02 квітня 2026 року справа № 160/15451/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Баранник Н.П.,
суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,
за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року (суддя Сліпець Н.Є.) у справі №160/15451/25 за позовом Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Акціонерне товариство “Нікопольський завод феросплавів» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- №000/77/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким у відповідності до абз. “в» п. 200.14 ст. 200 ПК України виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період листопад 2024 року та відсутність права на врахування такої суми від'ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у розмірі 117 336 300 грн;
- №000/78/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку по декларації за листопад 2024 року у розмірі 1 063 700 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 531 850 грн;
- №000/79/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість по декларації за листопад 2024 року на суму 13809грн;
- №000/80/32-00-07-06-19 від 24.02.2025, згідно з яким, на підставі п. 54.3.3 ст. 54 ПКУ, п. 121.1 ст. 121 ПК України до Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020 грн за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю на підставі висновків акту перевірки №50/32-00-07-06-01-14/00186520 від 28.01.2025.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що вважає, що податковий орган помилково дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача з контрагентами-постачальниками АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ “РІМ-2000» та ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ», оскільки факт виконання операції з придбання товарів підтверджується первинними документами. За позицією позивача, висновки акту перевірки суперечать положенням чинного податкового законодавства, яке регламентує ведення податкового обліку з податку на додану вартість, оскільки такі висновки зроблено без належного та об'єктивного врахування фактичних обставин проведених господарських операцій та наявних у підприємства первинних документів. Таким чином, спірні податкові повідомлення-рішення є необґрунтованим, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що є підставою для їх скасування.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Суд визнав протиправними та скасував оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення відповідача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга обґрунтована з посиланням на висновки перевіряючих осіб, які зроблено в акті перевірки та яким, на думку заявника апеляційної скарги, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки. Відповідач зазначає, що в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача не підтверджено реальність взаємовідносин з контрагентами-постачальниками АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ “РІМ-2000» та ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ». Так, встановлено неналежне виконання умов укладених договорів, відсутні документи, що мають силу первинних документів та підтверджують настання правових наслідків. Під час перевірки було встановлено факти відсутності у контрагентів можливості для виготовлення товару/виконання робіт/надання послуг, що є змістом господарської операції; встановлено неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка поставляла товар/послугу, підприємницької діяльності; відсутність у штаті достатньої кількості персоналу для надання послуг/виконання робіт. Тобто, постачальники не мали можливості здійснювати господарські операції, та, як наслідок, не встановлено виробника/надавача робіт, послуг. По контрагенту-постачальнику ТОВ «Партнер-Експі» наявне рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості.
Додатково скаржник посилається на наявність у структурі власності позивача підсанкційних осіб, що на думку відповідача, унеможливлює задоволення позову.
Відповідач вважає, що оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. За позицією позивача, Товариство відповідно до умов договорів про постачання товарів та надання послуг отримало від контрагентів товари/послуги, які були необхідні для забезпечення потреб господарської діяльності та організації процесу виробництва та продажу феросплавної продукції, тобто використало їх у власній господарській діяльності. Отримання товарів та результатів робіт підтверджується первинними документами - договорами, рахунками-фактурами, актами, видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжними документами. При цьому, перевіркою не було встановлено відсутність тих чи інших первинних документів, не було встановлено порушення вимог законодавства при їх складанні чи невідповідність наданих первинних документів вимогам законодавства, що свідчить про те, що АТ “Нікопольський завод феросплавів» мало повне право використовувати такі первинні документи для відображення господарських операцій у своєму бухгалтерському та податковому обліку.
Крім того, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування п. 200.4-1 ст. 200-1 ПК України, оскільки зазначені відповідачем особи не є засновниками, учасниками або кінцевими бенефіціарними власниками відносно підприємства-позивача.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, наполягав на її задоволенні.
Представник позивача прохав залишити скаргу відповідача без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, враховуючи наступне.
З матеріалів справи встановлено, що в період з 07.01.2025 по 24.01.2025 Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку АТ “Нікопольський завод феросплавів» з питання законності декларування від'ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року (від 20.12.2024 вх. №9387310406).
За результатами документальної позапланової невиїзної перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт від 28.01.2025 №50/32-00-07-06-14/00186520.
Перевіркою встановлені порушення:
- п. 198.2 п.198.3 ст. 198, п. 198.6 ст. 198 з урахуванням норм п. 44.1 ст. 44 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації за листопад 2024 року на суму 5 077 509 гривень;
Вищезазначене призвело до порушення:
- п. 200.1, абз. в) п. 200.4 ст. 200 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в листопаді 2024 року у розмірі 13 809 гривень;
- п. 200.1, абз. б) п.200.4 ст.200 ПК України (зі змінами та доповненнями, діючими в період, що охоплений перевіркою), внаслідок чого завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню в листопаді 2024 року в розмірі 5 063 700 гривень.
Крім того, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено що АТ “Нікопольський завод феросплавів» на порушення підпункту “б» п. 200.4 ст. 200 ПК України та у відповідності до п.п. «в» п. 200.14 ст. 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року в сумі 113 336 300 гривень.
Не погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки АТ “Нікопольський завод феросплавів» 03.02.2025 подало до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків заперечення на акт перевірки від 28.01.2025 №50/32-00-07-06-14/00186520.
Проте, листом від 17.02.2025 №632/6/32-00-07-08 Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків повідомило, що висновки акту перевірки відповідають вимогам чинного законодавства, а тому заперечення позивача залишені без задоволення.
При цьому, у відповіді на заперечення Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків наведені додаткові підстави відсутності у АТ “Нікопольський завод феросплавів» права на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 118 400 000 грн, зокрема, зазначено, що відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 12.02.2025 №81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є вигодоодержувачами АТ “Нікопольський завод феросплавів», їх опосередковане володіння 24,7725% в статутному капіталі АТ “Нікопольський завод феросплавів».
Таким чином, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за листопад 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, встановлено що АТ “Нікопольський завод феросплавів» на порушення підпункту б) п. 200.4 ст. 200 ПК України та відповідності до п.п. 200.4-1, п.п. 200.12-1 в) п. 200.14 ст. 200 ПК України, не має права на отримання бюджетного відшкодування за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року в сумі 118 400 000 грн.
На підставі акту перевірки від 28.01.2025 контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025, а саме:
- №000/77/32-00-07-06-19 форми “В3», відповідно до якого у АТ “Нікопольський завод феросплавів» виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за листопад 2024 року в розмірі 117 336 300 грн;
- №000/78/32-00-07-06-19 форми “В1», відповідно до якого АТ “Нікопольський завод феросплавів» зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2024 року в розмірі 1 063 700 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 531 850 грн;
- №000/79/32-00-07-06-19 форми “В4», відповідно до якого АТ “Нікопольський завод феросплавів» зменшено розмір від'ємного значення з ПДВ за листопад 2024 року на суму 13 809 грн;
- №000/80/32-00-07-06-19 форми “ПС», яким до АТ “Нікопольський завод феросплавів» застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 020 грн. за ненадання платником податків контролюючому органу оригіналів документів та їх копій при здійснення податкового контролю.
05.05.2025, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 24.02.2025 такими, що прийняті без достатніх на те правових підстав, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку шляхом звернення до Державної податкової служби України зі скаргою №12755/6/99-00-06-01-03-06.
За результатами розгляду скарги від 05.05.2025 Державною податковою службою України прийнято рішення від 15.05.2025 №7392/6/99-00-06-01-04-06, яким скаргу АТ “Нікопольський завод феросплавів» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції визнав необгрунтованими та не підтвердженими належними доказами висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. За висновками суду спростовано твердження відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами, вся сума податкового кредиту з ПДВ, задекларована позивачем у листопаді 2024 року, підтверджена належним чином оформленими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними. Позивачем під час перевірки були надані всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, тому висновки відповідача в цій частині є безпідставними.
Щодо підсанкційних осіб то за висновками суду, ОСОБА_1 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Прометеас Номіні Сервіс ЛТД. ОСОБА_2 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Протіас Секретаріал ЛТД. Відтак, зазначені фізичні особи не відповідають визначеному законом терміну “кінцевий бенефіціарний власник».
Крім того, право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає у платника податку тоді, коли сума його податкового кредиту за звітний період (у спірному випадку у листопаді 2024 року) перевищує суму податкових зобов'язань, а реалізація такого права відтерміновується до моменту завершення камеральної перевірки. Зазначене зумовлює неможливість настання негативних наслідків для платника податку у періоді, що охоплює листопад 2024 року з огляду на те, що ймовірний обмежувальний для реалізації права на бюджетне відшкодування фактор виник 12.02.2025.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
Стосовно доводів відповідача про нереальність господарських операцій позивача з його контрагентами.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Тобто, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.
Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - Положення №88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
Відповідно до п. 2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з абзацом 11 ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення №88, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг.
За відсутності достатніх доказів - первинних документів, які б достовірно підтверджували факт здійснення господарської операції, розкривали її зміст та обсяг з метою та в цілях господарської діяльності платника податку, підстави для формування даних податкового обліку - відсутні.
Судом встановлено, що у перевіряємому періоді АТ “Нікопольський завод феросплавів» мало взаємовідносини з АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», ТОВ “РІМ-2000» та ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ».
З акту перевірки вбачається, що відповідно до аналізу ЄРПН податковим органом встановлено придбання концентрату марганцевого оксидного та послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на АТ “Нікопольський завод феросплавів» у жовтні 2024 року. Послугу з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на АТ “Нікопольський завод феросплавів» надано на загальну суму ПДВ - 170 921,65 грн. Разом з тим, відповідно до повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (ф. 20-ОПП) АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» не встановлено наявності будь-якої техніки для проведення робіт з ремонту доріг. Крім того, відповідно до ІКС “Податковий блок» у АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» відсутній вид діяльності, який відповідає наданим АТ “Нікопольський завод феросплавів» послугам. В ході аналізу ЄРПН не встановлено придбання АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг. За результатами аналізу встановлено відсутність технічних можливостей АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» для надання послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на АТ “Нікопольський завод феросплавів». Крім того, в ході аналізу ЄРПН встановлено, придбання АТ “Нікопольський завод феросплавів» у жовтні 2024 року асфальтобетонної суміші у ПрАТ “Запорізький асфальтобетонний завод» без подальшої її реалізації, що свідчить про мету використовувати асфальтобетон для власних потреб та власними силами.
За висновками контролюючого органу, підтвердити реальність взаємовідносин АТ “Нікопольський завод феросплавів» з АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» в частині надання послуг з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг неможливо. За відсутності факту надання послуг, придбання товару відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Судом встановлено, що між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» було укладено договір №У398/03/241103 від 27.06.2024, відповідно до умов якого АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», як виконавець, взяло на себе зобов'язання за завданням АТ “Нікопольський завод феросплавів» протягом визначеного в договорі строку виконати роботи по ущільненню асфальтобетонної суміші покриття доріг на території АТ “Нікопольський завод феросплавів». В свою чергу АТ “Нікопольський завод феросплавів» зобов'язалося прийняти результати робіт та оплатити їх вартість разом з ПДВ відповідно до умов договору.
На підставі договору від 27.06.2024 АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» у жовтні 2024 року виконало роботи з ущільнення асфальтобетонної суміші покриття доріг на території АТ “Нікопольський завод феросплавів».
За фактом виконання робіт АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» виставило на адресу АТ НЗФ рахунки на оплату: №189 від 31.10.2024 на суму 274 430,16 грн в т.ч. ПДВ 45 738,36 грн, №190 від 31.10.2024 на суму 130 024,93 грн в т.ч. ПДВ 21 670,82 грн, №191 від 31.10.2024 на суму 621 074,83 грн в т.ч. ПДВ 103 512,47 грн.
З метою приймання передачі виконаних робіт сторонами були оформлені акти приймання-передачі: від 31.10.2024 на суму 274 430,16 грн, від 31.10.2024 на суму 130 024,93 грн, від 31.10.2024 на суму 621 074,83 грн.
АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» за фактом приймання-передачі результатів робіт (за першою подією) виписало на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів» податкові накладні: №180 від 31.10.2024 на суму ПДВ 45 738,36 грн, №181 від 31.10.2024 на суму ПДВ 21 670,82 грн, №182 від 31.10.2024 на суму ПДВ 103 512,47 грн, які було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 14.11.2024.
При цьому, АТ “Нікопольський завод феросплавів» було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту в листопаді 2024 року на підставі зазначених податкових накладних.
Розрахунки проведені в безготівковій формі згідно платіжних інструкцій: від 22.11.2024 №279648 на суму 274 430,16 грн, від 22.11.2024 №279642 на суму 130 024,93 грн, від 22.11.2024 №279642 на суму 621 074,83 грн. Заборгованість між підприємствами відсутня.
З матеріалів справи вбачається, що АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» орендував все необхідне обладнання для виконання робіт по ущільненню асфальтобетонної суміші покриття доріг на території АТ “Нікопольський завод феросплавів».
Отже, наданими позивачем доказами спростовуються твердження відповідача про те, що АТ “Покровський гірничо-збагачувальний комбінат», враховуючи незначну кількість працівників, не має можливості надавати такі послуги.
Також, відповідачем зроблено висновок про відсутність реального здійснення господарської операції між ТОВ “РІМ-2000» та АТ “Нікопольський завод феросплавів», та маніпулювання податковою звітністю з метою незаконного формування податкового кредиту без фактичного здійснення господарської операції що призвело до завищення суми податкового кредиту, оскільки ТОВ “РІМ-2000» не є імпортером товару поставленого на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів», крім того, не є виробником реалізованого товару зазначеного у податковій накладній, так як у ТОВ “РІМ-2000» відсутні фізичні та технічні можливості для власного виробництва: відсутні виробничі потужності, обладнання та ін. (як власні, так і орендовані). Згідно аналізу ЄРПН встановлено, що у ТОВ “РІМ-2000» протягом 2024 року відсутнє придбання та імпорт товару реалізованого на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів» товару. В ході перевірки сертифікати якості на товар, отриманий АТ “Нікопольський завод феросплавів», не надано.
Перевіркою не підтверджені взаємовідносини між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ “РІМ-2000», що свідчить про порушення п.п. “а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п. 198.2, абзаців першого - другого п. 198.3, з урахуванням норм п.44.1 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (зі змінами), що призвело до завищення суми податкового кредиту листопада 2024 року на 13 809 грн.
Між тим, судом встановлено, що між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ “РІМ-2000» було укладено договір поставки №2100816 від 15.02.2021, відповідно до умов якого ТОВ “РІМ-2000», як постачальник, взяло на себе зобов'язання здійснити поставку, передати у власність АТ “Нікопольський завод феросплавів» товар, відповідно до специфікації, підписаної сторонами договору. В свою чергу, АТ “Нікопольський завод феросплавів» зобов'язалося прийняти поставлений товар та оплатити його вартість разом з ПДВ, відповідно до умов договору.
На підставі договору від 15.02.2021 ТОВ “РІМ-2000» у листопаді 2024 року передало у власність АТ “Нікопольський завод феросплавів» товар - обладнання для ІР телефонії (Grandstream UCM 6304 ATC Grandstream UCM 6304 та супутні товари) загальною вартістю 56 961,30 грн.
На виконання вимог договору поставки ТОВ “РІМ-2000» виставило на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів» рахунок на оплату товару №28914 від 21.10.2024.
Приймання-передача товару відбулася 04.11.2024 та оформлено сторонами шляхом складання відповідного акту приймання-передачі від 04.11.2024. Разом з товаром постачальник передав АТ “Нікопольський завод феросплавів» видаткову накладну №4218 від 21.10.2024.
Поставлений ТОВ “РІМ-2000» товар було оприбутковано АТ “Нікопольський завод феросплавів», в зв'язку із чим складено прибутковий ордер №16 від 04.11.2024.
Судом встановлено, що ТОВ “РІМ-2000» за фактом постачання товару оформило на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів» податкову накладну №141 від 21.10.2024 року на суму ПДВ 13 808,80 грн, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 07.11.2024.
На підставі отриманої від ТОВ “РІМ-2000» податкової накладної АТ “Нікопольський завод феросплавів» було включено суми ПДВ до складу податкового кредиту в листопаді 2024 року.
Розрахунки за поставлений ТОВ “РІМ-2000» в листопаді 2024 року проведені в безготівковій формі, що підтверджується платіжною інструкцією №279698 від 28.11.2024. Заборгованість між підприємствами відсутня.
Щодо виробника продукції (обладнання для ІР телефонії - Grandstream UCM 6304, ATC Grandstream UCM 6304), яка була поставлена ТОВ “РІМ-2000» на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів», то обладнання для ІР телефонії є імпортованим, що підтверджується документами, копії яких наявні в матеріалах справи.
Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини, спростовують твердження відповідача про нереальність операції між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ “РІМ-2000».
Також, з акту перевірки вбачається, що податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» не є виробником (імпортером) постачаємого на АТ “Нікопольський завод феросплавів» вугілля, а є посередником в поставці товару, який був реалізовано на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів» у перевіряємому періоді. Відповідно, зроблено висновок про нереальність задекларованих господарських операцій, оскільки ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» здійснює господарську діяльність не пов'язану з видобуванням кам'яного вугілля, відсутні основні фонди, працівники, таким чином, ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» та його постачальники не мали фізичної можливості добувати, збагачувати вугілля. Також по ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» наявні рiшення про вiдповiднiсть платника податку на додану вартiсть критерiям ризиковостi платника податку за №9364 від 05.03.2024, №16443 від 30.04.2024, №30541 від 27.06.2024, №35429 від 01.08.2024 - п.8 Критеріїв ризиковості платника податку (наявні ознаки проведення ризикових операцій).
Разом з тим, судом встановлено, що між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» був укладений договір №2005290 від 30.11.2020, відповідно до умов якого ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ», як постачальник, взяло на себе зобов'язання передати у власність АТ “Нікопольський завод феросплавів» товар згідно специфікації (додатку) до договору, а АТ “Нікопольський завод феросплавів», як покупець, зобов'язується прийняти вказаний товар та оплатити його вартість в порядку і на умовах, передбачених договором.
Відповідно до умов вказаного договору, за період з березня 2021 року по лютий 2022 року АТ “Нікопольський завод феросплавів» придбало у ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» товар - дрібняк коксовий горішок коксовий та кокс кам'яновугільний на суму 30 556 610,81 грн з урахуванням ПДВ.
З метою документального оформлення поставки вказаного товару сторонами були складені та надані до перевірки наступні первинні документи: господарський договір, рахунки-фактури, видаткові накладні, прибуткові ордери, виписки банку (платіжні доручення), акт приймання ТМЦ, залізничні накладні, документи щодо якості поставленої продукції, паспорти якості, податкові накладні.
ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» здійснило поставку товару відповідно до умов договору залізничним транспортом, що підтверджується залізничними накладними, та передало товар АТ “Нікопольський завод феросплавів» відповідно до складених сторонами актів приймання-передачі товару.
АТ “Нікопольський завод феросплавів» провело оплату за поставлений ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» товар - дрібняк коксовий, горішок коксовий та кокс кам'яновугільний) по договору №2005290 від 30.11.2020 в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок контрагента-постачальника на загальну суму 5 356 671,33 грн, в т.ч. ПДВ 892 779 грн.
По даним операціям взаєморозрахунки проведені у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями від 26.09.2024.
Судом встановлено, що ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» виписано на адресу АТ “Нікопольський завод феросплавів» податкові накладні, які зареєстровані в ЄРПН 16.10.2024 та сума ПДВ, сплачена в ціні поставленого ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» товару, була включена АТ “Нікопольський завод феросплавів» до складу податкового кредиту з ПДВ, з урахуванням вимог податкового законодавства, в декларації за листопад 2024 року.
Щодо посилань податкового органу на рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, то як вірно вказав суд першої інстанції, сам по собі факт наявності такого рішення не свідчить про порушення вимог податкового законодавства, а також не спростовує того, що господарські операції з постачання коксово-вугільної продукції відбулися, адже факт постачання продукції підтверджується належним чином складеними первинними документами, в тому числі залізничними накладними.
Крім того, факт реальності взаємовідносин між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/937/23, згідно з яким з АТ “Нікопольський завод феросплавів» було стягнуто заборгованість за поставлену ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» продукцію, та в якому судом досліджені докази на підтвердження поставки коксово-вугільної продукції та постановлено стягнути з АТ “Нікопольський завод феросплавів» на користь ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» заборгованість в розмірі 5 356 761 грн в рахунок оплати та поставлену продукцію.
Таким чином, встановлені в ході розгляду справи обставини, спростовують твердження відповідача про нереальність операції між АТ “Нікопольський завод феросплавів» та ТОВ “КРАМ ПОСТАЧАННЯ» з постачання товару.
Колегія суддів з аналізу наведеного вище прийшла до висновків, що позивач здійснив бухгалтерський та податковий облік господарських операцій із наведеними вище контрагентами на підставі належним чином оформлених первинних документів, якими підтверджено фактичне здійснення господарських операцій.
Контрагенти-постачальники на момент проведення господарських операцій мали господарську правосуб'єктність, були належним чином зареєстровані в якості суб'єктів господарювання та платників ПДВ. Свідоцтво платника ПДВ у контрагентів не було анульоване, вони мали право виписувати податкові накладні та реєструвати їх в ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства. Відносно контрагентів відсутні рішення суду, які б свідчили про нереальний або удаваний характер укладених договорів, про здійснення фіктивної підприємницької діяльності або встановлювали неможливість проведення господарських операцій, а також які б встановлювали нечинність тих чи інших первинних документів. Також відсутня інформація про кримінальні провадження чи вироки судів відносно посадових осіб контрагентів.
Всі контрагенти позивача за період, що перевірявся виконали свої договірні зобов'язання, здійснили постачання товарів/виконання робіт відповідно до умов укладених договорів. Вказівка в акті перевірки на неможливість встановити постачальника товарів/послуг «по ланцюгу», або «відсутність технічної можливості» здійснити виробництво або постачання товарів, не підтверджує висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки Товариство не зобов'язане встановлювати походження товару та придбання послуг по “ланцюгу» його постачання для отримання права на податковий кредит з ПДВ, як і не зобов'язане контролювати господарську діяльність та податкову дисципліну інших платників податків та безпосередніх контрагентів.
Позивач відповідно до умов вказаних вище договорів отримав від контрагентів товари/послуги, які були необхідні для забезпечення потреб господарської діяльності та організації процесу виробництва та продажу феросплавної продукції, тобто використав їх у власній господарській діяльності.
Отримання товарів та результатів робіт підтверджується первинними документами - договорами, рахунками-фактурами, актами, видатковими накладними, податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, платіжними документами.
В свою чергу п. 198.6 ст. 198 ПКУ передбачає, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
В даному випадку, як вбачається і з самого Акту перевірки, вся сума податкового кредиту з ПДВ, задекларована позивачем у листопаді 2024 року, підтверджена належним чином оформленими та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними.
Щодо висновку податкового органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування у листопаді 2024 року на суму 117 336 300 грн..
Судом встановлено, що 07.01.2025 відповідачем на адресу позивача направлено запит № 130/6/32-00-07-08 про надання до перевірки зведені/синтетичні бухгалтерські регістри (головна книга, журнали ордери) за перевіряємий період та періоди по яким наявний залишок від'ємного значення по рядку 16 податкової декларації з ПДВ за листопад 2024 року.
Листом від 17.01.2025 №23-6601/6877 позивач повідомив, що головна книга не є обов'язковим обліковим документом, ведення якого передбачено МСФЗ, при цьому зазначено, що листом від 10.01.2025 вих.№2025.01.10/8-6601/6877 Товариством вже було надано до перевірки зведені/синтетичні бухгалтерські регістри, в яких відображено операції, що впливають на відображення сум податкового зобов'язання та податкового кредиту в декларації з ПДВ за листопад 2024 року, а саме: розрахунки з вітчизняними покупцями, розрахунки з іноземними покупцями, розрахунки за виданими авансами, розрахунки з іншими дебіторами, розрахунки з вітчизняними постачальниками, розрахунки з іноземними постачальниками, розрахунки з постачальниками електроенергії, розрахунки за податками з ПДВ, розрахунки за авансами одержаними, дохід від реалізації готової продукції, дохід від реалізації товарів, дохід від реалізації робіт та послуг, готовій продукції; товарах; собівартості реалізованої готової продукції, реалізованих робіт та послуг; аналітичні бухгалтерські дані по контрагентам, які включено до додатку 3 декларації з ПДВ за листопад 2024 року - надано 10.01.2025 року листом від 10.01.2025 вих№2025.01.10/6-6601/6877.
Для застосування підпункту «в» п. 200.14 ст. 200 ПКУ та позбавлення платника ПДВ права на бюджетне відшкодування, контролюючий орган повинен з'ясувати за результатами проведення перевірки факт, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування.
В ході проведення невиїзної перевірки від'ємного значення об'єкту оподаткування по декларації з ПДВ за листопад 2024 року, позивачем були надані до перевірки всі облікові та первинні документи, а також регістри, які були пов'язані із предметом перевірки та які містили достатню інформацію про показники, які вплинули на декларування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ в звітному періоді, який перевірявся.
Висновок про порушення вимог ст. 44, 85 ПКУ, а також вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є безпідставним та необґрунтованим, оскільки в акті перевірки не вказано, які саме облікові документи Товариством не ведуться та не зберігаються, а також не наведено підтвердження такого висновку з посиланням на відповідні докази.
Позивачем під час проведення перевірки були надані всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, у зв'язку з чим висновки контролюючого органу в цій частині також є безпідставними.
Щодо висновків про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування по декларації за листопад 2024 року в сумі 705 706 грн по контрагенту-постачальнику ТОВ “ПАРТНЕР-ЕКСПІ».
Наслідком прийняття рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податків є зупинення реєстрації податкових накладних, які були виписані за «ризиковими операціями» або виписані після прийняття відповідного рішення. Наявність рішення «про ризиковість» не є підставою для позбавлення контрагента такого платника податку права на отримання бюджетного відшкодування.
Як зазначено в акті перевірки, відносно ТОВ «ПАРТНЕР-ЕКСПІ» Комісією регіонального рівня ГУ ДПС у Дніпропетровській області прийнято рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 12.12.2024 року № 68471.
Зазначене рішення про «ризиковість» не стосується податкової накладної, на підставі якої позивач включив суму 705 706 грн. до складу податкового кредиту та в подальшому заявив до бюджетного відшкодування в Декларації за листопад 2024 року, оскільки рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку від 12.12.2024 року № 68471 було прийнято пізніше (не має зворотної дії в часі), та відповідно реєстрацію податкової накладної на суму 705 706 грн. зупинено не було.
Щодо інших доводів відповідача, зокрема тих, що рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 року “Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), введеного в дію Указом Президента України від 12.02.2025 року № 81/2025, застосовані персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Позивачем в декларації з ПДВ за листопад 2024 року було задекларовано податок на додану вартість, який підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2 декларації) в сумі 118 400 000 грн.
Відповідно до пункту 200.1 статті 200 Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку / небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4-1 ст. 200 ПК України встановлено, що платники податку, щодо яких (та/ або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України “Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій не мають права на отримання бюджетного відшкодування суми від'ємного значення.
Суми такого від'ємного значення зараховуються у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до підпункту 14.1.241-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України термін “кінцевий бенефіціарний власник» вживається у значенні, наведеному в Законі України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Згідно з пунктом 30 статті 1 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є: для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння); для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Аналогічний висновок щодо визначення кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи викладено у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 по справі № 640/12206/19.
Кінцеві бенефіціарні власники в структурі власності Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» відсутні, що підтверджено витягом з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.06.2024 року.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Прометеас Номіні Сервіс ЛТД.
ОСОБА_2 є опосередкованим володільцем 24,7725 % у статутному капіталі Акціонерного товариства “Нікопольський завод феросплавів» через довірчого власника Протіас Секретаріал ЛТД.
Відтак, зазначені фізичні особи не відповідають визначеному законом терміну “кінцевий бенефіціарний власник».
Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає у платника податку тоді, коли сума його податкового кредиту за звітний період (у цій справі у листопаді 2024 року) перевищує суму податкових зобов'язань, а реалізація такого права відтерміновується до моменту завершення камеральної перевірки.
Зазначене зумовлює неможливість настання негативних наслідків для платника податку у періоді, що охоплює листопад 2024 року з огляду на те, що ймовірний обмежувальний для реалізації права на бюджетне відшкодування фактор виник 12.02.2025.
Висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на отримання бюджетного відшкодування за результатами перевірки по декларації з податку на додану вартість за листопад 2024 року (р. 20.2 Декларації) є безпідставними.
Проаналізувавши встановлені обставини справи, аргументи відповідача, з якими він пов'язує незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для його скасування не існує. Апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.
Керуючись п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2025 року у справі № 160/15451/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 02.04.2026р.
Повний текст постанови виготовлено 02.04.2026р.
Головуючий - суддя Н.П. Баранник
суддя Н.І. Малиш
суддя А.А. Щербак