про повернення касаційної скарги
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №240/14044/24
адміністративне провадження № К/990/7285/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №240/14044/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада про визнання протиправним та скасування наказу,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада, про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 01.07.2024 №1944/5 "Про задоволення скарги".
Розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, позов задоволено.
На адресу Верховного Суду 18.02.2026 надійшла касаційна скарга Міністерства юстиції України, у якій скаржник просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Ухвалою Верховний Суд від 09.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання уточненої касаційної скарги, де зазначити підстави касаційного оскарження, які встановлені частиною четвертою статті 328 КАС України, та надати вмотивовані аргументи і належні обгрунтування.
На виконання вимог зазначеної вище ухвали, від скаржника на адресу Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга, в якій зазначено підставами касаційного оскарження пункти 3 та 4 частини четвертої КАС України (у взаємозв'язку із посиланням на частину другу статті 353 КАС України).
При цьому посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, відповідач лише обмежився твердженням про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з цим колегія суддів зауважує, що у разі подання касаційної скарги на цій підставі, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Зазначена скаржником норма права, щодо неправильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій у межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку автора касаційної скарги, неправильно.
Натомість, скаржник не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.
Лише посилання на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України також слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання заявника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Крім цього відповідач в уточненній касаційній скарзі вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень, є неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, визначених також пунктом 4 частини четвертої статті 328 із посиланням на пункт 1 частини другої статті 353 КАС України. Вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та неповно встановили обставини справи. Скаржник вважає, що процесуальні порушення унеможливили правильне встановлення фактичних обставин та призвели до неправильного вирішення справи.
Верховний Суд не бере до уваги посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої 2 статті 353 КАС України допускається, за умови доведення підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього КАС України.
Так, пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Аналіз вищенаведених норм дозволяє дійти висновку про те, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв'язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.
Отже, за відсутності обґрунтованих підстав, визначених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України, суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Верховний Суд наголошує, що посилання Міністерства юстиції України на підпункти «а», «в» та "г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України.
Зазначене у сукупності дає підстави для висновку, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення касаційної скарги без руху щодо надання уточненої касаційної скарги із належним викладенням підстав для касаційного оскарження судового рішення та вмотивованих обгрунтувань не виконав.
Верховний Суд наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Оскільки станом на день постановлення цієї ухвали недоліки касаційної скарги скаржником не усунуто, клопотань про продовження процесуального строку не надходило, то за таких обставин касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.
До касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 КАС України застосовуються положення стаття 169 КАС України.
Приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Враховуючи не усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі про залишення її без руху, таку касаційну скаргу слід повернути скаржнику.
Відповідно до частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026 у справі №240/14044/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача - Житомирська міська рада про визнання протиправним та скасування наказу - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді Я.О. Берназюк
С.М. Чиркін