03 квітня 2026 року справа № 580/1035/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гайдаш В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не застосуванні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року при обчисленні ОСОБА_1 в період 29.03.2022 по 06.01.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 вказаної постанови;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок з 29.03.2022 по 06.01.2023 включно ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби, премії), грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та інших виплат, обчислених із розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» в редакції чинній з 29.01.2020 року шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29 березня 2022 року по 06 січня 2023 року, після виключення зі списків військової частини ОСОБА_1 було виявлено, що військовою частиною НОМЕР_1 не проведено з ним повний розрахунок, а саме відповідач протиправно не здійснив перерахунок грошового забезпечення позивача з 29.03.2022 по 06.01.2023 з врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт. Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 з додаткової винагороди, та з решти грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) у періоди безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф стягнуто суму військового збору, що є незаконним та протиправним.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що грошове забезпечення, яке виплачувалось позивачу у період з 29.03.2022 по 06.01.2023 виплачувалось у розмірах, що були встановлені Кабінетом Міністрів України та забезпечувало достатні матеріальні умови, розмір грошового забезпечення позивача у наведений період не був нижчим від рівня, в тому числі визначеного в ч.3 ст.46 Конституції України, і дозволяв забезпечувати належні умови для життя в суспільстві та зберігати людську гідність. Що стосується утримання військового збору з грошового забезпечення позивача представник відповідача зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 проведений розрахунок оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивача та надлишково утриманий військовий збір в розмірі 2214,07 грн. був виплачений позивачу 17.02.2026. У звязку з наведеним просить у задоволені позову відмовити повністю.
Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 29 березня 2022 року по 06 січня 2023 року.
Представником позивача надіслано адвокатський запит до військової частини НОМЕР_1 , у відповідь на який отримано лист військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025р. №2152/5203, яким надано витребувані документи згідно додатку: витяг із наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 29.03.2022 №14; витяг із наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_1 від 06.01.2023 №06; витяг з розрахунково-платіжних відомостей з березня 2022 по січень 2023 від 11.12.2025 №1/447/ФЕС; довідку про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 16.12.2025 №5591.
В подальшому ОСОБА_1 для здійснення належного перерахунку та виплати, а також отримання документів, що впливають на реалізацію його прав та соціальних гарантій, на адресу військової частини НОМЕР_1 надіслав заяву від 23.12.2025.
Військова частина НОМЕР_1 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 23.12.2025 року листом №2152/295 від 21.01.2026р. повідомила позивача, що: «…військовою частиною НОМЕР_1 проведено перерахунок утриманого з грошового забезпечення заявника військового збору та зайво утриманий військовий збір буде перерахований заявнику».
Станом на дату подання позовної заявипозивач зазначає, що військовою частиною НОМЕР_1 позивач зазначає, що йому не здійснено нарахування та виплату утриманого з його грошового забезпечення та додаткової винагороди військового збору в періоди безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Також згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 за результатами розгляду заяви від 23.12.2025 року ОСОБА_1 , оформлену листом №2152/295 від 21.01.2026р. щодо перерахунку грошового забезпечення: «…підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на відповідний рік, в якому було здійснене нарахування відсутні».
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Кабінет Міністрів України прийняв Постанову від 30 серпня 2017 року № 704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення відповідних категорій службовців.
Відповідно до п. 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01.03.2018.
21.02.2018 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб (далі - Постанова № 103).
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній до прийняття Постанови № 103, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Згідно з п. 6 Постанови № 103 внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких п. 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14..
Отже, з лютого 2018 року було змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме - замість розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року) передбачено використання розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Пункт 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18.
Тобто, саме з 29.01.2020 була відновлена дія п. 4 Постанови № 704 у первісній редакції, котра визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018.
Таким чином, з 29.01.2020 - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, виникли підстави для встановлення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Суд також враховує, що згідно з п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом (01 січня 2017 року) не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.
Під час розгляду і вирішення цієї справи суд виходить із того, що положення п. 4 Постанови № 704 та п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України підлягають солідарному застосуванню.
Зазначені норми права у своїй сукупності вказують на те, що з 29 січня 2020 року розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704.
Натомість розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом на 01 січня 2020 року, на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями не впливає.
Така позиція суду узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 240/4946/18, щодо застосування п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України.
Відповідач у цій справі не заперечує, що у спірний період здійснював нарахування позивачу грошового забезпечення виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
Таким чином у період з 29.03.2022 по 06.01.2023 відповідач здійснював нарахування і виплату грошового забезпечення позивачу із застосуванням неправильної розрахункової величини.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що грошове забезпечення (включаючи щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) позивача у період з 29.03.2022 по 06.01.2023 має бути перераховане в сторону збільшення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт.
Щодо позовних вимог в частині виплати грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44, суд вважає такі вимоги передчасними, з огляду на таке.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, затверджені Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. №17 (17-2005-п) (далі - Порядок №44).
Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Пунктами 4, 5, 6 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат.
Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян
Відтак, Порядком №44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки.
Враховуючи те, що при вирішенні даних спірних правовідносин судом лише визнано наявність права у позивача на нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 29.03.2022 по 06.01.2023 шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, розмір якого відповідач повинен обчислити самостійно, суд доходить висновку про відсутність підстав для нарахування такої компенсації, позаяк виплати спірних сум грошового забезпечення позивачу ще не здійснено.
Вказаний висновок суду кореспондується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 листопада 2023 року у справі №420/18163/21, який суд враховує в силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.
Беручи до уваги викладене, суд доходить висновку про безпідставність позовних вимог у вказаній вище частині, а тому такі задоволенню не підлягають.
Що стосується позовних вимог про визнаня протиправними дій військової частини НОМЕР_1 щодо оподаткування військовим збором грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди ОСОБА_1 в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф та зобов'язання військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму утриманого військового збору з грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, премії, надбавки, індексації) та додаткової винагороди в період безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії рф, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що військовою частиною НОМЕР_1 проведений розрахунок оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивача та надлишково утриманий військовий збір , що не заперечується відповідачем.
Проте, до відзиву представником відповідача надано розрахунок оподаткування військовим збором грошового забезпечення солдата ОСОБА_1 від 04.02.2026 №1/44/ФЕС та платіжну інструкцію від 16.02.2026 №26-467 з яких вбачається, що військовою частиною НОМЕР_1 проведений розрахунок оподаткування військовим збором грошового забезпечення позивача та надлишково утриманий військовий збір в розмірі 2214,07 грн. виплачений позивачу 17.02.2026.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.
Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст.2-14, 138-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.03.2022 по 06.01.2023 враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання без врахування розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення (включаючи щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення) з 29.03.2022 по 06.01.2023, враховуючи посадовий оклад, оклад за військове звання обрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом станом на 01 січня відповідного року та провести виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Копію рішення направити учасникам справи.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Віталіна ГАЙДАШ