02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №280/2431/25
адміністративне провадження № К/990/12163/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Білак М.В.,
перевірив касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стасіка Антона Ігоровича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної медичної військово - лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи "Головний медичний центр МВС України",Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області" М(ВЛ)К про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Центральної медичної військово - лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи "Головний медичний центр МВС України", Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області" М(ВЛ)К, в якому просив:
- визнати протиправними дії Центральної медичної військово-лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи "Головний медичний центр МВС України" щодо відмови у перегляді свідоцтва про хворобу №1643/С від 08 листопада 2024 року, складеного медичною (військово - лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області" в частині встановлення причинного зв'язку захворювань, оформлені листом "Про опрацювання звернення" №33/4-С-10 від 03.01.2025 (9482), та щодо відмови у встановленні причинного зв'язку як "Захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини" щодо всіх діагнозів, зазначених у свідоцтві про хворобу №1643/С від 08 листопада 2024 року;
- зобов'язати Центральну медичну військово-лікарську комісію Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи "Головний медичний центр МВС України" переглянути свідоцтво про хворобу №1643/С від 08 листопада 2024 року в частині встановлення причинного зв'язку захворювань та встановити причинний зв'язок як "Захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини" щодо всіх діагнозів, зазначених у свідоцтві про хворобу №1643/С від 08 листопада 2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року, у задоволені позову відмовлено.
17 березня 2026 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» представник позивача надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність відмови у перегляді свідоцтва про хворобу №1643/С від 08 листопада 2024 року, складеного медичною (військово - лікарською) комісією ДУ "ТМО МВС України по Запорізькій області" в частині встановлення причинного зв'язку захворювань, оформлені листом "Про опрацювання звернення" №33/4-С-10 від 03.01.2025 (9482), та щодо відмови у встановленні причинного зв'язку як "Захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини" щодо всіх діагнозів, зазначених у свідоцтві про хворобу №1643/С від 08 листопада 2024 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Запорізьким окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа не зводиться до оцінки індивідуального медичного висновку або переоцінки доказів у конкретному випадку. Предметом касаційного перегляду є правові підходи до визначення меж судового контролю за рішеннями військово- лікарських комісій (ВЛК, ЦВЛК), стандартів доказування у справах цієї категорії, а також вимог до належної адміністративної процедури прийняття відповідних рішень.
На думка скаржника, касаційна скарга не ставить перед Верховним Судом питання про переоцінку медичних документів або встановлення причинного зв'язку захворювання замість ЦВЛК. Натомість вона порушує питання права щодо меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій, вимог до належної форми та мотивованості їх рішень, стандарту оцінки доказів у справах цієї категорії, а також допустимості формального підходу з боку судів при перевірці таких рішень.
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд зазначає, що посилання на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки наведені у касаційній скарзі аргументи фактично спрямовані не на вирішення питань права, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а на переоцінку встановлених судами обставин справи та досліджених доказів, що відповідно до статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не наділений.
Твердження скаржника про те, що предметом касаційного перегляду є виключно правові підходи до визначення меж судового контролю за рішеннями військово-лікарських комісій, не узгоджується зі змістом поданої касаційної скарги. Із її мотивувальної частини вбачається, що скаржник фактично оспорює правильність оцінки судами попередніх інстанцій медичних документів, висновків ВЛК/ЦВЛК та встановлених на їх підставі фактичних обставин, зокрема щодо наявності чи відсутності причинного зв'язку захворювання.
Доводи про необхідність формування правових висновків щодо меж судового контролю, стандартів доказування та вимог до адміністративної процедури у справах цієї категорії є загальними, не містять належного обґрунтування наявності виключної правової проблеми, а також не свідчать про існування у цій категорії спорів різної судової практики чи її відсутності.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Разом з цим скаржник послався на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зазначив, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки її результат безпосередньо впливає на реалізацію його базових соціальних прав та правового статусу як особи, яка брала участь у заходах із забезпечення оборони України. Скаржник вказує, що виняткове значення цієї справи для позивача полягає не лише у факті погіршення стану здоров'я, а у правових наслідках спірного формулювання причинного зв'язку. Саме від належності, повноти та законності рішення ЦВЛК залежить обсяг його правового статусу, доступ до відповідних соціальних гарантій та визнання державою наслідків захворювань, які, за доводами позивача, виникли або істотно загострилися під час участі у захисті держави.
Суд відхиляє твердження скаржника, що ця справа має виняткове значення для позивача, оскільки винятковість має бути підтверджена особливими, нетиповими обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для позивача, проте скаржником не наведено та матеріалами справи не підтверджено існування таких особливих чи унікальних умов, за яких відсутність касаційного перегляду могла б спричинити саме незворотні наслідки для позивача.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Стасіка Антона Ігоровича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 червня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної медичної військово - лікарської комісії Міністерства внутрішніх справ України у складі Державної установи "Головний медичний центр МВС України",Державної установи "Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Запорізькій області" М(ВЛ)К про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні ді.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук
М.В. Білак