02 квітня 2026 року
м. Київ
справа № 420/15146/24
адміністративне провадження № К/990/6344/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Єресько Л.О.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 420/15146/24 за позовом ОСОБА_2 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур Ігоря Миколайовича, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача, ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,
1. У травні 2024 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відділ ДВС), головного державного виконавця Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур Ігоря Миколайовича (далі - державний виконавець), в якому просила суд:
1.1. визнати протиправними дії головного державного виконавця Суворовського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур І.М. щодо безпідставного винесення у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 постанови від 06.05.2024 про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн;
1.2. визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 06.05.2024, винесену головним державним виконавцем Суворовського відділу ДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Дідур І.М., про накладення на ОСОБА_2 штрафу у розмірі 3400 грн у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
3. Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 скасовано та ухвалено у справі нове рішення, яким позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 06.05.2024, винесену державним виконавцем у виконавчому провадженні № НОМЕР_1. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Не погодившись із постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025, ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2024.
5. За результатами розгляду вказаної касаційної скарги Верховний Суд ухвалив постанову від 17.03.2026, якою постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 у справі № 420/15146/24 скасував, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.06.2024 залишив в силі.
6. До Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 в якій вона просить ухвалити додаткове судове рішення у справі № 420/15146/24 та вирішити питання судових витрат - сплати судового збору за подання касаційної скарги.
7. У зв'язку з перебуванням у відпустці судді Єресько Л.О. з 23.03.2026 по 27.03.2026 (наказ Голови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.03.2026 № 604/0/6-26), питання щодо ухвалення додаткового судового рішення у справі № 420/15146/24 вирішується колегією суддів по виходу судді з відпустки.
8. За приписами частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
9. Отже, законодавцем визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення.
10. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
11. Приписами частин першої - другої статті 132 КАС України обумовлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
11.1. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
12. За правилами частини одинадцятої статті 139 КАС України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
13. Як убачається з матеріалів справи, за подання до Верховного Суду касаційної скарги на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2025 ОСОБА_1 сплачено судовий збір у сумі 1 937,92 грн згідно з платіжною інструкцією від 17.02.2025 № YRQ2-KRK3-RK3E (т. 3 а.с. 30).
14. За загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи.
15. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме:
1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143);
2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143);
3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252).
16. Відповідно до частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
17. Як уже зазначалось, порядок розподілу судових витрат встановлений нормами статті 139 КАС України.
18. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
19. Частиною другою зазначеної статті передбачено, що при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
20. Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано частиною одинадцятою статті 139 КАС України, згідно з якою судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
21. Зі змісту наведеної норми висновується, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
22. Подібна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 29.06.2022 у справі № 640/24854/19, від 23.04.2025 у справі № 560/17661/23 та в постановах від 22.01.2020 у справі № 808/2832/17, від 27.05.2021 у справі № 480/6187/20, від 11.12.2024 у справі № 494/1193/22.
23. У справі, що розглядається, заявниця брала участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виступала у справі на стороні відповідача та заперечувала проти заявлених позовних вимог.
24. Таким чином, судові витрати, понесені заявницею, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку частини другої статті 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб'єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов'язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення інших судових витрат при ухваленні рішення на користь такого суб'єкта.
25. Верховний Суд при вирішенні питання відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у постанові від 04.11.2021 у справі № 808/1398/18 дійшов висновку, що стягнення з особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, судового збору чи витрат на правничу допомогу при відмові в задоволенні позову на користь суб'єкта владних повноважень КАС України не передбачено, а відтак і не можуть стягуватись такі витрати на користь третьої особи у цій справі.
26. За таких обставин, підстави для задоволення заяви та стягнення з позивачки на користь третьої особи судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору за подання до Верховного Суду касаційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 134, 139, 252, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення у справі № 420/15146/24 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дати її постановлення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
Л.О. Єресько
М.В. Білак
В.М. Соколов ,
Судді Верховного Суду