03 квітня 2026 року
м. Київ
справа №160/17411/25
адміністративне провадження № К/990/7283/26
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єресько Л.О.,
суддів: Желєзного І.В., Соколова В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Отрох Алла Володимирівна, на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач 1, В/ч НОМЕР_1 ), Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач 2, В/ч НОМЕР_2 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність В/ч НОМЕР_1 щодо невключення до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток;
- зобов'язати В/ч НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошової компенсації ОСОБА_1 за невикористані дні оплачуваних відпусток в загальній кількості 216 днів, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та провести її виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.2025 позовну заяву залишено без руху, позивачу запропоновано усунути недоліки позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання заяви/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчать про дотримання строку звернення до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.20.25 позовну заяву ОСОБА_1 до В/ч НОМЕР_1 , В/ч НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку принаймні з 06.09.2023 (у зв'язку з розглядом справи № 160/22632/23), однак з позовом до суду в цій справі (№ 160/17411/25) щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 звернувся 13.06.2025 - з пропуском трьохмісячного строку звернення. Наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду судом визнані неповажними.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 160/17411/25 - без змін.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Отрох Алла Володимирівна, звернувся через підсистему «Електронний суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із цією касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Ухвалою Суду від 13.03.2026 касаційну скаргу залишено без руху, з підстав недотримання вимог статті 330 КАС України. Заявникові надано строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги із зазначенням про допущені судом першої та апеляційної інстанції порушення конкретних норм процесуального права при його ухваленні, а також надання копій уточненої касаційної скарги відповідно до кількості учасників справи.
Одночасно скаржнику роз'яснено, що у разі невиконання вимог статті 330 КАС України в установлений судом строк касаційна скарга буде повернута.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 13.03.2026) доставлена в Електронний ОСОБА_2 13.03.2026 о 18 год 14 хв, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Копія ухвали Суду від 13.03.2026 направлена скаржнику поштовим відправленням зі штрихкодовим ідентифікатором R068072647959. Вказану ухвалу згідно з розпискою про вручення поштового відправлення, яка надійшла на адресу суду, ОСОБА_1 отримав 20.03.2026.
Частиною одинадцятою статті 251 КАС України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення, за умови отримання відповідного повідомлення про його доставлення.
Пунктом 3 часини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
23.03.2026 від представника скаржника через підсистему «Електронний суд» до Суду надійшла заява про усунення недоліків та разом із нею надано уточнену касаційну скаргу.
Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень, матеріали уточненої касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
В уточненій касаційній скарзі касатор зазначає, що суди попередніх інстанції підмінили факт одержання письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні припущенням про обізнаність ОСОБА_1 на підставі інших документів. Зокрема скаржник зазначив, що момент отримання письмового повідомлення є єдиною законною підставою для початку обрахунку перебігу строку звернення до суду, проте судами попередніх інстанції жодного належного доказу такого повідомлення не встановлено та дослідження цього питання фактично не проведено.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України, у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Наведене свідчить, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову варто обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні).
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
День, коли особа дізналася про порушення свого права - це установлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути, зокрема, день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Отже, про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення військовослужбовець, який вибуває до нового місця служби, або який звільняється з військової служби, дізнається у день виключення його зі списків особового складу військової частини шляхом засвідчення особистим підписом на грошовому атестаті.
На переконання Суду, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, слід пов'язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум. Таким моментом може бути день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми тощо.
Відповідно до статті 234 Кодексу в разі пропуску з поважних причин тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суд може поновити цей строк лише тоді, коли з часу настання таких юридичних фактів, як отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення працівника або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові під час звільнення, минуло не більше одного року.
Як вже зазначалось в ухвалі Суду від 13.03.20226 та встановлено судами попередніх інстанції, що в межах адміністративної справи № 160/22632/23 розглядалися позовні вимоги позивача до тих самих відповідачів щодо виплати належного грошового забезпечення, в тому числі за період з 01.01.2016 до 26.05.2023, що свідчить про обізнаність позивача із нарахованими та виплаченими йому складовими грошового забезпечення. Так, суди попередніх інстанцій установили, що згідно з відомостями комп'ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду вбачається, що позивачем в рамках розгляду справи № 160/22632/23 про перерахунок грошового забезпечення за час проходження ним служби надавалися до суду копії наступних документів: картки особового рахунку позивача за 2023 рік, грошового атестату та розрахунково-платіжної відомості. Вказані документи надавалися позивачем до позову у справі № 160/22632/23 від 06.09.2023. Крім того, матеріали електронної справи № 160/22632/23 містять копію адвокатського запиту від 15.06.2023 про надання вказаних документів.
Залишаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції, з яким погодися суд апеляційної інстанції, виходили з того, що позивачу було відомо про нараховані йому при звільненні суми та їх структуру, в тому числі грошову компенсацію за щорічну невикористану основну відпустку принаймні 06.09.2023. Натомість, з позовом до суду в цій справі щодо перерахунку грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток ОСОБА_1 звернувся з пропуском трьохмісячного строку звернення до суду.
Крім того, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та зауважив, що повторне направлення у 2025 році (майже через два роки після звільнення) адвокатського запиту не змінює моменту, з яким законодавство пов'язує початок перебігу строку звернення до суду, і направлення такого запиту повторно фактично є штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду.
Отже, Верховний Суд дійшов висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували наслідки пропуску строку звернення до суду, оскільки позивач не обґрунтував причин пропуску строку звернення до суду.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду першої інстанції про залишення позовної заяви без розгляду після її перегляду в апеляційному порядку, зазначену в частині другій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм процесуального права.
Водночас скаржник не обґрунтував неправильність застосування судів обох інстанцій норм процесуального права при залишенні позовної заяви без розгляду. Доводи скарги зводяться до переоцінки встановлених у справі обставин та незгоди скаржника із визначенням початку перебігу строку звернення до суду.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Отже, завдання Верховного Суду є не тільки і навіть не стільки вирішення конкретного спору. Суд повинен у передбачений процесуальним законом спосіб (шляхом розгляду конкретного спору та перевірки окремого процесуального судового рішення) витлумачити, як правильно застосувати норму матеріального права, що була не однаково застосована судами з тією метою, щоб надалі спрямовувати судову практику в єдино правильне русло.
Натомість касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями.
Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 13.03.2026 про залишення касаційної скарги без руху.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 169, 330, 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Отрох Алла Володимирівна, на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 , про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Л.О. Єресько
І.В. Желєзний
В.М. Соколов