про залишення позовної заяви без руху
03 квітня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/1477/26-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Брезіна Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову Скінтей Світлани Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Новоселицького відділу про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
В поданому до суду адміністративному позові позивач просить суд винести рішення, яким:
- визнати протиправною, викладену у листі від 04.03.2026 за вих. №7319-119/7319-26, відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Новоселицького відділу в оформленні і видачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України. затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Новоселицького відділу оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки, відповідно до Положення про паспорт громадянина України. затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ, без надання згоди на обробку персональних даних.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що її слід залишити без руху, з наступних підстав.
Згідно з ч. 2 ст. 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Суд звертає увагу, що правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (33280 грн).
За подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (16640 грн).
За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3328 грн). За подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1331,20 грн).
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Судом встановлено, що позивачем подано адміністративний позов немайнового характеру за подання якого розмір судового збору складає 1331,20 грн, однак позивач не надав суду доказів сплати судового збору.
Таким чином, позивачу необхідно надати докази сплати судового збору в розмірі 1331,20 гривень.
Щодо доводів позивача про звільнення від сплати судового збору суд зазначає наступне.
Згідно з п. 12 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарг про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб, проте названа норма не передбачає, що судовий збір не справляється за подання «позовної заяви» про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб. На користь цього висновку свідчить пп. «ґ» п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону № 3674-VI, яким передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору, коли позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Загалом ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, розмежовуючи поняття «заява» та «позовна заява», а стаття 5 Закону № 3674-VI - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 7 ст. 160 КАС України у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
Зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Так відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
За приписами ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись в інтересах неповнолітньої дитини з даним позовом, позивач діє як законний представник неповнолітньої особи в розумінні ч. 1 ст. 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Проте представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до статті 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини, від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Аналіз вказаних норм дає підстави дійти висновку про те, що Закону № 3674-VI не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо отримання паспорта громадянина України, до категорії громадян, які безумовно звільняються від сплати судового збору.
Вказана правова позиція узгоджується із висновком, викладеним в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №640/109/19, в ухвалі Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі №140/34665/23.
Таким чином, суд встановив, що у спірних правовідносинах відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, а відтак він зобов'язаний надати докази сплати судового збору.
Вказані недоліки позовної заяви унеможливлюють подальший розгляд справи, оскільки позивачем не дотримано вимог ст. 160 та ст. 161 КАС України та не надано суду доказів сплати судового збору за поданий позов. Тому в суду є достатньо підстав для залишення заяви без руху та надання строку для усунення недоліків, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В разі невиконання вимог ухвали і не усунення недоліків у вказаний строк позовна заява буде вважатися неподаною і буде повернута особі, яка її подала на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі наведеного та керуючись статтями 122-123, 169, 248 КАС України, суддя -
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п'ять днів з моменту отримання даної ухвали шляхом приведення позовної заяви у відповідності до вимог, встановлених статтею 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.М. Брезіна