02 квітня 2026 року справа № 580/1552/26
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі судді Л.В.Трофімової розглянув у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу №580/1552/26 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, ухвалив рішення.
І. ПРОЦЕДУРА / ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
17.02.2026 вх.№8203/26 представник позивача - адвокат Раєнок Віталій Анатолійович (ордер серії АІ №2129405) у позовній заяві просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Черкаській області від 04.09.2025 №932330135198 “Про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 » щодо відмови в перерахунку та нарахуванні основної пенсії ОСОБА_1 згідно із заявою від 28.08.2025 відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1p (II)/2021, ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 28.08.2025 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1р (II)/2021, ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, і провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно із ухвалою від 18.02.2026 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного (письмове) позовного провадження. Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України). Відповідно до ч. 2. ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, зміст якої відповідає змісту ч. 4 ст. 12 КАС України. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі під час розгляду справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтуванні адміністративного позову зазначається, що позивач має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), є особою з інвалідністю ІІІ групи, перебуває на обліку в Головному управлінні та отримує пенсію відповідно до статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII). Позивач вважає, що згідно з рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 відповідно до ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має право на отримання пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, 28.08.2025 Позивач звернувся до суду із завою, просив перевести його на інший вид пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 04.09.2025 №932330135198 відмовило у здійсненні перерахунку. Позивач не погоджується з рішенням відповідача, тому звернувся до суду для захисту прав (без обґрунтування змісту та характеру порушеного права).
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Відповідач позов не визнає, 05.03.2026 вх. №11489/26 у відзиві на позовну заяву зазначає, що підстави для проведення обчислення пенсії позивачу відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону №796-ХІІ у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відсутні, позаяк 01.07.2021 набрав чинності Закон України від 29.06.2021 № 1584-ІХ “Про внесення змін до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 1584-ІХ) у частині визначення мінімальних розмірів пенсій по інвалідності та розмірів мінімальних пенсійних виплат. Згідно з пунктом 2 частини 1 Закону № 1584-ІХ частина 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ викладена у новій редакції, згідно з якою в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими, зокрема, для IІІ групи інвалідності - 3700 гривень, тому відсутні підстави для застосування норми частини 4 статті 54 Закону № 796-XII, що би передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, тому просив у задоволенні позову відмовити.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суд встановив, що з 08.05.2002 ОСОБА_1 отримує пенсію за віком (пенсійне посвідчення серії НОМЕР_2 ).
28.08.2025 Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області із завою про переведення на інший вид пенсії відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 на підставі ст.54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що має становити 6 мінімальних пенсій за віком.
Вважаючи рішення (індивідуальний акт) відповідача від 04.09.2025 №932330135198 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права на пенсійне забезпечення.
Розглянувши подані документи і матеріали, перевіривши повідомлені аргументи щодо обставин справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів сукупно, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково з огляду на таке.
V. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст.40 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» конкретні умови і порядок пенсійного забезпечення і надання допомоги та інших соціальних послуг визначаються законодавством про пенсійне забезпечення в Україні і актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань. Згідно із ст.39 особа з інвалідністю має право вибору конкретного виду соціальної допомоги. Особа з інвалідністю може відмовитися від того чи іншого виду соціальної допомоги, якщо вона не повною мірою відповідає її потребам. У такому разі особа з інвалідністю вправі самостійно вирішувати питання про забезпечення себе конкретним видом допомоги за рахунок власних коштів.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 9 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) та Законом України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності унаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно із ст. 54 Закону України 796-ХІІ пенсія по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника унаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, що визначається згідно із законодавством. Дружинам (чоловікам), які втратили годувальника із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесених до категорії 1, пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від причинного зв'язку смерті з Чорнобильською катастрофою. В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тисяч карбованців. Частину третю статті 54 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 (частина третя статті 54 утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 зі змінами.
В усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Розміри пенсії відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону №796-ХІІ, починаючи з 2022 року щороку з 1 березня індексуються у порядку, встановленому КМУ, з урахуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Порядок призначення пенсії по інвалідності, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.
За загальним правилом, визнання таким, що втратив чинність, акта законодавства чи його скасування не поновлює дію актів, які ним скасовані або визнані такими, що втратили чинність; дія акта законодавства поновлюється шляхом прийняття аналогічного акта або нового акта, що містить спеціальну норму про відновлення дії попереднього акта та визначення спеціального порядку такого відновлення (окремі думки судді Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 240/4937/18 та від 27 грудня 2019 року у справі № 160/8324/19, а також постанови Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі № 807/1332/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 19 березня 2019 року у справі № 591/2813/17, від 22 квітня 2019 року у справі № 820/601/17, від 02 жовтня 2019 року у справі № 804/215/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № П/811/112/17 та від 25 травня 2022 року у справі № 420/2407/21 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117889743).
Постанова ВС у справі №240/1121/24 адміністративне провадження № К/990/33477/24 надіслана судом в ЄДРСР: 11.12.2024, зареєстрована 12.12.2024, забезпечено надання загального доступу: 12.12.2024, дата набрання законної сили: 10.12.2024 (ЄДРСР 123697656); окремі думки висловили: суддя Берназюк Я.О. - ЄДРСР 123917014, суддя Стародуб О.П. - ЄДРСР 123869529. Верховний Суд у постанові від 31.01.2025 у справі № 240/1126/24 ЄДРСР 124846905 зазначив: враховуючи висновки Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24, позивач має право на отримання пенсії, передбаченої статтею 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. У п.75 ВС вказав: Конституційний Суд України зауважив, що у разі не приведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала унаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
У абзаці другому резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.04.2024 № 4-р(I)/2024 передбачено, що частина 3 статті 54 Закону України № 796-XII зі змінами, внесеними Законом України № 1584-ІХ, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, що законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, тобто суд не може підміняти (у зарахуванні стажу чи призначенні пенсії) орган ПФУ, уповноважений на виконання функцій з призначення пенсій громадянам, а належним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути його заяву про перерахунок пенсії.
У справі № 460/10097/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду погоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 29.03.2024 у справі № 460/17904/23 та від 22.01.2025 у справі № 460/8956/24, відповідно до яких у справах, спірні правовідносини в яких стосуються перерахунку пенсійних виплат, зокрема, й тих, які здійснюються у зв'язку з визнанням відповідної норми закону неконституційною, має застосовуватись шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України.
Конституційний Суд України Суд за результатом посутнього аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, Рішення від 7 квітня 2021 року № 1-р(II)/2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584 повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796 мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796 у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"» від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР. Повторно запровадивши правове регулювання з тим самим недоліком, Верховна Рада України порушила вимогу частини другої статті 8 Основного Закону України, за якою закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (абзац четвертий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2018 року № 13-р/2018). Конституційний Суд України дійшов висновку, що частиною третьою статті 54 Закону № 796 вчергове порушений належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. Дослідивши питання, порушені в конституційних скаргах, Суд дійшов висновку, що частина третя статті 54 Закону №796 не відповідає Конституції України (є неконституційною) і утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022 зі змінами. Водночас Суд закрив конституційне провадження у частині щодо конституційності абзаців восьмого, дев'ятого, десятого пункту 2 розділу І Закону № 1584 у зв'язку з неприйнятністю конституційних скарг (https://ccu.gov.ua/novyna/konstytuciynyy-sud-ukrayiny-oprylyudnyv-rishennya-shchodo-garantiy-socialnogo-zahystu-ta).
VІ. ОЦІНКА СУДУ
Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Верховний Суд 11 вересня 2023 року у справі №420/14943/21 (адміністративне провадження №К/990/8225/23) сформулював правовий висновок про те, що критеріями обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов'язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять легітимну основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих заявником документів, інших доказів), врахування яких є обов'язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення суб'єкта владних повноважень; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, що не ґрунтуються на нормах права.
Індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (п.19 ч.1 ст.4 КАС України).
Мотиви здійснення органами публічної влади власних повноважень мають відповідати мотивам, з якими ці повноваження були надані законом (https://rm.coe.int/handbook-administration-and-you/1680a06311). Неправомірне позбавлення особи пенсії не узгоджується з принципом правової визначеності (п.88 рішення ВС у справі №360/3611/20).
Оскільки індивідуальний акт має бути мотивованим і зрозумілим для подальшого моделювання поведінки позивачем з урахуванням висновків Верховного Суду та позиції Конституційного Суду України щодо втрати чинності частини третя статті 54 Закону №796, то суд доходить висновку про визнання протиправним немотивованого рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.09.2025 №932330135198, що належить скасувати.
Верховний Суд України у рішенні від 24.11.2015 року у справі № 816/1229/14 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку не виконання або неналежного виконання рішення не виникла би необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
У разі визнання незаконним (протиправним) індивідуальний акт є таким, що не діє з моменту його прийняття. У разі скасування індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України). У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У разі якщо ухвалення рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).
Конституційний Суд України констатував, що ч.3 ст.54 закону №796-ХІІI не відповідає Конституції (є неконституційною) і утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану введеного указом Президента «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022 зі змінами (https://ccu.gov.ua/novyna/zib-ks-znovu-vkazav-vr-na-neprypustymist-zmenshennya-minimalnyh-pensiy-chornobylcyam). Воєнний стан продовжений на 90 діб до 4 травня 2026 року.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вирішує лише ті вимоги по суті спору, про вирішення яких клопочуть сторони, за загальним правилом, не повинен виходити за межі вимог (постанова Верховного Суду 19.02.2019 у справі № 824/399/17-а).
У задоволенні вимоги у частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 28.08.2025 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 № 1р (II)/2021, ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком, визначених законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, і провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум належить відмовити як передчасній, позаяк суд не перебирає реалізацію компетенції органу влади під час здійснення адміністративних процедур, відповідач покликаний втілювати принципи належного врядування.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України під час вибору і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки, що викладені у постановах Верховного Суду. Згідно із ч.5 ст.13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», ч.4 ст.6 Закону України “Про адміністративну процедуру» висновки про застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх адміністративних органів, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд встановив відсутність покликання на релевантну судову практику у рішенні Відповідача у контексті ч.4 ст.6 Закону України “Про адміністративну процедуру» і визнає немотивоване рішення (індивідуальний акт) від 04.09.2025 №932330135198 Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області протиправним, позаяк відповідач не сприяв позивачеві у реалізації права бути почутим та у контексті дії норм у часі у сфері пенсійного забезпечення, що утрачає чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, тому належить скасуванню.
У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч.3 ст.245 КАС України).
Суд перевірив доводи та оцінив докази сторін та дійшов висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, ухвалюючи незаконний індивідуальний акт, що скасований, протиправно не продемонстрував сприяння у реалізації права позивача на соціальний захист під час дії режиму воєнного стану, тому у контексті повноважень згідно ч.4 ст.245 КАС України для належного захисту порушених прав позивача належить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно з дотриманням принципів адміністративної процедури та належного врядування з урахуванням права на здійснення перевірки розглянути заяву ОСОБА_1 із урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ
Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України під час часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Суд не включає до складу судових витрат, що належать розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Позивач звільнений від сплати судового збору (посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 1), підстави для розподілу судового збору відсутні.
Керуючись ст.2, 90, 242-246, 255, 258, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.09.2025 №932330135198.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.08.2025 про перерахунок пенсії з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Судові витрати не потребують розподілу.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, що може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України до Шостого апеляційного адміністративного суду у зв'язку із початком функціонування модулів ЄСІТС з урахуванням підпунктів 15.1, 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України відповідно до рішення ВРП від 17.08.2021 №1845/О/15-21.
Копію рішення направити сторонам справи:
позивач: ОСОБА_1 [ АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ];
відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області [вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538].
Рішення суду складене 02.04.2026.
Суддя Лариса ТРОФІМОВА