02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №990/98/26
адміністративне провадження №П/990/98/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів: Білак М.В., Радишевської О.Р., Соколова В.М., Уханенка С.А.,
перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гонтарєв Роман Миколайович, до Президента України, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України, про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України,
30 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гонтарєв Роман Миколайович, через підсистему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Президента України, третя особа - Рада національної безпеки і оборони України, з вимогами:
- визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 31 жовтня 2025 року №810/2025 у частині введення в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 31 жовтня 2025 року щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ОСОБА_1 , передбачених пунктом 5 додатка до зазначеного рішення.
Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши матеріали позовної заяви, Судом установлено, що вона не відповідає вимогам частин другої-третьої статті 161 КАС України, оскільки до позовної заяви не додано докази надсилання копії позовної заяви з доданими документами відповідачу та третій особі, з урахуванням положень статті 44 КАС України, а також документа про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 161 КАС України у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частина дев'ята статті 44 КАС України передбачає, що у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати до суду доказ надсилання цих матеріалів іншим учасникам справи. Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи (далі - ЄСІКС) або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення. Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який не є суб'єктом владних повноважень та подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
За приписами абзацу 1 частини шостої статті 18 КАС України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в ЄСІКС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Оскільки відповідачем у цій справі є Президент України, який не має зареєстрованого електронного кабінету в ЄСІКС та відповідно до статті 18 КАС України не зобов'язаний його реєструвати, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, повинен був надати докази її надсилання відповідачу в паперовій формі листом з описом вкладення.
Своєю чергою, Рада національної безпеки і оборони України має зареєстрований електронний кабінет в ЄСІКС, тому позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, повинен був надати докази надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів до електронного кабінету третьої особи.
Проте позивач указаних доказів до суду не надав, що в силу приписів статті 169 КАС України є підставою для залишення позовної заяви без руху.
Водночас відповідно до частини восьмої статті 160 та частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (частина перша статті 1 Закону №3674-VI)
За правилами статті 2 Закону №3674-VI платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частинами першою та другою статті 9 цього Закону передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, встановлюється ставка судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" встановлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року - 3328 грн.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №3674-VI передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на те, що позовна заява містить одну вимогу немайнового характеру, судовий збір за подання такого позову становить 1064,96 грн (з розрахунку: ((3328 х 0,4) х0,8)
Отже, позивачу потрібно сплатити судовий збір у розмірі 1064,96 грн.
До позовної заяви не додано документа на підтвердження сплати судового збору. Водночас заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
На обґрунтування клопотання заявник покликається на те, що сплата судового збору за подання цього позову є фактично неможливою, оскільки автоматизована система банківських устав блокує (унеможливлює) здійснення платежу (судового збору) при зазначенні в реквізитах ідентифікуючих даних позивача, - на підставі підпункту 2 вищевказаних санкцій: блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними. Покликаючись на те, що запроваджені санкції обмежують, у тому числі й соціальні права, у порядку статті 8 Закону України «Про судовий збір» заявник просить відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі.
Розглянувши заявлене клопотання про відстрочення сплати судового збору, Суд дійшов висновку про його безпідставність, оскільки позивач не надав жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, на які він посилається.
Так, згідно з частиною першою статті 132 КАС України судовий збір віднесено до судових витрат, а частина друга цієї статті визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно ж до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" (далі - Закон про судовий збір).
Закон про судовий збір визначає сплату судового збору як передумову звернення до суду, а тому й судовий збір повинен бути сплачений до подачі процесуальної заяви до суду, зокрема позовної заяви, як однієї з передбачених законом підстав для відкриття судового провадження.
Установлюючи сплату судового збору передумовою звернення до суду, законодавець як гарантію права на звернення до суду встановив пільги зі сплати судового збору (стаття 5 Закону про судовий збір), а також можливість відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати судом (стаття 8 Закону про судовий збір).
Отже, відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, а також звільнення від його сплати або зменшення його розміру з підстав, передбачених частиною першою статті 133 КАС України, статтею 8 Закону про судовий збір, є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені правові норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
Суд наділений повноваженнями зменшити тягар судових витрат для особи, яка до нього звертається, водночас це не є обов'язком суду (за винятком обов'язкових підстав для звільнення від сплати судового збору, передбачених у статтях 3, 5 Закону про судовий збір), а знаходиться у межах суддівського розсуду, який може бути реалізований за наявності певних обставин.
Також Суд звертає увагу, що Закон України від 18.06.2025 №4508-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення порядку розподілу судових витрат та судового збору" доповнив статтю 8 Закону про судовий збір частиною третьою такого змісту: "При визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім'ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи".
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести відомості про обставини щодо її майнового стану чи об'єктивних перешкод у сплаті судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
У зв'язку з цим визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони чи об'єктивна неможливість сплати судового збору.
Тож наведення доводів, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які підтверджують неможливість або утруднення у здійсненні оплати судового збору, а також подання доказів на підтвердження того, що існували перешкоди в сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку, розмірі і в строки, покладається на особу, яка подає позовну заяву.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.02.2024 у справі №990/263/23, оцінивши надані позивачем докази (серед іншого, лист банківської установи), дійшла висновку про наявність об'єктивної неможливості сплати судового збору у зв'язку із застосуванням санкцій.
Натомість у цій справі позивач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про реальну та цілковиту неможливість сплати судового збору, що виключає можливість застосування аналогічного підходу та, відповідно, свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору.
З урахуванням викладеного клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (частина друга статті 169 КАС України).
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, встановивши позивачу десятиденний строк протягом якого позивач має усунути вказані судом недоліки, а саме надати суду: докази надсилання копії позовної заяви та копій доданих документів відповідачу та третій особі, з урахуванням положень статті 44 КАС України; документ про сплату судового збору у розмірі 1064,96 грн.
Реквізити для сплати судового збору:
отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;
рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;
код ЄДРПОУ: 37993783;
код класифікації доходів бюджету: 22030102;
банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);
найменування податку, збору, платежу: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)";
призначення платежу - *;101;__________ (код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД Касаційний адміністративний суд, номер справи, у якій сплачується судовий збір.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248 КАС України, Суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гонтарєв Роман Миколайович, про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Гонтарєв Роман Миколайович, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити позивачу що у разі неусунення недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, в установлений судом строк, позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Ж.М. Мельник-Томенко
М.В. Білак
О.Р. Радишевська
В.М. Соколов
С.А. Уханенко ,
Судді Верховного Суду