02 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 280/5975/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року (суддя Кисіль Р.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 13.10.2025 року) у адміністративній справі №280/5975/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання зарахувати до загального страхового стажу певні періоди роботи, зобов'язання здійснити призначення та виплату пенсії за віком, суд -
У липні 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту - відповідач 2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 1 від 03.03.2025 року №083850025149 щодо відмови їй в призначенні та виплаті пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача 2 здійснити призначення та виплату їй пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 12.02.2025 року, із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи з 16.09.1985 року по 01.02.1988 року та періоду проходження військової службу з 18.11.1991 року по 01.07.1999 року.
Рішенням Запорізького оружного адміністративного суду від 13.10.2025 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.03.2025 року №083850025149 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», період її роботи з 16.09.1985 року по 01.02.1988 року та період військової служби на території російської федерації з 01.01.1992 року по 01.07.1999 року у зв'язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 24.02.2025 щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у даному судовому рішенні.
З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області та подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 16.09.1985 року по 01.02.1988 року, оскільки дата наказу на звільнення (24.08.1990 року) не відповідає даті звільнення; період військової служби на території російської федерації з 01.01.1992 року по 01.07.17.1999 року, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23-41 від 03.01.2023 року з 1 січня 2023 року російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території росії по 31.12.1991 року.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка за принципом екстериторіальності 25.02.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням №083850025149 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки); до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.09.1985 року по 01.02.1988 року, оскільки дата наказу про звільнення (24.08.1990 року) не відповідає даті звільнення та період військової служби на території російської федерації з 01.01.1992 року по 01.07.1999 року, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 Росія припинила участь у Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховується періоди роботи (служби) на території Росії по 31.12.1991 року. Згідно трудової книжки НОМЕР_1 , виданої 27.09.1982 року ОСОБА_1 : 16.09.1984 року було прийнято на посаду лаборанта клінічної лабораторії обласної станції переливання крові; 01.02.1988 року звільнено у зв'язку із переїздом до місця служби чоловіка. Суд зазначає, що вказані записи в трудовій книжці позивачки зроблено чітко та зрозуміло, доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці відповідачами суду не надано, а тому, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем 1 при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався ст.4, ч1 ст.9, ст.24, ч.1 ст.26, ч.3 ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; частинами 1, 2 ст.56, ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ; пунктами 1, 3, 18 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637; пунктами 1.1, 2.3, 41 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 року; п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників»; пунктами 1, 5, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року; абзацами 2, 3 ст.6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року; ст.4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів» від 15.04.1994 року; постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (набрала чинності 02.12.2022 року) та прийшов до висновку про те, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця; працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Суд вважав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Суд прийшов до висновку про те, що стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін в Угоді, взаємно визнається Сторонами; обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Суд вважав, що до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2025 року звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Встановлено, що за принципом екстериторіальності заява ОСОБА_1 03.03.2025 року розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та рішенням №083850025149 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки); страховий стаж становить 26 років, 08 місяців, 11 днів; до страхового стажу не зараховано: період роботи з 16.09.1985 року по 01.02.1988 року, оскільки дата наказу на звільнення (24.08.1990 року) не відповідає даті звільнення та період військової служби на території російської федерації з 01.01.1992 року по 01.07.1999 року, оскільки відповідно до листа Мінсоцполітики №37/0/2-23/41 від 03.01.2023 року з 01.01.2023 року Росія припинила участь у Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, тобто до страхового стажу зараховується періоди роботи (служби) на території Росії по 31.12.1991 року.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданій 27.09.1982 року, ОСОБА_1 : 16.09.1985 року прийнята на посаду лаборанта клінічної лабораторії обласної станції переливання крові (наказ від 16.09.1985 року №188); 01.02.1988 року звільнена у зв'язку з переїздом до місця служби чоловіка (наказ від 24.08.1990 року №89); 10.09.1990 року прийнята у водоканалізаційне господарство на посаду медичної сестри у військову частину НОМЕР_3 (наказ від 10.09.1990 року №223;10.12.1990 року звільнена за власним бажанням у зв'язку з переведенням чоловіка на роботу у іншу місцевість (наказ від 10.12.1990 року №300); 18.11.1991 року призвана в ряди Збройних сил Російської федерації у військову частину НОМЕР_4 (наказ від 18.11.1991 року №228); 01.07.1999 року звільнена в запас достроково згідно підпункту а п.3 ст.51 Закону РФ «Про військовий обов'язок та військову службу» (наказ від 01.07.1999 року №127).
Відповідно до частин 1, 4 ст.24, ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - до 32 років.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами
Відповідно до пунктів 1.1, 2.3, 4.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР №162 від 20.06.1974 року трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Усі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення мають точно відповідати тексту наказу (розпорядження). При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статей 1, 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, від 13.03.992 року(набрала чинності 02.12.2022 року).
Аналізуючи докази у справі та законодавство. яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що працівник не може відповідати за правильність та неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Записи в трудовій книжці ОСОБА_1 зроблено чітко та зрозуміло. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. До набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 року Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 13.10.2025 року у адміністративній справі №280/5975/25 - залишити без змін.
Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя О.М. Лукманова
суддя Л.А. Божко
суддя Ю. В. Дурасова