ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" квітня 2026 р. справа № 300/493/26
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпетролеумгруп" в інтересах якого діє Музика Максим Петрович до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо класифікації товарів за № 25UA90300000029-КТ від 30.10.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025,
ОСОБА_1 звернувся до суду в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпетролеумгруп" з позовом до Енергетичної митниці про визнання протиправними та скасування рішення щодо класифікації товарів за № 25UA90300000029-КТ від 30.10.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Вестпетролеумгруп" подало до Енергетичної митниці митну декларацію з визначенням коду товару згідно рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів від 24.09.2025, а саме оливу "REMOLAG ULV10" за кодом УКТ ЗЕД 2710199900 "інші мастильні матеріали". На підтвердження обґрунтованості визначення коду, серед інших документів, долучено вказане рішення Львівської митниці. Проте, за наслідками розгляду декларації поданої позивачем та дослідження товару, який ввозився позивачем на митну територію України, відповідачем прийнято рішення щодо класифікації товарів за № 25UA90300000029-КТ від 30.10.2025 та, як наслідок, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025. Оскаржуваним рішенням відповідач визначив код товару згідно УКТ ЗЕД 2710196200 "палива рідкі (мазут) із вмістом сірки не більш як 0,1 мас.%". Рішення ґрунтується на висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 28.10.2025. На думку позивача, вказане рішення є необґрунтованим, що є підставою для його скасування. Крім того, правильність визначення коду товару при первинному декларуванні, встановлено висновком Львівського НДІСЕ від 03.12.2025 - товар "REMOLAG ULV10" відповідає характеристикам товарної під категорії 2710199100 "засоби для обробки металів на верстатах, для виймання з форм, антикорозійні масла". З огляду на вказане, представник позивача просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 03.02.2026 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
13.02.2026 на адресу суду від представника Енергетичної митниці надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив, вказавши, що рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковим. Звертає увагу суду на ту обставину, що висновок Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 28.10.2025, який слугував підставою для прийняття оскаржуваного рішення є чинним та не скасований у встановленому порядку. З огляду на викладене вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, а відтак просить суд в задоволенні позову відмовити.
Крім того, 16.02.2026 відповідачем подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження.
23.02.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить задовольнити.
Представник відповідача своїм правом на подання заперечення не скористався однак, 04.03.2026 подав до суду додаткові письмові пояснення.
Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено таке.
25.08.2025 ТОВ "Вестпетролеумгруп" імпортувало за митною декларацією 25UA209230080205U0 на митну територію України оливу "REMOLAG ULV10" ("Нафтопродукти, одержані з бітумінозних порід (мінералів), важкі дистиляти, мастильні матеріали, засоби для обробки металів на верстатах, для Олива REMOLAG ULV10 - 29704 л. (при 15 виймання з форм, антикорозійні масла: градусах цельсія) - антиадгезивний засіб загального призначення, що використовується для захисту форм від прилипання. Агент для зняття форми, що використовується в процесах лиття під тиском та/або кування металу. Бар'єрний антиадгезив у бетонній промисловості. Запобігає адгезії свіжоукладеного бетону до поверхні, що створює форму, зазвичай фанери, на яку накладається шар. Ефективне мастило, здатне використовуватися багато разів, має антикорозійні властивості"), яку класифікувало за кодом 2710199100 згідно з УКТ ЗЕД - "засоби для обробки металів на верстатах, для виймання з форм, антикорозійні масла"(а.с.43).
До вказаної декларації позивачем долучено: контракт від 18.08.2025 укладений між компанією Voliks OU (Естонія) та ТОВ "Вестпетролеумгруп"; міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) LV-0203 від 20.08.2025; паспорт безпеки від 27.07.2021; рахунок-фактуру (Інвойс) від 20.08.2025 № ICT25-203; остаточний рахунок-фактуру від 20.08.2025 № VP 1.1; сертифікат походження Європейського Союзу від 22.08.2025 № EE 428735; експортну декларацію від 20.08.2025 № 25LV000207008ZK6B7; протокол випробувань від 06.08.2025 № 25.08.06.1.1; договір доручення про надання митно-брокерських послуг від 22.08.2025 № 54/2025; рахунок-фактуру від 25.08.2025 № СФ-0000916 (а.с.44-88).
За наслідками огляду товару, Львівська митниця рішенням щодо класифікації товарів від 24.09.2025 за № 25UA20900000132-КТ класифікувала імпортований позивачем товар "REMOLAG ULV10" за кодом 2710199900 згідно з УКТ ЗЕД ("інші мастильні матеріали та інші дистиляти"), який згідно графи 5 обґрунтований УКТ ЗЕД, Основними правилами інтерпретації товарів, Поясненням до УКТ ЗЕД, Примітками до товарної групи, висновком Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 19.09.2025 за № 1420003101-0309 (а.с.89-94).
Як наслідок, 15.10.2025 ТОВ "Вестпетролеумгруп" подало до Енергетичної митниці митну декларацію 25UA903050022318U1 з визначенням коду товару згідно рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів від 24.09.2025 № 25UA20900000132-КТ, а саме: оливу " REMOLAG ULV10" за кодом УКТ ЗЕД 2710199900 "інші мастильні матеріали" (а.с.101).
На підтвердження обґрунтованості визначення коду, серед інших документів, долучено рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів від 24.09.2025 за № 25UA20900000132-КТ.
Водночас, відповідачем прийнято рішення щодо відбору зразків товару та направлено запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) до спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби, за наслідком якого складено висновок від 28.10.2025 за №1420003101-0390 (а.с.104-115).
За даним висновком, проба товару - олива "REMOLAG ULV10", відповідає терміну "палива рідкі", згідно Додаткової примітки 2 (а) до групи 27 УКТЗЕД.
Як наслідок, відповідачем прийнято рішення щодо класифікації товарів за № 25UA90300000029-КТ від 30.10.2025 та, як наслідок, картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025 (а.с.116-118).
Оскаржуваним рішенням відповідач визначив код товару згідно УКТ ЗЕД 2710196200 "палива рідкі (мазут) із вмістом сірки не більш як 0,1 мас.%".
Не погоджуючись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товару, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі також - МК України).
Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.
Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.
Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).
Згідно з частиною восьмою статті 257 Митного кодексу України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів: г) код товару згідно з УКТ ЗЕД.
Статтею 69 МК України визначено основні засади класифікації товарів.
Товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.
Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.
У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
Для цілей класифікації товарів під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.
Для цілей класифікації товарів під товарами з ідентичними характеристиками розуміються товари, які мають однакові характерні для них ознаки (фізичні характеристики, хімічний склад, призначення та порядок застосування тощо) і відмінності між цими товарами не впливають на характеристики, визначальні для класифікації таких товарів за одним класифікаційним кодом згідно з УКТ ЗЕД.
Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення відповідно до глави 4 цього Кодексу.
Висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.
Відповідач відмовляючи позивачу у митному оформленні товарів за поданою ним митною декларацією, зробив висновок, що заявлені за нею товари відповідають терміну "палива рідкі", згідно Додаткової примітки 2 (а) до групи 27 УКТЗЕД, який ґрунтується на підставі висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 28.10.2025.
Відповідно до положень статті 67 Митного кодексу України, Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України. В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів. Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев'ятий та десятий знаки цифрового коду. Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).
Нормами статті 68 Митного кодексу України передбачено, що ведення УКТ ЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі статтею 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.
Відповідно до частини першої статті 356 Митного кодексу України взяття проб (зразків) товарів здійснюється посадовими особами митного органу в рамках процедур митного контролю та митного оформлення, а також під час прийняття рішень щодо зобов'язуючої інформації з метою встановлення характеристик, визначальних, зокрема, для класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.
Частиною другої вказаної статті визначено, що взяття проб (зразків) товарів проводиться уповноваженими посадовими особами митного органу на підставі вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
Отже, зазначене свідчить про те, що прийняття вмотивованого письмового рішення керівника митного органу щодо взяття проб (зразків) товарів є одним з обов'язкових етапів взяття проб (зразків) товарів, відтак недотримання вказаного етапу (як і будь-якого іншого) суперечить наведеним вимогам Митного кодексу України та є протиправним.
Як вбачається зі змісту частини 2 статті 356 МК України, підставою для відібрання зразків (проб) товарів для експертного дослідження є наявність саме вмотивованого письмового рішення керівника цього митного органу або його заступника.
На думку суду рішення відповідача щодо відбору зразків від 15.10.2025 не є вмотивованим письмовим рішенням керівника митного органу, в розумінні ч.2 ст.356 МК України, оскільки не містить будь-якого обґрунтування та мотивації прийнятого рішення (а.с.104).
Крім того, суд зазначає, що наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650 затверджено Порядок роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України (далі - Порядок №650).
Зокрема вказаним порядком встановлена форма рішення про визначення коду товару (додаток 5 до Порядку №650), зокрема рішення повинно мати перелік поданих до розгляду документів, дані граф 31 та 33 ВМД (дані граф митної декларації), за якими задекларовано товар, документи, якими керувалися під час прийняття рішення, висновок.
Наказом Міністерства фінансів України від 23 грудня 2022 року №455 затверджено Порядок прийняття та оприлюднення рішень щодо зобов'язуючої інформації, розгляду звернення підприємства про продовження строку використання рішення щодо зобов'язуючої інформації, відшкодування коштів за проведення досліджень (аналізів, експертиз) проб (зразків) товарів для прийняття митним органом рішень щодо зобов'язуючої інформації та внесення змін до деяких наказів Міністерства фінансів України (далі - Порядок №455).
Порядком №455 внесено зміни до Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 650, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02 липня 2012 року за №1085/21397, виклавши його в новій редакції.
В додатку 1 до Порядку №455 викладено нову форму рішення щодо класифікації товарів, відповідно до якої, в рішенні має бути зазначено: номер рішення, номер запиту, перелік документів, відомості щодо товару, які містяться у митній декларації, обґрунтування класифікації товару, висновок, строк дії рішення, посадова особа митного органу, яка прийняла рішення.
Відповідно до пояснень до заповнення рішення щодо класифікації товарів (додаток до форми рішення щодо класифікації товарів) у пункті "Обґрунтування класифікації товару" надається обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД, зазначеному у графі 6 рішення щодо класифікації товарів, у тому числі з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД тощо.
Відтак суттєвою різницею рішень про визначення коду товару визначених в Порядку №650 та Порядку №455 є необхідність обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД, зазначеному у графі 6 рішення щодо класифікації товарів, у тому числі з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД тощо.
Проте оскаржене рішення відповідача щодо класифікації товарів не містить обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД, зазначеному у графі 6 рішення щодо класифікації товарів, у тому числі з посиланням на відповідні положення нормативно-правових актів з питань класифікації товарів, Основні правила інтерпретації УКТЗЕД, відповідні примітки до розділів та груп, пояснення до товарних позицій УКТЗЕД тощо (а.с.116).
Верховний Суд у постанові від 14.01.2025 року справі №160/31315/23 звернув увагу на те, що в даному випадку не достатньо лише зазначити документи, якими керувався митний орган під час прийняття рішення.
Отже, оскаржуване рішення відповідача щодо класифікації товарів не відповідає вимогам п.3 ч.2 ст. 3 КАС України в частині його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову відповідач посилається на висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 28.10.2025 за №1420003101-0390, за яким, проба товару - олива "REMOLAG ULV10", відповідає терміну "палива рідкі", згідно Додаткової примітки 2 (а) до групи 27 УКТЗЕД.
Водночас, відповідно до висновку експерта Львівського НДІСЕ від 03.12.2025, визначено сферу застосування товару та те, що товар "REMOLAG ULV10" відповідає характеристикам товарної під категорії 2710199100 "засоби для обробки металів на верстатах, для виймання з форм, антикорозійні масла" (а.с.119-162).
Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 № 1950/5) затверджено "Інструкцію про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень".
Відповідно до п. 1.2.13. вказаної Інструкції, згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.
Комісійною є експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань). Комісія експертів може утворюватися органом (особою), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), або керівником експертної установи.
Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.
Право суду надавати перевагу тому чи іншому експертному висновку відповідно до повноти його змісту та у сукупності з іншими доказами по справі відповідає позиціям Верховного Суду, зокрема наведеним у постановах від 11 листопада 2019 року по справі №260/202/19; від 05 травня 2022 року по справі № 260/1188/18.
Отже, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо того, що спеціалізованою лабораторією з питань експертизи та досліджень Держмитслужби при проведенні дослідження товару та складанні висновку від 28.10.2025 за №1420003101-0390 не визначено одну з ключових класифікаційних ознак - сферу використання товару.
Як наслідок, дослідивши матеріали справи, висновки експертизи з врахуванням наведеного правового регулювання у сукупності з іншими доказами по справі, суд доходить висновку, що висновок експерта Львівського НДІСЕ від 03.12.2025 спростовує висновок експертизи СЛЕД Держмитслужби від 28.10.2025 за №1420003101-0390.
Отже враховуючи зазначені обставини справи а саме, відсутності вмотивованого письмового рішення керівника митного органу, в розумінні частини 2 стаття 356 МК України, відсутності в оскаржуваному рішенні відповідача обґрунтування класифікації товару у коді товару згідно з УКТЗЕД та невідповідності висновків СЛЕД Держмитслужби, що були взяті за основу оскаржуваного рішення, суд доходить висновку про протиправність такого рішення.
Окремо слід зазначити, що ТОВ "Вестпетролеумгруп" подало до Енергетичної митниці митну декларацію 25UA903050022318U1 з визначенням коду товару згідно рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів від 24.09.2025 № 25UA20900000132-КТ, а саме: оливу "REMOLAG ULV10" за кодом УКТ ЗЕД 2710199900 "інші мастильні матеріали".
За змістом листа Державної митної служби України від 15.12.2025 рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів від 24.09.2025 за № 25UA20900000132-КТ скасовано 12.12.2025 (а.с.97).
Отже, станом на момент подання позивачем митної декларації 15.10.2025 рішення Львівської митниці щодо класифікації товарів від 24.09.2025 за № 25UA20900000132-КТ було чинним.
Водночас, згідно частини 7 статті 69 МК України рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими.
Відтак, суд доходить висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем проігноровано вимоги вказаної норми та не взято до уваги чинне рішення митного органу, яким класифіковано товар, що ввозився позивачем на митну територію України.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вказаний обов'язок відповідач не виконав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає вимогам частини 2 статті 3 КАС України, а отже підлягає до скасування.
Як наслідок, слід також визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025, як таку що прийнята на підставі оскаржуваного рішення щодо класифікації товарів.
Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі по тексту також - Конвенція).
Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року №18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов'язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
В рішенні "Салов проти України" (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.
У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Підсумовуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а відтак заявлений позов підлягає до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 7030,00 гривень згідно платіжної інструкції за №23 від 27.01.2026 (а.с.10).
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень КАС України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина 1 статті 139 КАС України).
Відтак, слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 7030,00 гривень.
Крім того, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу (частина 3 статті 132 КАС України).
Відповідно частини 2 статті 134 даного Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з пунктом 1 частини 3 зазначеної статті Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 Кодексу).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.9 ст.139 Кодексу).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження надання правової допомоги та понесення позивачем витрат у розмірі 65 000 грн надано: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЛВ №001326 від 11.01.2019, договір про надання правової допомоги за №01/12/2025 від 01.12.2025, ордер Серії ВС №1435083 від 29.01.2026, акт приймання-передачі наданих послуг від 29.01.2026 та платіжну інструкцію про сплату вартості наданих послуг на суму 65 000 грн від 05.12.2025.
Відтак, дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд доходить висновку, що такі витрати дійсно були пов'язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.
Водночас відповідно до правової позиції Верховного Суду, наведеної у додатковій постанові від 05.09.2019 у справі № 826/841/17 (провадження № К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, за наявності заперечень іншої сторони, з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірними у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінюючи надані представником позивача документи, на переконання суду, такі послуги, як проведення попереднього аналізу справи, ознайомлення з матеріалами справи, збір інформації та документів, оформлення доказової бази, охоплюються діями по складанню позовної заяви.
Слід також зазначити, що суд має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55 рішення Iatridis v. Greece, заява № 31107/96), водночас, угоди про гонорар успіху не можуть зобов'язувати суд в обов'язковому порядку стягувати таку суму.
Відтак, беручи до уваги принцип співмірності, сталу судову практику, напрацьовану правову позицію щодо аналогічних відносин Верховного Суду, позицію відповідача, а також виходячи із критеріїв, визначених частинами 3, 5 статті 134, частиною 9 статті 139 КАС України, суд вважає, що співмірними і обґрунтованими є витрати позивача на правову допомогу в даній справі у розмірі 15 000,00 грн.
Вирішуючи питання відшкодування витрат по оплаті висновку експерта від 03.12.2025 за №5469-Е, суд виходить з такого.
Позивач просить стягнути з відповідача по справі 30 109,68 грн. витрат по оплаті висновку судового експерта, сплачених згідно платіжної інструкції від 17.11.2025 за №12 (а.с.165).
Як зазначалось судом вище, у відповідності до частини 1 статті 101 Кодексу адміністративного судочинства України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно з частинами 6,7 статті 101 Кодексу у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав.
У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (частина 1 статті 104 Кодексу).
Відповідно до частини 6 статті 104 Кодексу у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Таким чином, наданий суду висновок експерта від 03.12.2025 за №5469-Е відповідає вищенаведеним вимогам Кодексу, а отже витрати на його проведення підлягають поверненню.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпетролеумгруп" (код ЄДРПОУ 43044287, вул. І. Миколайчука, 14/89, м. Івано-Франківськ, 76006) до Енергетичної митниці (код ЄДРПОУ ВП 44029610, вул. Світлицького, 28-А, м. Київ, 04215) про визнання протиправними та скасування рішення щодо класифікації товарів за № 25UA90300000029-КТ від 30.10.2025 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025 - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення щодо класифікації товарів за № 25UA90300000029-КТ від 30.10.2025 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA903050/2025/002705 від 30.10.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Енергетичної митниці (код ЄДРПОУ ВП 44029610, вул. Світлицького, 28-А, м. Київ, 04215) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Вестпетролеумгруп" (код ЄДРПОУ 43044287, вул. І. Миколайчука, 14/89, м. Івано-Франківськ, 76006) сплачений судовий збір в розмірі 7030 (сім тисяч тридцять) гривень 00 копійок, 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок витрат на правову допомогу та 30 109 (тридцять тисяч сто дев'ять) гривень 68 копійок витрат по оплаті висновку експерта.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Матуляк Я.П.