03 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа №600/1574/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Лелюк О.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
До Чернівецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 19 березня 2026 року №37;
- зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву з додатками ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 1 частини З статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зобов'язати комісію при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення з урахуванням висновків суду, про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Одночасно з позовною заявою позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій він просить суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії щодо призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням в цій адміністративній справі.
Подану заяву обґрунтовано тим, що позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 . Станом на день звернення до суду з цим позовом позивач здобуває вищу освіту за рівнем фахового молодшого бакалавра у Чернівецькому вищому комерційному училищі Державного торговельно-економічного університету за спеціальністю « 181 Харчові технології». Згідно з довідкою про здобуття освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти ОСОБА_1 не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». 05 березня 2026 року позивач пройшов медичний огляд ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 , за результатами якого його визнано придатними до військової служби. 14 березня 2026 року позивач звернувся до відповідного відділу ЦНАП з метою надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та надав усі необхідні належні документи для її оформлення. Проте 24 березня 2026 року позивач дізнався про те, що йому було відмовлено у наданні (оформленні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з причини наявності статусу резервіста. Представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 було надіслано позивачу повістку про відправку, якою зобов'язано ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 06 квітня 2026 року о 09 год. 00 хв.
З урахуванням наведених обставин та зважаючи на те, що позивач не погоджується з відмовою ТЦК та СП у наданні (оформленні) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та оскаржує таку в судовому порядку, він вважає, що наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки відповідач наразі вживає активні дії щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації, що становить реальну загрозу його правам та інтересам. Вказано, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову призведе до ускладнення чи унеможливить виконання судового рішення у разі задоволення судом позову у даній справі, а також перешкоджатиме належному захисту та поновленню порушених прав та інтересів позивача, оскільки у разі невжиття заходів забезпечення позову ІНФОРМАЦІЯ_6 може прийняти відносно позивача рішення про мобілізацію.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши додані до неї матеріали, суд зазначає таке.
З наявних матеріалів убачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 в категорії обліку «військовозобов'язаний».
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_8 від 05 березня 2026 року №2026-0305-1155-2699-0 ОСОБА_2 визнано придатним до служби у підводних човнах, на надводних кораблях, у морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, підрозділах спеціального призначення.
Наказом директора Чернівецького вищого комерційного училища Державного торговельного-економічного університету від 30 серпня 2024 року №6-З-УДЗ ОСОБА_1 зараховано з 02 вересня 2024 року на 1 курс очної денної форми здобуття освіти за кошти фізичних/юридичних осіб.
Згідно з довідкою про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти №840517 від 09 березня 2026 року, оформленої директором Чернівецького вищого комерційного училища Державного торговельного-економічного університету ОСОБА_3 , позивач не порушує рівня послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
14 березня 2026 року ОСОБА_1 звернувся через адміністратора Центру надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
19 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_6 видано позивачу повідомлення №571876, в якому вказано про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, Причина відмови: резервіст.
Про прийняте рішення позивач був повідомлений і через застосунок «Дія» 24 березня 2026 року.
Крім цього, до матеріалів позову додано видану позивачу керівником ІНФОРМАЦІЯ_5 повістку на відправку, якою зобов'язано ОСОБА_1 прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 06 квітня 2026 року о 09 год. 00 хв. Вказано про обов'язок позивача мати з собою документи і речі, вказані на звороті повістки, та попереджено, що у разі неявки в зазначену дату він буде притягнутий до відповідальності згідно з законом.
За таких обставин позивач звернувся до суду з цим позовом та заявою про забезпечення позову.
Так, питання забезпечення позову регулюються главою 10 Розділу І Кодексу адміністративного судочинства України (статті 150-158).
Згідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно частини першої та другої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Наведеною вище нормою процесуального закону передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову і суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Водночас будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам (роз'яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 24 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, які суд враховує в силу частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім цього, згідно правової позиції Верховного Суду у справі №826/14951/18 (постанова від 20 березня 2019 року) до вирішення справи по суті суд може застосувати заходи забезпечення позову. Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Також Верховним Судом (постанови від 28 жовтня 2020 року у справі № 140/2474/20 та від 25 травня 2023 року у справі №520/4563/21) наголошено, що будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Суд також враховує і те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи підстави подання ОСОБА_1 заяви про забезпечення позову та обставини, які цьому передували, варто зазначити і таке.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», із змінами, внесеними згідно з Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022 та №573/2022 від 12.08.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент виникнення спірних у цій справі відносин строк дії воєнного стану в Україні та проведення мобілізації продовжено.
Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, пунктом 1 частини третьої статті 23 названого Закону передбачено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Як свідчать матеріали позову та заяви про його забезпечення, наявність підстав для надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він є здобувачем рівня освіти «фаховий молодший бакалавр» за денною формою навчання (без порушення при цьому вимог частини другої статті 10 Закону України «Про освіту»), у зв'язку з чим у березні 2026 року ним подано заяву про надання (оформлення) відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За результатами розгляду заяви ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 прийнято рішення від 19 березня 2026 року, яким позивачу відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації з підстав перебування його у статусі резервіста.
Так, відповідно до пункту 2 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560) на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування). Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному Законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов'язок і військову службу» та цим Порядком.
Пунктом 6 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає: оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України; прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів; проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби; перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення; документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації; відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється та визначається Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ.
Зокрема, відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Отже, з наведеного вбачається, що особи (зокрема, військовозобов'язані, резервісти), які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці. За своєю правовою природою процедура мобілізації особи реалізується, зокрема, виданням відповідного наказу начальником (керівником) територіального центру комплектування та соціальної підтримки про призов на військову службу, який є актом індивідуальної дії, і за усталеною судовою практикою не підлягає оскарженню, оскільки вважається реалізованим безпосередньо після прибуття особи в розташування військової частини та видачі командиром наказу про зарахування у списки особового складу військової частини.
Як наголошено Верховним Судом у постанові від 05 лютого 2025 року у справі №160/2592/23, процедура призову на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулась, а визнання процедури протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.
Як вбачається з наявних матеріалів, ІНФОРМАЦІЯ_6 було видано позивачу повістку на відправку, якою зобов'язано ОСОБА_2 з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 06 квітня 2026 року о 09 год. 00 хв. Вказано про обов'язок позивача мати з собою документи і речі, вказані на звороті повістки, та попереджено, що у разі неявки в зазначену дату він буде притягнутий до відповідальності згідно з законом.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що у разі винесення наказу про призов на військову службу під час мобілізації (в особливий період) відносно ОСОБА_1 , останній набуде статус військовослужбовця і будь-яке рішення у цій справі не поновить його право на відстрочку, оскільки він перебуватиме на військовій службі, звільнення з якої врегульовано іншими нормами законодавства.
Зважаючи на те, що позивач у цьому позові виражає незгоду з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_5 про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, питання правомірності якого і вирішуватиметься у цій справі, з метою недопущення передчасного відправлення для проходження військової служби в Збройних Силах України ОСОБА_1 , який стверджує про наявність у нього права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», беручи до уваги положення частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, а також задля збереження існуючого становища, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Суд зауважає, що невжиття наразі саме таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду з цим позовом, адже надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації особі, яка вже є військовослужбовцем, є неможливим.
Також суд зазначає, що вжиття саме таких заходів забезпечення позову не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову та забезпечить ефективність судового захисту, у разі задоволення цього позову. Такий захід забезпечення позову відповідає положенням Кодексу адміністративного судочинства України та не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених цим Кодексом.
Застосовуючи заходи забезпечення позову судом не розглядається питання правомірності заявлених позовних вимог і наявності обставин, як підстав для задоволення позову. У даному випадку судом встановлюється саме існування спору між сторонами та обрано адекватні заходи забезпечення позову, які будуть діяти до моменту вступу в законну силу судового рішення у справі.
Отже, подана ОСОБА_1 заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
За приписами статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя О.П. Лелюк