31 березня 2026 року справа №320/615/25
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про нарахування пенсії ОСОБА_1 без надбавок, як ветерану війни - учаснику бойових дій за період з 03.12.2019 року по 28.12.2024 року;
- ???зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2019 року по 28 грудня 2024 року, з врахуванням всіх надбавок до пенсії, як ветерану війни - учаснику бойових дій, згідно чинного законодавства України.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відшкодувати завдану ОСОБА_1 моральну шкоду в зв'язку з різким погіршенням стану його здоров'я, пов'язаного з недоотриманням пенсії в повному обсязі за період з 03 грудня 2019 року по 28 грудня 2024 року, що зробило неможливим забезпечення в повному обсязі його фізіологічних потреб, як людини з інвалідністю та подальше лікування;
- стягнути з Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 суму в розмірі 50 000 гривен.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у м. Києві протиправно з 03.12.2019 по 28.12.2024 виплачувалася пенсія у зменшеному розмірі без врахування наявного в останнього посвідчення учасника бойових дій, відповідно до якого особа має право на доплату до пенсії, встановлену законодавством. Також просив стягнути з відповідача суму завданої позивачу моральної шкоди.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався, жодних заяв чи клопотань до суду не надав.
Відповідно до ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 01.10.2010 Заступником Начальника ГУ МВС України в м. Києві, а також має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, про що свідчить копія довідки до акту огляду МСЕК №425453.
Позивачу було призначено пенсію по інвалідності з 03.12.2019, яка обчислена згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058) в розмірі 90% пенсії за віком.
На підставі заяви від 28.11.2024 про перерахунок пенсії та доданого до заяви посвідчення учасника бойових дій від 01.10.2010 серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 проведено відповідний перерахунок пенсії з 29.11.2024.
Позивач зазначає, що під час призначення пенсії, до заяви про призначення пенсії ним було надано необхідні документи, в тому числі копію посвідчення учасника бойових дій, однак вказане посвідчення не було враховане на момент призначення пенсії і лише на підставі заяви Позивача від 28.11.2024 йому здійснено перерахунок пенсії як учаснику бойових дій.
Вважаючи протиправними дії Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про нарахування пенсії без надбавок ветерану війни - учаснику бойових дій за період з 03.12.2019 року по 28.12.2024 року, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 № 3551-XII (далі - Закон № 3551-XII) визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
За змістом статті 4 Закону № 3551-XII ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №3551-XII на підтвердження свого статусу ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки порядок виготовлення та видачі яких встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни (далі - Положення №302), відповідно до пунктів 2, 3 якого передбачено, що учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій". Таке посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктом 7-2 Положення №302 передбачено, що учасникам бойових дій, особам з інвалідністю внаслідок війни II і III групи з числа учасників бойових дій у період Другої світової війни, яким виповнилося 85 років і більше, працівниками відповідних органів соціального захисту населення за місцем проживання громадянина на правій внутрішній стороні посвідчення вклеюється новий бланк-вкладка, яка завіряється відповідно до пункту 8 цього Положення.
У разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення (пункт 13-1 Положення №302).
Матеріалами справи підтверджується, що 01.10.2010 Заступником Начальника ГУ МВС України в м. Києві позивачу видано посвідченням НОМЕР_1 , відповідно до якого позивач є учасником бойових дій.
Вказане посвідчення видане відповідно до статті 6 Закону №3551-XII.
Таким чином, позивач у встановленому законодавством порядку набув статус учасника бойових дій. Вказаного статусу він не позбавлений та має право на пільги встановлені для осіб з інвалідністю ІІ групи внаслідок війни.
З огляду на встановлений статус та визначені пільги, для визначеної категорії осіб, у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відсутні повноваження для перевірки підстав для надання / отримання такого статусу особою, відтак, доводи відповідача зазначені у Листі від 20.12.2024 щодо того, що з 28.11.2024 Позивач має статус учасника бойових дій суд оцінює критично.
Крім того, як встановлено із матеріалів справи, пенсія позивачу здійснювалася без нарахування надбавок, передбачених для учасників бойових дій з моменту призначення пенсії з 03.12.2019 на підставі звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії до якої позивачем серед інших документів було додано копію посвідчення учасника бойових дій.
Так, із Листа Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві, відповідно до якого Позивачу здійснено перерахунок пенсії з 29.11.2024, вбачається, що до пенсії учасника бойових дій можуть встановлюватися:
- цільова грошова допомога на прожиття, передбачена Законом України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни» від 16.03.2004 №1603 (далі - Закон №1603);
??- збільшення пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 та частини 2 статті 42 Закону №1058, на 25 % відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2011 №1381;
- державна соціальна допомога на догляд відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю» від 18.05.2004 №1727-IV особам з інвалідністю 1 групи та особам з інвалідністю ІІ і ШІ груп, які є одинокими і за висновком лікарсько - консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду;
- щомісячна державна адресна допомога відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 (далі - Постанова №656).
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії інвалідам війни та учасникам бойових дій» від 28.07.2010 №656 (далі - Постанова №656) установлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, установлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає в осіб з інвалідністю внаслідок війни 1 групи - 650 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, ІІ групи - 525 відсотків, III групи - 360 відсотків, в учасників бойових дій та постраждалих учасників Революції Гідності - 210 відсотків, таким особам з інвалідністю внаслідок війни, учасникам бойових дій та постраждалим учасникам Революції Гідності виплачується щомісячна державна адресна допомога до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.
Із копії протоколу-розрахунку наданого Головним управлінням Пенсійного фонду у м. Києві вбачається, що Позивачу, як учаснику бойових дій нараховуються наступні надбавки:
- згідно зі статтею 12 Законну України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551) підвищення пенсії в розмірі 25 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність у розмірі - 590,25 грн.;
- відповідно до Закону №1603 щомісячна виплата цільової грошової допомоги на прожиття у розмірі - 40 гривень;
- відповідно до Постанови №656 державна адресна допомога учаснику бойових дій в сумі, що не вистачає до розміру 4958,00 грн., яка складає - 3054,74 грн.
Відтак, суд зазначає, що ОСОБА_1 набув статус учасника бойових дій з 26.03.2009 року, що оголошено Наказом ГУ МВС України у м. Києві від 31.03.2009 та протоколом комісії №63 від 26.03.2009. Згідно довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААБ №425453 від 03.19.2019 року позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи довічно. Вказані документи додавалися ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії, однак не були враховані відповідачем.
Такі дії відповідача не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, у зв'язку з чим суд доходить висновку, що належним та достатнім способом захисту прав позивача є визнання протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про нарахування пенсії без надбавок ветерану війни- учаснику бойових дій з 03.12.2019 року до моменту здійснення перерахунку пенсії.
Щодо періоду за який Позивач просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію, суд зазначає наступне.
Так, у позовних вимогах ОСОБА_1 вказує період за який йому нараховувалася пенсія без врахування доплати як учаснику бойових дій з 03.12.2019 по 28.12.2024, проте зазначений період не відповідає дійсному. З наявного у матеріалах справи протоколу-розрахунку та Листа відповідача від 20.12.2024 зазначається, що перерахунок пенсії здійснено з 29.11.2024 року, отже періодом до вказаного перерахунку слід вважати період з 03.12.2019 по 28.11.2024, з урахування вказаних обставин, суд вважає, що належним способом захисту є ???зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2019 року по 28 листопада 2024 року, з врахуванням всіх надбавок до пенсії, як ветерану війни - учаснику бойових дій, згідно чинного законодавства України.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відшкодувати завдану Позивачу моральну шкоду, суд зазначає наступне.
Стосовно позовної вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Позивач, крім іншого, просить стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн., спричинену протиправними діями з боку відповідача.
В обґрунтування моральної шкоди позивач вказує, що такі незаконні дії відповідача завдали позивачу моральної шкоди в зв'язку з різким погіршенням стану його здоров'я, пов'язаного з недоотриманням пенсії в повному обсязі.
За змістом статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування …".
Згідно частини 1 статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму ВС України № 4 від 31.03.1995р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п.3 постанови).
Проте, позивачем не зазначено, в чому саме виразились його моральні страждання, не доведено причинного зв'язку між стражданнями позивача та діями відповідача, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, не надано відповідних доказів.
Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації за завдану моральну шкоду суд вважає, що мова йде про справедливе та розумне відшкодування, а не про покарання відповідача за його неправомірні дії, що не відповідає принципам та завданням Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, зі змісту наведених норми випливає, що основною умовою відшкодування моральної шкоди є те, що остання повинна бути заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин та полягати у фізичному болю та стражданнях, у душевних стражданнях, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 804/2252/14, від 31.01.2018р. у справі № 813/5138/13-а та в рішеннях Верховного Суду від 12.02.2018р. у справі № 800/500/16, від 01.03.2018 у справі № 9901/377/18.Суд зазначає, що така моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами заподіяння моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.
Проте позивач не виконав свого обов'язку щодо доказування та не надав суду жодного доказу на підтвердження моральних страждань у зв'язку з саме протиправними діями відповідача, а також не надав жодного обґрунтування щодо заявленого розміру моральної шкоди.
Оскільки під час розгляду справи позивачем не представлено належних доказів заподіяння йому неправомірними та винними діями відповідача шкоди, що є необхідною умовою відшкодування моральної шкоди, тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Отже позовна вимога в цій частині не підлягає задоволенню.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин суд, за правилами, встановленими статті 90 КАС України перевіривши наявні у справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Частиною третьою статті 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач є звільненим від сплати судового збору, то підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.
Керуючись статями 9, 14, 73-78, 242-246, 250, 255, 371 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про нарахування пенсії ОСОБА_1 без надбавок, як ветерану війни- учаснику бойових дій за період з 03.12.19 року по 28.11.24 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві перерахувати пенсію ОСОБА_1 за період з 03 грудня 2019 року по 28 листопада 2024 року, з врахуванням всіх надбавок до пенсії, як ветерану війни- учаснику бойових дій, згідно чинного законодавства України.
У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лиска І.Г.