02 квітня 2026 року справа № 580/144/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Адвокат Салівонський О.М. в інтересах ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235) в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 №0182708-2408-2305-UА26060070000011203;
- стягнути судові витрати, що складаються з судового збору в сумі 2662,4 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником об'єкта нежитлової нерухомості- санаторію, реєстраційний номер 972841026220, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . на підставі Свідоцтва, виданого 06.07.2017 приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу Ільків М.М, зареєстрованого в реєстрі за №763, складається з: чотирьохповерхової будівлі спального корпусу, літ. «А», загальною площею 3154,2 кв.м., двоповерхової будівлі хімводоочистки, літ. «Б», загальною площею 482,2 кв.м., одноповерхової будівлі господарський комплекс, літ. «В», загальною площею 521,0 кв.м., двоповерхової будівлі котельні, літ. «Г», загальною площею 258,3 кв.м., незавершений будівництвом лікувальний корпус, літ. «Д», загальною площею 1450,1 кв.м., огорожа № 1, загальною площею 1699,1 кв.м. За Свідоцтвом від 06.07.2017 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 91318811 від 06.07.2017 загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості санаторію складає 7564,9 кв.м. За податковим повідомленням-рішенням від 03.06.2025 № 0182708-2408-2305- UА26060070000011203 загальна площа об'єкта склала 5865,8 км.м. До цієї площі не увійшла площа огорожі № 1 (1699,1 кв.м.). При цьому, представник позивача стверджує, що складова частина об'єкта нерухомого майна санаторію - незавершений будівництвом лікувальний корпус літ. «Д» відповідно до статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування, оскільки не може експлуатуватися за призначенням, а реєстрація права власності на нього в Реєстрі речових прав обумовлена необхідністю вчиняти щодо нього правочини, у даному конкретному випадку можливості ліквідатора продати з аукціону майно майно неплатоспроможного товариства у 2017 році. Таким чином, контролюючий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначив податкове зобов'язання із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2024 рік за податковим повідомленням-рішенням від 03.06.2025 № 0182708-2408-2305- UА26060070000011203, діяв не у межах та не у відповідності до вимог податкового законодавства, що свідчить про протиправність такого рішення та наявність підстав для його скасування.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому серед іншого зазначив, що базою оподаткування згідно пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Згідно з пп. 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України визначено, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Оскільки програмним забезпеченням не були перенесені з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в ITC «Податковий блок» відомості про об'єкт нерухомого майна, який перебуває у власності ОСОБА_1 та знаходиться в с.Новий Мізунь, Калуського району Івано-Франківської області, ГУ ДПС на підставі листа Вигодської селищної ради Івано-Франківської області від 10.10.2024 №1586/02- 23 (вх. №17366/5 від 21.10.2024) в ручному режимі заведено даний об'єкт нерухомого майна. Загальна площа об'єкта, що врахована при визначенні податкового зобов'язання, становить 5865,8 кв.м, що підтверджується даними Реєстру та детальним розрахунком у податковому повідомленні-рішенні. Санаторій, що належить позивачу, є об'єктом нежитлової нерухомості, а всі його складові частини, є частинами єдиного об'єкта нерухомого майна, право власності на який зареєстровано за позивачем. Податковим кодексом України не передбачено виключення з бази оподаткування площі об'єктів незавершеного будівництва, якщо право власності на такі об'єкти або їх складові зареєстровано у встановленому законом порядку. Сума податку обчислена у порядку, визначеному пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПКУ, виходячи із загальної площі об'єкта нежитлової нерухомості та відповідно до ставки податку та пільг з податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, які встановлені рішенням Вигодської селищної ради від 14.07.2021 №643-7/2021 «Про встановлення місцевих податків та зборів» (рішення чинне у 2024 році - ставка податку становить 0,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування). Враховуючи вищевикладене, вважає, що відповідно до вимог ст.266 ПКУ податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 №0182708-2408-2305-UА26060070000011203 на суму 208 235,90 грн по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сформоване правомірно, підстави для скасування (відкликання) податкового повідомлення-рішення відсутні.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де серед іншого зазначив, що об'єкти незавершеного будівництва не визначені податковим кодексом України як об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Наголошує, що державна реєстрація права власності незавершеного будівництвом лікувального корпусу, літ. «Д», відбулася з метою реалізації майна ТОВ «Санаторій Мізунь» в процедурі банкрутства та придбання його 2017 року з аукціону ОСОБА_1 . На сьогоднішній день, до завершення війни з рф, позивач, як учасник бойових дій, не має наміру завершувати будівництвом лікувальний корпус та вводити його в експлуатацію.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ДПС у Черкаській області та є платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України.
ОСОБА_1 на праві приватної власності належить об'єкт нежитлової нерухомості- санаторій, реєстраційний номер 972841026220, за адресою: АДРЕСА_2 , який складається з: спального корпусу, літ. «А», загальною площею 3154,2 кв.м., будівлі хімводоочистки, літ. «Б», загальною площею 482,2 кв.м., господарського комплексу, літ. «В», загальною площею 521,0 кв.м., котельні, літ. «Г», загальною площею 258,3 кв.м., незавершеного будівництвом лікувального корпусу, літ. «Д», загальною площею 1450,1 кв.м., огорожі № 1, загальною площею 1699,1 кв.м.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області сформовано позивачу податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 №0182708-2408-2305-UА26060070000011203 за 2024 рік по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 на площу 5865,80 в сумі 208235,90 грн.
Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України на платників податків покладено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і в розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі- ПК України).
Згідно із пп.14.1.129-1, 14.1.157 п.14.1 ст.14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, їх складові частини, що не є об'єктами житлової нерухомості. До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Розділом XII ПК України врегульовано сплату платниками податків податку на майно.
Згідно із пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України податок на майно складається, зокрема, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
За змістом пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
В силу пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
При цьому відповідно до частини першої ст. 182 Цивільного кодексу право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав. їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються Законом № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» із змінами та доповненнями (далі - Закон № 1952). Пунктом 1 частини першої ст. 2 Закону № 1952 встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру прав.
Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Частиною 3 статті 331 ЦК України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності така особа може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.
На підставі наведених вище норм права, суд дійшов висновку, що об'єкти незавершеного будівництва не визначені ПК України як об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до Витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, частина нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що належить позивачу на праві приватної власності, а саме лікувальний корпус, літера «Д» загальною площею 1450,1 кв.м. являється об'єктом незавершеного будівництва.
Тому, на переконання суду, нарахування позивачу Головним управлінням ДПС у Черкаській області податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 з урахуванням площі (1450,1 кв.м.) лікувального корпусу, літера «Д» (об'єкту незавершеного будівництва) є безпідставним.
Враховуючи викладене, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.06.2025 №0182708-2408-2305-UА26060070000011203, прийняте Головним управлінням ДПС у Черкаській області, є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» з відповідача останній у відповідності до статті 139 КАС України не стягується.
Стосовно розподілу судових витрат, у зв'язку із понесенням позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 132 КАС України врегульовано, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2 статті 134 КАС України).
За змістом частини 3 статті 134 КАС України для цілей судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI закріплено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати пов'язані з оплатою правничої допомоги.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу в заявленому розмірі 15000,00 грн представником позивача додано: договір про надання правничої допомоги від 02.01.2026, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу на суму 15000,00 грн, довідку про отримання суми гонорару за надану правову допомогу у сумі 15000,00 грн.
При вирішенні питання про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн, суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року по справі №640/19275/18 та відповідно до частини 5 ст. 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
Суд зазначає, що заявником підтверджено повноваження як представника позивача, а на підтвердження сплати коштів за правничу допомогу адвоката надано довідку.
Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи співмірність заявленого розміру відшкодування витрат на правничу допомогу із обсягом виконаних ним робіт, а також їх обгрунтованість та пропорційність, а також надавши оцінку критеріям складності справи суд зазначає, що предмет даного спору відноситься до справ незначної складності, яка не потребувала значних витрат часу на виконання відповідних робіт.
Крім того, суд зазначає, що у розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу адвокатом зазначено послугу «участь у судових засіданнях незалежно від їх кількості» вартістю 1000,00 грн. При цьому розгляд даної справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 , від 24.10.2019 у справі №820/4280/17, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18 , у постанові Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №520/6161/19.
Відтак наявні підстави вважати заявлений адвокатом розрахунок затраченого часу для правничої допомоги у даній справі частково обгрунтованим. У зв'язку із зазначеним, виходячи із критеріїв співмірності, обгрунтованості та пропорційності, суд доходить висновку про наявність достатніх правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 03.06.2025 №0182708-2408-2305-UА26060070000011203.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (код ЄДРПОУ 44131663) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн 00 коп.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Петро ПАЛАМАР