про залишення апеляційної скарги без руху
02 квітня 2026 рокуЛьвівСправа №380/21918/25 пров. №А/857/17992/26
Суддя Восьмого апеляційного адміністративного суду Курилець А. Р., перевіривши в електронній формі апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №380/21918/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дії та бездіяльності протиправними,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дії та бездіяльності протиправними.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Національна академія Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного подала апеляційну скаргу.
Із матеріалів справи слідує, що оскаржене судове рішення постановлено 12 грудня 2025 року, копію якого отримано скаржником 15.12.2025 року о 11:21 год.
Апеляційну скаргу подано 19 березня 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Згідно з частиною третьою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Скаржником подано заяву про поновлення строку апеляційного оскарження, яка обґрунтована тим, що станом на дату подання первинної апеляційної скарги (апеляційна скарга подана до суду 02.01.2026) відповідні бюджетні асигнування на сплату судового збору для Національної академії виділені не були, у зв'язку із відсутністю фінансування через збройну агресію російської федерації проти України, введення воєнного стану та, як наслідок, спрямування бюджетних коштів на заходи спрямовані безпосередньо на відсіч збройної агресії проти України.
З урахуванням введенням воєнного стану в Україні, та спрямуванням Міністерством Оборони України, як вищим довольчим органом, коштів на відсіч (стримування) збройної агресії російської федерації проти України, фінансування для військовим частин (в тому числі і для Національної академії) являється обмеженим
Національна академія маючи намір подати апеляційну скаргу, неодноразово повідомляла суд про всі обставини що унеможливлюють у строк визначений чинним законодавством України сплатити судовий збір, як і повідомляла суд про обов'язок його сплатити в майбутньому, разом з тим, суд повертаючи апеляційну скаргу визнав не поважними підстави наведені в заяві Національної академії щодо відстрочення сплати судового збору.
Відсутність (несвоєчасність) такого фінансування стала можливою з незалежних від Національної академії причин - збройної агресії російської федерації проти України, введення воєнного стану та, як наслідок, спрямування бюджетних коштів, виділених для фінансування Міністерства оборони України на заходи спрямовані безпосередньо на відсіч збройної агресії проти України.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції є складовою конституційного права особи на судовий захист. Тому необґрунтована відмова у відкритті апеляційного провадження суперечить завданню адміністративного судочинства та не відповідає конституційним принципам щодо гарантованого доступу до правосуддя та права на апеляційний (другий) перегляд судового рішення.
Вирішуючи питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії", справа "Креуз проти Польщі").
Апелянт, як суб'єкт владних повноважень, повинен бути обізнаний з порядком та строками апеляційного оскарження, встановленими процесуальним законодавством, а також вчиняти всі залежні від нього дії з метою дотримання відповідних вимог КАС України.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення, суд зазначає, що таке право не є абсолютним.
Процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:
1) первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;
2) повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;
3) скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою.
4) доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;
5) наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.
З обсягу встановлених обставин суд підкреслює про те, що оскаржене судове рішення постановлено 12 грудня 2025 року, копію якого отримано скаржником 15.12.2025 року 11:21 год. до електронного кабінету в ЄСІКС, тобто вручено саме 15 грудня 2025 року.
Водночас первісна скарга повернута 12 лютого 2026 року (копію ухвали надіслано 13.02.2026 року о 03:53 год. в Електронний кабінет скаржника, що встановлено за допомогою функціоналу комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду», а повторна апеляційна скарга подана лише 19 березня 2026, тобто більше ніж через місяць (35 днів) з моменту повернення первісної апеляційної скарги (у зв'язку з несплатою судового збору) та більше ніж через 3 місяці (95 днів) з моменту ознайомлення з оскаржуваним рішенням, при 30-денному строку на подання апеляційної скарги.
Сплив такого проміжку часу об'єктивно не може бути визнаним таким, що свідчить про подання повторної апеляційної скарги без надмірних зволікань.
Обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. Водночас судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним зі способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України. Таку позицію Верховний Суд висловив у постанові від 12 вересня 2025 року у справі N 240/7212/24.
До того ж, позаяк необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, слід констатувати, що відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про порушення ним норм процесуального права.
У контексті вирішення питання поважності причин пропуску процесуального строку Суд враховує, що розмір судового збору, який підлягав сплаті за оскарження рішення суду першої інстанції в цій справі, становив 1453,44 грн, тобто не був таким, що об'єктивно міг вплинути на тривалість процедури сплати чи виділення відповідних асигнувань.
Більше того, за усталеною практикою Верховного Суду самого лише усунення недоліків, які слугували підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, недостатньо для поновлення строку на апеляційне оскарження. Лише у сукупності з обставинами добросовісної поведінки сторони під час провадження щодо першої скарги та повторного подання скарги у стислі строки таке звернення свідчитиме про добросовісність заявника при реалізації права на апеляційне оскарження рішення суду і, відповідно, наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. В даному випадку під час залишення апеляційної скарги без руху у встановлений судом строк відповідач не вжив жодних заходів для усунення недоліків.
Зазначена позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 15 лютого 2024 року в справі № 520/23523/21
Хоча КАС України і надає учасникам справи право на апеляційне оскарження судових рішень протягом тридцяти днів з дня його проголошення, проте, при вирішенні питання про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження при зверненні з апеляційною скаргою повторно важливе значення мають тривалість часу, що минув з дати отримання копії ухвали про повернення апеляційної скарги, та дії, що вживались апелянтом протягом цього часу.
Також скаржником не доведено, що повернення попередньо поданої скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об'єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником.
Суддя підкреслює, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Скаржник обґрунтовує поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження посиланнями на відсутність у нього коштів на сплату судового збору. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, що відсутність у суб'єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, що діє від імені держави як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо сплати судового збору.
Між тим, суд нагадує, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання підстави поважною причиною пропуску процесуального строку) має бути реальною. Указані ж доводи скаржника є вкрай неаргументованими, адже не містять жодного підтвердження доказами.
Суддя наголошує, що лист Департаменту соціального забезпечення МО України від 04.11.2024 року жодним чином не підтверджує відсутність коштів в Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, тим більше впродовж грудня 2025 - березня 2026 року.
Скаржник є державною установою, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, при цьому апелянт не може і не повинен отримувати вигоду від недостатнього фінансування.
Варто наголосити, що особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо її своєчасної подачі.
Крім того, у п.74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звернув увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Посилання на відсутність фінансування витрат на сплату судового збору колегією суддів відхиляється, оскільки ці обставини стосуються адміністративно-організаційної діяльності відповідача як суб'єкта владних повноважень. Будь-які обставини, які пов'язані з цією діяльністю, в тому числі, й ті, які негативно впливають на її ефективність, не можуть розцінюватися як такі, що надають підстави для застосування до суб'єкта владних повноважень режиму ''послаблення'' у відносинах, що прямо чи опосередковано стосуються особи без такого статусу.
Посилання на обставини введення в Україні воєнного стану наведені в загальному без конкретизації того, яким саме чином ці обставини вплинули на можливість виконання апелянтом своїх процесуальних обов'язків, та без надання належних і допустимих доказів на підтвердження таких обставин.
Оскільки вказані підстави не свідчать про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, вважаю, що апеляційну скаргу слід залишити без руху, надавши термін для усунення недоліку.
Вказаний недолік апеляційної скарги повинен бути усунутий шляхом надіслання на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із наведенням інших підстав для його поновлення.
При цьому, особі, яка подає апеляційну скаргу, слід роз'яснити, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України в разі, якщо заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження не буде подано в зазначений строк, або наведені нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись статтями 295, 298, 299 Кодексу адміністративного судочинства України,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження.
Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2025 року у справі №380/21918/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання дії та бездіяльності протиправними - залишити без руху.
Встановити Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліку апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяА. Р. Курилець