про відмову у забезпеченні позову
02 квітня 2026 року Київ № 320/13700/26
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерини Олександрівни про забезпечення позову в межах адміністративної справи за позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерини Олександрівни до Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 з позовом до Міністерства юстиції України та Державного підприємства «Національні інформаційні системи», у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 2989/5 від 04.11.2025 «Про результати проведення камеральної перевірки державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерини Олександрівни» в частині анулювання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерині Олександрівні доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;
- зобов'язати Державне підприємство «Національні інформаційні системи» поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерині Олександрівні доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Разом із позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просила суд:
- вжити заходи забезпечення позову та зупинити дію наказу Міністерства юстиції України № 2989/5 від 04.11.2025 щодо анулювання доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерині Олександрівні.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходив із такого.
Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
- очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із частиною другою статті 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема прийматись у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
У постанові від 22.12.2022 у справі № 640/31815/21 Верховний Суд виснував: Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов'язковим для виконання до його апеляційного перегляду.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Зміст названих норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов'язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що вона є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та здійснює приватну нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю за № 8864 від 10.09.2012, виданим Міністерством юстиції України.
Приватна нотаріальна діяльність по Київському міському нотаріальному округу була зареєстрована Головним управлінням юстиції у м. Києві та видано реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності № 1330 від 24.10.2012.
Крім того, заявник є державним реєстратором на підставі статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
Наказом Міністерства юстиції України від 04.11.2025 № 2989/5 про результати проведення камеральної перевірки державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 , було анульовано доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На переконання заявника, очевидними є ознаки протиправності наказу Міністерства юстиції України від 04.11.2025 № 2989/5 та порушення прав, свобод або інтересів заявника. Стверджує не зазначення відповідачем мотиві спірного наказу, обмежившись лише своїми дискреційними повноваженнями, які не можуть слугувати переконливим аргументом для того, щоб уникнути чи звільнити себе від зобов'язання пояснити/мотивувати своє рішення: щодо застосованого заходу відповідальності у вигляді анулювання доступу до реєстру; щодо виправданості та співмірності вказаного заходу відповідальності, враховуючи дії позивача як державного реєстратора протягом всього періоду діяльності під час проведення реєстраційних дій в реєстрах та відсутності будь-яких порушень при роботі в державних реєстрах; щодо необхідності застосування саме такого заходу до заявника і вказаний захід є єдиним між іншими можливими заходами (такими, як тимчасове блокування доступу до реєстру, притягнення до адміністративної відповідальності); щодо систематичності та сукупності з іншими порушеннями позивача; щодо негативних наслідків для професійної діяльності приватного нотаріуса.
Крім того, зазначила, що анулювання доступу до названого реєстру обмежується гарантоване Конституцією України право на працю та отримання доходу від своєї професійної діяльності, оскільки професійна діяльність нотаріуса пов'язана з доступом до такого реєстру. Навіть у випадку скасування оскаржуваного наказу, права позивача не будуть відновлені, оскільки дія цього наказу призведе до непоправних наслідків у вигляді втрати клієнтів та значної частини доходу.
На думку заявника, оскаржуваний наказ фактично позбавляє можливості отримувати заявнику дохід від своєї професійної діяльності, оскільки заявник є державним реєстратором на підставі статті 6 Закону № 755-ІV, і, цей напрям діяльності заявника як державного реєстратора, здебільшого становить основу її діяльності та у більшості випадків призводить до необхідності вчинення реєстраційних дій в реєстрі. Без доступу до реєстру заявник не зможе належним чином здійснювати свою діяльність, а неможливість вчинення нею реєстраційних дій призводить до заподіяння шкоди правам та інтересам клієнтів, шкоді діловій та професійній репутації заявника, для виправлення яких їй буде необхідно докласти значних зусиль.
Тобто, якщо дію оскаржуваного наказу не буде зупинено на період розгляду цієї справи, заявник втратить значну частину клієнтів та зазначає шкоди.
Суд уважає названі мотиви вжиття заходів забезпечення позову необґрунтованими та такими, що не свідчать про можливість настання негативних наслідків для заявника та ймовірність виникнення складнощів під час виконання рішення суду.
На підтвердження протиправності наказу відповідача, що є предметом поданого на розгляд суду позову, заявник не надала жодного доказу.
Таким чином, у разі забезпечення цього позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 2989/5 від 04.11.2025 щодо анулювання доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державному реєстратору - приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерині Олександрівні, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.
При цьому, суд уважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде ухвалено на користь позивача.
Натомість, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.
Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б указували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам заявника, які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі за її позовом.
Важливим для врахування є те, що у межах розгляду цієї заяви, судом не може даватись оцінка правомірності/протиправності рішення відповідача, оскільки встановлення очевидності ознак його протиправності без розгляду справи по суті, є неприпустимим, адже саме під час розгляду спору по суті, учасниками справи надаються відповідні докази на підтвердження своєї правової позиції, забезпечується принципи змагальності та рівності учасників справи.
Слід відмітити, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви.
Ураховуючи наведене та керуючись статтями 150-154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стопченко Катерини Олександрівни про забезпечення позову, - відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) особі, яка подала заяву.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвалу про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Леонтович А.М.