02 квітня 2026 року
м. Київ
справа №440/14726/24
провадження № К/990/10690/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Жука А. В., Мацедонської В. Е.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису, зобов'язання вчинити певні дії,
09 березня 2026 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Суддя Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонська В. Е. з 23 березня 2026 року по 01 квітня 2026 року перебувала у відпустці на підставі наказу від 10 березня 2026 року № 504/0/6-26, у зв'язку із чим вирішення питання про відкриття касаційного провадження відбувається після виходу судді з відпустки.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що Полтавське обласне комунальне виробниче підприємство теплового господарства «Полтаватеплоенерго» звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпрожспоживслужби в Полтавській області, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 006 від 15 листопада 2024 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
- присудити за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 19 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року адміністративний позов задовольнив.
Визнав протиправним та скасовано припис Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області № 006 від 15 листопада 2024 року про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судові витрати, що пов'язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.
Не погоджуючись із судовими рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області подало касаційну скаргу.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв'язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка займає відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України, у системному зв'язку з положеннями примітки до статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» (у редакції, чинній на момент звернення позивача до суду), суду касаційної інстанції не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
За таких обставин і правового регулювання публічно-правовий спір у цій справі відноситься до справ незначної складності.
За такого правового регулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Автор скарги покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Разом з цим, покликаючись на указане положення процесуального закону як на підставу касаційного оскарження, автор касаційної скарги обмежився лише його цитуванням, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.
Оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду.
Отже, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань щодо необхідності висновку Верховного Суду щодо зазначеної норми, за обставин, установлених судами саме у цій справі.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2026 року у справі № 440/14726/24 за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування припису, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді А. В. Жук
В. Е. Мацедонська