02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/6292/24
адміністративне провадження № К/990/18658/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №240/6292/24,
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, провадження в якій відкрито,
за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025, постановлену у складі Ватаманюка Р.В., суддів Сапальової Т.В., Капустинського М.М.,
І. Обставини справи
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити середній заробіток за 1263 дні затримки повного розрахунку при звільненні за період з 05.10.2020 по 20.03.2024, обчислений шляхом множення середнього грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2020 по 19.01.2023;
- стягнуто з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.10.2020 по 19.01.2023 у сумі 258 593,90 грн;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 06.02.2025 оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2025 касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 залишено без руху. Запропоновано скаржнику у десятиденний строк усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням поважних підстав його пропуску та наданням доказів на їх підтвердження.
Ухвалами Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03.04.2025 відмовлено у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення; визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2024; запропоновано скаржникові усунути недоліки апеляційної скарги шляхом подання до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення із зазначенням інших поважних підстав його пропуску та наданням доказів на їхнє підтвердження.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 визнано неповажними наведені військовою частиною НОМЕР_1 причини пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення; відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.12.2024 на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Як установив суд апеляційної інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції було доставлено до електронного кабінету військової частини НОМЕР_1 25.12.2024. Водночас з апеляційною скаргою на вказане рішення відповідач звернувся 06.02.2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Надаючи оцінку аргументам військової частини НОМЕР_1 про те, що строк на апеляційне оскарження був порушений з поважних причин, а саме у зв'язку з переміщенням кадрових офіцерів, відповідальних за проведення претензійно-позовної роботи, суд апеляційної інстанції зазначив, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку із такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Констатувавши, що інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження апелянт не зазначив, суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України (якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними).
ІI. Провадження в суді касаційної інстанції
Уважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції таким, що ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про незазначення військовою частиною НОМЕР_1 об'єктивних перешкод для своєчасного оскарження рішення суду першої інстанції.
Скаржник доводив, що в спірних правовідносинах причиною неподання апеляційної скарги у встановлений законом строк є участь особового складу військової частини НОМЕР_1 , у тому числі відповідальних за самопредставництво військової частини в судах, в обороні України в зоні ведення оборонної операції, що унеможливлювало віддалений доступ до електронного кабінету.
Скаржник також зазначав, що повідомлення, які надходять до електронного кабінету, передбачають інформування саме представника юридичної особи, а не виконавчий орган юридичної особи, а у випадку військової частини - служба діловодства залишається не проінформованою, якщо представник військової частини відряджений для виконання завдань, що зумовлює факт того, що військова частина може дізнатися про існування рішення суду набагато пізніше, ніж у день доставки його до електронного кабінету.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подавав.
Касаційна скарга надійшла до Суду 02.05.2025. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Смоковичу М.І., Мацедонській В.Е.
Ухвалою Суду від 19.05.2025 відкрито касаційне провадження за вказаною скаргою.
ІІІ. Джерела права
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною другою статті 295 КАС України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (частина третя статті 295 КАС України).
Згідно з частиною п'ятою статті 251 КАС України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення в електронній формі надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
IV. Позиція Верховного Суду
Спірним питанням у цій справі є наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 121, частиною третьою статті 295 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, КАС України передбачає можливість поновлення пропущеного процесуального строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску цього строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
У цій справі, як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження, військова частина НОМЕР_1 посилалася на участь особового складу військової частини НОМЕР_1 у виконанні обов'язків в органі військового управління в зоні ведення оборонної операції, що унеможливлювало віддалений доступ до електронного кабінету.
Суд зазначає, що введення в Україні воєнного стану суттєво ускладнило (подекуди унеможливило) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади (місцевого самоврядування). Водночас Суд уважає за необхідне зазначити, що введення на території України воєнного стану не зупиняє перебіг процесуальних строків у судових справах, сама по собі ця обставина, без належного її обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов'язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. Лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади (суб'єкта владних повноважень), за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу (суб'єкта владних повноважень).
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що під час оцінки поважності причин пропуску процесуального строку з підстави введення воєнного стану в Україні додатково необхідно брати до уваги, зокрема: територіальне місцезнаходження суду та порядок його функціонування; місце проживання / місцезнаходження скаржника; ведення на відповідній території бойових дій або розташування у безпосередній близькості до такої території; посилення ракетних обстрілів у відповідний проміжок часу, що об'єктивно створювало реальну небезпеку для життя учасників процесу; тривалість самого процесуального строку та часу, який минув із дати закінчення процесуального строку; наявність чи відсутність обставин, які об'єктивно перешкоджали конкретній особі реалізувати своє право (повноваження) у межах визначеного процесуального строку; поведінку особи, яка звертається з відповідною заявою/клопотанням, зокрема, чи вживала особа розумних заходів для того, щоб реалізувати своє право (повноваження) у межах процесуального строку та якнайшвидше після його закінчення (у разі наявності поважних причин його пропуску); інші доречні обставини.
Суд погоджується із наданою судом апеляційної інстанції оцінкою обставин, на які посилався відповідач, обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Так, посилання відповідача на ведення воєнного стану та участь особового складу військової частини НОМЕР_1 у виконанні обов'язків в органі військового управління в зоні ведення оборонної операції мають загальний характер. В апеляційній скарзі та в клопотанні про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідач не навів конкретних заходів, участь в яких брала військова частина НОМЕР_1 , а також обставин, за яких вони виконувалися. Зокрема, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували обставини повної передислокації військової частини НОМЕР_1 , чи інших істотних організаційних змін у зв'язку з виконанням певних завдань, що унеможливлювали звернення до суду протягом строку на апеляційне оскарження.
У цій частині аргументи заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження зводилися лише до відрядження військовослужбовця (військовослужбовців), відповідальних за представництво інтересів військової частини НОМЕР_1 в судах.
Суд апеляційної інстанції правильно уважав, що неналежна організація процесу з оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, зокрема внаслідок непокладення виконання обов'язків тимчасово відсутньої посадової (службової) особи на іншу особу та невиконання відповідачем вимог процесуального закону не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, а тому не підтверджує наявність поважних підстав для поновлення цього строку.
Щодо зауважень скаржника про те, що функціонал Електронного кабінету ЄСІТС передбачає інформування про ухвалені судові рішення виключно представника юридичної особи, а не виконавчий орган юридичної особи, у зв'язку з чим служба діловодства військової частини залишається непроінформованою, якщо представник військової частини, відповідальний за представництво інтересів військової частини, відряджений для виконання інших завдань, то Суд звертає увагу на таке.
Згідно з розділом 8 Інструкції використання підсистеми «Електронний кабінет» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої наказом ДП «Інформаційні судові системи» від 29.12.2023 №230/ОД, для реєстрації кабінету юридичної особи необхідно використовувати КЕП, виданий на ім'я юридичної особи із зазначенням ЄДРПОУ (ключ печатка). Подача заяв до суду з кабінету юридичної особи неможлива. Для можливості подавати заяви до суду від імені юридичної особи, необхідно зареєструвати кабінет фізичної особи - представника юридичної особи - та скористатися функціоналом подачі заяв за допомогою паперової або електронної довіреності.
Пунктом 11.2.5 Інструкції визначено, що для надання фізичній особі права подачі заяв, необхідно: перейти в розділ «Довіреності»; натиснути «Створити довіреність»; зазначити РНОКПП представника юридичної особи; обрати права доступу (Перегляд, Редагування, Подання) та натиснути кнопку «Надати»; після формування довіреності натиснути кнопку «Підписати та відправити».
Отже, функціонал підсистеми «Електронний кабінет» ЄСІТС передбачає відповідний функціонал, який дозволяє надати доступ для перегляду (а за необхідності - редагування та подання заяв) усіх або окремих справ, у який відповідний користувач є учасником, будь-якому користувачеві «Електронного кабінету».
Таким чином, наявність відповідних прав доступу до справ військової частини НОМЕР_1 в підсистемі «Електронний кабінет» у посадових осіб служби діловодства, юридичної служби чи інших структурних підрозділів військової частини залежить від волевиявлення начальника військової частини НОМЕР_1 , а відсутність таких прав доступу і, як наслідок, відсутність у відповідальних посадових осіб інформації про вручення судового рішення, не може бути підставою для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що наведені скаржником обставини не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
За таких обставин, Суд уважає, що висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження ґрунтуються на правильному застосуванні норм процесуального права.
У статті 350 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
V. Судові витрати
Ураховуючи результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.04.2025 у справі №240/6292/24 залишити без змін.
Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: О.Р. Радишевська
Судді: М.І. Смокович
В.Е. Мацедонська