відповідачем було враховано при проведенні оцінювання.
З огляду на те, що, на переконання позивача, оскаржувані рішення Комісії від 17.04.2025 №87/зп-25 та від 17.04.2025 № 89/зп-25 в частині затвердження результатів виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду стосовно ОСОБА_1 є протиправними, то позивач вважає, що є потреба зобов'язати ВККСУ поновити участь ОСОБА_2 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
Вцілому ОСОБА_1 у позовній заяві обґрунтовує незгоду з виставленою йому оцінкою за друге судове рішення.
В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що він погоджується з виставленою Комісією оцінкою за виконане ним перше практичне завдання, але звернув увагу на відсутність мотивів щодо виставленої оцінки. Щодо другого практичного завдання, то він не погоджується як з оцінкою за друге судове рішення, так і з відсутністю належного мотивування такої оцінки.
У відзиві на позов ВККСУ зазначила, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно позивача була проведена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Закону №1402-VIII та нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень Закону №1402-VIII, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання, - відсутні.
Свою позицію відповідач обґрунтовує такими аргументами:
Комісія зазначає, що оскаржувані рішення Комісії від 17.04.2025 № 87/зп-25 та 89/зп-25 містять в собі всі необхідні елементи та мотивовані наявністю фактичних обставин (опис процедури, в якій приймав участь позивач, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання та іншу інформацію), результат яких породжує юридичні підстави для прийняття таких рішень, а, відтак, доводи позивача щодо невмотивованості оскаржуваних рішень Комісії та безпідставності припинення його участі в конкурсі є необґрунтованими. Сама по собі незгода позивача з отриманими балами за виконане в рамках Конкурсу практичне завдання не може свідчити про протиправність дій та рішень Комісії під час оцінювання його роботи.
Відповідно до спірних рішень Комісії від 17.04.2025 № 87/зп-25 та 89/зп-25 ОСОБА_1 за результатами оцінювання першого судового рішення (код кандидата 0000139) отримав 61,5 балів а за результатами другого (код кандидата 0053189) - 12,5 балів, що у сумі становить 74 бали та є нижчим за прохідний бал, менше 75 відсотків від максимально можливого бала за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду.
Вказані обставини є підставою для визначення позивача таким, що не склав кваліфікаційний іспит, що породжує юридичні підстави для відмови у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання та непідтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
При цьому, Комісія звертає увагу, що протиправність з боку ВККСУ ОСОБА_1 фактично вбачає у відсутності обґрунтувань виставлених позивачу балів за виконане ним практичне завдання.
Відповідач окремо наголошує, що фіксація чи відображення у будь-якій формі (зокрема і в екзаменаційній відомості) міркувань чи висновків членів екзаменаційної комісії щодо окремих показників та елементів, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не передбачені положеннями чинного законодавства.
Комісія також вказує на те, що відповідно до мотивів позовної заяви, ОСОБА_1 вважає необґрунтованою лише одну оцінку за результатами виконання другого судового рішення (код кандидата 0053189) - 12,5 балів та просить суд зобов'язати Комісію переглянути виключно вказану практичну роботу та не зазначає про необґрунтованість, немотивованість або упередженість щодо перевірки першого судового рішення. Водночас обидва результати (оцінки) були визначені за однією методикою оцінювання, за однаковою процедурою та затверджені єдиними рішеннями від 17.04.2025 № 87/зп-25 та № 89/зп-25, які мають спільне юридичне обґрунтування та зміст.
За таких обставин, ВККСУ вважає, що вимога ОСОБА_1 щодо зобов'язання Комісії повторно перевірити друге модельне судове рішення без заперечень щодо іншої частини - оцінки за перше модельне судове рішення виглядає нелогічним та суперечливим, а відтак суперечить доводам позивача щодо нібито протиправності оскаржуваних рішень Комісії.
Також відповідач вказує, що доводи позовної заяви фактично зводяться до переоцінки позивачем
виконаного ним практичного завдання та порівняння його роботи із ухвалою Житомирського апеляційного суду від 22.03.2023, що не може свідчити про протиправність рішень Комісії під час встановлення та затвердження результатів іспиту.
Комісія при здійсненні своїх повноважень не вийшла за межі своєї компетенції і при реалізації дискреційних повноважень дотрималася вимог до діяльності суб'єктів владних повноважень, закріплених у частині другій статті 2 КАС України. Так, Комісія дискреційне повноваження використала з метою, з якою воно було надано; з урахуванням принципу обґрунтованості, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), пропорційно, розсудливо.
ІІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді: Бевзенко В.М., Гриців М.І., Єзеров А.А., Шарапа В.М.
Верховний Суд ухвалою від 13.06.2025 задовольнив заяву судді Верховного Суду Стеценка С.Г. про самовідвід, відвів суддю Стеценка С.Г. від участі у розгляді даної справи та передав матеріали справи до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, Положенням про автоматизовану систему документообігу суду та Тимчасовими засадами використання автоматизованої системи документообігу суду та визначення складу суду у Верховному Суді.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2025 для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Бившева Л.І., судді: Блажівська Н.Є., Гончарова І.А., Хозуляк В.В., Юрченко В.П.
Верховний Суд ухвалою від 18.06.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху та надав позивачеві десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
На виконання вимог ухвали Верховного суду від 18.06.2025 позивач 03.07.2025 подав заяву про усунення недоліків та заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Верховний Суд ухвалою від 09.07.2025 відмовив у задоволенні заяви про самовідвід судді Блажівської Н.Є. від участі у розгляді даної справи.
Верховний Суд ухвалою від 09.07.2025 визнав неповажними підстави пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом до ВККСУ про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з позовом до ВККСУ про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії. Позовну заяву ОСОБА_1 до ВККСУ про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії повернув позивачеві.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 08.12.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнила, скасувала ухвалу Верховного Суду від 09.07.2025, а справу направила до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Верховний Суд ухвалою від 14.01.2026 визнав поважними наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом та задовольнив клопотання ОСОБА_1 про поновлення цього строку. Поновив ОСОБА_1 строк звернення до суду з адміністративним позовом. Прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ВККСУ про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії, відкрив провадження у справ та призначив її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 16.02.2026. Розгляд справи було відкладено на 30.03.2026 у зв'язку з неявкою позивача в судове засіданні без поважних причин.
В судовому засіданні 30.03.2026 ОСОБА_1 акцентував увагу на тому, що друге рішення практичного завдання ним описано абсолютно вірно. Також, позивач вказав, що він погоджується з оцінкою Комісії по виконаному першому практичному завданні, проте зазначив, що у екзаменаційній відомості по першому рішенню відповідачем також не були викладені мотиви. Своєю чергою, ОСОБА_1 не погоджується з оцінкою Комісії по виконаному другому практичному завданні та наголошує на відсутності будь-якої мотивації такої оцінки другого рішення у екзаменаційній відомості.
IV. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ, ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі - Конкурс).
Рішенням Комісії від 04.03.2024 № 105/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі на посаду судді апеляційного суду.
Рішенням Комісії від 19.06.2024 № 184/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в загальних судах (цивільна спеціалізація) 686 кандидатів та встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.
11.09.2024 року Комісія ухвалила рішення № 270/зп-24 про призначення кваліфікаційного іспиту під час кваліфікаційного оцінювання в межах оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) Конкурсу, яким визначила черговість етапів проведення кваліфікаційного іспиту, а саме: перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.
Рішенням Комісії від 16.10.2024 № 319/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації загального апеляційного суду (цивільна спеціалізація). Згідно з додатком 1 до вказаного рішення за результатом тестування ОСОБА_1 набрав 136 балів - успішно складено.
Рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Згідно додатку 2 до вказаного рішення за результатом тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 набрав 41,4 бали - успішно складено.
Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Серед іншого, встановлено, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп'ютерної техніки. Визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), - 150 та встановлено, що прохідний бал за виконання практичного завдання - 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.
Згідно з графіком, визначеним рішенням Комісії від 13.01.2025 № 9/зп-25, 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року проведено третій етап кваліфікаційного іспиту - виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (цивільна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17.04.2025 № 87/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного з 3 по 11 лютого 2025 року та з 12 по 21 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна та цивільна спеціалізація) у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23.
Згідно витягу із додатку до рішення Комісії від 17.04.2025 № 87/зп-25 ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримав такі бали:
1) перше модельне судове рішення, код кандидата - 0000139, кількість балів - 61,5;
2) друге модельне судове рішення, код кандидата - 0053189, кількість балів - 12,5.
Оскаржуваним рішенням від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 Комісія вирішила:
- затвердити декодовані результати практичного завдання, виконаного 03-07, 10 та 11 лютого 2025 року (цивільна спеціалізація), 12-14 та 17-21 лютого 2025 року (кримінальна спеціалізація) кандидатами на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 1);
- затвердити загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 2);
- допустити 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) (додаток 3);
- відмовити в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнати такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинити участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 780 кандидатів на посади суддів (додаток 4).
Згідно витягу із додатку 1 до рішення Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримав такі бали: перше модельне судове рішення, код кандидата - 0000139, кількість балів - 61,5; друге модельне судове рішення, код кандидата - 0053189, кількість балів - 12,5; загальний бал кандидата за виконання практичного завдання - 74, результат етапу кваліфікаційного іспиту - не складено;
Згідно витягу із додатку 1 до рішення Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 ОСОБА_1 за результатами першого етапу отримав такі бали: тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду - 136 балів; тестування когнітивних здібностей - 41,4 бали; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 74 бали; баз кандидата за кваліфікаційний іспит - 251,4 бали: результат кваліфікаційного іспиту - не складено;
Згідно витягу із додатку 4 до рішення Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25: за № з/п 339 ( ОСОБА_1 ) відмовлено у допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп- 23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд виходить з такого.
V. НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД, ТА ОЦІНКА СУДУ.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1402-VIII).
З огляду на частину першу статті 92 цього Закону Комісія є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.
Верховна Рада України 09.12.2023 схвалила Закон України № 3511-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар'єри» (далі - Закон № 3511-ІХ), який набрав чинності 30.12.2023.
Верховна Рада України 20.11.2024 прийняла Закон України № 4072-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-ІХ), який набрав чинності 11.12.2024.
Законом № 4072-ІХ пункт 571 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII викладено в такій редакції:
«ВККС завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.
ВККС проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, визначеного цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-ІХ».
Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.
Згідно із частиною першою статті 79 Закону № 1402-VIII (тут і далі - в редакції Законів № 3511-IX та № 4072-IX, чинних на час виникнення спірних правовідносин), конкурс на зайняття вакантної посади судді проводиться відповідно до цього Закону та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, що затверджується ВККС, з дотриманням вимог законодавства про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.
ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, визначених статтею 79-3 цього Закону (пункт 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII).
Пункт 2 частини першої статті 79-2 Закону № 1402-VIII визначає, що у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.
До повноважень Комісії входить, зокрема, проведення кваліфікаційного оцінювання (пункт 7 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII).
Згідно із частинами першою, другою статті 83 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди (частини перша, друга статті 85 Закону № 1402-VIII).
Кваліфікаційний іспит для цілей кваліфікаційного оцінювання є основним засобом встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію професійної компетентності та проводиться в порядку, встановленому статтею 74 цього Закону, з урахуванням особливостей, встановлених цією главою.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичного завдання. Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності. Практичне завдання проводиться щодо спеціалізації відповідного суду з урахуванням його інстанційності.
Відповідно до частин першої, третьої, п'ятої, одинадцятої статті 74 Закону № 1402-VIII кваліфікаційний іспит є атестуванням професійної компетентності кандидата на посаду судді з метою виявлення належних знань, рівня підготовки та здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Кваліфікаційний іспит проводиться шляхом складання анонімних тестувань та практичних завдань.
Анонімне тестування проводиться щодо когнітивних здібностей, історії української державності, загальних знань у сфері права та однієї або кількох спеціалізацій суду на вибір: адміністративної, господарської та загальної (цивільної і кримінальної).
Практичні завдання проводяться щодо вибраної (вибраних) кандидатом спеціалізації (спеціалізацій) суду.
Форма та зміст тестувань, практичних завдань, а також порядок їх проведення затверджуються ВККС.
Кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації суду, якщо він:
1) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за тестування щодо історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду;
2) набрав не менше 75 відсотків максимально можливого бала за виконання практичного завдання щодо відповідної спеціалізації суду;
3) успішно пройшов тестування щодо когнітивних здібностей. Успішним проходженням вважається набрання кандидатом середнього допустимого бала тестування щодо когнітивних здібностей, встановленого ВККС.
Порушення процедури проведення кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено в порядку, встановленому законом.
Рішенням від 19.06.2024 № 185/зп-24 на виконання вимог частини третьої статті 74 та пункту 6 частини першої статті 93 Закону № 1402-VIII Комісія затвердила Положення № 185/зп-24.
Згідно з преамбулою цього Положення воно розроблено відповідно до Закону № 1402-VIII і визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв'язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.
Пункт 2.8 розділу 2 Положення № 185/зп-24 визначає типи практичних завдань. Тип 1 - модельна судова справа із сукупністю документів та достатніми даними (інформацією), на підставі яких учасник повинен підготувати модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів модельної судової справи (підпункт 2.8.1). Тип 2 - два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення (підпункт 2.8.2).
Методика оцінювання учасників іспиту врегульована розділом 5 Положення № 185/зп-24.
Порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання встановлений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24, в якому йдеться про таке.
Практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (підпункт 5.5.1). Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті (підпункт 5.5.4). Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (підпункт 5.5.5). За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (підпункт 5.5.6). Після оцінювання практичного завдання усіма членами екзаменаційної комісії програмою виводиться остаточна оцінка учасника шляхом визначення середнього арифметичного бала на підставі індивідуальних оцінок з округленням до наближеного цілого числа або числа з десятковою частиною 0,5 (підпункт 5.5.8).
Бали за кожен етап іспиту визначаються окремо (пункт 5.6 розділу 5 Положення № 185/зп-24).
Згідно з пунктом 5.7 розділу 5 Положення № 185/зп-24 максимально можливий бал на кожному етапі іспиту: тестування когнітивних здібностей - 60; тестування знань з історії української державності - 40; тестування загальних знань у сфері права - 50; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.
Кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання (пункт 5.8 розділу 5 Положення № 185/зп-24).
Рішенням від 17.07.2024 № 228/зп-24 ВККСУ, зокрема, затвердила Методичні вказівки, у яких визначила, що за кожне з двох судових рішень практичного завдання виставляється оцінка за шкалою 75 балів.
Цими Методичними вказівками також визначено, за якими елементами здійснюється оцінка практичного завдання, зокрема, з цивільної спеціалізації, а також максимально можливу кількість балів, якою може бути оцінений відповідний елемент (критерій), а саме:
1) мотивувальна частина оцінюється від 0 до 45 балів, з яких: доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, - 0-16; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі - 0-14; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, - 0-5; висновки за результатами розгляду апеляційної скарги - 0-10;
2) резолютивна частина - від 0 до 22 балів, з яких: висновки суду апеляційної інстанції по суті вимог апеляційної скарги - 0-10; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції - 0-5; строк і порядок набрання постановою законної сили - 0-4; Порядок і строк оскарження постанови - 0-3;
3) дотримання стилістики судового рішення: логічність, грамотність та послідовність викладення тексту рішення - 0-5;
4) дотримання правил орфографії та пунктуації - від 0 до 3 балів.
У примітці до Методичних вказівок № 228/зп-24 визначено, що залежно від обставин справи, викладених в описовій частині постанови суду апеляційної інстанції, та виду судового рішення (про залишення оскарженого рішення без змін, його зміну чи скасування) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може відступити від наведеної у Методичних вказівках структури та кількості виставлених балів за одним чи кількома елементами оцінювання, але не більше як на 10 %. У такому разі Вища кваліфікаційна комісія суддів України не може виходити за межі загальної кількості балів (75).
У справі, що розглядається, позивач фактично оскаржив рішення, якими ВККСУ, зокрема, затвердила кодовані та декодовані результати виконання практичного завдання у межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) в частині виставлення балів за друге судове рішення та відсутності обґрунтування мотивів виставлення саме такої оцінки, що мало наслідком визнання позивача таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя в апеляційних загальних судах, та припинення його участі у зазначеному конкурсі.
Відповідно до пункту 6.1 розділу 6 Положення № 185/зп-24 стадіями встановлення результатів іспиту є:
- затвердження кодованих результатів кожного етапу іспиту;
- затвердження декодованих результатів кожного етапу іспиту;
- затвердження загальних результатів іспиту.
Згідно з підпунктом 6.3.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження кодованих результатів етапу іспиту зазначається: код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»). У разі виконання учасником практичного завдання типу 2 у рішенні про затвердження кодованих результатів може не зазначатися результат («успішно складено» або «не складено»).
Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.
Підпункт 6.3.4.1 підпункту 6.3.4 пункту 6.3 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що учасник визнається таким, що не склав етап іспиту, у разі набрання менше 75 відсотків від максимально можливого бала за тестування з історії української державності, загальних знань у сфері права та відповідної спеціалізації суду, а також за виконання практичного завдання з відповідної спеціалізації суду.
Згідно з підпунктом 6.4.2 пункту 6.4 розділу 6 Положення № 185/зп-24 у рішенні про затвердження декодованих результатів етапу іспиту зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові учасника; код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»).
Відповідні відомості містить додаток 1 до оскаржуваного рішення Комісії.
Підпункт 6.5.3 пункту 6.5 розділу 6 Положення № 185/зп-24 визначає, що у рішенні про затвердження загальних результатів іспиту зазначаються: прізвище, ім'я, по батькові учасника; статус учасника: «кандидат на посаду судді» або «суддя»; інформація про участь в етапі іспиту (щодо кожного етапу іспиту окремо): код учасника; бал учасника; результат етапу іспиту («успішно складено» або «не складено»); загальний результат іспиту («успішно складено» або «не складено»); примітка щодо поважності причин неявки на іспит (для кандидатів на посаду судді місцевого суду та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого суду) заповнюється щодо учасників, які не з'явилися на один або більше його етапів: «визнано поважними» або «не визнано поважними»; дата затвердження результатів іспиту.
Зазначену інформацію містить додаток № 2 до оскаржуваного рішення Комісії.
За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді ВККС ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання (частина десята статті 85 Закону № 1402-VIII).
З урахуванням приписів частини п'ятої статті 74 Закону № 1402-VIII, зміст якої наведено вище та стосується умов, за яких кандидат на посаду судді вважається таким, що склав кваліфікаційний іспит з вибраної спеціалізації, Комісія у додатках 3, 4 до оскаржуваного рішення навела інформацію щодо допуску учасників конкурсу до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання.
Оскаржувані рішення Комісії складаються із вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин, що відповідає нормам її Регламенту, затвердженого рішенням від 13.10.2016 № 81/зп-16.
Рішенням від 17.04.2025 № 89/зп-25 ВККСУ припинила участь позивача у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, тобто зазначений акт є рішенням, ухваленим за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання.
Відповідно до частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII рішення ВККС, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване винятково з таких підстав:
1) склад членів ВККС, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Позивач в позовній заяві не посилається на обставини, визначені пунктами 1-3 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.
Вмотивованим є рішення, в якому зазначені підстави, на яких воно ґрунтується.
Верховний Суд дійшов висновку, що в оскаржуваних рішеннях відповідно до чинного нормативного врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту ВККСУ належним чином навела підстави, на яких вони ґрунтуються, послалася на відповідні правові норми й описала обставини, щодо яких вони (норми) застосовані.
Водночас позивач у своїх доводах акцентує увагу на порушеннях, які, на його думку, допустила Комісія безпосередньо під час перевірки його практичного завдання щодо другого судового рішення в частині незазначення мотивів, з яких Комісія дійшла висновку про оцінку виконаного позивачем другого судового рішення саме за такими балами.
Виходячи з аналізу змісту повноважень ВККСУ у процедурі кваліфікаційного оцінювання Верховний Суд вказує, що такі повноваження є дискреційними.
Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 як дискреційне потрібно розуміти повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.
Дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, у межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). У контексті діяльності ВККСУ це означає, що Комісія має повноваження самостійно визначати критерії оцінювання в межах установленого законом порядку та обирати спосіб реалізації процедур кваліфікаційного оцінювання з дотриманням правових норм.
Виконання практичного завдання як складова кваліфікаційного іспиту є етапом, на якому дискреційні повноваження Комісії в межах процедури кваліфікаційного оцінювання застосовуються чи не найбільш широко. На цій стадії учасник кваліфікаційного іспиту пропонує своє бачення ідеального судового рішення, яке він виконує відповідно до наданих Комісією відомостей та у створених нею умовах. Натомість ВККСУ повинна забезпечити рівність умов для всіх учасників та оцінити виконані учасниками кваліфікаційного іспиту роботи крізь призму напрацьованих нею критеріїв оцінки, дотримуючись правил та принципів проведення іспиту.
Верховний Суд (як Касаційний адміністративний суд, так і Велика Палата Верховного Суду) вже неодноразово давав оцінку діям ВККСУ у процедурах кваліфікаційного оцінювання на такій стадії кваліфікаційного іспиту, як виконання практичного завдання, та сформував усталений підхід до вирішення такої категорії спорів (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 800/166/17, від 08.10.2019 у справі № 9901/49/19, від 19.11.2019 у справі № 9901/90/19, від 16.09.2020 у справі № 9901/100/19, від 27.04.2023 у справі № 9901/260/19, від 11.12.2025 у справі № 990/221/25).
Так, Верховний Суд наголошував на легітимній меті дій Комісії щодо з'ясування відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання, що здійснюється членами ВККС за їх внутрішнім переконанням відповідно до результатів кваліфікаційного оцінювання.
Велика Палата Верховного Суду у наведених вище постановах також зауважувала, що зміст здійснюваних Комісією процедур на зазначеному етапі не зазнав істотних змін, а доводи скаржників і тоді здебільшого стосувалися обов'язковості фіксації / відображення міркувань / висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання.
Відхиляючи такі доводи, Верховний Суд констатував, що фіксацію/відображення у будь-якій формі (зокрема й в екзаменаційній відомості) міркувань/висновків членів Комісії, які проводили оцінювання практичного завдання, які до того ж встановлюють відповідність кандидата на посаду судді критеріям кваліфікаційного оцінювання за внутрішнім переконанням, щодо окремих показників/критеріїв, яким не відповідало виконане кандидатом завдання, не визначено приписами чинного законодавства, якими встановлено як порядок кваліфікаційного оцінювання, так і його методологію.
Водночас Комісія, відреагувавши на численні зауваження скаржників про відсутність методики оцінювання результатів іспиту, показників та критеріїв оцінки практичного завдання, затвердила своїм рішенням від 17.07.2024 Методичні вказівки № 228/зп-24.
Згадані вказівки є документом, який визначає підходи до оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді. Вони містять орієнтовні показники оцінювання, елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та можливу кількість балів, оцінювання відповідного елемента в загальній оцінці і покликані забезпечити певний стандартизований підхід членів екзаменаційної комісії до перевірки робіт та уніфікацію оцінювання, а також є певним орієнтиром для кандидатів (учасників іспиту) і допомогою під час підготовки до виконання практичного завдання з урахуванням можливості розуміти критерії розподілу балів.
Отже, процедуру кваліфікаційного оцінювання, зокрема, і його перший етап - складання кваліфікаційного іспиту, можна розглядати як процес еволюційний, тобто такий, що розвивається відповідно до визначених завдань, обумовлених метою його проведення, реагуючи на виклики, які виникають у практичній діяльності Комісії.
В свою чергу, позивач наполягав, що затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 зобов'язує Комісію не лише їх дотримуватися, але й докладно документувати свої міркування / висновки щодо оцінки практичних завдань відповідно до шкали балів, визначеної згаданими вказівками.
Відображення ж поелементного оцінювання, на переконання позивача, відповідатиме вимозі вмотивованості негативного рішення ВККСУ стосовно нього та узгоджуватиметься з принципом належного врядування та застосування дискреції як виду правомірного рішення.
Так, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постанові від 11.12.2025 у справі № 990/221/25, затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 загалом та концептуально не змінило правового врегулювання процедури кваліфікаційного іспиту і методики визначення його результатів та відповідно й обсягу дискреційних повноважень членів ВККС на цьому етапі.
З огляду на мету затвердження Методичних вказівок № 228/зп-24 та невнесення відповідних змін до форми і змісту документів і рішень, які ВККСУ ухвалює у процедурі кваліфікаційного іспиту на стадії виконання практичного завдання, немає підстав вважати позицію Комісії про допоміжний характер згаданого документа неправильною чи нераціональною.
Здійснюючи зовнішній публічний нагляд за дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, суд не повинен вдаватися до зміни обсягу дискреційних повноважень, бо це є предметом відповідного правового регулювання, а має проконтролювати, чи не є викладені у рішенні цього органу висновки щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів.
Надаючи оцінку доводам позивача про обов'язок ВККСУ відображати поелементне оцінювання (відповідно до шкали балів за Методичними вказівками № 228/зп-24) практичних робіт у негативних рішеннях щодо кандидатів, які не склали кваліфікаційний іспит, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.
Методика оцінювання учасників іспиту регламентована розділом 5 Положення № 185/зп-24, а порядок оцінювання результатів виконання практичного завдання - пунктом 5.5 розділу 5 цього Положення.
Цей порядок включає: визначення суб'єктів оцінювання, діапазон, в якому члени екзаменаційної комісії виставляють індивідуальні оцінки (від 0 до 150), випадки, коли робота учасника оцінюється у 0 балів, алгоритм (механізм) обчислення остаточної оцінки учасника.
Тож результат оцінювання практичного завдання відбувається за бальною шкалою. Бал визначається за результатом оцінювання практичного завдання загалом, а не його окремих елементів. Під час визначення результатів цього етапу не встановлено іншої форми оцінювання.
Отже, порядок оцінювання визначає суть перевірки практичного завдання, яка полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання.
Водночас визначений пунктом 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 порядок оцінювання не містить вимог щодо виставлення оцінки окремо за певні елементи практичного задання.
Таких вимог не містить і Закон № 1402-VIII.
За таких обставин незазначення в оскаржуваному рішенні Комісії інформації про кількість балів, виставлених за кожен із визначених Методичними вказівками № 228/зп-24 елементів оцінювання, абсолютно не підтверджує порушення відповідачем порядку оцінювання учасників іспиту.
Також саме собою ненаведення в оскаржуваному рішенні ВККСУ оцінки за кожний елемент оцінювання не може підтверджувати те, що члени екзаменаційної комісії здійснили перевірку практичного завдання позивача без застосування чи без дотримання Методичних вказівок № 228/зп-24.
З огляду на їх назву та зміст, Методичні вказівки № 228/зп-24 за правовою природою є інструктивним і керівним документом, адресованим передовсім членам екзаменаційної комісії, яким визначено алгоритм оцінювання та уніфіковано процес перевірки таких робіт.
Методичні вказівки складаються зі шкали оцінювання, визначають елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, та показники оцінювання. Обов'язку та способу фіксації балів окремо за кожен елемент практичного завдання Методичні вказівки № 228/зп-24 не містять.
Такі вказівки призначені як для членів екзаменаційних комісій, так і для кандидатів і слугують для них орієнтиром під час перевірки та виконання практичних завдань, для забезпечення єдиних стандартизованих для всіх учасників іспиту підходів у їх виконанні та оцінюванні.
Відповідно сама лише наявність затверджених Методичних вказівок № 228/зп-24 не означає, що в оскаржуваному рішенні члени екзаменаційної комісії повинні були відтворити, крім остаточної оцінки практичного завдання, також і бали за кожний його елемент.
Це є цілком недоцільним також з огляду на те, що предметом оцінювання є практичне завдання загалом, а не його окремі елементи.
Нерозуміння позивачем критеріїв формування членами екзаменаційної комісії виставлених балів загалом є його суб'єктивним негативним ставленням до результату кваліфікаційного оцінювання та фактично є висловленням його особистих сумнівів щодо об'єктивності членів екзаменаційної комісії.
Подібні за змістом висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2025 у справі № 990/171/25.
Фактично позивач не погоджується з кількістю балів, виставлених за виконане практичне завдання в частині другого судового рішення, та наполягає, що складений ним проєкт другого судового рішення за формою та змістом відповідає вимогам процесуального закону та з викладеними подібними правовими висновками до тих, до яких дійшла колегія суддів в ухвалі Житомирського апеляційного суду від 22.03.2023 у справі № 285/1869/22 (справа, на основі якої формувалось модельне рішення у другому рішенні практичного завдання).
Проте позиція позивача щодо заниження виставлених йому балів за друге судове рішення є відображенням його суб'єктивного погляду щодо якості виконаного практичного завдання, який є зрозумілим у цій ситуації, коли він у результаті своєї інтелектуальної діяльності сформував проєкт другого судового рішення в єдиному стилі, з належною старанністю, і цей проєкт за його критеріями оцінки в контексті Методичних вказівок № 228/зп-24 є довершеним.
Натомість внутрішнім розсудом щодо оцінювання такої роботи наділені саме члени Комісії, які оцінюють виконану роботу загалом, а не її окремі елементи, дотримуючись водночас об'єктивності відповідного оцінювання.
Згідно з пунктом 2.9 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.
З практичного погляду, наявність усіх елементів судового рішення автоматично не свідчить про його довершеність; не менш важливим є змістовне наповнення цих елементів і те, як ці елементи узгоджуються між собою та формують зміст законного та обґрунтованого судового рішення.
Згідно з паперовими формами електронних документів - екзаменаційних відомостей оцінювання практичного завдання, виконаного позивачкою, кожний член екзаменаційної комісії виставив ОСОБА_1 індивідуальний бал за кожне модельне судове рішення, що підтверджується змістом екзаменаційних відомостей і відповідно підтверджує дотримання ВККСУ порядку оцінювання результатів виконання практичного завдання.
В цьому аспекті, є слушними доводи Комісії про те, що ОСОБА_1 вважає необґрунтованою лише одну оцінку за результатами виконання другого судового рішення (код кандидата 0053189) - 12,5 балів та просить суд зобов'язати Комісію переглянути виключно вказану практичну роботу та не зазначає про необґрунтованість, немотивованість або упередженість щодо перевірки першого судового рішення. Водночас обидва результати (оцінки) були визначені за однією методикою оцінювання, за однаковою процедурою та затверджені єдиними рішеннями від 17.04.2025 № 87/зп-25 та № 89/зп-25, які мають спільне юридичне обґрунтування та зміст.
Вказані посилання Комісії також є додатковим аргументом [однак не може бути основним і не єдино достатнім], який свідчить на користь того, що члени ВККСУ діяли в межах своїх повноважень та що немає надмірного суб'єктивізму окремих членів.
Приписи частини 2 статті 19 Конституції України передбачають, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на підставі закону, тобто вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Закладений в основу цього положення Конституції принцип суспільної свободи (in dubio pro libertate) означає, що органи мають використовувати лише ті повноваження, що прямо передбачені законом.
При цьому, вжите законодавцем формулювання «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 9901/43/21).
Досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративних органів, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував, що згідно із загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості адміністративних актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення від 31.07.2008 у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки», від 22.11.1995 у справі «Брайян проти Сполученого Королівства», від 21.07.2011 у справі «Сігма радіо телевіжн лтд проти Кіпру», від 02.12.2010 у справі «Путтер проти Болгарії»).
Очевидно, що у процесі ухвалення рішення на підставі дискреції мають бути враховані також і фактичні обставини, які супроводжують цей процес. У разі якщо відповідний орган користується своїм дискреційним повноваженням, він не повинен допускати помилок під час констатації юридичних фактів. Помилки в оцінці фактичних обставин, неправильні розрахунки, проведені ним, - все це може викликати незаконність (протиправність) прийнятого на підставі дискреції рішення. Подібні наслідки викликають також і випадки, коли під час прийняття акта на підставі дискреції адміністративний орган допускає очевидні прорахунки в оцінках. Очевидна та своєчасно не виправлена помилка уповноваженого адміністративного органу щодо фактичних обставин під час ухвалення рішення на підставі дискреції також може свідчити про наявність ознак зловживання владою.
Як вже зазначалось, позивач фактично оскаржує рішення ВККСУ тільки у частині, яка стосується затвердження його (позивача) результату (тобто, балів) оцінювання другого практичного завдання (модельного судового рішення №0053189), за яке він отримав 12,5 бала.
Верховний Суд зауважує, що така позиція особи, яка оскаржує результати практичного завдання конкурсу на посаду судді вибірково - лише в частині одного із завдань, залишаючи без заперечень оцінювання іншого, є суперечливою і непослідовною. З одного боку, позивач фактично ставить під сумнів об'єктивність і законність процедури оцінювання, проте з іншого - визнає її правомірність у частині іншого завдання, виконаного в межах того ж самого конкурсу, за тотожних процедурних умов, і на підставі однакових критеріїв.
Наведене свідчить про те, що позиція позивача побудована на одночасному визнанні чинності конкурсної процедури та заперечення її результатів виключно з підстав незгоди з отриманою оцінкою, що зумовлює її суперечливий характер і не може розглядатися як належне обґрунтування протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Верховний Суд, проаналізувавши доводи позивача щодо протиправності рішення ВККС, вважає, що викладена ним (позивачем) правова позиція не є достатньо узгодженою, оскільки твердження фактично не узгоджуються між собою за своїм змістом та спрямованістю.
Верховний Суд оцінив у сукупності наявні в матеріалах справи докази у зіставленні з доводами сторін та дійшов висновку, що ВККСУ ухвалила оскаржувані рішення в частині, яка стосується ОСОБА_1 , діяла у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, з дотриманням принципів обґрунтованості, пропорційності та законності.
Позовні вимоги про зобов'язання Комісії поновити участь ОСОБА_2 у конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах з етапу виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду, пов'язані з незгодою позивача з кількістю балів, які виставила екзаменаційна комісія за виконане позивачем друге судове рішення, що мало наслідком визнання кандидата таким, що не склав кваліфікаційний іспит, втім порушень під час оцінювання цього завдання Верховний Суд не встановив, як і не виявив обставин, за яких практичне завдання підлягало б повторній перевірці (іншим складом екзаменаційної комісії).
Хоча позивач не погоджується з кількістю балів, які виставила Комісія, проте, аби їх змінити чи, щонайменше, поставити під сумнів, мають бути вагомі обставини, які підважують сам зміст інформації (відомостей, даних), на основі якої Комісія оцінювала зазначені критерії. Проте, таких обставин Верховний Суд не встановив.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких слід відмовити.
З огляду на встановлені в цій справі обставини та правове регулювання спірних правовідносин, оцінивши в сукупності наявні в матеріалах справи докази, зваживши всі аргументи та доводи сторін, Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення ВККСУ від 17.04.2025 №87/зп-25, №89/зп-25 у частині, що стосується ОСОБА_1 , прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, відповідають критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Керуючись статтями 22, 72-78, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.04.2026.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева,
Н.Є. Блажівська,
В.П. Юрченко,
В.В. Хохуляк,
І.А. Гончарова,
Судді Верховного Суду