про залишення касаційної скарги без руху
02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №620/15762/24
адміністративне провадження №К/990/11820/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №620/15762/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у непідготовці та ненаправленні до комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореної в Міністерстві оборони України, довідки про безпосередню його участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, згідно з вимогами додатка 6 до Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, за формою, встановленою додатком 6 до Постанови Кабінету Міністрів України №413 від 20.08.2014.
Розгляд справи здійснювався за правилами загального позовного провадження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026, у задоволенні позову відмовлено повністю.
На адресу Верховного Суду 16.03.2026 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що останню подано без додержання вимог процесуального закону, що діяв на час її подання.
Щодо судових рішень, що оскаржуються, та вимог до суду касаційної інстанції
Статтею 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлені вимоги до форми і змісту касаційної скарги.
Відповідно до пунктів 3, 5 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються судові рішення, що оскаржуються, та вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції.
Вимоги, які скаржник ставить перед судом касаційної інстанції, мають узгоджуватись з повноваженнями суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги, які визначені положеннями статті 349 КАС України.
Як убачається з матеріалів касаційної скарги, у прохальній частині скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі 620/15762/24.
Водночас, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень, зазначеною постановою суду апеляційної інстанції рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29.07.2025 залишено без змін.
При цьому заявник касаційної скарги не визначився щодо вимог стосовно рішення суду першої інстанції, яке залишено без змін оскаржуваною постановою суду апеляційної інстанції, та не зазначив, чи просить він його скасувати або змінити, що свідчить про невідповідність касаційної скарги вимогам пунктів 3 та 5 частини другої статті 330 КАС України.
Отже, позивачу необхідно уточнити прохальну частину касаційної скарги, чітко визначити судові рішення, що оскаржуються, та сформулювати відповідні вимоги до суду касаційної інстанції шляхом подання касаційної скарги у новій редакції.
При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями самостійно встановлювати яке саме судове рішення та по якій саме справі є предметом касаційного оскарження, а тому такий недолік потребує усунення заявником касаційної скарги.
Щодо підстав касаційного оскарження
У касаційній скарзі позивач, серед іншого, вказує на те, що судами попередніх інстанцій не в повному обсязі з'ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків судів обставинам справи.
При цьому скаржник, посилаючись на вимоги пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, наголошує, що судами досліджено докази, які є неналежними, недостовірними та недопустимими щодо недоведеного факту самовільного залишення військової частини.
Однак, доводи скаржника у цій частині не доведені у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, а твердження, які викладені позивачем у касаційній скарзі в цій частині, не дають можливості встановити зв'язок між наведеними ним доводами та зазначеною підставою касаційного перегляду.
Окрім цього, надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено доказ, який скаржник вважає недопустимим, обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Насамкінець заявник касаційної скарги посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, проте належних обгрунтувань та вмотивованих аргументів касаційна скарга в цій частині касаційна скарга не містить.
Отже, касаційна скарга за формою та змістом не відповідає положенню пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки не містить чітко зазначених підстав касаційного оскарження з відповідним обґрунтуванням.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, установлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 КАС України.
Відповідно до положень статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання передбачених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Враховуючи наведене вище, касаційну скаргу слід залишити без руху, а скаржнику необхідно надати уточнену касаційну скаргу із зазначенням: які судові рішення ним оскаржуються та вимоги до суду касаційної інстанці; підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на конкретний пункт (пункти) частини 4 статті 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 18, 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2026 у справі №620/15762/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Встановити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач В.М. Шарапа
Судді В.М. Бевзенко
Я.О. Берназюк