про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду
03 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1079/26-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брезіної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), які полягають у застосуванні у листопаді 2025 року, розрахункової величини 1762 грн, при нарахуванні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 виплачених у листопаді 2025 року грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2025 року.
Судом відкрито провадження по справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду заяву про залишення позову без розгляду, у зв'язку із пропущенням позивачем строку звернення до суду із даним позовом.
Суд вважає за можливе та доцільне розглянути клопотання представника відповідача про залишення без розгляду позовної заяви без учасників справи на підставі наявних в ній матеріалів в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам п. 10 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-ІХ) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19.07.2022 року, ч. 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладено в такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)»
Таким чином, з 19.07.2022 р. працівник може звернутися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення заборгованості з оплати праці у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про нараховані та виплачені йому суми.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в постанові 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 указав, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум.
Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постанові від 01 жовтня 2025 року у справі № 580/11545/24.
Суд звертає увагу, що предметом спірних правовідносин є оскарження у застосуванні у листопаді 2025 року, розрахункової величини 1762 грн, при нарахуванні ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2021-2022 роки, грошової компенсації за невикористану щорічну додаткову відпустку передбачену частиною 4 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України від 01 серпня 2012 року № 702 за 2016, 2017, 2018, 2019, 2022, 2023, 2024 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, надбавок та доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку із проходженням військової служби та звільненням з неї. При цьому, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що про порушення своїх прав позивач дізнався під час проходження військової служби та під час звільнення з військової служби, а саме під час ознайомлення з наказом при звільненні та довідкою доведення про грошове забезпечення, оскільки у вказаних документах відсутні відомості щодо застосованої розрахункової величини при нарахуванні грошового забезпечення. Під час відкриття провадження по справі суд встановив, що позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум під час проходження та звільнення з військової служби 22.02.2026 р. згідно листа відповідача №10/3512-26-вих від 16.02.2026 р. При цьому, до суду позивач звернувся із позовом 11.03.2026 р., в межах трьохмісячного строку, визначеного ч. 2 ст. 233 КЗпП України, а відтак суд дійшов висновку, що позивачем було дотримано строки звернення до суду із даним позовом.
Крім того, під час відкриття провадження по справі судом враховано, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025. Дослідивши питання, порушені в конституційному поданні, суд виснував, що оспорюваний припис КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат є таким, що не відповідає Конституції України. У Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України. Суд постановив, що ч. 1 ст. 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.
Таким чином, суд наголошує, що під час відкриття провадження в даній справі суд встановив, що позивачем дотримано строки звернення до суду із даним позовом. За таких обставин клопотання відповідача про залишення позову без розгляду є необґрунтованим та безпідставним, а тому в його задоволенні слід відмовити.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122, 123, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Відмовити у задоволені заяви представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна